Рішення № 139941508, 21.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 758/1703/25

Провадження № 2/756/7373/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

21 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 75644991 від 13.07.2021 та договором про споживчий кредит № 4159922 від 20.07.2021 у розмірі 40 143,69 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 75644991, а 20.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем - договір про споживчий кредит № 4159922. Обидва договори укладено дистанційно, в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Первісні кредитори свої зобов`язання виконали та перерахували кредитні кошти на банківську платіжну картку відповідача, проте у визначені договорами строки кошти повернуті не були, проценти за користування ними не сплачені. Право вимоги за обома договорами перейшло до позивача на підставі договорів про відступлення права вимоги, укладених первісними кредиторами з ТОВ «Вердикт Капітал», а надалі - ТОВ «Вердикт Капітал» з позивачем. Станом на день формування позовної заяви заборгованість становить 40 143,69 грн, з яких за договором № 75644991 - 10 256,94 грн (4 000 грн за тілом кредиту, 6 121,70 грн процентів, 116,83 грн інфляційних втрат та 18,41 грн трьох процентів річних), а за договором № 4159922 - 29 886,75 грн (4 500 грн за тілом кредиту, 24 386,75 грн процентів та 1 000 грн комісії).

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11.12.2025 справу передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва, куди вона надійшла 13.05.2026.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження направлено відповідачу за зареєстрованим місцем проживання. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заявив. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача та зазначив, що проти заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у строк для подання відзиву клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

13.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75644991 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). Згідно з п. 1 договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник - повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити позикодавцю проценти від суми позики.

Сума позики становить 4 000 грн (п. 2.1 договору), строк позики - 30 днів (п. 2.2), процентна ставка (базова, фіксована) - 1,99% за кожен день користування позикою (п. 2.3). У блоці «Дані платежу» п. 2 договору сторони визначили дату надання позики - 13.07.2021, дату повернення позики (останній день) - 12.08.2021, знижену процентну ставку за день, що застосовується відповідно до умов Програми лояльності, - 0,01%, процентну ставку за понадстрокове користування позикою за день, яка не застосовується в період карантину, - 2,70%, орієнтовну реальну річну процентну ставку - 3,71% та орієнтовну загальну вартість позики - 4 012 грн. Проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 4). Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 64ojRyBbmd (п. 12, 18 договору); у п. 18 договору зазначено рахунок позичальника НОМЕР_1 .

Як вбачається з Додатка № 1 до договору позики № 75644991 - таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, яка є невід`ємною частиною договору та підписана сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором, - 13.07.2021 позичальнику видано 4 000 грн, а 12.08.2021, після 30 днів користування позикою, він мав сплатити 4 012 грн, з яких 4 000 грн - сума кредиту за договором та 12 грн - проценти за користування кредитом; загальна вартість кредиту становить 4 012 грн, реальна річна процентна ставка - 3,71%.

Відповідно до п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у разі неповернення, повернення не в повному розмірі або несвоєчасного повернення позики та процентів товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою, починаючи з першого дня такого користування та закінчуючи днем повернення позики і процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Виконання позикодавцем обов`язку з надання позики підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» від 28.10.2024 № 33109/47.1 «Про підтвердження платежу», складеною на звернення ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 23.10.2024 вих. № 23/10/24-15 та підписаною кваліфікованим електронним підписом, згідно з якою 13.07.2021 о 15:49:23 на картку отримувача НОМЕР_1 зараховано 4 000 грн (TSL_ID 851f5591-d3a1-48d7-a06d-55d61ca1a0a1, код авторизації 813394), відправник - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». У додатковій інформації про платіж зазначено: ОСОБА_1 , сума 4 000 грн, дата транзакції 13.07.2021, договір № 75644991 від 13.07.2021. Маскований номер картки, наведений у довідці банку, повністю збігається з номером рахунку позичальника, вказаним у п. 18 договору позики № 75644991, що дає підстави вважати доведеним перерахування позики саме відповідачу.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», за договором № 75644991 проценти нараховувалися за період з 13.07.2021 по 11.08.2021 за ставкою 0,01% на день (по 0,40 грн за день, разом 12 грн), а з 13.08.2021 по 10.11.2021 - за ставкою 1,99% на день (по 79,60 грн за день); загалом за 120 днів нараховано 9 552 грн, з яких 3 430,30 грн сторновано, унаслідок чого залишок нарахованих процентів становить 6 121,70 грн. Платежів на погашення заборгованості позичальник не здійснював.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 за договором № 75644991 обліковується 4 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 6 121,70 грн процентів, а також 18,41 грн трьох процентів річних за період з 30.12.2021 по 23.02.2022 та 116,83 грн інфляційних втрат, нарахованих із застосуванням індексів інфляції за січень і лютий 2022 року.

20.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4159922. Сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000 грн (п. 1.2 договору), кредит надається строком на 30 днів з 20.07.2021 (п. 1.3), термін повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 19.08.2021 (п. 1.4). Загальні витрати позичальника за кредитом складають 3 250 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника - 8 250 грн (п. 1.5), у тому числі комісія за надання кредиту - 1 000 грн, яка нараховується за ставкою 20,00% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1), та проценти за користування кредитом - 2 250 грн, які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6), тип процентної ставки - фіксована (п. 1.7). Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1). Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (п. 6.1, 6.2), він прирівнюється до укладеного у письмовій формі (п. 6.5).

Згідно з п. 2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій). Пунктом 2.2.3 договору прямо передбачено, що після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Продовження строку кредитування може відбуватися на пільгових умовах - за умови вчинення позичальником дій, передбачених розділом 6 Правил надання фінансових кредитів, у тому числі сплати комісії за управління та обслуговування кредиту і частки заборгованості за кредитом (п. 2.3.1.1), або на стандартних (базових) умовах - шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, але загалом не більше ніж на 60 днів (п. 2.3.1.2). Відповідно до п. 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, як проценти за порушення грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України.

Виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» від 12.12.2024, згідно з якою 20.07.2021 успішно проведено платіж на суму 5 000 грн із призначенням «Кошти згідно договору 4159922» на карту НОМЕР_1 (номер операції в системі FONDY 425997407, статус платежу - approved, банк картки отримувача - АТ «Перший Український Міжнародний Банк»). Номер зазначеної картки збігається з номером картки, на яку перераховано кошти за договором позики № 75644991, та з рахунком, указаним відповідачем при укладенні договорів.

Згідно з розрахунком ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 15.12.2021 заборгованість за договором № 4159922 становила 13 911,75 грн, у тому числі 4 500 грн за тілом кредиту, 8 411,75 грн за процентами та 1 000 грн комісії. У подальшому за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 (71 день) додатково нараховано 15 975 грн процентів за ставкою 5,00% на день, унаслідок чого загальний розмір нарахованих за цим договором процентів становить 24 386,75 грн. Платежів на погашення заборгованості позичальник не здійснював.

30.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 30-12/2021, за яким первісний кредитор відступив право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 75644991. 15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 15/12-2021-22, за яким відступлено право вимоги, у тому числі за договором № 4159922.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір № 10-01/2023, а 10.03.2023 - договір № 10-03/2023/01, за якими до позивача перейшло право вимоги за договором № 75644991 та за договором № 4159922 відповідно, що підтверджується актами приймання-передачі та витягами з реєстрів боржників. Зазначені договори у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися.

Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст. 89 ЦПК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку, а умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до п. 13 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором. Карантин було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 і його дію завершено 30.06.2023, тобто він охоплював увесь період нарахувань за обома договорами.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Особливості укладення договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію». За змістом ч. 12 ст. 11 та ст. 12 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Отже, договори № 75644991 та № 4159922 є укладеними у письмовій формі, а їхні умови - погодженими сторонами.

Дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив, що первісні кредитори виконали свій обов`язок з надання відповідачу коштів: за договором № 75644991 - у розмірі 4 000 грн, що підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» від 28.10.2024 № 33109/47.1, а за договором № 4159922 - у розмірі 5 000 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» від 12.12.2024. Обидва документи ідентифікують отримувача коштів за номером платіжної картки, який збігається з реквізитами, зазначеними позичальником у договорах. Доказів повернення коштів матеріали справи не містять.

Позивач набув право вимоги за обома договорами в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а тому є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Водночас, перевіряючи розрахунок заборгованості, суд виходить із того, що кожна складова заявленої до стягнення суми має власну правову підставу і підлягає окремій перевірці на відповідність умовам договору та нормам матеріального права. Ненадання відповідачем контррозрахунку не звільняє позивача від обов`язку довести правомірність заявлених вимог.

Щодо процентів за договором позики № 75644991 суд зазначає наступне. Строк позики становив 30 днів і сплив 12.08.2021. Плату за користування позикою в межах цього строку сторони визначили в Додатку № 1 до договору у твердій сумі 12 грн, що відповідає зниженій процентній ставці 0,01% на день та узгоджується з погодженими сторонами орієнтовною загальною вартістю позики 4 012 грн і реальною річною процентною ставкою 3,71%. Саме за такою ставкою первісний кредитор і нараховував проценти протягом усього строку позики. Умов Програми лояльності та акції, які визначають підстави застосування і припинення зниженої процентної ставки, позивач суду не надав, а отже не довів настання обставин, за яких кредитодавець набув би права перерахувати проценти за строк користування позикою за іншим, вищим розміром. Крім того, збільшення розміру процентів за той самий строк користування позикою є одностороннім підвищенням процентної ставки, що суперечить ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України та прямо заборонено п. 13 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Проценти, нараховані за період після 12.08.2021, стягненню не підлягають. Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики застосовується лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) і підтверджена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц. У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після спливу строку кредитування поведінка боржника не є правомірним користуванням коштами, а подальше невиконання грошового зобов`язання врегульовується нормами ст. 625 ЦК України.

Посилання на п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику цього висновку не змінює. Наведений пункт дозволяє нарахування процентів за понадстрокове користування позикою «у розмірі, передбаченому договором позики», а договір позики № 75644991 визначив процентну ставку за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,70% на день із прямим застереженням, що вона не застосовується в період карантину. Оскільки весь період понадстрокового користування припадає на дію карантину, установленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), підстав для нарахування процентів за понадстрокове користування позикою не було, а застосування замість цього базової ставки 1,99% на день є підвищенням процентної ставки, забороненим п. 13 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Отже, за договором позики № 75644991 підлягають стягненню 4 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 12 грн процентів за користування позикою.

Щодо трьох процентів річних та інфляційних втрат за договором № 75644991 суд зазначає наступне. Відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з 13.08.2021, проте позивач заявив ці нарахування лише за період з 30.12.2021 по 23.02.2022, і суд вирішує справу в межах заявлених вимог. Три проценти річних за цей період складають 18,41 грн (4 000 грн х 3% х 56/365), що відповідає розрахунку позивача. Разом з тим, інфляційні втрати обчислюються за повні місяці прострочення, а лютий 2022 року повним місяцем у межах заявленого періоду не є, тому індекс інфляції за цей місяць застосуванню не підлягає. За розрахунком суду інфляційні втрати становлять 52 грн (4 000 грн х 1,013 - 4 000 грн), а не 116,83 грн, як зазначив позивач. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до цих нарахувань не застосовується, оскільки вони здійснені за період до 24.02.2022.

Щодо процентів за договором про споживчий кредит № 4159922 суд зазначає наступне. Строк кредитування становив 30 днів і сплив 19.08.2021. Проценти за користування кредитом у межах цього строку визначені договором у твердій сумі 2 250 грн (п. 1.5.2). Пунктом 2.2.3 договору сторони прямо погодили, що після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Доказів продовження строку кредитування матеріали справи не містять: позичальник не здійснив жодного платежу, який за п. 2.3.1.1 договору є умовою пролонгації на пільгових умовах, а сам факт неповернення кредиту не може вважатися волевиявленням на продовження строку кредитування, оскільки після настання терміну повернення поведінка боржника набуває ознак прострочення, а не правомірного користування кредитом.

Посилання позивача на п. 4.2 договору суд відхиляє. За цим пунктом нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою можливе саме як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, тоді як позивач заявив спірну суму як заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, тобто як плату за ст. 1048 ЦК України. Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України одночасно не застосовуються. Окремого розрахунку процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України, як і доказів пред`явлення відповідачу відповідної вимоги кредитодавця, з якою п. 4.2 договору пов`язує виникнення обов`язку їх сплати, матеріали справи не містять. Крім того, нарахування процентів за ставкою 5,00% на день замість погодженої за строк кредитування ставки 1,50% на день є підвищенням процентної ставки, забороненим у період карантину п. 13 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Заборгованість за комісією у розмірі 1 000 грн підлягає стягненню. Ця комісія є разовою платою за надання кредиту, нарахованою одноразово при видачі кредиту (п. 1.5.1 договору), включена до погодженої сторонами загальної вартості кредиту.

Заборгованість за тілом кредиту за договором № 4159922 позивач заявив у розмірі 4 500 грн, тобто менше, ніж фактично надано позичальнику. Суд вирішує справу в межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), а тому стягненню підлягає 4 500 грн.

Отже, за договором про споживчий кредит № 4159922 підлягають стягненню 4 500 грн заборгованості за тілом кредиту, 2 250 грн процентів за користування кредитом та 1 000 грн комісії за надання кредиту, а всього 7 750 грн. Вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за цим договором позивач не заявляв, тому відповідні суми предметом розгляду не є.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими частково: з відповідача підлягає стягненню 4 082,41 грн за договором позики № 75644991 (4 000 грн + 12 грн + 18,41 грн + 52 грн) та 7 750 грн за договором про споживчий кредит № 4159922, а всього 11 832,41 грн. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу. На їх підтвердження позивач надав договір про надання правової допомоги від 01.07.2024 № 01-07/2024, укладений з Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги від 02.12.2024 № 618 та витяг з акта про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 № 2, згідно з якими вартість послуг склала 13 000 грн (надання усної консультації з вивченням документів - 2 години за ставкою 2 000 грн, складання позовної заяви - 3 години за ставкою 3 000 грн). Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Справа є малозначною, позовна заява за змістом є типовою для цієї категорії справ, збирання додаткових доказів не потребувалося, справу розглянуто без повідомлення (виклику) сторін. З огляду на це суд вважає обґрунтованим і пропорційним до предмета спору розмір витрат на професійну правничу допомогу 5 000 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 29,48% (11 832,41 грн з 40 143,69 грн), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 714,01 грн (2 422,40 грн х 11 832,41 : 40 143,69) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 473,74 грн (5 000 грн х 11 832,41 : 40 143,69).

На підставі викладеного, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»:

- заборгованість за договором позики № 75644991 від 13.07.2021 у розмірі 4 082,41 грн;

- заборгованість за договором про споживчий кредит № 4159922 від 20.07.2021 у розмірі 7 750 грн,

а також судовий збір у розмірі 714,01 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 473,74 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ПУКАЛО