Ухвала суду № 139927874, 21.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.09.2026Справа № 910/11786/26

Суддя Господарського суду міста Києва Цюкало Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі

за позовом ОСОБА_1

до Фонду державного майна України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

про визнання недійсним наказу, -

(без виклику представників сторін)

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ; заявник) до Фонду державного майна України (надалі - відповідач; ФДМУ; Фонд), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (в подальшому - третя особа на стороні відповідача; ДП НДВА «Пуща-Водиця»; Підприємство) про визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 11.09.2026 № 1867 «Деякі питання державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказу Фонду державного майна України від 11.09.2026 № 1867 «Деякі питання державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (в тексті - Наказ) не містить дати, з якої припиняються повноваження, та не містить жодної з підстав дострокового припинення повноважень ОСОБА_1 .

Окремо позивач вказує, що його не повідомляли про намір припинити повноваження останнього, не пропонували взяти участь у конкурсному відборі та не розглядали питання про призначення на новий строк. Конкурсний відбір незалежних членів Наглядової ради Підприємства не оголошувався і не проводився. Оцінювання діяльності Наглядової ради ДП НДВА «Пуща-Водиця» не здійснювалось.

Також ОСОБА_1 звертає увагу, що строк її повноважень як незалежного члена Наглядової ради Підприємства, що визначений наказом № 794 від 01.05.2023 «Деякі питання Наглядової ради державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», яким призначено 01.05.2023 ОСОБА_1 незалежним членом Наглядової ради державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на строк, який не перевищує строку дії воєнного стану та трьох місяців після його припинення або скасування, - не сплив.

Наголошує позивач й на те, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам правової визначеності, оскільки не визначає дати припинення повноважень.

Додатково позивач підкреслює, що з порушенням обов`язкової процедури призначені спірним наказом нові незалежні члени Наглядової ради Підприємства. Так, позивачем зазначається, що незалежні члени Наглядової ради обираються шляхом конкурсного відбору в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Втім, передбачених чинним законодавством дій щодо конкурсного відбору Фондом не вчинялось.

Також на думку позивача, спірний наказ є недійсним через відсутність проведення оцінювання діяльності Наглядової ради ДП НДВА «Пуща-Водиця», необхідність проведення якої передбачено Законом України «Про управління об`єктами державної власності».

Зазначаються ОСОБА_1 твердження й щодо підпису оскаржуваного наказу з боку заступника голову ФДМУ ОСОБА_2 . На думку позивача, наявність відповідних повноважень у підписанта зазначеного наказу не є підтвердженим у розумінні обсягу його функціональних обов`язків. Крім цього, дата кваліфікованого електронного підпису наказу є 10.09.2026, однак сам наказ датований 11.09.2026, що ставить під сумнів дійсну дату набрання ним чинності та його відповідність вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

В межах зазначеного позивач висновується про порушення свого права на здійснення повноважень члена Наглядової ради Підприємства, впродовж наданого йому строку, права на отримання винагороди у рамках цього строку, а також права на участь у конкурсному доборі до наглядової ради на рівних умовах.

Разом з позовом позивачем подано заяву від 16.09.2026 про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить суд:

- зупинити дію наказу Фонду державного майна України від 11.09.2026 № 1867 «Деякі питання державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- заборонити Державному підприємству «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (код ЄДРПОУ 00849296) в особі директора або особи, яка виконує його обов`язки, укладати (підписувати) цивільно-правові договори з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 як з незалежними членами Наглядової ради Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (код ЄДРПОУ 00849296) на виконання пунктів 2-4 наказу Фонду державного майна України від 11.09.2026 № 1867;

- заборонити Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) вчиняти дії, спрямовані на виконання пункту 2 наказу Фонду державного майна України від 11.09.2026 № 1867 у частині обрання (призначення) незалежних членів Наглядової ради Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (код ЄДРПОУ 00849296) та пункту 4 цього наказу, зокрема направляти Державному підприємству «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (код ЄДРПОУ 00849296) для укладення проєкти цивільно-правових договорів із зазначеними особами;

- заборонити суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам місцевих рад, нотаріусам) іншим органам чи особам, які відповідно до законодавства України виконують функції реєстратора в сфері державної реєстрації, вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зміни до відомостей про Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (код ЄДРПОУ 00849296), зокрема до відомостей про органи управління юридичної особи, відомостей про керівника юридичної особи та про інших осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

У заяві позивачем вказується, що наказом Фонду державного майна України від 01.05.2023 № 794 «Деякі питання наглядової ради державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі - Наказ № 794): призначено 01.05.2023 ОСОБА_1 незалежним членом Наглядової ради державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на строк, який не перевищує строку дії воєнного стану та трьох місяців після його припинення або скасування.

01.05.2023 між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» укладено договір з членом Наглядової ради Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (скорочено - Договір), у якому зазначено: «Затверджено наказ Фонду державного майна України « 08» 10 2021 року № 1789 (в редакції наказу Фонду державного майна України від 10.12.2021 № 2223)». Пункт 1.3 Договору: «Члени Наглядової ради Підприємства обираються на строк, який не перевищує строку дії воєнного стану та трьох місяців після його припинення або скасування».

Позивач акцентує, що воєнний стан продовжено Указом Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 і не припинений.

В той же час, пунктом 1 спірного наказу постановлено: «У зв?язку із закінченням трирічного строку повноважень членів Наглядової ради припинити повноваження членів Наглядової ради Підприємства: 3) ОСОБА_1 - незалежного члена Наглядової ради Підприємства».

Поряд із цим, позивач наголошує, що трирічний строк ані наказом № 794, ані Договором не встановлювався. Жодної з підстав дострокового припинення повноважень, передбачених частиною восьмою статті 112 Закону України «Про управління об?єктами державної власності» та пунктом 10.3.10 Статуту Підприємства, оскаржуваний наказ не містить.

Крім того, пунктом 2 спірного наказу постановлено: «Обрати (призначити) членами Наглядової ради Підприємства: 1) ОСОБА_3 - незалежним членом Наглядової ради Підприємства; 2) ОСОБА_4 - незалежним членом Наглядової ради Підприємства; 3) ОСОБА_5 - незалежним членом Наглядової ради Підприємства».

Однак, як підкреслює ОСОБА_1., таке обрання здійснено без конкурсного відбору, всупереч пункту 10.3.4 Статуту («Незалежні члени Наглядової ради обираються шляхом конкурсного відбору в установленому Кабінетом Міністрів України порядку») та пункту 4.3 Положення про Наглядову раду того самого змісту.

Пунктом 4 оскаржуваного наказу постановлено: «Надати директору Підприємства або виконувачу обов?язків директора Підприємства повноваження на підписання цивільно-правових договорів, що укладатимуться з членами Наглядової ради Підприємства».

Заявник наголошує, що метою заяви про забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення та недопущення несумлінних дій відповідача, здатних унеможливити ефективний захист. Крім того, рішення органу, сформованого з порушенням установленого порядку, створюють права та обов?язки для Підприємства і третіх осіб, усунення яких у разі задоволення позову потребуватиме додаткового захисту ОСОБА_1. шляхом звернення з окремими позовами. При цьому, позивачем акцентується, що визначені ним заходи співмірні з заявленими вимогами і не є тотожними задоволенню позову. Вони не скасовують спірний наказ по суті спору та не позбавляють Фонд права формувати Наглядову раду за результатами розгляду справи, а лише зберігають існуючий стан до вирішення спору по суті.

До Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, в яких відповідач стверджує, що визнання акта суб`єкта управління недійсним спричиняє втрату ним юридичної сили та припинення його правових наслідків з моменту прийняття рішення. Зупинення дії цього ж Наказу як захід забезпечення позову фактично припиняє його юридичну силу вже на стадії відкриття провадження у справі. Тобто за своїм фактичним змістом та правовими наслідками такий захід є відновленням статусу Позивача до вирішення спору по суті, що є прямою підміною судового рішення та порушує приписи ч. 11 ст. 137 ГПК України.

Відповідач також зазначає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову щодо заборони Державному підприємству «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та Фонду державного майна України вчиняти дії на виконання пунктів 2-4 наказу від 11.09.2026 № 1867 суперечить приписам пункту 4 частини п?ятої статті 137 ГІІК України. Зазначена норма встановлює пряму заборону на вжиття заходів забезпечення позову, які полягають у забороні органам державної влади здійснювати покладені на них владні повноваження чи приймати рішення. Фонд державного майна України здійснює управління об?єктами державної власності відповідно до Закону України «Про управління об?єктами державної власності» та Закону України «Про Фонд державного майна України». Тому, заборона уповноваженому органу управління реалізовувати свої функції з формування Наглядової ради державного підприємства є прямим втручанням у владні повноваження Фонду та блокуванням виконання покладених на нього законодавством завдань.

При цьому, як вважає Фонд, позивач не враховує, що спірні правовідносини виникли з приводу прийняття наказу органом управління щодо формування органу управління державного підприємства, а тому зупинення дії наказу та заборона укладати договори з новообраними членами наглядової ради фактично призведе до позбавлення Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на невизначений час, поки судова справа слухатиметься в судах першої та апеляційної інстанції, можливості приймати рішення, що належать до виключної компетенції цього органу відповідно до Статуту підприємства та Закону України «Про управління об?єктами державної власності».

Щодо вимоги позивача про заборону суб?єктам державної реєстрації вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, то відповідач зазначає, що такий захід є абсолютно неспівмірним із предметом спору та порушує нормальний перебіг господарської діяльності Підприємства. Подібна загальна заборона обмежує не лише реалізацію оскаржуваного наказу, а й перешкоджає проведення будь-яких інших необхідних реєстраційних дій, пов?язаних із поточним управлінням суб?єктом господарювання.

Окремо ФДМУ просить врахувати, що задоволення позову немайнового характеру про визнання наказу недійсним не потребує примусового виконання рішення в розумінні Закону України «Про виконавче провадження». У разі задоволення позову обставини щодо недійсності наказу вважатимуться встановленими з моменту його видання, а порушені, на думку позивача, права будуть поновлені безпосередньо судовим рішенням.

Відтак, позивачем жодним чином не доведено, що невжиття заходів забезпечення унеможливить чи істотно ускладнить ефективний захист його прав в межах саме цього судового провадження без необхідності повторного звернення до суду.

Відповідач просить суд відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 14.10.2026; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ДП "НДВА "Пуща-Водиця".

За змістом ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд дійшов висновку про її часткове задоволення виходячи з наступного.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За частиною 5 названої статті, не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору (ч. 10 ст. 137 ГПК України).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру (ч. 12 ст. 137 ГПК України).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22, і такі висновки Верховного Суду, на підставі частини 4 статті 236 ГПК України, враховуються судом.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

У тому разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 та постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 18.03.2020 у справі № 904/2641/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1766/20, від 09.09.2020 у справі № 906/1336/19, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 20.01.2025 у справі № 910/8275/24.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Наразі, зі змісту розглядуваної заяви вбачається, що предметом спору між сторонами є обставини припинення повноваження члена наглядової ради Підприємства, а позовні вимоги носять немайновий характер.

З огляду на наведене, суд зауважує, що в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21, від 20.01.2025 по справі № 910/8275/24.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Суд зазначає, що Закон України «Про управління об`єктами державної власності» відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об`єктами державної власності.

Вказаний закон, серед іншого, регулює особливості управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

За ст.ст. 11-2, 11-3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» у державних унітарних підприємствах та господарських товариствах, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, наглядова рада утворюється, ліквідується та її діяльність організовується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що переглядається не рідше одного разу на п`ять років, з урахуванням положень законів України. До складу наглядових рад державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, включаються незалежні члени наглядової ради, кількість яких повинна становити більшість членів наглядової ради. Кандидати на посаду члена наглядової ради державного унітарного підприємства відбираються та призначаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Кандидатури осіб, які пропонуються суб`єктом управління об`єктами державної власності, що здійснює управління корпоративними правами держави в господарському товаристві, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до обрання членами наглядової ради господарського товариства, відбираються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а самі члени наглядової ради обираються згідно із Законом України "Про акціонерні товариства", іншими законами, що регулюють діяльність таких господарських товариств. Порушення керівником, заступниками керівника, членами колегіального виконавчого органу (особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), членами наглядової ради, іншими посадовими особами державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належить господарському товариству, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, положень абзацу першого цієї частини є підставою для дострокового припинення повноважень (звільнення) таких посадових осіб, розірвання контракту (цивільно-правового договору) з такими особами незалежно від строку дії такого контракту (цивільно-правового договору) та без виплат відповідних компенсаційних платежів (у випадку якщо такі платежі передбачені, зокрема укладеними контрактами (цивільно-правовими договорами) або колективним договором, що діє на підприємстві або в господарському товаристві).

Вимоги до незалежного члена наглядової ради державного унітарного підприємства та господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затверджує Кабінет Міністрів України. Кандидати на посаду незалежних членів наглядової ради державного унітарного підприємства та господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належить державі, що пропонуються суб`єктом управління об`єктами державної власності до обрання на посаду незалежних членів наглядової ради, визначаються за результатами конкурсного відбору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З незалежним членом наглядової ради укладається цивільно-правовий договір. Незалежний член наглядової ради виконує свої повноваження з дотриманням умов укладеного з ним договору та статуту державного унітарного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі. Незалежний член наглядової ради має рівні права і обов`язки з іншими її членами. Під час здійснення повноважень члена наглядової ради, у тому числі під час голосування на її засіданнях, незалежний член наглядової ради керується законами України та професійним досвідом щодо доцільності прийняття відповідних рішень. У своїй діяльності незалежний член наглядової ради керується інтересами відповідного державного унітарного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, і забезпечує реалізацію своїх повноважень у спосіб, визначений законом та статутом державного унітарного підприємства або такого господарського товариства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення моніторингу потенційних загроз національній безпеці України у сфері економіки» від 01.04.2022 статтю 11-2 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 46, ст. 456; 2016 р., № 28, ст. 533; 2021 р., № 46, ст. 378) доповнено частиною сьомою такого змісту:

"Суб`єкт управління державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать господарському товариству, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, зобов`язаний здійснювати моніторинг наявних або потенційних загроз національній безпеці України та у випадку їх виявлення вживати заходів для нейтралізації їх впливу на діяльність такого підприємства або товариства. Перелік конкретних заходів визначається суб`єктом управління або за його рішенням керівником підприємства або товариства з урахуванням його повноважень та може включати, зокрема, визначення виключним місцем виконання обов`язків керівника, заступників керівника, членів колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), членів наглядової ради, інших посадових осіб адресу місцезнаходження такого підприємства або товариства та встановлення особливого режиму роботи зазначених осіб. У випадку прийняття рішення про визначення відповідних заходів зазначені особи зобов`язані дотримуватися їх, зокрема невідкладно прибути за адресою місцезнаходження такого підприємства або товариства.

Порушення керівником, заступниками керівника, членами колегіального виконавчого органу (особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), членами наглядової ради, іншими посадовими особами державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належить господарському товариству, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, положень абзацу першого цієї частини є підставою для дострокового припинення повноважень (звільнення) таких посадових осіб, розірвання контракту (цивільно-правового договору) з такими особами незалежно від строку дії такого контракту (цивільно-правового договору) та без виплат відповідних компенсаційних платежів (у випадку якщо такі платежі передбачені, зокрема укладеними контрактами (цивільно-правовими договорами) або колективним договором, що діє на підприємстві або в господарському товаристві)".

В цьому Законі зазначено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і діє на період дії правового режиму воєнного стану.

Надалі Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення моніторингу потенційних загроз національній безпеці України у сфері економіки» від 22.02.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління» у Законі України "Про управління об`єктами державної власності":

- у статті 11-2:

частини першу, другу і четверту викладено в такій редакції, зокрема:

"Компетенція наглядової ради, її кількісний склад, порядок скликання, проведення засідань, прийняття рішень та інші питання внутрішньої організації діяльності наглядової ради визначаються законом, статутом та положенням про наглядову раду. Положення про наглядову раду державного унітарного підприємства затверджується уповноваженим органом управління. Положення про наглядову раду господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затверджується загальними зборами господарського товариства.

Уповноважений орган управління державного унітарного підприємства, загальні збори господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, можуть вирішувати будь-які питання щодо діяльності державного унітарного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, крім питань, вирішення яких згідно із законом та/або статутом належить до виключної компетенції наглядової ради.

Кількісний склад наглядової ради державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, визначається статутом та не може становити менше п`яти та більше дев`яти осіб.

До складу наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, включаються незалежні члени наглядової ради, кількість яких повинна становити більшість членів наглядової ради.

Кандидати на посаду члена наглядової ради державного унітарного підприємства добираються та призначаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Добір кандидатів на посаду члена наглядової ради здійснюється з дотриманням принципів колективної придатності, різноманітності складу, рівності вимог, професійності, відкритості і прозорості та розпочинається не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку повноважень відповідного члена наглядової ради (якщо у зазначений строк не прийнято рішення про продовження строку його повноважень) або не пізніше 10 днів з дня дострокового припинення повноважень.

Кандидатури осіб, які пропонуються суб`єктом управління об`єктами державної власності, що здійснює управління корпоративними правами держави в господарському товаристві, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до обрання членами наглядової ради господарського товариства, добираються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Добір кандидатів на посаду члена наглядової ради здійснюється з дотриманням принципів колективної придатності, різноманітності складу, рівності вимог, професійності, відкритості і прозорості та розпочинається не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку повноважень відповідного члена наглядової ради (якщо у зазначений строк не прийнято рішення про продовження строку його повноважень) або не пізніше 10 днів з дня дострокового припинення повноважень. Члени наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, обираються (призначаються) згідно із Законом України "Про акціонерні товариства", іншими законами, що регулюють діяльність таких господарських товариств.

Кваліфікаційні вимоги до члена наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затверджує Кабінет Міністрів України. Додаткові кваліфікаційні вимоги до незалежного члена наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, можуть бути визначені статутом, положенням про наглядову раду та/або положенням про принципи формування наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

Строк повноважень члена наглядової ради становить три роки. Уповноважений орган управління державного унітарного підприємства, загальні збори акціонерів (учасників) господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затверджують умови цивільно-правових договорів та визначають особу, яка уповноважується на підписання таких договорів з членами наглядової ради. Цивільно-правовий договір, укладений з членом наглядової ради, є оплатним, якщо інше не передбачено законом.

Суб`єкт управління об`єктами державної власності, загальні збори господарського товариства можуть прийняти рішення про призначення на новий строк членів наглядової ради державного унітарного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, які відповідають вимогам, визначеним цим Законом";

- доповнено частинами восьмою і дев`ятою такого змісту:

"8. З урахуванням частини сьомої цієї статті повноваження члена наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, можуть бути припинені достроково виключно з таких підстав: 1) невиконання державним унітарним підприємством, господарським товариством цілей діяльності, визначених у листі очікувань власника, про що прийнято рішення уповноваженим органом управління державного унітарного підприємства, загальними зборами господарського товариства з урахуванням, зокрема, результатів оцінювання діяльності наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, відповідно до статті 11-7 цього Закону; 2) виявлення фактів, що свідчать про невідповідність члена наглядової ради кваліфікаційним вимогам, незалежного члена наглядової ради - вимогам щодо незалежності. Інформація про виявлення таких фактів оприлюднюється на веб-сайті державного унітарного підприємства, господарського товариства протягом двох робочих днів з дня їх виявлення; 3) неналежне виконання членом наглядової ради обов`язків, визначених укладеним з ним цивільно-правовим договором та/або статутом, невідповідність члена наглядової ради вимогам щодо професійної придатності та ділової репутації. Ініціювати дострокове припинення повноважень члена наглядової ради з підстав, визначених цим пунктом, може: наглядова рада, яка за рішенням, що приймається не менше ніж двома третинами її персонального складу, направляє загальним зборам (органу управління) вимогу про припинення повноважень члена наглядової ради. Порядок подання вимоги членами наглядової ради визначається наглядовою радою; акціонер (учасник), якому належить не менше 5 відсотків акцій (часток), ініціює розгляд цього питання на загальних зборах (перед органом управління), за умови надання наглядовою радою висновку про обґрунтованість такого питання та/або з урахуванням результатів оцінювання діяльності наглядової ради. Порядок підготовки висновку членами наглядової ради визначається наглядовою радою; 4) подання членом наглядової ради особистої письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням, за умови що така заява подається не пізніше ніж за два тижні до припинення повноважень; 5) подання членом наглядової ради особистої письмової заяви про припинення повноважень у зв`язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров`я або з інших підстав; 6) набрання законної сили вироком або рішенням суду, яким члена наглядової ради засуджено до покарання, що виключає можливість виконання обов`язків члена наглядової ради; 7) набрання законної сили судовим рішенням, яким члена наглядової ради притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією; 8) смерть члена наглядової ради, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) набрання законної сили рішенням суду, яким члена наглядової ради визнано винним у порушенні частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України; 10) отримання господарським товариством (державним підприємством) письмового повідомлення про заміну члена наглядової ради, який є представником акціонера (учасника); 11) порушення членом наглядової ради обмежень, передбачених частиною третьою цієї статті; 12) відчуження акціонером (учасником), представником якого є член наглядової ради, всіх належних йому акцій (часток) товариства.

Рішення про дострокове припинення повноважень члена наглядової ради з підстав, передбачених пунктами 1-3 цієї частини, приймається органом управління державного унітарного підприємства або загальними зборами акціонерів (учасників) господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі. При цьому рішення про дострокове припинення повноважень з підстави, передбаченої пунктом 1 цієї частини, може прийматися лише щодо всього складу наглядової ради з урахуванням результатів оцінки діяльності наглядової ради відповідно до статті 11-7 цього Закону, якщо члени наглядової ради не зможуть довести, що належним чином виконували обов`язки щодо державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, які покладаються законом на посадових осіб, або що виникли суттєві обставини, які члени наглядової ради не могли передбачити, за умови належного виконання ними обов`язків, які покладаються законом на посадових осіб. Рішення про дострокове припинення повноважень члена наглядової ради, обраного кумулятивним голосуванням відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства", з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини, приймається щодо всього складу наглядової ради, водночас члени наглядової ради, при цьому члени наглядової ради, стосовно яких відсутні підстави припинення повноважень, можуть бути повторно обрані до складу наглядової ради.

Повноваження члена наглядової ради достроково припиняються з підстав, передбачених пунктами 4-12 цієї частини, з настанням відповідних обставин, без необхідності прийняття рішення уповноваженим органом управління державного унітарного підприємства або загальними зборами акціонерів (учасників) господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі».

Згідно Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону Статути і внутрішні положення державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, утворених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом.

За ст. 11-7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" діяльність наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, у яких утворення наглядової ради є обов`язковим відповідно до статті 11-2 цього Закону, підлягає оцінюванню, що здійснюється не менше одного разу на три роки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням вимог цієї статті. Результати оцінювання діяльності наглядової ради оприлюднюються на веб-сайті державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, протягом двох робочих днів з дня їх затвердження. Результати оцінювання діяльності наглядової ради затверджуються рішенням уповноваженого органу управління державного унітарного підприємства, загальними зборами господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, з урахуванням висновку незалежного консультанта (у разі його залучення) та/або звіту, та/або самооцінки, та/або пояснень наглядової ради щодо результатів діяльності такого державного унітарного підприємства, господарського товариства. Порядок оцінювання діяльності наглядової ради, що затверджується Кабінетом Міністрів України, містить положення, які визначають: критерії обов`язковості залучення незалежного консультанта для здійснення оцінювання діяльності наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; порядок відбору незалежного консультанта, який здійснює оцінювання діяльності наглядової ради, та вимоги до такого консультанта (у разі залучення); елементи оцінювання, щодо яких встановлюються висновки в рамках оцінювання діяльності наглядової ради; порядок, обґрунтування та виключний перелік підстав для прийняття уповноваженим органом управління державного унітарного підприємства, загальними зборами господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, рішення за результатами оцінювання діяльності наглядової ради.

Таким чином, вказаними законами визначаються виключні підстави для дострокового припинення всього складу наглядової ради або конкретного члена наглядової ради. При цьому, статути і внутрішні положення державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі підлягають приведенню у відповідність із Законом протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 142 затверджено Порядок утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради державного унітарного підприємства та її комітетів.

Відповідно до вказаного порядку ним визначається процедура утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради державного унітарного підприємства (далі - наглядова рада) та її комітетів. Суб`єкт управління об`єктами державної власності, що здійснює функції з управління державним унітарним підприємством (далі - суб`єкт управління), приймає рішення про утворення на державному унітарному підприємстві (далі - підприємство) наглядової ради згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України критеріями, відповідно до яких утворення наглядової ради є обов`язковим на державних унітарних підприємствах та в господарських товариствах, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі. У разі утворення наглядової ради суб`єкт управління в установленому законодавством порядку: затверджує відповідні зміни до статуту підприємства та положення про принципи формування наглядової ради; затверджує умови оплати послуг членів наглядової ради в порядку, встановленому законодавством; приймає рішення про проведення конкурсного відбору кандидатів на посади незалежних членів наглядової ради та визначає рекомендації щодо їх кваліфікації, досвіду та неупередженості; визначає представників держави в наглядовій раді, які повинні відповідати вимогам щодо їх кваліфікації, досвіду та неупередженості; затверджує положення про наглядову раду та її склад. Компетенція наглядової ради, її кількісний склад, порядок скликання, проведення засідання, прийняття рішень та інші питання внутрішньої організації діяльності наглядової ради визначаються в статуті підприємства та положенні про наглядову раду. Кількість членів наглядової ради не може бути менше ніж п`ять осіб та більше ніж 11 осіб. Незалежні члени наглядової ради повинні становити більшість від її загального складу.

Строк повноважень члена наглядової ради становить три роки.

Незалежний член, представник держави наглядової ради підприємства, яка відповідає вимогам, визначеним у Законі України "Про управління об`єктами державної власності", може бути призначений на новий строк до трьох років за рішенням суб`єкта управління.

Член наглядової ради повинен відповідати вимогам, установленим Законом України "Про управління об`єктами державної власності" та статутом підприємства протягом усього строку здійснення ним повноважень члена наглядової ради. Незалежний член наглядової ради додатково повинен відповідати вимогам до незалежного члена наглядової ради державного унітарного підприємства та господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкт управління затверджує умови цивільно-правових договорів та визначає особу, яка уповноважується на підписання таких договорів з членами наглядової ради. У разі укладення з членом наглядової ради підприємства цивільно-правового договору такий договір може бути оплатним або безоплатним.

Суб`єкт управління оцінює результати діяльності наглядової ради відповідно до показників ефективності діяльності, встановлених з урахуванням чітких цілей діяльності підприємства.

Повноваження члена наглядової ради можуть бути припинені достроково: за ініціативою члена наглядової ради на підставі його письмової заяви з дотриманням зобов`язань, передбачених цивільно-правовим договором; за ініціативою суб`єкта управління у випадках, виключний перелік яких передбачено статутом підприємства, положенням про наглядову раду.

Відповідно, член наглядової ради здійснює свої повноваження протягом усього строку члена наглядової ради та може бути призначений на новий строк до трьох років за рішенням суб`єкта управління. При цьому, повноваження члена наглядової ради можуть бути припинені достроково, зокрема, за ініціативою суб`єкта управління у випадках, виключний перелік яких передбачено статутом підприємства, положенням про наглядову раду.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2025 року № 1804 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо відбору членів наглядових рад та їх призначення на державних унітарних підприємствах та в господарських товариствах, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі» у постанові Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 142 "Деякі питання управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі" Порядок проведення конкурсного відбору кандидатів на посаду незалежного члена наглядової ради державного унітарного підприємства та їх призначення, а також проведення конкурсного відбору кандидатів на посаду незалежного члена наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що пропонуються суб`єктом управління об`єктами державної власності до обрання на посаду незалежних членів наглядової ради, викладено в редакції, згідно приписів якої конкурсний відбір кандидатів на посаду незалежних членів наглядової ради підприємства, товариства (далі - кандидати) здійснюється з дотриманням таких принципів: колективної придатності, різноманітності складу, рівності вимог, професійності, відкритості, прозорості. Принцип рівності вимог полягає в тому, що під час конкурсного відбору на посади незалежних членів наглядової ради до кандидатів незалежно від їх віку, статі, національності або політичних поглядів застосовуються однакові вимоги, процедури оцінювання, зокрема жодному кандидату не можуть надаватися будь-які неконкурентні переваги під час процедури відбору порівняно з іншими кандидатами. Принцип професійності полягає в тому, що під час проведення конкурсного відбору на посади незалежних членів наглядової ради перевага надається кандидатам, компетенції, навички та професійний досвід яких найбільше відповідають додатковим кваліфікаційним вимогам, що визначені статутом та/або положенням про наглядову раду, та/або положенням про принципи формування наглядової ради підприємства, товариства. Конкурсний відбір на посади незалежних членів наглядової ради підприємства, товариства (далі - конкурсний відбір) здійснюється із застосуванням кваліфікаційних вимог до члена наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 р. № 142 "Деякі питання управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 24, ст. 686), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2025 р. № 1804 (далі - кваліфікаційні вимоги), а також кваліфікаційних вимог, що визначені статутом, положенням про наглядову раду та/або положенням про принципи формування наглядової ради (далі - додаткові кваліфікаційні вимоги), з урахуванням вимог до незалежних членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 р. № 142.

Суб`єкт управління після отримання від підприємства, товариства повідомлення про закінчення строку повноважень незалежного члена наглядової ради, але не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку повноважень незалежного члена наглядової ради може прийняти рішення про призначення його на новий строк відповідно до абзацу сьомого частини другої статті 11-2 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", за якою, зокрема: «Суб`єкт управління об`єктами державної власності, загальні збори господарського товариства можуть прийняти рішення про призначення на новий строк членів наглядової ради державного унітарного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, які відповідають вимогам, визначеним цим Законом».

У разі коли суб`єкт управління не прийняв рішення про призначення на новий строк незалежного члена наглядової ради, суб`єкт управління не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку повноважень незалежного члена наглядової ради приймає рішення про оголошення конкурсного відбору.

Суб`єкт управління після отримання від підприємства, товариства повідомлення про дострокове припинення повноважень незалежного члена наглядової ради не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з дати дострокового припинення повноважень незалежного члена наглядової ради приймає рішення про оголошення конкурсного відбору.

Рішення комісії про визначення переможця конкурсного відбору є підставою: для прийняття рішення про призначення переможця конкурсного відбору та укладення з ним цивільно-правового договору; внесення суб`єктом управління пропозицій загальним зборам щодо включення відповідного переможця конкурсного відбору до складу наглядової ради товариства як незалежного члена - для товариств, у статутному капіталі яких, крім держави, є інші акціонери (учасники).

У разі прийняття вищим органом управління підприємства, товариства рішення про утворення наглядової ради підприємства, товариства та/або у разі припинення, зокрема дострокового припинення, повноважень незалежних членів наглядової ради підприємства, товариства, кандидатури для призначення/обрання на посади незалежних членів наглядової ради підприємства, товариства, у тому числі особливо важливого для економіки підприємства, товариства, можуть визначатися з числа: кандидатур переможців конкурсного відбору, які визначені відповідно до вимог цього Порядку; списку потенційних кандидатів, сформованого відповідно до абзацу шостого пункту 44 цього Порядку; осіб, рекомендованих українськими чи іноземними асоціаціями корпоративного управління, які провадять свою діяльність більше 10 років, крім тих, що зареєстровані в державі, яку визнано державою-агресором, (далі - особи, рекомендовані асоціацією).

У разі припинення, зокрема дострокового припинення, повноважень незалежного члена наглядової ради: визначення кандидатури для призначення/обрання на посаду незалежного члена наглядової ради підприємства, товариства здійснюється комісією з числа осіб, зазначених в абзаці другому пункту 54 цього Порядку.

Таким чином, положення постанови Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 142 "Деякі питання управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі" корелюються з приписами Закону України "Про управління об`єктами державної власності" в межах порядку проведення конкурсного відбору на посади незалежних членів наглядової ради підприємства, призначення на новий строк незалежного члена наглядової ради, дострокового припинення повноважень незалежних членів наглядової ради підприємства, призначення/обрання на посади незалежних членів наглядової ради підприємства кандидатур переможців конкурсного відбору, які й визначаються за результатами такого відбору.

31 травня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 643 Деякі питання управління об`єктами державної власності на період воєнного стану, за положеннями якої установлено, що на період дії воєнного стану: не проводиться конкурсний відбір керівників, голів виконавчих органів та членів наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки (далі - суб`єкт господарювання); зупиняється конкурсний відбір керівників, голів виконавчих органів та членів наглядових рад суб`єктів господарювання, оголошений до моменту введення в дію воєнного стану.

Суб`єктам управління: 1) протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану провести в установленому порядку конкурсний відбір керівників, голів виконавчих органів та членів наглядових рад суб`єктів господарювання, посадові особи яких призначено відповідно до пункту 1 цієї постанови; 2) подавати щомісяця Міністерству економіки інформацію про призначення керівників та голів виконавчих органів суб`єктів господарювання, у тому числі призначених наглядовою радою суб`єкта господарювання, а також про призначення членів наглядових рад суб`єктів господарювання.

Відповідно до ст.ст. 8, 9 Закону України «Про Фонд державного майна України» голова Фонду державного майна України має першого заступника і заступника, які здійснюють визначені Головою Фонду державного майна України обов`язки. У разі необхідності для забезпечення здійснення Фондом державного майна України окремих завдань за рішенням Президента України у Фонді державного майна України додатково запроваджується посада заступника Голови Фонду державного майна України. У разі відсутності Голови Фонду державного майна України чи неможливості здійснювати ним свої повноваження з інших причин його обов`язки виконує один із заступників відповідно до встановленого Головою Фонду державного майна України розподілу обов`язків. Фонд державного майна України у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України видає накази, що підписує Голова Фонду державного майна України. Накази Фонду державного майна України, видані у межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами. Скасування наказу Фонду державного майна України Кабінетом Міністрів України має наслідком припинення вчинення будь-якими органами, особами дій, спрямованих на виконання скасованого наказу Фонду державного майна України, здійснення повноважень, визначених таким наказом.

В контексті спірних правовідносин судом враховується, що відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частинами першою - другою статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Дорани проти Ірландії").

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України).

Суд звертає увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Зі змісту позову, доданих до нього документів та заяви вбачається, що наказом Фонду державного майна України від 01.05.2023 № 794 «Деякі питання наглядової ради державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» призначено 01.05.2023 ОСОБА_1 незалежним членом Наглядової ради державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на строк, який не перевищує строку дії воєнного стану та трьох місяців після його припинення або скасування. Наказ підписано головою ФДМУ.

01.05.2023 між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» укладено договір з членом Наглядової ради Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», за умовами якого члени Наглядової ради Підприємства обираються на строк, який не перевищує строку дії воєнного стану та трьох місяців після його припинення або скасування.

За розд. 5 зазначеного договору член наглядової ради отримує винагороду, розмір та порядок виплати якої за виконання своїх повноважень регулюється чинним законодавством України та положеннями розділу.

Договір припиняє свою дію одночасно з припиненням повноважень Члена Наглядової ради Підприємства. Повноваження члена Наглядової ради Підприємства припиняються у порядку, визначеному Статутом Підприємства, а також у випадках, передбачених Положенням про Наглядову раду Підприємства та чинним законодавством України (п. 8.2. Договору).

Суд вказує, що станом на даний час воєнний стан продовжено Указом Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 і не є припиненим.

У свою чергу, спірним наказом, підписаним заступником голови ФДМУ, постановлено: «У зв?язку із закінченням трирічного строку повноважень членів Наглядової ради припинити повноваження члена Наглядової ради Підприємства, в т.ч. ОСОБА_1 - незалежного члена Наглядової ради Підприємства» (п. 1).

Також пунктом 2 спірного наказу постановлено: «Обрати (призначити) членами Наглядової ради Підприємства: 1) ОСОБА_3 - незалежним членом Наглядової ради Підприємства; 2) ОСОБА_4 - незалежним членом Наглядової ради Підприємства; 3) ОСОБА_5 - незалежним членом Наглядової ради Підприємства».

Пунктом 4 оскаржуваного наказу постановлено: «Надати директору Підприємства або виконувачу обов?язків директора Підприємства повноваження на підписання цивільно-правових договорів, що укладатимуться з членами Наглядової ради Підприємства».

В контексті вищевикладеного, Суд вважає за необхідне звернути увагу на принцип юридичної визначеності, закріплений у рішенні Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), а саме принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних та юридичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні ЄСПЛ від 28 травня 2009 року у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece) Суд підкреслив, що не можна створювати ситуацію юридичної невизначеності, коли особа сумлінно виконує всі встановлені державою вимоги, а на фінальному етапі через «помилку» чи неуважність самих держорганів позбавляється можливості реалізувати своє право. Держава зобов`язана організовувати свою правову систему так, щоб забезпечувати передбачуваність та когерентність (послідовність) своїх дій.

Наведені висновки ЄСПЛ, серед іншого, зводяться до того, що державні органи не можуть діяти непослідовно та непередбачувано, позбавляючи тим самим певну особу можливості реалізації її законних прав, стосовно чого у даної особи були обґрунтовані очікування, які виникли саме на підставі раніше схваленої політики чи поведінки відповідних державних органів.

Тим самим, виходячи з аналізу викладених обставин справи в аспекті вказаних вище нормативних положень судом враховується, що наявна правова невизначеність між двома наказами ФДМУ, які визначають, в т.ч., різні строки повноважень членів наглядової ради, а крім того така невизначеність наявна й в межах процедури їх прийняття.

Поряд із цим, можливим є істотне ускладнення поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулась з відповідним позовом до суду, направленого на захист її прав та інтересів в розрізі питань: позбавлення її повноважень на посаді незалежного члена Наглядової ради Підприємства в межах строку, який визначений як такий, що не перевищує строку дії воєнного стану та трьох місяців після його припинення або скасування, та права на отримання винагороди за виконання своїх повноважень у рамках цього строку; непризначення її як члена наглядової ради на новий строк; унеможливлення участі в конкурсному відборі до наглядової ради на рівних умовах.

Тому, враховуючи правову мету інституту забезпечення позову, численну практику Верховного Суду, позицію Європейського суду з прав людини щодо обов`язку суду забезпечувати ефективний захист прав та законних інтересів осіб, на переконання суду наведені вище обставини в своїй сукупності є достатньо підставою для висновку про доцільність застосування судом заходів забезпечення позову шляхом: (1) зупинення дії наказу Фонду державного майна України від 11.09.2026 № 1867 «Деякі питання державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»; (2) заборони суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам місцевих рад, нотаріусам) іншим органам чи особам, які відповідно до законодавства України виконують функції реєстратора в сфері державної реєстрації, вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зміни до відомостей про Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (код ЄДРПОУ 00849296), зокрема до відомостей про орган управління юридичної особи - наглядової ради Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця».

При цьому, судом акцентується, що зупинення дії оскаржуваного наказу пов`язане з недопущенням поглиблення правової невизначеності між наявними наказами ФДМУ. Тому зупинення дії спірного наказу в цілому має на меті виключно забезпечення протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом цього спору.

Окрім цього, суд враховує, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", що узгоджується з п. 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України.

Окремо суд звертає увагу, що відповідні заходи забезпечення позову не забороняють відповідному органу державної влади здійснювати покладені на нього згідно із законодавством владні повноваження. Крім того, такі заходи за змістом не є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог. Окрім цього, оскільки з фактичних обставин справи не вбачається обрання нових членів наглядової ради за результатами конкурсу, - відповідні заходи не є втручанням у проведення конкурсу чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Також суд вказує, що в цьому випадку вжиті судом заходи забезпечення позову за своєю юридичною природою є тимчасовими на період вирішення спору.

Верховний Суд у постанові № 918/124/23 від 29.06.2023 звернув увагу, що забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява № 32715/06).

У зв`язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідача та баланс інтересів будуть порушені.

Суд зазначає, що вжиття наведених заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у майбутній справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів ОСОБА_1 у випадку задоволення позову, та сприятиме як захисту та поновленню порушених прав так і уникненню будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Стосовно зустрічного забезпечення слід зазначити, що за частинами 1 та 4 ст. 141 ГПК суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Слід звернути увагу на те, що ст. 141 ГПК України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до ст. 146 ГПК.

Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.

На відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Такі висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.

З урахуванням відсутності в суду інформації з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Водночас суд звертає увагу, що у випадку існування обґрунтованих ризиків настання для відповідача негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів, останній не позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застосування зустрічного забезпечення шляхом подачі до суду відповідного клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 2, 136, 137, 140, 144, 234, 235 ГПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову в справі № 910/11786/26, а саме:

- зупинити дію наказу Фонду державного майна України від 11.09.2026 № 1867 «Деякі питання державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» до вирішення по суті справи та набрання рішенням у справі законної сили;

- заборонити суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам місцевих рад, нотаріусам) іншим органам чи особам, які відповідно до законодавства України виконують функції реєстратора в сфері державної реєстрації, вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зміни до відомостей про Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (код ЄДРПОУ 00849296), а саме - до відомостей про орган управління юридичної особи - наглядову раду Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця».

3. В задоволенні решти заяви про вжиття запобіжних заходів відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ).

Боржники:

1. Фонд державного майна України (адреса: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9; ідентифікаційний код - 00032945).

2. Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (адреса: 08131, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 63; ідентифікаційний код - 00849296).

Ухвала відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, набирає законної сили 22.09.2026 та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.

Суддя Ю.В. Цюкало