Вирок № 139931431, 21.09.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/970/26

Провадження 1-кп/193/107/26

В И Р О К

іменем України

21 вересня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області кримінальне провадження за № 12026041580000083 від 30.05.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Прибужани Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб не має, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 24.02.2021 за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч.2 ст. 186, ч. 4 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 5 років і 4 місяці. 24.09.2024 на підставі ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 16.09.2024 звільнений від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 4 місяці 20 днів

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

29.05.2026 року приблизно о 23 год 00 хв обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого тимчасового проживання по АДРЕСА_2 , знаючи про своє скрутне матеріальне становище, у останнього раптово виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна та обернення його на свою користь. Цього ж вечора , приблизно о 23 год 00 хв, ОСОБА_3 вийшов зі свого тимчасового місця проживання та направився до будинку АДРЕСА_2 де проживали ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким інколи допомогав по господарству.

В подальшому, ОСОБА_3 , цього ж вечора, приблизно о 23 год. 10 хв. діючи умисно, повторно, розуміючу що діє в умовах воєнного стану, запровадженого на території України Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, переліз через паркан, яким огороджено територію домоволодіння за АДРЕСА_3 , маючи злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, підійшов до лічильника еклекторомережі, який знаходиться на домоволодінні, та перемкнув рубильник із положення «увімкнено» на положення «вимкнено», таким чином знеструмив будинок.

Після цього, ОСОБА_3 , за допомогою цегли, яку попередньо приніс із собою, розбив віконне скло кімнати зали на будинку АДРЕСА_2 , де проживає подружжя ОСОБА_8 , та через вказане вікно проник до будинку. Потім, перебуваючи в будинку останніх в стані алкогольного сп`яніння, почав вимагати у ОСОБА_6 вироби із золота та грошові кошти. В подальшому, після відмови потерпілого в наданні вищевказаних речей, ОСОБА_3 лівою рукою, а саме розкритою долонею, наніс один удар в область обличчя ОСОБА_6 . В цей час його дружина - ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_3 , що грошові кошти тримає в руках, який своєю правою рукою, шляхом ривка, заволодів грошовими коштами в сумі 4000 гривень.

В подальшому ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, погрожуючи фізичною розправою, почав вимагати у ОСОБА_7 золоті вироби, на що остання, перебуваючи в кімнаті зали будинку, напроти свого чоловіка ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , зняла свої золоті сережки, які були у неї у вухах та останній, своєю правою рукою, шляхом ривка, заволодів вказаними сережками.

Після чого, ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 4000 грн. та золоті сережки, вартість яких згідно висновку експерта № СЕ-19/104-26/20546-ТВ від08.06.2026 становить 8723,43 грн., поклав до зовнішньої нагрудної кишені своєї кофти та направився на вихід з будинку.

В період , коли ОСОБА_3 почав виходити із приміщення кімнати будинку, з метою його залишення, ОСОБА_6 схопив ОСОБА_3 за одяг, на що останній, з метою уникнення того, що буде затриманий, своєю лівою рукою, наніс ОСОБА_6 один удар в область обличчя, після якого останній втратив рівновагу та впав на підлогу кімнати будинку.

Після цього, ОСОБА_3 , довівши свої злочинні дії до завершення, черезвхідні двері будинку, покинув місце вчинення злочину, разом з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 12723,43 грн.

Відповідно до висновку судово - медичного експерта № 947 від 12.06.2026 у потерпілого ОСОБА_6 виявлені синці обличчя, шиї, лівої кисті, що підтверджуються даними огляду. За своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз`яснення йому суті обвинувачення, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст. 186 КК України - визнав повністю. Пояснив, що всі обставини, викладені прокурором у пред`явленому обвинуваченні, що знайшли своє відображення в обвинувальному акті, відповідають дійсності.

Прокурор у судовому засіданні, у зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини, запропонував порядок дослідження, передбачений ч.3 ст. 349 КПК України. Просив допитати обвинуваченого, потерпілого та дослідити матеріали кримінального провадження, що стосуються речових доказів, судових витрат та даних, які характеризують особу обвинуваченого. Вирішити питання речових доказів та судових витрат, які стягнути з обвинуваченого.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, під час розгляду справи була допитана в судовому засіданні, надалі подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просить призначити обвинуваченому найсуворішу міру покарання. Цивільний позов не подавала.

З`ясувавши думку учасників судового провадження, оскільки обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду не оспорювалися фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_3 правильно зрозумів зміст пред`явленого йому обвинувачення та погодився із ним, а в учасників процесу та суду відсутні сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, керуючись ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів справи, які характеризують особу обвинуваченого, документів, що стосуються речових доказів та процесуальних витрат.

При цьому, судом з`ясовано чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Покази обвинуваченого, надані у судовому засіданні, послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння останнього змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , які він надав суду вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із положеннями ст.ст. 349, 394 КПК України і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним в обвинувальному акті, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, доведена повністю.

З огляду на наведене, виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 кваліфіковано вірно за ч. 4 ст. 186 КК України, так як він вчинив повторно та в умовах воєнного стану, з проникненням у житло, відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд виходить із такого.

Так, відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно і ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, що у відповідності до положень ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів; дані про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, який 24.09.2024 на підставі ухвали Богунського районного суду м.Житомир від 16.09.2024 звільнений від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 4 місяці 20 днів.

Окрім того, суд враховує і те, що ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання, за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався.

Обставинами, згідно із ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , що визначено п.1 ч.1 ст. 67 КК України, суд враховує вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинене кримінальне правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, виходячи з засад співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

З огляду вищевикладене та враховуючи позицію потерпілої, особу обвинуваченого, те що він раніше судимий за вчинення умисного, корисливого кримінального правопорушення, належних висновків для себе не зробив, вчинив нове кримінальне правопорушення, а тому суд не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченого ст. 69 КК України та вважає, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ст.ст. 186 ч.4 КК України у виді позбавлення волі.

На думку суду, таке покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України, і буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, забезпечує співрозмірність діяння та кари, а також не суперечить таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

На підставі вищенаведеного та керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 100, 124, 337, 348, 369-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання, у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Міру запобіжного заходу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до набрання вироком законної сили, залишити раніше обрану у виді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 30.05.2026 року, 09:45 год.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 1 925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 44 копійки.

Речові докази, а саме: золоті жіночі сережки 585 проби, які оглянуті, вилучені та опечатані до спец. пакету PSP 1081875; грошові кошти в сумі 3800 гривень, які оглянуті, вилучені та опечатані до спец. пакету PSP 1081874, передані потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на зберігання під розписку залишити потерпілим за належністю.

Матеріали кримінального провадження за №12026041580000083 від 30.05.2026 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №193/970/26, провадження №1-кп/193/107/26.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1