Рішення № 139928332, 22.09.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2156/26

2/154/1398/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

представника відповідачки адвоката Хомича Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 (попереднє прізвище ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2026 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг від 29 січня 2021 року.

Обґрунтування позовних вимог

Позов обґрунтовано тим, що 29 січня 2021 року відповідачка підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, приєдналася до Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та в межах проєкту monobank отримала платіжну картку з можливістю використання кредитних коштів.

Банк установив відповідачці кредитний ліміт, який у подальшому було збільшено до 45 000,00 грн.

Позивач зазначив, що відповідачка належним чином зобов`язання за договором не виконувала, обов`язкові щомісячні платежі не вносила, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

За розрахунком позивача станом на 06 квітня 2026 року загальна заборгованість становить 65 545,19 грн, з яких 58 137,03 грн визначено Банком як загальний залишок заборгованості за наданим кредитом та 7 408,16 грн як заборгованість за пенею. Заборгованість за процентами та за порушення грошового зобов`язання у підсумковій частині розрахунку зазначена у розмірі 0,00 грн.

Позивач просив стягнути з відповідачки 65 545,19 грн заборгованості та 3 328,00 грн судового збору.

Позиція відповідачки

У судовому засіданні 07 липня 2026 року відповідачка пояснила, що у період користування банківськими картками щодо неї, за її твердженням, вчинялися шахрайські дії. Водночас вона не зазначила, якої саме картки стосувалися такі дії, не назвала конкретної платіжної операції, її дати, суми чи отримувача та пояснила, що користувалася декількома банківськими картками.

22 липня 2026 року відповідачка подала відзив, у якому факт укладення договору та користування кредитними коштами не заперечила, однак не погодилася зі стягненням 7408,16 грн пені, посилаючись на встановлені законодавством обмеження відповідальності позичальника.

24 липня 2026 року позивач подав відповідь на відзив та наполягав на правомірності здійсненого розрахунку. Зазначив, що сума понад установлений кредитний ліміт сформувалася відповідно до умов договору внаслідок збільшення кредиту на суму процентів та інших передбачених договором платежів.

Позивач також вважав заявлену пеню спеціальним способом забезпечення виконання зобов`язання та послався на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2024 року у справі № 910/14706/22.

29 липня 2026 року представник відповідачки подав заперечення на відповідь позивача, у яких наполягав на тому, що бухгалтерське віднесення пені чи іншого платежу до кредитної заборгованості не змінює правової природи такого платежу.

04 серпня 2026 року відповідачка подала заяву про розстрочення виконання рішення на дванадцять місяців, посилаючись на відсутність постійної роботи, отримання соціальних виплат, матеріальний та сімейний стан.

26 серпня 2026 року представник відповідачки адвокат Хомич Д.В. подав детальний контррозрахунок заборгованості.

Відповідно до контррозрахунку сторона відповідачки визнала заборгованість у межах кредитного ліміту 45 000,00 грн та визначила належними до сплати проценти у сумі 6568,52 грн, а загальний розмір заборгованості 51 568,52 грн.

При здійсненні контррозрахунку сторона відповідачки виходила з того, що різниця між визначеною Банком кредитною заборгованістю 58 137,03 грн та кредитним лімітом 45000,00 грн сформована переважно внаслідок застосування Банком ставки 74,4 % річних, у зв`язку із чим зазначену різницю було механічно зменшено вдвічі відповідно до співвідношення ставок 74,4 % та 37,2 % річних. Пеню 7 408,16 грн із розрахунку виключено.

17 вересня 2026 року адвокат Хомич Д.В. підтримав раніше подані відзив, заперечення, контррозрахунок та заяву про розстрочення виконання рішення.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою від 04 червня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою від 06 липня 2026 року задоволено заяву представника відповідачки адвоката Хомича Д.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 07 липня 2026 року брали участь відповідачка та її представник адвокат Хомич Д.В., який брав участь у режимі відеоконференції.

Представник позивача у судові засідання не з`являвся, просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

17 вересня 2026 року суд завершив розгляд справи по суті та перейшов до стадії ухвалення рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін

До матеріалів справи позивачем долучено Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 29 січня 2021 року, оформлену на ім`я ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

За змістом Анкети-заяви вона разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Тарифами, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить договір про надання банківських послуг. Анкетою-заявою передбачено можливість встановлення на рахунку кредитного ліміту у розмірі, визначеному Банком та відображеному у мобільному застосунку.

У матеріалах справи містяться документи на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з одним РНОКПП. У процесуальних документах відповідачка зазначила теперішнє прізвище ОСОБА_4 , попереднє ОСОБА_2 .

Позивачем надано Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank у редакції, затвердженій протоколом Правління Банку № 1/1 від 14 січня 2021 року, яка набула чинності 15 січня 2021 року.

Разом з відповіддю на відзив позивачем подано форму підтвердження електронного документа «umovy», яка містить відомості про електронні підписи Банку та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , сформований у мобільному застосунку monobank 29 січня 2021 року о 21 год. 41 хв. 46 сек., а також відомості про успішну перевірку підписів та цілісності документа.

Розділ ІІ Умов «Загальні умови випуску та обслуговування Платіжних карток» містить главу 5 «Надання та обслуговування кредиту».

Пунктом 5.9 глави 5 розділу ІІ Умов передбачено нарахування процентів за кожний календарний день використання кредитного ліміту за фактично використані кредитні кошти, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, за процентними ставками, установленими Тарифами.

За пунктом 5.10.1 глави 5 розділу ІІ Умов розрахунковим періодом для погашення процентів є календарний місяць, наступний за звітним. Належні до сплати проценти списуються Банком за рахунок власних коштів клієнта, а за їх відсутності за рахунок кредитного ліміту за умови наявності невикористаної частини такого ліміту. У разі повного використання кредитного ліміту клієнт повинен внести суму нарахованих процентів власними коштами.

Пунктом 5.10.2 глави 5 розділу ІІ Умов передбачено погашення кредиту та процентів шляхом внесення щомісячного мінімального платежу, який формується першого дня календарного місяця, наступного за звітним, та підлягає погашенню до 23 год. 55 хв. останнього дня такого місяця.

Пунктом 5.13 глави 5 розділу ІІ Умов визначено черговість погашення заборгованості коштами, які надходять на рахунок клієнта: у першу чергу прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти, у другу поточна сума кредиту та проценти за користування кредитом, у третю неустойка та інші платежі, передбачені договором.

Пункт 5.15 глави 5 розділу ІІ Умов передбачає, що за порушення строків сплати Щомісячного мінімального платежу Клієнт сплачує Банку відсотки в подвійному розмірі від базової процентної ставки, зазначеної в Тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Відсотки в подвійному розмірі, замість базового розміру процентної ставки, зазначеного в Тарифах, нараховуються від суми загальної Заборгованості з моменту виникнення Заборгованості під час дії Пільгового періоду за карткою, внаслідок не внесення Щомісячного мінімального платежу в повному обсязі, або за кожен календарний день поточного календарного місяця, в якому Клієнт своєчасно не вніс Щомісячний мінімальний платіж за звітний місяць після закінчення дії Пільгового періоду за карткою.

При цьому Сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього Договору та/або зміною процентної ставки за Договором, що здійснюється Банком в односторонньому порядку, і відповідно внесення змін до Договору не потребується.

У разі усунення Клієнтом вищезазначених порушень процентна ставка за користування Кредитом встановлюється у розмірі базової процентної ставки, зазначеної в Тарифах.

Пунктом 5.16 глави 5 розділу ІІ Умов передбачено, що у разі порушення терміну сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся Заборгованість за Кредитом вважається простроченою (Істотне порушення Клієнтом зобов`язань). На залишок простроченої Заборгованості Банк нараховує, а Клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із Тарифами, але не більше 50 % від суми, одержаного Клієнтом Кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування Кредитом у розмірі 0,00001 % річних.

Пунктами 5.175.19 глави 5 розділу ІІ Умов урегульовано порядок повідомлення клієнта про істотне порушення зобов`язання та подальше набуття кредитом статусу «на вимогу» у разі неусунення порушення.

Пунктом 5.22 глави 5 розділу ІІ Умов передбачено, що у разі недостатності на рахунку клієнта власних коштів для погашення заборгованості за процентами та неустойкою кредит збільшується на суму такої заборгованості, а Банк надає кредитні кошти для погашення процентів за користування кредитним лімітом та неустойки за прострочені платежі відповідно до Тарифів.

Пунктом 5.26 глави 5 розділу ІІ Умов строк дії кредитної лінії визначено у п`ять років.

Пунктом 4.2.12 розділу І Умов передбачено обов`язок клієнта не використовувати поточний рахунок для здійснення підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності.

Тарифами за Чорною карткою monobank передбачено пільговий період до 62 днів, пільгову процентну ставку 0,00001 % річних, щомісячний мінімальний платіж у розмірі 4 % від заборгованості, базову процентну ставку 3,1 % на місяць та збільшену процентну ставку 6,2 % на місяць на суму загальної заборгованості у випадку наявності простроченої заборгованості.

Тип процентної ставки за споживчим кредитом визначено як фіксований. Порядку визначення змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу договором не встановлено.

З наданої Банком інформації щодо карткового рахунку вбачається, що відповідачці видано картку № НОМЕР_2 .

29 січня 2021 року кредитний ліміт установлено у розмірі 10 000,00 грн.

22 листопада 2023 року кредитний ліміт збільшено до 45 000,00 грн.

09 серпня 2025 року у виписці відображено списання 2 086,82 грн у зв`язку з міграцією рахунку та одночасне зарахування цієї ж суми, а також запис про кредитний ліміт 45 000,00 грн. Окремого нового договору про споживчий кредит, нової анкети-заяви чи домовленості про припинення договору від 29 січня 2021 року та заміну його новим зобов`язанням матеріали справи не містять.

19 серпня 2025 року за рахунком проведено видаткову операцію у сумі 26,55 грн.

23 серпня 2025 року проведено перекази 27 755,52 грн, 14 560,00 грн, 312,00 грн та 208,00 грн, загальною сумою 42 835,52 грн, включно з відповідними комісіями.

Перед двома переказами у виписці відображено технічні записи «Челендж P2P» на 26 688,00 грн та 14 000,00 грн. Самостійного повторного списання цих сум із рахунку не відбулося.

31 серпня 2025 року Банк у розрахунку зазначив залишок поточної заборгованості 44 848,89 грн та нарахував 901,36 грн процентів.

01 вересня 2025 року у виписці відображено списання 901,36 грн процентів та операцію «За просрочення по кредиту» у сумі 50,00 грн.

23 вересня 2025 року на рахунок зараховано 2 000,00 грн.

01 жовтня 2025 року відображено списання процентів 1 367,96 грн та операцію «За перевищення кредитного ліміту» 21,16 грн.

01 листопада 2025 року відображено операцію «За просрочення по кредиту» 50,00 грн, списання процентів 2 843,63 грн та операцію «За перевищення кредитного ліміту» 18,29 грн.

01 грудня 2025 року відображено списання процентів 2 751,90 грн, операцію «За перевищення кредитного ліміту» 195,90 грн та операцію «За просрочення по кредиту» 100,00 грн.

01 січня 2026 року відображено операцію «За перевищення кредитного ліміту» 394,94 грн, списання процентів 2 843,63 грн та операцію «За просрочення по кредиту» 100,00 грн.

01 лютого 2026 року відображено операцію «За перевищення кредитного ліміту» 605,74 грн, списання процентів 2 843,63 грн та операцію «За просрочення по кредиту» 100,00 грн.

01 березня 2026 року у виписці відображено три операції «За просрочення по кредиту» загальною сумою 3 418,28 грн.

01 квітня 2026 року відображено три операції «За просрочення по кредиту» загальною сумою 3 989,88 грн.

Після зарахування 2 000,00 грн 23 вересня 2025 року і до 06 квітня 2026 року інших фактичних поповнень рахунку відповідачкою у виписці не відображено.

За підсумком розрахунку Банк визначив загальну заборгованість 65 545,19 грн, з яких 58 137,03 грн зазначив як загальний залишок заборгованості за наданим кредитом, 7408,16 грн як заборгованість за пенею, 0,00 грн як заборгованість за процентами та 0,00 грн як заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

У банківському розрахунку до 31 травня 2024 року у графі «Процентна ставка (поточна)» зазначено 37,2 % річних, а з 01 червня 2024 року 74,4 % річних. У графі «Процентна ставка (прострочена)» зазначено 0 %.

У відповіді на відзив Банк також прямо зазначив, що ставка 3,1 % на місяць є базовою, а ставка 6,2 % на місяць застосовується у випадку несплати щомісячного платежу та виникнення простроченої заборгованості.

До заяви про розстрочення виконання рішення відповідачкою подано документи щодо матеріального та сімейного стану, з яких убачається, що вона не має постійного місця роботи, має статус багатодітної сім`ї та отримувала соціальні виплати.

Застосовані судом норми права, оцінка доказів та мотиви рішення

Загальні правила доказування

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу або групі однотипних доказів, мотивує відхилення або врахування кожного доказу або групи доказів.

Таким чином, сам по собі розрахунок Банку не має для суду наперед установленої сили. Заявлений розмір боргу підлягає перевірці шляхом зіставлення умов договору, виписки з рахунку, фактичних операцій, здійснених платежів, ставок, періодів їх застосування та імперативних приписів законодавства.

Щодо доводів відповідачки про шахрайські операції

Відповідно до частин першої та четвертої статті 42 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, а платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання.

Відповідно до статті 68 цього Закону електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється після автентифікації користувача, а під час ініціювання дистанційної платіжної операції надавач платіжних послуг застосовує посилену автентифікацію у передбачених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.

Наведені норми не дають підстав для виключення з розрахунку операцій від 23 серпня 2025 року.

Відповідачка не індивідуалізувала жодної конкретної операції як неакцептовану: не зазначила дату, суму, отримувача, конкретну картку чи інший ідентифікатор операції. У відзиві та подальших письмових запереченнях вимоги про неврахування конкретних операцій з підстав їх неакцептованості не сформульовано.

Надані Банком відомості щодо операцій 23 серпня 2025 року підтверджують їх проведення з використанням установленої договором процедури автентифікації. Виписка містить конкретні суми, час операцій, картки отримувачів та відповідні комісії.

Технічні записи «Челендж P2P» не є повторними видатковими операціями і судом як окреме використання кредиту не враховуються.

За таких обставин загальне посилання відповідачки на шахрайські дії без зазначення жодної конкретної неакцептованої операції не спростовує надані Банком докази використання кредитних коштів.

Цей довід суд відхиляє.

Правова природа договору та основні правила виконання кредитного зобов`язання

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, відповідачка зобов`язана повернути фактично використані кредитні кошти та сплатити проценти, які правомірно нараховані відповідно до договору та закону.

Водночас обов`язковість договору не означає можливості застосування його умови всупереч імперативній нормі закону.

Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Спірний договір укладений 29 січня 2021 року між Банком та фізичною особою. Умовами прямо заборонено використання рахунку для підприємницької або незалежної професійної діяльності. Кредит надано у формі поновлювальної кредитної лінії для особистих потреб.

Отже, правовідносини сторін є відносинами споживчого кредитування і до них застосовується Закон України «Про споживче кредитування».

Щодо імперативної заборони збільшення процентної ставки внаслідок прострочення

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки фіксована або змінювана та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частина третя статті 1056-1 ЦК України передбачає, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що, якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.

Пункт 6 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України № 3498-IX передбачає, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності зазначеним Законом, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Закон № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Договір сторін укладено 29 січня 2021 року. Отже, він безпосередньо належить до договорів, на які поширюється пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».

Зміст цієї норми є однозначним.

Закон прямо забороняє збільшення процентної ставки за користування кредитом унаслідок невиконання споживачем зобов`язань, за винятком механізму змінюваної процентної ставки, передбаченого частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України.

Ця заборона є імперативною.

Попередня згода споживача з договірною умовою про підвищену ставку не усуває встановленої законом заборони її застосування у захищений законом період.

У цій справі виняток, передбачений частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, відсутній.

Тип процентної ставки договором визначено як фіксований. Договір не містить погодженого сторонами індексу та порядку розрахунку змінюваної процентної ставки.

Натомість пункт 5.15 Умов прямо визначає єдину підставу переходу від базової ставки до подвійної порушення строку сплати щомісячного мінімального платежу.

Більше того, сам текст пункту 5.15 називає цей механізм збільшенням розміру процентної ставки.

Механізм договору є таким: за належного виконання зобов`язання застосовується базова ставка 3,1 % на місяць; унаслідок невнесення мінімального платежу застосовується подвійна ставка 6,2 %; після усунення порушення знову застосовується базова ставка.

Отже, причиною подвоєння ставки є не зміна ринкового індексу, не зміна вартості кредитного ресурсу і не будь-яка інша обставина, передбачена частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України.

Єдиною причиною є невиконання позичальницею договірного обов`язку у визначений строк.

Саме таке збільшення ставки закон прямо забороняє.

Посилання у пункті 5.15 Умов на те, що погоджене сторонами подвоєння не є односторонньою зміною процентної ставки Банком, правового значення для застосування пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» не має.

Заборона пункту 6 не обмежена випадками односторонньої зміни договору Банком. Вона забороняє сам результат збільшення процентної ставки через невиконання зобов`язання.

Договірна конструкція не може бути використана для обходу імперативної норми закону.

У постанові Верховного Суду від 15 червня 2026 року у справі № 465/1735/23 викладено висновок про те, що положеннями пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», крім звільнення споживача від неустойки та інших платежів за прострочення, забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом через невиконання зобов`язань.

У тій справі Верховний Суд не встановив порушення цієї заборони саме тому, що в період, охоплений спеціальною нормою, банк не збільшував процентну ставку внаслідок невиконання договору.

У цій справі встановлені протилежні обставини: Банк безпосередньо пов`язав застосування ставки 6,2 % замість 3,1 % із простроченням щомісячного мінімального платежу та фактично застосував ставку 74,4 % річних у розрахунку заборгованості.

Тому правові підстави для стягнення тієї частини процентів, яка виникла виключно внаслідок подвоєння базової процентної ставки через прострочення, відсутні.

При цьому суд не визнає пункт 5.15 Умов недійсним і не змінює його зміст. Суд не застосовує передбачене ним збільшення ставки до спірних нарахувань, оскільки в цей період таке збільшення прямо заборонено імперативною нормою закону.

Правомірно нараховані проценти за базовою ставкою 3,1 % на місяць залишаються платою за користування кредитом і підлягають сплаті.

Отже, підлягає виключенню не вся сума процентів, а лише сума, яка перевищує правомірне нарахування за базовою ставкою, з урахуванням фактичного залишку кредитної заборгованості та умов договору.

Щодо пені та інших платежів за прострочення

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Ця норма та пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» безпосередньо виключають можливість стягнення з відповідачки пені, нарахованої у 20252026 роках за прострочення кредитного зобов`язання.

Банк у власному розрахунку остаточно визначив 7 408,16 грн саме як заборгованість за пенею.

З розрахунку вбачається, що 01 березня 2026 року накопичувальна сума пені становила 3 418,28 грн, а 01 квітня 2026 року збільшилася на 3 989,88 грн до 7 408,16 грн.

Окремо в період з вересня 2025 року по лютий 2026 року Банк нарахував у графі «Сума пені» 50,00 грн, 21,16 грн, 68,29 грн, 295,90 грн, 494,94 грн та 705,74 грн, разом 1 636,03 грн.

Ці суми не залишилися окремо облікованою пенею, а були включені Банком до кредитної заборгованості (капіталізовані).

Це безпосередньо підтверджується самим розрахунком.

Станом на 31 серпня 2025 року залишок поточної кредитної заборгованості становив 44 848,89 грн.

01 вересня 2025 року Банк включив 901,36 грн процентів та 50,00 грн пені, після чого поточна кредитна заборгованість становила 45 800,25 грн.

44 848,89 + 901,36 + 50,00 = 45 800,25 грн.

01 жовтня 2025 року аналогічно до попереднього залишку 43 900,25 грн були включені 1 367,96 грн процентів та 21,16 грн пені, внаслідок чого кредитна заборгованість становила 45 289,37 грн.

01 листопада 2025 року до залишку 43 533,36 грн Банк включив 2 843,63 грн процентів та 68,29 грн пені, визначивши новий залишок 46 445,28 грн.

Таким чином, характер зазначених операцій встановлюється не лише за їх назвою, а й за математичним рухом кредитної заборгованості.

Банк фактично надавав нові кредитні кошти для погашення власних нарахувань та включав раніше нараховану пеню до кредитної заборгованості.

Однак сума, яку закон вимагає списати як пеню, не перетворюється на правомірний основний борг лише внаслідок її бухгалтерського погашення за рахунок нового кредиту.

Інше тлумачення дозволило б кредитодавцю усунути імперативну заборону закону односторонньою бухгалтерською операцією.

Тому загальна сума пені, яка підлягає виключенню, становить: 7 408,16 + 1 636,03 = 9 044,19 грн.

Посилання позивача на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2024 року у справі № 910/14706/22 суд відхиляє.

У зазначеній справі спір виник із договору оренди повітряних суден та стосувався застосування встановленої частиною другою статті 785 ЦК України законної неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення після припинення договору найму.

Правовідносини у справі № 910/14706/22 не є відносинами споживчого кредитування, а Верховний Суд у ній не застосовував пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до кредитного зобов`язання та пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».

Тому висновки у справі № 910/14706/22 не спростовують прямої спеціальної законодавчої заборони, яка підлягає застосуванню в цій справі.

Водночас висновок суду про застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин узгоджується з практикою Верховного Суду.

У постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 Верховний Суд зазначив, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлює особливі правові наслідки прострочення виконання грошових зобов`язань за договорами позики та кредитними договорами, у тому числі договорами про споживчий кредит. Такі наслідки полягають у звільненні позичальника від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, від обов`язку сплачувати неустойку за прострочення, а також у тому, що неустойка та інші передбачені договором платежі, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання кредитного зобов`язання, підлягають списанню кредитодавцем.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21, у якій суд касаційної інстанції, застосовуючи пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до кредитного зобов`язання, погодився з тим, що платежі, пов`язані з простроченням виконання кредитного договору у період дії воєнного стану, стягненню не підлягають, водночас правомірно нараховані проценти за користування кредитом як плата за користування чужими коштами зберігають свою правову природу та підлягають сплаті.

Такий підхід послідовно ґрунтується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23, відповідно до якого дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на кредитні договори.

Отже, застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у цій справі є наслідком не розширеного тлумачення зазначеної норми, а її прямого змісту та усталеного підходу Верховного Суду щодо кредитних, у тому числі споживчих кредитних, правовідносин.

Щодо контрольної перевірки процентних нарахувань

У власному розрахунку Банк розмежував поточну та прострочену кредитну заборгованість, визначив процентну ставку на прострочену заборгованість у розмірі 0 % та здійснював процентні нарахування на залишок поточної кредитної заборгованості.

Тому суд здійснює контрольну перевірку в межах самої розрахункової моделі позивача, не створюючи іншого способу визначення процентів.

При цьому суд виходить із базової процентної ставки 37,2 % річних, фактичного залишку кредитної заборгованості у відповідний період та кількості календарних днів користування кредитом.

Одночасно із розрахункової бази з моменту їх виникнення виключаються суми пені, надмірно нарахованих процентів та похідний вплив таких сум на наступний розмір кредитної заборгованості.

Такий підхід є необхідним, оскільки неправомірне нарахування не може спочатку збільшити суму кредитної заборгованості, а надалі стати базою для нарахування нових процентів.

Із розрахунку Банку вбачається, що починаючи з 01 червня 2024 року у графі «Процентна ставка (поточна)» зазначено 74,4 % річних.

Саме по собі зазначення такої ставки у відповідній графі, однак, не свідчить про її фактичне застосування при кожному наступному нарахуванні.

Перевірка фактичного розміру процентів свідчить, що протягом значної частини 2024 року та першої половини 2025 року нараховані суми відповідали або були близькими до сум, визначених за базовою ставкою 37,2 % річних.

Тому суд не здійснює механічного зменшення вдвічі всіх процентних нарахувань після 01 червня 2024 року, а перевіряє їх виходячи з фактичної розрахункової бази.

До 01 листопада 2024 року включно правомірно нараховані проценти становили 749,24 грн.

Проценти за листопад 2024 року у сумі 23,70 грн відповідають допустимому розрахунку та коригуванню не підлягають.

Подальша незначна різниця між банківськими нарахуваннями та контрольним розрахунком виникла внаслідок послідовного коригування процентної бази після усунення попередніх завищень.

Правомірний розмір процентів становить: за грудень 2024 року 21,01 грн замість 23,32 грн; за січень 2025 року 19,84 грн; за лютий 2025 року 15,40 грн замість 18,48 грн; за березень 2025 року 13,97 грн замість 14,60 грн; за квітень 2025 року 6,08 грн замість 6,24 грн; за червень 2025 року 119,04 грн замість 119,46 грн; за липень 2025 року 67,15 грн замість 67,46 грн.

Загальний розмір завищення за цими періодами становить 6,91 грн.

Істотна різниця між фактичними нарахуваннями Банку та процентами за базовою ставкою виникла після значного використання кредитного ліміту у серпні 2025 року.

Після виключення попередніх завищень скоригований залишок використаного кредиту станом на кінець серпня 2025 року становив 44 941,98 грн.

За серпень 2025 року Банк нарахував 901,36 грн процентів.

При застосуванні базової ставки 37,2 % річних з урахуванням фактичної зміни залишку кредиту протягом місяця правомірний розмір процентів становить 458,96 грн.

Отже, надмірно нараховано 442,40 грн.

На цей момент невикористана частина встановленого кредитного ліміту 45 000,00 грн становила 58,02 грн.

Відповідно до пункту 5.10.1 Умов саме ця сума могла бути використана Банком для погашення частини правомірно нарахованих процентів за рахунок кредитного ліміту.

Тому із 458,96 грн правомірних процентів 58,02 грн могли бути профінансовані кредитними коштами, а 400,94 грн залишалися належними до сплати власними коштами відповідачки.

Нараховані Банком 01 вересня 2025 року 50,00 грн пені до скоригованого кредитного залишку судом не включаються.

Отже, після здійсненого Банком процентного нарахування правомірна структура заборгованості становила 45 000,00 грн кредитної заборгованості та 400,94 грн непогашених процентів.

23 вересня 2025 року відповідачка внесла 2 000,00 грн.

Відповідно до встановленої законом та договором черговості 100,00 грн цього платежу спрямовуються на погашення простроченої суми кредиту, 400,94 грн на погашення належних процентів, 1 499,06 грн на погашення поточної кредитної заборгованості.

Після цього скоригований залишок кредитної заборгованості становив 43 400,94 грн.

За вересень 2025 року Банк нарахував 1 367,96 грн процентів.

За базовою ставкою правомірне нарахування становить 1 362,09 грн, тобто завищення становить 5,87 грн.

Правомірно нараховані 1 362,09 грн могли бути повністю погашені за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту.

Після цього кредитна заборгованість становила 44 763,03 грн, а невикористана частина ліміту 236,97 грн.

Нараховані Банком 01 жовтня 2025 року 21,16 грн пені до кредитної заборгованості судом не включаються та на подальшу процентну базу не впливають.

За жовтень 2025 року Банк нарахував 2 843,63 грн процентів.

За базовою ставкою правомірне нарахування становить 1 414,22 грн.

Надмірно нараховано 1 429,41 грн.

Із правомірно нарахованих 1 414,22 грн лише 236,97 грн могли бути профінансовані в межах залишку кредитного ліміту.

Після такого фінансування кредитний ліміт був використаний повністю, а непогашена частина правомірних процентів за жовтень становила: 1 414,22 ? 236,97 = 1177,25 грн.

Нараховані 01 листопада 2025 року 68,29 грн пені до кредитної заборгованості судом не включаються.

За листопад 2025 року Банк нарахував 2 751,90 грн процентів.

Правомірне нарахування за базовою ставкою становить 1 322,70 грн.

Надмірно нараховано 1 429,20 грн.

Оскільки кредитний ліміт був уже використаний повністю та нових платежів відповідачка не здійснювала, 1 322,70 грн правомірно нарахованих процентів залишилися непогашеними.

Так само нараховані 01 грудня 2025 року 295,90 грн пені не збільшують скоригований кредитний залишок.

За грудень 2025 року Банк нарахував 2 843,63 грн процентів.

За базовою ставкою правомірне нарахування становить 1 347,57 грн.

Надмірно нараховано 1 496,06 грн.

Правомірно нараховані 1 347,57 грн залишилися непогашеними.

Нараховані 01 січня 2026 року 494,94 грн пені також не включаються до кредитної заборгованості та не можуть бути базою для наступних процентів.

Щодо процентів за січень 2026 року суд додатково враховує пункт 5.16 Умов.

Відповідно до цього пункту у разі прострочення щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою, а ставка за користування кредитом становить 0,00001 % річних.

Наслідки, передбачені пунктом 5.16 Умов, настали 30 січня 2026 року.

Тому базова ставка 37,2 % річних могла застосовуватися лише за період до цієї дати.

Правомірний розмір процентів за січень 2026 року становить 1 244,97 грн.

Нарахування за ставкою 0,00001 % річних за решту періоду після округлення не утворює суми в одну копійку.

Банк натомість нарахував 2 843,63 грн, тому надмірне нарахування становить 1 598,66 грн.

Нараховані 01 лютого 2026 року 705,74 грн пені до кредитної заборгованості судом не включаються.

Після 30 січня 2026 року підстав для подальшого істотного нарахування процентів за користування кредитом не існувало, оскільки відповідно до пункту 5.16 Умов діяла ставка 0,00001 % річних.

Так само не впливають на розмір правомірної кредитної заборгованості нараховані Банком 01 березня 2026 року 3 418,28 грн та 01 квітня 2026 року 3 989,88 грн пені.

Таким чином, сукупний розмір надмірно нарахованих процентів становить: 6,91 + 442,40 + 5,87 + 1 429,41 + 1 429,20 + 1 496,06 + 1 598,66 = 6 408,51 грн.

Загальна сума процентів, нарахованих Банком за весь період, становила 14 594,45 грн.

Після виключення 6 408,51 грн неправомірних нарахувань правомірно нарахованими є 8 185,94 грн.

Ця сума є загальним розміром правомірно нарахованих процентів за весь період, а не сумою непогашеної процентної заборгованості станом на 06 квітня 2026 року.

Частина таких процентів була фактично сплачена відповідачкою, а частина правомірно профінансована за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту відповідно до пункту 5.10.1 Умов.

Після зарахування платежу 2 000,00 грн від 23 вересня 2025 року правомірно нараховані проценти до вересня 2025 року включно були погашені або профінансовані у межах кредитного ліміту.

Із процентів за жовтень 2025 року 236,97 грн також були погашені за рахунок останньої невикористаної частини кредитного ліміту.

Тому непогашеними залишилися:

-1 177,25 грн частина правомірно нарахованих процентів за жовтень 2025 року;

-1 322,70 грн проценти за листопад 2025 року;

-1 347,57 грн проценти за грудень 2025 року;

-1 244,97 грн проценти за січень 2026 року.

Загальна сума непогашених правомірно нарахованих процентів становить: 1 177,25 + 1 322,70 + 1 347,57 + 1 244,97 = 5 092,49 грн.

Отже, станом на 06 квітня 2026 року правомірна структура заборгованості становить 45 000,00 грн кредитної заборгованості та 5 092,49 грн непогашених процентів.

Загальний правомірний розмір заборгованості становить: 45 000,00 + 5 092,49 = 50 092,49 грн.

Щодо контррозрахунку відповідачки

Довід відповідачки про незаконність пені та застосування подвійної процентної ставки у спірний період є обґрунтованим.

Водночас арифметичний спосіб, використаний у її контррозрахунку, суд відхиляє.

Різниця 13 137,03 грн між визначеною Банком кредитною заборгованістю 58 137,03 грн та кредитним лімітом 45 000,00 грн не складається виключно з процентів, нарахованих за ставкою 74,4 %.

До неї включено капіталізовану пеню, правомірно та неправомірно нараховані проценти, а також наслідки здійснених платежів і фінансування окремих правомірних процентів у межах кредитного ліміту.

Тому механічне ділення суми 13 137,03 грн навпіл не відтворює рух коштів за рахунком і не може бути покладене в основу рішення.

Суд використав первинну виписку, банківський розрахунок, умови договору, фактичні платежі та ставки за кожний відповідний період.

Щодо остаточного розміру заборгованості

За розрахунком Банку загальна заборгованість станом на 06 квітня 2026 року становить 65 545,19 грн.

Банк визначив 58 137,03 грн як кредитну заборгованість та 7 408,16 грн як пеню.

Із 58 137,03 грн підлягають виключенню 1 636,03 грн пені, яка раніше була включена Банком до кредитної заборгованості, та 6 408,51 грн надмірно нарахованих процентів.

Отже: 58 137,03 ? 1 636,03 ? 6 408,51 = 50 092,49 грн.

У складі цієї суми 45 000,00 грн становить кредитна заборгованість у межах установленого кредитного ліміту, включаючи правомірно профінансовані в межах вільної частини ліміту проценти, а 5 092,49 грн правомірно нараховані, але не погашені проценти.

Окремо заявлена пеня 7 408,16 грн стягненню не підлягає.

Загальна сума вимог, у задоволенні яких належить відмовити, становить: 1 636,03 + 6 408,51 + 7 408,16 = 15 452,70 грн.

Відповідно: 65 545,19 ? 15 452,70 = 50 092,49 грн.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Договір від 29 січня 2021 року є договором споживчого кредиту, до якого застосовуються положення ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування».

Фактичне отримання та використання відповідачкою кредитних коштів підтверджене належними та достатніми доказами. Загальне посилання на шахрайські дії не спростовує конкретних операцій, оскільки відповідачка не визначила жодної з них як неакцептовану, тоді як Банк надав відомості про їх належне проведення та автентифікацію.

Базова процентна ставка 3,1 % на місяць є погодженою платою за користування кредитом. Правомірно нараховані за цією ставкою проценти підлягають сплаті.

Подвоєння ставки до 6,2 % на місяць відповідно до пункту 5.15 Умов прямо зумовлене невиконанням щомісячного мінімального платежу.

Пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» імперативно забороняє таке збільшення процентної ставки у спірний період. Передбачений частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України виняток до спірних правовідносин не застосовується, оскільки ставка за договором є фіксованою і механізму змінюваної ставки з використанням погодженого сторонами індексу договором не передбачено.

Тому частина процентних нарахувань, яка виникла через застосування подвійної ставки, стягненню не підлягає.

Пеня та інші платежі також, нараховані за прострочення кредитного зобов`язання у захищений законом період, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» стягненню не підлягають.

Бухгалтерське погашення такої пені за рахунок додатково наданих Банком кредитних коштів не змінює її правової природи та не усуває встановлений законом обов`язок її списання.

Із заявлених 65 545,19 грн правомірною та доведеною є заборгованість у сумі 50 092,49 грн, з яких 45 000,00 грн кредитна заборгованість у межах установленого кредитного ліміту та 5 092,49 грн правомірно нараховані, але непогашені проценти.

Позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розстрочення виконання рішення

Відповідно до статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання.

Відповідно до статті 435 ЦПК України підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення щодо фізичної особи, суд враховує, зокрема, її матеріальний стан.

Строк розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

З поданих відповідачкою документів установлено, що вона не має постійного місця роботи, отримує соціальні виплати та має статус багатодітної сім`ї.

Суд ураховує розмір присудженої заборгованості, характер доходів відповідачки, її сімейний та матеріальний стан, а також те, що сама відповідачка просить установити дванадцятимісячний строк виконання.

Зазначені обставини істотно ускладнюють одноразове виконання рішення, однак не є підставою для звільнення відповідачки від виконання грошового зобов`язання.

Тому заява про розстрочення підлягає задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив 3 328,00 грн судового збору.

Із заявлених 65 545,19 грн задоволенню підлягають вимоги у сумі 50 092,49 грн.

Тому з відповідачки на користь позивача належить стягнути 2 543,40 грн судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263265, 267, 273, 354, 435 ЦПК України, статтями 6, 526, 629, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 19, 42, 68, 86 Закону України «Про платіжні послуги», Законом України «Про споживче кредитування», пунктом 6 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», суд

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 , попереднє прізвище ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, заборгованість за договором про надання банківських послуг від 29 січня 2021 року станом на 06 квітня 2026 року у розмірі 50 092 (п`ятдесят тисяч дев`яносто дві) гривні 49 копійок, з яких:

- 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок кредитна заборгованість у межах установленого кредитного ліміту;

- 5 092 (п`ять тисяч дев`яносто дві) гривні 49 копійок заборгованість за правомірно нарахованими процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» 2 543 (дві тисячі п`ятсот сорок три) гривні 40 копійок судового збору.

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення задовольнити.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості у сумі 50 092,49 грн на строк до 22 вересня 2027 року шляхом сплати з дня ухвалення рішення:

до 22 жовтня 2026 року 4 174,37 грн;

до 22 листопада 2026 року 4 174,37 грн;

до 22 грудня 2026 року 4 174,37 грн;

до 22 січня 2027 року 4 174,37 грн;

до 22 лютого 2027 року 4 174,37 грн;

до 22 березня 2027 року 4 174,37 грн;

до 22 квітня 2027 року 4 174,37 грн;

до 22 травня 2027 року 4 174,37 грн;

до 22 червня 2027 року 4 174,37 грн;

до 22 липня 2027 року 4 174,37 грн;

до 22 серпня 2027 року 4 174,37 грн;

до 22 вересня 2027 року 4 174,42 грн.

Судовий збір у сумі 2 543,40 грн стягнути без розстрочення його сплати.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, 23.

Відповідачка ОСОБА_1 , попереднє прізвище ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник відповідачки адвокат Хомич Дмитро Володимирович, здійснює представництво на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №017/02.3/7960 від 06 липня 2026 року Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Суддя Володимирського міського суду Волинської області І.Р. Вітер