Рішення № 139938994, 18.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/759/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1573-8163 від 09 липня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» Літовченко Ольга Олександрівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з неї на користь позивача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1573-8163 від 09 липня 2025 року у загальному розмірі 63784,00 грн, яка складається з: 15000,00 грн - заборгованості за кредитом; 27534,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом; 19000,00 грн - заборгованості за процентами річних, нарахованими на підставі ст.625 ЦК України; 2250,00 грн - заборгованості за комісією. Одночасно просить стягнути з відповідачки судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1573-8163, за яким відповідачці надано кредитні кошти, які вона зобов`язалася повернути зі сплатою процентів та інших передбачених договором платежів. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором А5588.

На виконання договору 09 липня 2025 року відповідачці перераховано 8000,00 грн. У подальшому сторони уклали три додаткові угоди: 28 липня 2025 року відповідачці додатково надано 8000,00 грн, 30 липня 2025 року - 7000,00 грн, а 15 серпня 2025 року - 15000,00 грн.

При цьому відповідачка здійснювала платежі за договором на загальну суму 27825,20 грн. Зокрема, 14 серпня 2025 року нею сплачено 19810,00 грн, унаслідок чого наявна на той момент заборгованість за кредитом, процентами та комісією була погашена.

Після отримання 15 серпня 2025 року кредитних коштів у розмірі 15000,00 грн відповідачка належним чином зобов`язання не виконала.

У зв`язку з цим станом на 02 березня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 63784,00 грн, яка складається з: 15000,00 грн - заборгованості за кредитом; 27534,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом; 19000,00 грн - процентів річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України; 2250,00 грн - заборгованості за комісією.

Представник позивача просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про її виклик (а.с. 20), в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 09 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1573-8163 продукту «MiniKasa».

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених цим договором, шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з п.4.1 договору загальний розмір кредиту становить 8000,00 грн, а відповідно до п.4.2 датою надання кредиту визначено 09 липня 2025 року.

Пунктами 4.3-4.5 договору передбачено можливість надання позичальнику протягом строку дії договору додаткових кредитних коштів та збільшення строку кредитування шляхом укладення між сторонами відповідних додаткових угод.

Пунктом 4.6 договору визначено, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника з використанням зазначених ним реквізитів електронного платіжного засобу.

Пунктом 4.7 договору визначено, що плата за видачу та користування кредитом передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту, якщо умовами договору або відповідної додаткової угоди передбачена сплата такої комісії. Тип процентної ставки за користування кредитом - фіксований.

Відповідно до п.4.8 договору базовий період становить 21 календарний день.

Згідно з п.4.10 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна процентна ставка протягом перших 180 календарних днів становить 1,00 % за кожен день користування кредитом, а починаючи зі 181-го календарного дня - 0,74 % за кожен день користування кредитом.

Пунктом 4.11 договору передбачено, що комісія за первісну видачу кредиту становить 0 %, при цьому комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит може одноразово нараховуватися при кожному отриманні позичальником додаткових грошових коштів, якщо її нарахування передбачено відповідною додатковою угодою.

Договір укладено сторонами в електронній формі.

Зі змісту договору вбачається, що порядок його укладення передбачав реєстрацію позичальника в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, надання позичальником необхідної інформації, ознайомлення з пропозицією укласти договір та акцепт такої пропозиції шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У договорі зазначені анкетні та ідентифікаційні дані відповідачки, номер електронного платіжного засобу та відомості про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором А5588.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір повинна містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною шостою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного у порядку, передбаченому ст.12 цього Закону, заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Частинами першою, другою ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, надані позивачем договір про відкриття кредитної лінії, Правила відкриття кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту та інші супутні документи у своїй сукупності підтверджують укладення відповідачкою договору №1573-8163 в електронній формі та погодження його умов.

У подальшому між сторонами було укладено три додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії №1573-8163.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 28 липня 2025 року відповідачці надано додаткові кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн, а комісія за їх видачу становила 1200,00 грн. Додаткову угоду підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А9065.

За додатковою угодою №2 від 30 липня 2025 року відповідачці додатково надано 7000,00 грн кредитних коштів, унаслідок чого загальна сума кредиту становила 15000,00 грн. Комісія за видачу додаткових коштів становила 1050,00 грн. Додаткову угоду підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А2954.

15 серпня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду №3, відповідно до якої на момент її укладення заборгованість за кредитом, процентами та комісією була відсутня, а відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 15000,00 грн строком на 365 календарних днів.

Умовами додаткової угоди №3 передбачено комісію за видачу кредиту у розмірі 2250,00 грн, стандартну процентну ставку у розмірі 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів та 0,74 % - починаючи зі 181-го календарного дня, а протягом перших 21 календарного дня - промо-ставку у розмірі 0,50 % за кожен день користування кредитом. Додаткову угоду підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А8136.

Кінцевою датою повернення кредиту визначено 14 серпня 2026 року. За графіком платежів передбачено повернення 15000,00 грн кредиту, сплату 47535,00 грн процентів та 2250,00 грн комісії.

Факт надання відповідачці кредитних коштів підтверджується довідкою про їх перерахування та документами фінансово-розрахункової установи, відповідно до яких 09 липня 2025 року їй перераховано 8000,00 грн, 28 липня 2025 року - 8000,00 грн, 30 липня 2025 року - 7000,00 грн, а 15 серпня 2025 року - 15000,00 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідачка здійснила платежі на виконання зобов`язань за договором на загальну суму 27825,20 грн.

Так, 27 липня 2025 року відповідачкою сплачено 8015,20 грн, унаслідок чого заборгованість за первісно отриманими кредитними коштами та нарахованими процентами була погашена.

14 серпня 2025 року відповідачкою здійснено платіж у розмірі 19810,00 грн, після зарахування якого заборгованість за кредитом, процентами та комісією, що існувала на той момент, була повністю погашена.

Таким чином, станом на 14 серпня 2025 року заборгованість за кредитними коштами, отриманими до укладення додаткової угоди №3, була відсутня.

Доказів повернення кредитних коштів у розмірі 15000,00 грн, отриманих відповідачкою 15 серпня 2025 року на підставі додаткової угоди №3, матеріали справи не містять.

Отже, непогашеною заборгованістю відповідачки за основним зобов`язанням є 15000,00 грн кредитних коштів, отриманих 15 серпня 2025 року.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, а їх розмір і порядок одержання встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 02 березня 2026 року заборгованість за договором становить 63784,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість за кредитом; 27534,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 19000,00 грн - проценти річних, нараховані на підставі ст.625 ЦК України; 2250,00 грн - заборгованість за комісією.

На час ухвалення судового рішення визначений сторонами кінцевий строк повернення кредиту - 14 серпня 2026 року - сплив.

Доказів повернення відповідачкою отриманих 15 серпня 2025 року кредитних коштів у розмірі 15000,00 грн матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 15000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим суд не може погодитися із заявленим до стягнення розміром процентів за користування кредитом у сумі 27534,00 грн.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Однією з основних засад цивільного законодавства, визначених у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець, виконавець, виробник не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації - понад п`ятдесят відсотків вартості продукції - у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини та виборі контрагента, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору.

Умовами кредитного договору може бути встановлена плата позичальника за користування кредитними коштами у вигляді процентів, її розмір та порядок внесення боржником. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування передбачають право споживача на справедливі умови кредитного договору та недопустимість покладення на нього непропорційного фінансового тягаря.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватися чітко обумовленими між сторонами умовами кредитного договору. Разом з тим саме погодження сторонами процентної ставки та загальної вартості кредиту не усуває необхідності оцінки розміру заявлених до стягнення платежів з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, а також споживчого характеру спірних правовідносин.

Вимога про нарахування та сплату процентів, які за конкретних обставин справи є явно завищеними у співвідношенні до фактично отриманих споживачем кредитних коштів, не відповідає передбаченим ч.3 ст.509, ч.ч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів може спотворювати їх дійсне правове призначення, оскільки плата за користування кредитними коштами не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний фінансовий тягар для споживача та джерело отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо покладення на споживача непропорційного фінансового навантаження.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», у якій зазначено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємств, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року, Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами кредитодавців щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів кредитних послуг, на що звернуто увагу у п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011.

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Аналогічний правовий висновок щодо необхідності врахування при вирішенні спорів за участю споживача засад справедливості, добросовісності та розумності викладено у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 звернула увагу на те, що за певних обставин покладення на боржника грошових платежів у розмірі, який є непропорційним наслідкам порушення зобов`язання, може суперечити принципам розумності, справедливості та пропорційності. З огляду на компенсаційний характер заходів цивільно-правової відповідальності суд повинен оцінювати співвідношення між наслідками порушення зобов`язання та розміром відповідних грошових нарахувань.

При цьому наведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду сформульований щодо заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання, однак відображає загальний підхід до необхідності дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності при оцінці фінансових наслідків невиконання зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, предметом спору в якій також було стягнення заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», Верховний Суд зазначив, що під час стягнення заявленої кредитодавцем заборгованості необхідно керуватися чітко обумовленими між сторонами умовами кредитного договору та враховувати засади справедливості, добросовісності і розумності. Верховний Суд також звернув увагу, що вимога про нарахування та сплату процентів, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим ч.3 ст.509, ч.ч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Оцінюючи обґрунтованість заявленого до стягнення розміру процентів у цій справі, суд враховує конкретні умови спірного кредитного договору, фактичний порядок його виконання, розмір фактично отриманих та неповернутих відповідачкою кредитних коштів, розмір нарахованої плати за користування ними, а також загальне фінансове навантаження, покладене умовами договору на споживача.

Як встановлено судом, заборгованість за кредитними коштами, отриманими відповідачкою до 15 серпня 2025 року, була повністю погашена. Станом на 14 серпня 2025 року заборгованість за кредитом, процентами та комісією була відсутня.

15 серпня 2025 року на підставі додаткової угоди №3 відповідачці фактично надано кредитні кошти у розмірі 15000,00 грн, які не повернуті.

Водночас станом на 02 березня 2026 року позивачем нараховано на вказану суму кредиту 27534,00 грн процентів за користування кредитними коштами.

Отже, заявлений позивачем до стягнення розмір процентів становить 183,56 % від фактично отриманої та неповернутої суми кредиту та майже у 1,84 раза перевищує її.

Крім того, умовами додаткової угоди №3 та графіком платежів за повний 365-денний строк користування кредитними коштами у розмірі 15000,00 грн передбачено сплату 47535,00 грн процентів за користування кредитом та 2250,00 грн комісії.

Таким чином, лише передбачений сторонами розмір процентів за повний строк кредитування більш ніж утричі перевищує суму фактично отриманих відповідачкою кредитних коштів.

При цьому загальні витрати за споживчим кредитом у додатковій угоді №3 визначено у розмірі 50238,52 грн, а орієнтовну загальну вартість кредиту - у розмірі 65238,52 грн, тобто більш ніж у чотири рази більше суми фактично наданого відповідачці кредиту.

Поряд із 27534,00 грн процентів за користування кредитом позивачем у цій справі заявлено до стягнення 2250,00 грн комісії та 19000,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України.

Таким чином, при фактично отриманому та неповернутому кредиті у розмірі 15000,00 грн позивачем заявлено до стягнення заборгованість у загальному розмірі 63784,00 грн.

Суд також враховує, що позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг, який самостійно формує умови кредитного продукту, визначає розмір процентної ставки, комісій, порядок їх нарахування, строк користування кредитними коштами та здійснює оцінювання можливості надання кредиту споживачу.

Водночас відповідачка є фізичною особою - споживачем фінансової послуги.

За таких обставин покладення на відповідачку при фактично отриманих та неповернутих 15000,00 грн кредитних коштів обов`язку сплатити 27534,00 грн лише процентів за користування кредитом призводить до істотної неспівмірності між сумою наданого кредиту та розміром заявленої плати за користування ним.

Суд бере до уваги і те, що відповідачка до отримання останнього траншу виконувала зобов`язання за договором та станом на 14 серпня 2025 року повністю погасила заборгованість, яка існувала за раніше отриманими кредитними коштами. Тому предметом непогашеного основного зобов`язання у цій справі фактично є саме кредит у розмірі 15000,00 грн, наданий 15 серпня 2025 року.

Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір процентів у сумі 27534,00 грн є надмірним у співвідношенні з розміром фактично отриманих та неповернутих відповідачкою кредитних коштів та створює непропорційне фінансове навантаження на споживача.

Водночас суд враховує право позивача як кредитодавця на отримання плати за фактичне користування наданими відповідачці грошовими коштами, а тому повна відмова у стягненні процентів за користування кредитом не забезпечувала б належного балансу прав та законних інтересів сторін.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, розмір фактично отриманого та неповернутого кредиту, тривалість користування кредитними коштами, встановлений сторонами розмір процентної ставки, загальну суму нарахованих позивачем процентів, передбачену договором загальну вартість кредиту, а також споживчий характер правовідносин, суд вважає, що стягнення процентів у повному заявленому позивачем розмірі не відповідало б засадам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.

За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та тіла кредиту, а також з урахуванням положень п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1, 2 ст.627 ЦК України, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку, що стягненню з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» підлягають проценти за користування кредитом у розмірі 7500,00 грн, що становить 50 % від суми фактично отриманого та неповернутого кредиту та за конкретних обставин цієї справи забезпечує розумний баланс між правом кредитодавця на отримання плати за користування кредитними коштами та необхідністю недопущення покладення на споживача непропорційного фінансового тягаря.

Таким чином, із заявлених позивачем 27534,00 грн процентів за користування кредитом стягненню підлягає 7500,00 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти процентів за користування кредитом у розмірі 20034,00 грн слід відмовити.

Що стосується заборгованості за комісією у розмірі 2250,00 грн, суд виходить з наступного.

Пунктом 2.6 додаткової угоди №3 від 15 серпня 2025 року передбачено одноразову комісію за видачу додаткових кредитних коштів у розмірі 15 % від суми таких коштів.

Оскільки відповідачці за цією додатковою угодою фактично надано 15000,00 грн кредитних коштів, розмір комісії становить 2250,00 грн.

Вказана комісія безпосередньо зазначена у додатковій угоді, включена до таблиці обчислення загальної вартості кредиту та графіка платежів і врахована у загальних витратах за споживчим кредитом.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що комісію у розмірі 2250,00 грн нараховано одноразово 15 серпня 2025 року у зв`язку з видачею додаткових кредитних коштів. Доказів її сплати відповідачкою матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога позивача про стягнення 2250,00 грн заборгованості за комісією є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем 19000,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.8.2 договору у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або суми кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401500 % річних від суми заборгованості на підставі ст.625 ЦК України.

Цим же пунктом передбачено, що проценти річних нараховуються за кожен день прострочення, при цьому їх сума за один день не може перевищувати 2 % від неповернутої суми кредиту.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховано 19000,00 грн процентів річних на підставі ст.625 ЦК України.

Вказані проценти нараховані не як плата за правомірне користування кредитними коштами, а як наслідок прострочення виконання відповідачкою грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заявлені позивачем 19000,00 грн процентів річних нараховані у період дії воєнного стану саме як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ст.625 ЦК України.

Встановлення сторонами договором іншого розміру процентів річних не змінює їх правової природи як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, враховуючи положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, правові підстави для стягнення з відповідачки 19000,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, відсутні.

Отже, із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1573-8163 від 09 липня 2025 року у загальному розмірі 24750,00 грн, яка складається з: 15000,00 грн - заборгованості за кредитом; 7500,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом; 2250,00 грн - заборгованості за комісією.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти процентів за користування кредитом у розмірі 20034,00 грн та процентів річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, у розмірі 19000,00 грн слід відмовити.

Що стосується розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №28229 від 17 квітня 2026 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей такого розподілу розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження таких обставин суду мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що підтверджують обсяг наданих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано договір про надання професійної правничої допомоги від 08 квітня 2026 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та Адвокатським об`єднанням «Правовий баланс», додаткову угоду до вказаного договору та рахунок-фактуру №Р-0003309 від 27 квітня 2026 року.

Відповідно до п.2.1.3 договору про надання професійної правничої допомоги до правничої допомоги, яка надається адвокатським об`єднанням, належить, зокрема, складання позовних заяв та інших процесуальних документів.

Первісною редакцією п.4.3 договору розмір гонорару за підготовку однієї позовної заяви було визначено у сумі 5000,00 грн. Водночас додатковою угодою від 28 квітня 2026 року сторони виклали п.4.3 договору у новій редакції та визначили фіксований розмір гонорару за підготовку однієї позовної заяви у сумі 10000,00 грн. Вказана додаткова угода набрала чинності з 28 квітня 2026 року.

Крім того, умовами договору передбачено, що оплата гонорару за підготовку позовних заяв здійснюється клієнтом у розмірі фактично компенсованих йому витрат на професійну правничу допомогу не пізніше шести місяців з дати надходження такої компенсації на рахунок клієнта. Акт про надання правничої допомоги складається після оплати гонорару.

З рахунку-фактури №Р-0003309 від 27 квітня 2026 року вбачається, що вартість правничої допомоги за підготовку позовної заяви про стягнення коштів за кредитним договором №1573-8163 визначено у розмірі 10000,00 грн.

Отже, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн підтверджується поданими суду доказами та відповідно до умов договору підлягає сплаті позивачем.

Разом з тим відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У цій справі позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у загальному розмірі 63784,00 грн, з якої суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 24750,00 грн. Таким чином, позовні вимоги задоволено на 38,8028 %.

Враховуючи часткове задоволення позову та встановлений статтею 141 ЦПК України принцип пропорційного розподілу судових витрат, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1033,09 грн судового збору (2662,40 грн ? 38,8028 %) та 3880,28 грн витрат на професійну правничу допомогу (10000,00 грн ? 38,8028 %).

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 354, 355 ЦПК України, статтями 3, 11, 204, 207, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 612, 625, 627, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1573-8163 від 09 липня 2025 року у загальному розмірі 24750,00 грн (двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок), яка складається з:

- 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) - заборгованості за кредитом;

- 7500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) - заборгованості за процентами за користування кредитом;

- 2250,00 грн (дві тисячі двісті п`ятдесят гривень 00 копійок) - заборгованості за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 1033,09 грн (одна тисяча тридцять три гривні 09 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3880,28 грн (три тисячі вісімсот вісімдесят гривень 28 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.