Рішення № 139932636, 16.09.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/717/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І. ,

з секретарем судового засідання Щипською О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Свеа Фінанс», від імені якого діє представник за довіреністю Владко Роман Олегович, звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить на підставі ст.ст.509, 525, 526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1295597 від 14.11.2023 в розмірі 138600,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 14400,00 грн., заборгованість по відсотках 124200,00 грн., та судові витрати в сумі 2422,40 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.11.2023 між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № 1295597 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 був наданий кредит на споживчі потреби в сумі 14400,00 грн. на строк 360 днів із сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 2,50 % в день. Свої зобов`язання ТОВ «Слон Кредит» виконало. За умовами кредитного договору відповідач брав на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов`язання у повному обсязі та у строки і на умовах, передбачених договором. Однак свої зобов`язання за договором № 1295597 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість за вказаним договором на загальну суму 138600,00 грн. 24.07.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» був укладений договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» передало ТОВ «Свеа Фінанс» за плату право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі й право вимоги за договором № 1295597 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», який був укладений 14.11.2023 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , на загальну суму 138600,00 грн. ТОВ «Свеа Фінанс» здійснило донарахування сум, передбачених Графіком платежів за договором про надання споживчого кредиту № 1295597 від 14.11.2023 та станом на 27.02.2025 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становила 138600,00 грн. та включала в себе: заборгованість за основним боргом в розмірі 14400,00 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 124200,00 грн. У добровільному порядку заборгованість за договором № 1295597 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» ОСОБА_1 станом на 27.02.2025 погашена не була, у зв`язку з чим ТОВ «Свеа Фінанс» змушене звернутися з позовом до суду.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, мотивуючи зокрема тим, що у матеріалах справи відсутні електронні докази підписання сторонами кредитного договору електронним цифровим підписом. Відсутні докази надання кредитних коштів відповідачу. Позивач належними та допустимими докази не довів наявності заборгованості відповідача перед позивачем у заявленому розмірі. Встановлений договором розмір процентної ставки, встановлений 2,50 % в день є несправедливою умовою у розумінні п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та протиправним відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування». У відповідності до ч.2 ст.215 ЦК України кредитний договір є нікчемним. Позивачем не доведено факту переходу права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Розглянувши вимоги та доводи позову, заперечення відзиву, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 1 ст.205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац другий ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 202-0 року у справі № 561/77/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи встановлено, що 14.11.2023 між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений електронний договір № 1295597 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний».

Пунктом 1.1 договору № 1295597 передбачено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході.

Договір № 1295597 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 14.11.2023 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А890.

Пунктом 9.6 договору № 1295597, яким врегулювано порядок укладення договору та створення електронних підписів сторін, передбачено., що цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони Товариства електронним підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

За умовами договору № 1295597 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 14.11.2023 відповідачу був наданий кредит на споживчі (особисті) потреби в розмірі 14400,00 грн., на строк 360 днів, періодичністю сплат - кожні 30 днів.

За користування кредитом сторони погодили фіксований тип процентної ставки, зокрема позичальник сплачує стандартну процентну ставку у розмірі 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.5.1 договору) та знижену процентну ставку у розмірі 1,250% в день, яка застосовується за умов, передбачених у п.1.5.2 договору споживач до 14.12.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Пунктом 1.8 договору № 1295597 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 14.11.2023 передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 144000,00 грн., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 138600,00 грн.

Водночас, пунктом 1.5.3 договору передбачено, що протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для споживача у випадку та на умовах, визначених в п.1.5.2 договору, зокрема у випадку отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку.

Частиною 1 статті 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

На спростування позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з відповідача останній у відзиві вказує, що встановлений у кредитному договорі розмір процентної ставки 2,50 % в день є несправедливою умовою в розумінні п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та протиправною відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», а відтак, кредитний договір у відповідності до ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Зокрема згідно з п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про: 5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Частиною 4 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Частиною 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас, згідно з ч.5, ч.6, ч.7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Тобто несправедливі положення договору можуть бути змінені сторонами договору або можуть бути визнані недійсними. При цьому законом прямо не передбачено, що несправедливі умови договору із споживачем, які мають наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, є недійсними (нікчемними).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема ч.3 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Кредитний договір, зокрема в частині його положень щодо процентних ставок за користування кредитом, судом недійсним не визнавався.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Згідно з п.2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно з ст.526, ч.1 ст.530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Свої зобов`язання за договором № 1295597 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 14.11.2023 ТОВ «Слон Кредит» виконало, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек Україна» про успішне перерахування 14.11.2023 коштів у сумі 14400,00 грн. на картку НОМЕР_1 .

Відповідно до п.1.4, п.5.1 договору періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати повернення кредиту та сплати процентів) визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, розміром та періодичністю внесення здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3.

Згідно з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком № 1 до договору № 1295597 від 14.11.2023 відповідач ОСОБА_1 мав кожні 30 днів вносити обов`язковий платіж в розмірі 10800,00 грн..

Однак, взяті на себе зобов`язання за договором № 1295597 відповідач не виконував.

Станом на 24.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Слон Кредит» становила 104040,00 грн., яка включає в себе: заборгованість за основним боргом в розмірі 14400,00 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 89640,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

24.07.2024 між ТОВ «Слон Кредит», як клієнтом, та ТОВ «Свеа Фінанс», як фактором, (позивачем) був укладений договір факторингу № 2407-24, умовами пунктів 2.1, 3.1.1, 3.1.2, 2.3 якого передбачено, що клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та у строки встановлені цим договором. Права вимоги відступаються (передаються) в розмірі заборгованостей, що визначений у п.2.2 цього договору на дату відступлення з правом подальшого нарахування (отримання) майбутніх процентів, штрафних санкцій, комісії та інших платежів, що передбачені кредитними договорами. Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимоги Фактору переходять всі інші, пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором. Реєстр боржників на паперовому носії є невід`ємною частиною цього договору і реєстр боржників у формі електронного документа на електронному носії повинен повністю відповідати реєстру боржників на паперовому носії, підписаному сторонами.

Як вбачається із Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 2407-24 від 24.07.2024, до позивача ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право грошової вимоги за договором № 1295597 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», який був укладений 14.11.2023 між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем на загальну суму 104040,00 грн., яка включає в себе: заборгованість за основним боргом в розмірі 14400,00 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 89640,00 грн.

Положенням ч.2 ст.516 ЦК України встановлено, що у разі, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, виконання ним свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідач не виконав кредитні договірні зобов`язання перед первісним кредитором та не сплатив суму заборгованості.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором 1295597 від 14.11.2023, складеного 04.02.2025, після відступлення права вимоги позивач ТОВ «Свеа Фінанс» 04.02.2025 здійснило донарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами за період з 12.07.2024 по 08.11.2024, внаслідок чого заборгованість відповідача за кредитним договором склала 138600,00 грн. та включала в себе: заборгованість за основним боргом в розмірі 14400,00 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 124200,00 грн.

У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач уклав кредитний договір, отримані кредитні грошові кошти в добровільному порядку первісному кредитору не повернув і належним чином кредитних зобов`язань перед первісним кредитором не виконав, тому позивач, як новий кредитор, обґрунтовано звернувся в суд за захистом порушених прав шляхом стягнення з боржника на свою користь придбаної кредитної заборгованості в сумі 104040,00 грн., яка включає в себе: заборгованість за основним боргом в розмірі 14400,00 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 89640,00 грн. Решту вимог позову щодо стягнення 34560 грн. нарахованих станом 04.02.2025 процентів за період з 12.07.2025 по 08.11.2024, які нараховані самостійно позивачем, суд вважає безпідставними, оскільки згідно з умовами договору факторингу та відповідно до витягу з Реєстру боржників, який є додатком до договору факторингу, позивач купив у первинного кредитора право грошової вимоги до боржника - відповідача, на суму кредитної заборгованості останнього лише в розмірі 104040,00 грн, з яких: 14400 грн. заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту) та 89640,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що відповідач не виконує свої грошові зобов`язання, вважає, що позов обґрунтований частково і підлягає задоволенню лише в частині стягнення із відповідача на користь позивача кредитної заборгованості в сумі 104040,00 грн, з яких: 14400 грн. заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту) та 89640,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221, 03126, м.Київ, б-р.Вацлава Гавела, буд.6) заборгованість за договором № 1295597 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», в розмірі 104040,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 14400,00 грн., заборгованість по відсотках 89640,00 грн., а також судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1818,50 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У випадку набрання рішенням законної сили відповідач вправі звернутися в суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення в порядку, передбаченому ст.435 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 16.09.2026.

Суддя: В. І. Вачко