Рішення № 139928771, 21.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"21" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4442/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Долгової Ольги Іванівни за вх. ГСОО № 2-1781/26 від 11.09.2026 про розподіл судових витрат у справі № 916/4442/25

за позовом: Комунального підприємства Міжлиманське Усатівської сільської ради (вул. Міжлиманська, 8, с. Іллінка, Одеський р-н, Одеська обл., 67630)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Долгової Ольги Іванівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 1102528,26 грн,

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Міжлиманське Усатівської сільської ради звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Долгової Ольги Іванівни про стягнення грошових коштів у розмірі 1102528,26 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.09.2026 у задоволенні позову Комунального підприємства Міжлиманське Усатівської сільської ради було відмовлено повністю.

До судових дебатів відповідачем було заявлено суду клопотання про подання додаткових доказів про понесення судових витрат у справі на правничу допомогу. Далі, 11.09.2026 до суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат. До заяви відповідачем також долучені додаткові докази на підтвердження понесення відповідних витрат.

Ухвалою суду від 14.09.2026 судом було прийнято заяву Фізичної особи-підприємця Долгової Ольги Іванівни про розподіл судових витрат у справі № 916/4442/25 до розгляду; постановлено розгляд заяви здійснити без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; запропоновано позивачу подати суду письмові пояснення щодо заяви відповідача про розподіл судових витрат у строк до 18.09.2026 включно.

18.09.2026 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача, в яких позивач просить суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у повному обсязі, з таких підстав: договір з адвокатом відповідачка укладала як фізична особа, тоді як у цій справі вона має статус фізичної особи-підприємця; відповідачкою безпідставно відокремлюються такі послуги, як: усна консультація, вартістю 2500,00 грн; оцінка судової перспективи - 2500,00 грн; складання та подання до Господарського суду Одеської області відзиву у справі № 916/4442/25 - 30000,00грн, які в свою чергу є взаємопов`язаними між собою та фактично виступають однією послугою; при заявлені послуги щодо складення та подання адвокатських запитів адвокатом не зазначено, яка кількість таких запитів надавалася саме під час розгляду справи, а тому заявлена сума не є обґрунтованою; адвокатом Євценко Р.І. розрахована вартість послуг з подання пояснень, які фактично суду подавались іншим адвокатом Долговим В.М.; щодо зазначеної участі адвокатом Євценко Р.І. в 13 судових засіданнях із визначенням вартості послуг із розрахунку 10000,00грн за судодень (всього 13 засідань) позивач зауважує, що кількість призначених та відкладених засідань по цій справі було пов`язано з оголошеними повітряними тривогами у м. Одеса, а також з технічних причин неможливості проведення судового засідання, при цьому, як вказує позивач, судові засідання були тривалістю 30-40 хвилин та окремо позивач зазначає, що розгляд підготовчого засідання, призначений судом на 27.11.2026 об 11:30, був відкладений за клопотанням самого адвоката Євценко Р.І.; щодо вартості послуг у розмірі 5000,00 грн за відправлення кореспонденції позивач наголошує, що представником відповідача до заяви про ухвалення додаткового рішення не додано доказів відправлення (в т.ч. кур`єрської доставки) на суму 5000,00 грн, натомість в матеріалах справи є тільки копії квитанцій та накладних АТ «Укрпошта» на загальну суму 206,00 грн за відправлення на адресу позивача відзиву (11.12.2025, вартість відправлення 55,00 грн), заперечення на відповідь на відзив (30.12.2025, вартість відправлення 55,00 грн), клопотання про призначення судової експертизи (07.01.2026, вартість 96,00 грн); позивач звертає увагу на тому, що відповідачкою не надано доказів фактичного понесення заявлених до стягнення витрат.

21.09.2026 відповідачкою були подані суду власні письмові пояснення, в яких наголошено про таке: у договорі про надання правничої допомоги прямо передбачено, що він регулює питання надання адвокатом відповідачці послуг в межах цієї справи, а тому твердження позивача щодо зазначення статусу відповідачки як фізичної особи не мають бути прийняті судом до уваги; у договорі було допущено технічну помилку у п. 2.2., яка не впливає на суть зобов`язань сторін; надання усної консультації та здійснення оцінки адвокатом правовідносин сторін є окремою послуги від підготовки відзиву на позовну заяву, адже ця послуга може надаватись окремо; позивачу достеменно відомо, що адвокатські запити в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Євценком Р.І. направлялися, адже лише 5 із них були адресовані безпосередньо позивачу і ці запити лягли в основу процесуальних документів у справі № 916/4442/25; відповідачка наголошує, що витрати часу адвоката на дорогу до суду та очікування засідання має бути включено до послуг адвоката щодо участі у самому засіданні та такий підхід Верховного Суду є сталим.

Так, згідно з ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, зважаючи на наведені вище положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (аналогічні висновки викладені у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Відповідно до ч. 5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (Аналогічна за змістом позиція викладена Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Отже, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №873/108/20, від 31.08.2022 у справі № 912/2171/18. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В цей же час, у постанові від 07.07.2026 у справі № 917/718/25 Верховний Суд, покликаючись на висновок, викладений у постанові від від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, виснував, що: «Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні».

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги тощо.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідачкою було повідомлено суду, що остання очікує понести витрати на правничу допомогу при розгляді цієї справи в сумі 115000,00 грн та зазначила, що такий розмір очікуваних витрат не є остаточним.

Далі, після ухвалення рішення судом, відповідачка звернулась до суду із заявою про стягнення з позивача понесених нею витрат на правничу допомогу у розмірі 210000,00 грн, а на підтвердження понесення цих витрат відповідачкою надані такі докази:

1) договір про надання правничої (правової) допомоги від 27.11.2025 № 38/25, укладений між Долговою О.І. та адвокатом Євценко Р.І., з урахуванням п. 1.2., 2.1. якого та додатку № 1 до договору адвокат прийняв на себе зобов`язання здійснити представництво інтересів відповідачки у Господарському суду Одеської області при розгляді справи № 916/4442/25, а відповідачка зобов`язалась сплатити гонорар адвоката протягом 10 днів після фактичного стягнення витрат на правничу (правову) допомогу на користь відповідачки. При цьому, згідно з додатком № 1, остаточний перелік виконаних робіт в межах надання правничої (правової) допомоги зазначається в актах виконаних робіт на фактично проведених адвокатом дій;

2) додаток № 2 до договору, яким погоджена вартість робіт та послуг адвоката, зокрема: усна консультація 2500,00 грн; оцінка судової перспективи справи 2500,00 грн; адвокатський запит від 2000,00 грн до 10000,00 грн; заперечення на позовну заяву / відзив/ заяви про забезпечення позову, заперечення на відзив, претензія від 10000,00 грн; складання клопотання / заяви / пояснень від 3000,00 грн до 10000,00 грн; участь в судових засіданнях в судах першої інстанції 10000,00 грн / судодень; транспортні витрати фактичний розмір витрат; відправлення кореспонденції за допомогою засобів поштового зв`язку (кур`єрською доставкою) фактичний розмір витрат + 500 грн;

3) акт виконаних робіт, підписаний між відповідачкою та адвокатом Євценко Р.І., яким погоджено надання адвокатом наступних робіт в межах розгляду цієї справи, кількість витраченого адвокатом часу та вартість цих робіт: усна консультація 2 години роботи адвоката, вартістю 2500,00 грн; оцінка судової перспективи справи 1 година роботи адвоката, вартістю 2500,00 грн; складення та подання адвокатських запитів, що стосуються предмету розгляду справи № 916/4442/25 - 4 години роботи адвоката, вартістю 10000,00 грн; складання та подання до Господарського суду Одеської області відзиву у справі № 916/4442/25 - 9 годин роботи адвоката, вартістю 30000,00 грн; складання та подання до Господарського суду Одеської області додаткових пояснень у справі № 916/4442/25 5 годин роботи адвоката, вартістю 15000,00 грн; складання заперечень на додаткові пояснення позивача у справі № 916/4442/25 - 5 годин роботи адвоката, вартістю 15000,00 грн; участь у судових засіданнях у Господарському суді Одеської області по справі № 916/4442/25 13 судоднів, вартістю 130000,00 грн; відправка кореспонденції у справі № 916/4442/25 (у тому числі кур`єрської доставки_ - 3 години роботи адвоката, вартістю 5000,00 грн;

4) рахунок адвоката від 10.09.2026 № 11/25-1 на здійснення оплати вартості адвокатських послуг у розмірі 210000,00 грн.

Проаналізувавши зміст вищевказаних доказів, наданих відповідачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу та поданих позивачем заперечень, суд, керуючись вищенаведеними нормами ст. 129 ГПК України, практикою ЄСПЛ та висновками Верховного Суду, вважає, що надані адвокатом послуги не відповідають критерію розумності їх розміру з огляду на таке:

- характер спірних правовідносин надання послуг з водопостачання за одним договором і безоблікове споживання, сторони 1 позивач / 1 відповідач; предмет - стягнення збитків в розмірі 1102528,26 грн, а отже спір не належить до категорії складних та немає суспільного значення;

- правове регулювання ЦК України, Закон України «Про питну воду та питне водопостачання», Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правила Мінжиткомгосп України №190, Порядок КМУ № 1107, № 803 та ДБН, які вказані у мотивувальній частині рішення суду, а отже до даного спору застосовувалось національне законодавство України;

- відповідачем в особі адвоката Євценко Р.І. подавались до суду відзив на 12 арк. з додатком, заперечення на 8 арк., заперечення на клопотання на 3 арк., клопотання про витребування (відкликане), адвокатський запит до відкликаного клопотання, відповідь на заперечення позивача про відкликане витребування, клопотання про долучення доказів на 2 арк., додаткові пояснення на 2 арк., заперечення на клопотання на 5 арк. В цей же час відповідачем надання правової допомоги щодо складення таких документів оцінені загальною вартістю 70000,00 грн / 23 години, що не відповідає критерію розумності і необхідності;

- зазначені відповідачем усна консультація та оцінка судової перспективи справи охоплюється одним видом послуги консультація;

- зазначена відповідачем послуга з відправлення кореспонденції не є правовою допомогою, а тому не включається судом до складу витрат на правничу допомогу;

- визначення відповідачем вартості участі адвоката у кожному засіданні суду по 10000 грн не обґрунтовано прив`язкою до цілого судодня, не враховано відсутність представника відповідача в засіданні суду 27.11.2025, не враховано переривання засідання 20.01.2026 з технічних причин, не враховано повітряну тривогу, яка вплинула на проведення засідання 23.06.2026, 16.07.2026, тобто з причин не залежних від позивача, а отже не відповідає критерію розумності, в тому числі з огляду на категорію спору.

В цей же час, судом враховується, що справа розглядалася в загальному позовному провадженні, провадження у справі було відкрито 05.11.2025, у справі проведено 13 засідань, а отже справа не належить до малозначних.

За цих обставин, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, вважає необхідним обмежити розмір витрат відповідача на правничу допомогу, заявлених до стягнення, до 67500,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Комунального підприємства Міжлиманське Усатівської сільської ради (вул. Міжлиманська, 8, с. Іллінка, Одеський р-н, Одеська обл., 67630, код ЄДРПОУ 44053890) на користь Фізичної особи-підприємця Долгової Ольги Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 67500 грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.09.2026.

Суддя Д.О. Бездоля