Рішення № 139930869, 17.09.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Справа № 926/2327/26

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча

секретар судового засідання Озоровська А.Б.

за участі представників:

від прокурора: Балицька Р.С.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

за позовом Вижницької окружної прокуратури

в інтересах держави особі Путильської селищної ради Вижницького району Чернівецької області

до Виробничого кооперативу «Путильський лісгосп»

про стягнення 16 878, 11 грн

І. Стислий виклад позовних вимог

Вижницька окружна прокуратура в інтересах держави особі Путильської селищної ради Вижницького району Чернівецької області звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю в розмірі 118849,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в комунальній власності Путильської селищної ради Вижницького району Чернівецької області знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7323585000:01:004:0433 площею 4,7 га, розташована на тереторії с. Сергії Путильської селищної ради Вижницького району по вул. Головній, 102, яка сформована як об`єкт цивільних прав 07.02.2023.

На даній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме закінчені будівництвом об`єкти- будівля лісопильного цеху, площею 487,9 кв. м.; - будинок, приміщення котельні, площею 561,18 кв. м.; - будинок, столярний цех, площею 1162,7 кв. м.; матеріально технічний склад, площею 430,7 кв. м.; - будівля, операторська, площею 10,2 кв. м., які згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровані на праві власності за ВК «Путильський лісгосп» 25.12.2025.

Оскільки відповідач правовстановлюючі документи на земельну ділянку не виготовив, орендну плату не сплачував, Вижницька окружна прокуратура звернулася в інтересах держави в особі Путильської селищної ради Вижницького району Чернівецької області з даним позовом до суду.

У своєму відзиві на позов від 19.06.2026 відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки позивач не довів належними доказами, що відповідач використовує земельну ділянку з кадастровим номером 7323585000:01:004:0433 площею 4.7 га, яка знаходиться в комунальній власності Путильської селищної ради. Відсутній договір оренди та будь-які докази про наміри його законного оформлення. Велика частина майна, що знаходиться на цій земельній ділянці, до подання позовної заяви вже належала іншим власникам.

Прокурор у відповіді на відзив від 06.07.2026 зазначив, що обов`язок відшкодувати безпідставно збережені кошти на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України покладається на відповідача в силу самого факту реєстрації за ним права власності на об`єкти нерухомого майна, які фактично займають земельну ділянку комунальної форми власності, що безпосередньо підтверджується технічними паспортами на будівлі та технічної документації із землеустрою, які долучені до матеріалів позовної заяви.

Станом на момент подання позову та розгляду справи право власності на спірні об`єкти нерухомості зареєстроване за Виробничим кооперативом «Путильський лісгосп», записи у Державному реєстрі речових прав є чинними, не скасованими та не оспореними.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив від 08.07.2026 зазначає, що на момент подання позову та розгляду справи два об`єкти, які вказані в позовній заяві, не були в державному реєстрі речових прав зареєстрованими за відповідачем, а саме: 1) 3 04.02.2026 власником будівлі матеріально-технічного складу, площею 430.7 м2. став член виробничого кооперативу Ігнатюк Юрій Миколайович, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 04.02.2026 року № 462839001. 2) З 15.01.2026, власником будівлі столярного цеху, площею 1162.7 м2, стало ТОВ «КОМПА+С» відповідно до витягу з ДРРП № 460353973 від 15.01.2026.

З матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що інформаційні довідки з державного реєстру речових прав прокуратурою отримані в січні 2026 року, позовна заява подана 06.06.2026, тож всі дії відповідача по розпаюванню та відчуженню майна, здійснені в січні-травні 2026 року, взагалі не враховані.

ІІ. Рух справи у суді

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 09.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 02.07.2026.

19.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов.

Ухвалою суду від 02.07.2026 судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 23.07.2026.

06.07.2026 надійшла відповідь на відзив.

08.07.2026 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

23.07.2026 у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 02.09.2026.

02.09.2026 від прокуратури надійшла заява (вх. №3541) про зменшення позовних вимог, в якій прокурор просить стягнути з відповідача 16 878, 11 грн. безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю за період з 23.12.2025 до 31.08.2026.

Ухвалою суду від 02.09.2026 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №926/2327/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.09.2026

08.09.2026 від представника відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог в сумі 16 878,11 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Крім того, останній підготовче судове засідання просить провести без його участі.

17.09.2026 прокурор подав заяву про прийняття у підготовчому судовому засіданні заяви про зменшення позовних вимог від 02.09.2026 та у зв`язку з визнанням відповідачем позову повернення судового збору в розмірі 1 331,20 грн.

У підготовчому судовому засіданні 17.09.2026 суд розглянув клопотання про зменшення позовних вимог та зазначає наступне.

Прокурор у своїй заяві від 02.09.2026 (вх. №3541) посилався на те, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі передавального акту НКМ № 939662 від 25.06.2026 на закінчений будівництвом об`єкт (будівля, матеріально - технічний склад, за адресою с. Сергії, вул. Головна, 102/5, Вижницького району, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 326236673020) площею 430,7 кв. м. припинено право власності за ВК «Путильський лісгосп», право власності зареєстровано за членом виробничого кооперативу Ігнатоком Ю.М. (дата державної реєстрації припинення права власності 01.07.2026).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на закінчений будівництвом об`єкт - будинок, столярний цех, за адресою с. Сергії, вул. Головна, 102/4, Вижницького району (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 3261411673020), площею 1162,7 кв. м. на підставі договору купівлі продажу №118 від 15.01.2026 зареєстровано за ТзОВ «КОМПА+С».

У зв`язку із вищевикладеним, прокуратурою здійснено перерахунок безпідставно збережених коштів з орендної плати за земельну ділянку, якою фактично користується власник нерухомого майна за період з 23.12.2025 по 31.08.2026 в сумі 16 878,11 грн.

За приписами ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини 2, частиною 3 або 4 цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Заява про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, подана у встановлений кодексом строк, відтак задоволена судом.

Присутній у судовому засіданні 17.09.2026 прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача у підготовче судове засідання не з`явилися, представник відповідача позов визнав та просити розглянути справу без його участі.

Згідно ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За результатами підготовчого засідання, враховуючи визнання позову відповідачем, суд ухвалив рішення про задоволення позову.

III. Фактичні обставини справи, встановлені судом

04.05.2023 рішенням 26 сесії VIII скликання №952/26-23 Путильської селищної ради Вижницького району Чернівецької області передано Виробничому кооперативу «Путильський лісгосп» в оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 4,7 га з кадастровим номером 7323585000:01:004:0433, для розміщення та експлуатації основних підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної та машинобудівної та іншої промисловості, розташовану за адресою с. Сергії Путильської селищної ради Вижницького району по вул. Головній, 102.

Даним рішенням встановлено ставку орендної плати за земельну ділянку в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.01.2026 у власності Виробничого кооперативу «Путилський лісгосп» перебували:

-закінчений будівництвом об`єкт, будівля лісопильного цеху, за адресою с. Сергії вул. Головна, 102/1, Вижницького району (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 3262260973020), площею 487,9 кв. м., дата реєстрації права власності 25.12.2025;

- об`єкт будівництва, будинок, приміщення котельні, за адресою с. Сергії, вул. Головна, 102/3, Вижницького району (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 3262367773020) площею 561,18 кв. м., дата реєстрації права власності 23.12.2025;

- закінчений будівництвом об`єкт, будинок, столярний цех, за адресою с. Сергії, вул. Головна, 102/4, Вижницького району (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 3261411673020) площею 1162,7 кв. м., дата реєстрації права власності 23.12.2025;

- закінчений будівництвом об`єкт, будівля, матеріально технічний склад, за адресою с. Сергії, вул. Головна, 102/5, Вижницького району (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 326236673020) площею 430,7 кв. м., дата реєстрації права власності 25.12.2025;

- закінчений будівництвом об`єкт, будівля, операторська, за адресою с. Сергії, вул. Головна, 102/6, Вижницького району (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 3261400473020) площею 10,2 кв. м., дата реєстрації права власності 23.12.2025.

Зазначене нерухоме майно розміщено відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.06.2026 на земельній ділянці площею 4,7 га з кадастровим номером 7323585000:01:004:0433, яка перебуває у комунальній власності Путильської селищної ради Вижницького району. Зазначена земельна ділянка знаходиться за адресою с. Сергіїв, Путильської селищної ради Вижницького району по вул. Головній, 102.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №480498536 від 05.06.2026 державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7323585000:01:004:0433 здійснено 16.06.2023.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7323585000:01:004:0433 згідно наявного в матеріалах справи витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок - №НВ-9901380012026 від 12.01.2026 становить 9 074 332, 23 грн.

Суд встановив, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.09.2026 на підставі передавального акту НКМ № 939662 від 25.06.2026 на закінчений будівництвом об`єкт (будівля, матеріально - технічний склад, за адресою с. Сергії, вул. Головна, 102/5, Вижницького району, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 326236673020) площею 430,7 кв. м. припинено право власності за ВК «Путильський лісгосп», яке зареєстровано за членом виробничого кооперативу Ігнатоком Ю.М. (дата державної реєстрації припинення права власності 01.07.2026).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на закінчений будівництвом об`єкт - будинок, столярний цех, за адресою с. Сергії, вул. Головна, 102/4, Вижницького району (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 3261411673020), площею 1162,7 кв. м. на підставі договору купівлі продажу №118 від 15.01.2026 зареєстровано за ТзОВ «КОМПА+С».

Згідно наданого прокурором розрахунку сума безпідставно збережених коштів з орендної плати за період з 23.12.2025 по 31.08.2026 за земельну ділянку з кадастровим номером 7323585000:01:004:0433 становить 16 878, 11 грн.

Оскільки відповідач добровільно не відшкодував втрати за фактичне користування вищевказаною земельною ділянкою, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

IV. Позиція суду по суті спору

Згідно зі статі 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить, зокрема, із того, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1214 названого Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме з цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Судом встановлено, що відповідач в період з 23.12.2025 по 31.08.2026 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав та без укладення договору оренди землі.

Факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою підтверджується сформованою 05.06.2026 Інформаційною довідкою №480498536 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна за адресою с. Сергії Путильської селищної ради Вижницького району по вул. Головній, 102.

Таким чином, Путильська селищна рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.

Стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати можливе виключно з моменту формування земельних ділянок як об`єктів цивільного права, а саме після проведення державної реєстрації права власності.

Суд зазначає, що Верховним Судом вже сформована стала практика щодо безпідставного стягнення збережених коштів у вигляді орендної плати. Серед іншого, Верховний Суд наголошував, що об`єктом цивільних прав може бути земельна ділянка з моменту її формування та державної реєстрації права власності. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №922/1453/20, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Суд встановив, що державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7323585000:01:004:0433 здійснено 16.06.2023, тож вона сформована та зареєстрована як об`єкт цивільних прав, оскільки на неї зареєстроване право комунальної власності, із зазначенням Путильської селищної як суб`єкта права власності.

В Інформаційних довідках від 01.09.2026 зазначено, що за відповідачем зареєстровано право власності на:

-закінчений будівництвом об`єкт, будівля лісопильного цеху, за адресою с. Сергії вул. Головна, 102/1, Вижницького району (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 3262260973020), площею 487,9 кв. м., державну реєстрацію права власності здійснено 25.12.2025;

- об`єкт будівництва, будинок, приміщення котельні, за адресою с. Сергії, вул. Головна, 102/3, Вижницького району (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 3262367773020) площею 561,18 кв. м., державну реєстрацію права власності здійснено 23.12.2025;

- закінчений будівництвом об`єкт, будівля, операторська, за адресою с. Сергії, вул. Головна, 102/6, Вижницького району (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 3261400473020) площею 10,2 кв. м., державну реєстрацію права власності здійснено 23.12.2025.

- закінчений будівництвом об`єкт, будинок, столярний цех, за адресою с. Сергії, вул. Головна, 102/4, Вижницького району (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 3261411673020) площею 1162,7 кв. м., державну реєстрацію права власності здійснено, право власності відповідача припинено 15.01.2026.

- закінчений будівництвом об`єкт, будівля, матеріально технічний склад, за адресою с. Сергії, вул. Головна, 102/5, Вижницького району (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 326236673020) площею 430,7 кв. м., державну реєстрацію права власності здійснено 25.12.2025, право власності відповідача припинено 01.07.2026.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено їх майно.

Щодо визначення розміру безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

З огляду на те, що чинним законодавством не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із статтею 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7323585000:01:004:0433 згідно наявного в матеріалах справи витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок - №НВ-9901380012026 сформованого 12.01.2026 становить 9 074 332, 23 грн.

Суд перевірив здійснений прокурором розрахунок по кожному об`єкту, який перебуває та перебував у власності відповідача, встановив, що займані нерухомістю відповідача площі забудови земельної ділянки та період нарахування відповідають встановленим обставина справи, тож суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути безпідставно збережені кошти за користування спірною земельною ділянкою за період з 23.12.2025 до 31.08.2026 в сумі 16 878,11 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всупереч наведеним нормам, відповідачем позовні вимоги спростовані не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

V. Позиція суду щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджування порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

Верховний Суд, при розгляді справи № 916/932/17 (постанова від 14.05.2019) прийшов до висновку, що прокурор не обмежений можливістю захисту лише держави, а законом прямо передбачено обов`язок здійснення представництва органів місцевого самоврядування.

Представництво прокурором інтересів держави в особі уповноваженого органу, в тому числі органу місцевого самоврядування, здійснюється згідно із вимогами Конституції України та Закону України Про прокуратуру, а тому не потребує погодження у будь-якій формі від відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування для реалізації вказаної конституційної функції (зокрема й шляхом делегування повноважень).

Пред`являючи позов в інтересах держави в особі Путильської селизної ради, прокурор виходить з бездіяльності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Путильською селищною радою.

Листом від 28.04.2026 №50-107-1050ВИХ-26 Вижницька окружна прокуратура звернулася до Путильської селищної ради щодо надання інформації про наявність укладеного договору оренди землі, сплати відповідачем орендної плати та вжиття заходів претензійно-позовної роботи про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7323585000:01:004:0433.

У відповідь на даний лист 05.05.2026 Путильська селищна рада повідомила Вижницьку окружну прокуратуру, що договір оренди не укладався, орендна плата за користування земельною ділянкою відповідачем не сплачувалась та звернень щодо стягнення безпідставно збережених коштів на адресу Виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» не направляли.

29.05.2026 Вижницька окружна прокуратура повідомила позивача про подання даного позову в інтересах держави до Виробничого кооперативу «Путильський лісгосп».

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Доказів оскарження підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Путильської селищної ради суду не надано.

Згідно із вимогами частини 1 статті 13 та частини 1 статті 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади га органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду «інтересам держави» і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду щодо стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю.

Таким чином, прокурором при зверненні з позовною заявою у даній справі доведено бездіяльність органу місцевого самоврядування та дотримано порядок звернення з позовною заявою, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

VI. Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор при зверненні з позовною заявою через систему «Електронний суд» сплатив судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн, що підтверджується платіжним дорученням №936 від 29.05.2026 року.

Враховуючи визнання позову, судовий збір у розмірі 1331,20 грн слід покласти на відповідача.

Частиною 3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на визнання відповідачем позову, суд вважає за необхідне повернути Чернівецькій обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву про зменшення позовних вимог задовільнити.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» (59100, сел. Путила Вижницького району Чернівецької області вул. Українська, 216, код 36754975) на користь Путильської селищної ради Вижницького району Чернівецької області (59101, сел. Путила Вижницького району Чернівецької області вул. Українська, 184, код 04417046) 16 878,11 грн безпідставно сплачених коштів.

4. Стягнути з Виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» (59100, сел. Путила Вижницького району Чернівецької області вул. Українська, 216, код 36754975) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) 1331,20 грн судового збору.

5. Повернути Чернівецькій обласній прокуратурі (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2026.

Суддя М.І. Ніколаєв