Ухвала суду № 139928769, 15.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"15" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2512/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Чуйко О.О.

при розгляді справи за позовом: заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (вул. Дмитрівська, 63, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68609) в інтересах держави в особі 1) Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (вул. Соборна, 31, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600) та 2) Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ-56 (вул. Михайла Вербицького, 11, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600)

про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 186530,06 грн,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Бойчук М.М.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Воронков В.О.

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ-56, в якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 29.07.2024 до договору від 03.06.2024 № 444, укладену між Управлінням житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю СМУ-56;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СМУ-56 на користь Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області пеню в сумі 186530,06 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2026 позовну заяву заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2512/26; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи та призначено у справі підготовче засідання.

Під час розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідачем було подано суду клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 у справі № 916/270/25. Вказане клопотання мотивоване тим, що за результатом вирішення спору у справі № 916/270/25 буде сформований висновок, який матиме значення для врахування судом при вирішення спору у цій справі, адже на вирішення об`єднаної палати поставлено питання щодо ефективності/неефективності обраного прокурором способу захисту інтересів держави шляхом визнання недійсною додаткової угоди про продовження строку виконання робіт за договором про публічну закупівлю, якою продовжено строк дії такого договору через відтермінування виконання робіт, котрі вже виконані та оплачені на час звернення з позовом.

Прокурором були подані суду письмові заперечення щодо вищевказаного клопотання відповідача, які мотивовані тим, що предмети позовів у справах № 916/270/25 та № 916/2512/26 є однаковими, але обставини справ та їх правове обґрунтування не є подібними, оскільки справу № 916/270/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі № 916/1199/25, шляхом викладення правової позиції щодо неефективності обраного прокурором способу захисту у подібній категорії справ про визнання недійсною додаткової угоди до договору щодо продовження строку його дії через відтермінування виконання робіт, котрі вже виконані та оплачені на час звернення з позовом, натомість договором сторони не передбачили відповідальності підрядника за прострочення виконання зобов`язання, на відміну від договору, укладеного між сторонами цієї справи.

У підготовчому засіданні 15.09.2026 судом було поставлено на обговорення учасників справи питання щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Відповідач подане ним клопотання підтримав та просив суд його задовольнити. Прокурор щодо зупинення провадження у справі заперечував, просив суд відмовити відповідачу у задоволенні вищевказаного клопотання. Представники позивачів у підготовче засідання не з`явились, при цьому про час та місце розгляду справи останні були повідомлені належним чином.

Отже, розглянувши клопотання відповідача та заслухавши пояснення представників учасників справи, присутніх у підготовчому засіданні, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1-5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними в порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, у цій справі в обґрунтування підстав позову прокурор посилається на те, що позивач-1 та відповідач неправомірно внесли зміни до договору від 03.06.2024 № 444 на виконання поточного ремонту дорожнього покриття по вул. Топольна (напрямок руху до портових потужностей та перевалочних пунктів) у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області шляхом укладення спірної додаткової угоди в частині продовження строків виконання робіт, оскільки відповідачем не було документально підтверджено існування об`єктивних обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання зобов`язання. При цьому, зі змісту позову прокурора вбачається, що на час звернення прокурора з позовом до суду роботи за договором прийняті та оплачені в повному обсязі.

В цей же час, як встановлено судом, Верховний Суд в ухвалі від 11.02.2026 при вирішені питання щодо передачі справи № 916/270/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, зазначив, що Верховний Суд уже переглядав у касаційному порядку судові рішення в подібних правовідносинах. Так, у справі № 916/1199/25 про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення штрафних санкцій між тими самими сторонами, що й у справі №916/270/25, суд апеляційної інстанції також відмовив у позові з підстав обрання неефективного способу захисту, оскільки задоволення позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди не здатне поновити будь-які права ради та спричинить лише правову невизначеність сторін договору у спірних правовідносинах. При цьому суд установив, що укладений договір не є державним контрактом, сторони в договорі не узгодили жодних штрафних санкцій за порушення підрядником строку виконання зобов`язань та не укладали будь-яких додаткових угод до договору щодо забезпечення виконання зобов`язань. Тому, зважаючи на положення статті 231 Господарського кодексу України, будь-які підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення з нього на користь селищної ради штрафних санкцій, у цьому випадку відсутні.

Проте постановою від 15.01.2026 Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та передав справу № 916/1199/25 на новий розгляд з тих підстав, що такі висновки щодо обрання прокурором неефективного способу захисту порушених прав є необґрунтованими. Верховний Суд також зауважив, що визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України. Задля дотримання принципу правової визначеності та з метою формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі № 916/1199/25, шляхом викладення правової позиції щодо неефективності обраного прокурором способу захисту в подібній категорії справ про визнання недійсною додаткової угоди до договору щодо продовження строку його дії через відтермінування виконання робіт, котрі вже виконані та оплачені на момент звернення з позовом, а договором сторони не передбачили відповідальності підрядника за прострочення виконання зобов`язання.

Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2026 справу № 916/270/25 було прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 19 червня 2026 року об 11:00. Водночас, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на даний час, в Реєстрі відсутнє остаточне процесуальне рішення за результатом перегляду судового рішення у справі № 916/270/25 у суді касаційної інстанції.

Отже, оскільки на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу № 916/270/25 для вирішення правового питання, яке частково збігається з питанням, що підлягає з`ясуванню під час розгляду цієї справи, зокрема, щодо ефективності / неефективності обраного прокурором способу захисту у вигляді визнання недійсною додаткової угоди до договору про публічну закупівлю на підставі пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою продовжено строк дії такого договору через відтермінування виконання робіт, що вже виконані та оплачені на момент звернення з позовом, суд вважає необхідним зупинити провадження у цій справі до перегляду судового рішення у справі № 916/270/25.

Щодо заперечень прокурора, суд зазначає, що при вирішенні спору по суті суду необхідно надати оцінку належності та ефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права та зазначений критерій оцінки є фундаментальним. За таких обставин, незважаючи на те, що співпадіння обставин між цією справою та справою, яка переглядається об`єднаною палатою Верховного Суду, є частковим, суд вважає, що застосування норм матеріального права у подібному правовому контексті може мати визначальне значення для правильного вирішення цієї справи.

При цьому, до аналогічного висновку дійшов Південно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 24 червня 2026 року у cправі № 916/2264/25, залишений без змін постановою Верховного Суду від 24.06.2026.

Отже суд вважає, що зупинення провадження у цій справі є цілком виправданим, оскільки врахування висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сприятиме в ухваленні судом за результатом вирішення спору у цій справі законного і обґрунтованого судового рішення, з дотриманням завдань та основних засад господарського судочинства.

Керуючись п. 7 ч.1 ст.228, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 916/2512/26 зупинити до закінчення перегляду у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/270/25.

Повну ухвалу складено 21.09.2026.

Ухвала набрала законної сили 15.09.2029 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Д.О. Бездоля