Рішення № 139923433, 18.09.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 Справа № 917/1005/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи №917/1005/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС", вул. Січових Стрільців, 8, каб. 1, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100

до відповідача Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА", вул. Центральна, 6А, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712

про стягнення 387 686,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

21.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" до відповідача Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" про стягнення заборгованості за договором поставки №22/01-2 від 22.01.2025 року у розмірі 387 686,42 грн, з яких: 84 662,29 грн - сума основного боргу з урахуванням індексації на курсову різницю, 9 791,82 грн - пеня, 283 740,45 грн - штраф, 9 491,86 грн - 30% річних (вх. № 1044/26).

На підтвердження позову позивач як докази подав ( в копіях) договір, специфікації, видаткові накладні, рахунки на оплату, виписки з рахунку, інформацію щодо курсу валют, розрахунок до позову, довідка про банківські реквізити.

Ухвалою від 25.05.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив строки подачі заяв по суті.

03.06.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що беручи до уваги умови Договору ВСК «Злагода» приймає та не заперечує щодо позовних вимог про стягнення 84 662,29 грн. курсових різниць відповідно до розділу 5 Договору. Відповідач звертав увагу, що розмір заявленої пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача (482 256,64 грн) складає 346,71% суми основного боргу (84 662,29грн). Також позивачем заявлено до стягнення 30% річних у сумі 9 491,86грн. Загальна сума нарахованих 30% річних, пені та штрафу становить 303 024,13грн, що складає 357,92% від суми заборгованості, Відповідач вважає що наявні підстави для зменшення розміру пені, а особливо штрафу, які відповідно підлягають стягнення з ВСК «Злагода», до мінімально можливого рівня. ВСК «Злагода» не заперечує і проти позовної вимоги про стягнення 9 491,86 грн 30% річних на підставі п. 7.8. Договору.

Правом на подачу доказів відповідач не скористався.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

22.01.2025 між ТОВ "Гроу Сідс" (позивач, постачальник) та ВСК "Злагода" (відповідач, покупець) укладено Договір поставки №22/01-2 (далі-Договір, арк. справи 9-12). При укладенні Договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

- у строки, передбачені цим Договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця Товар (насіння сільськогосподарських культур, та/або засоби захисту рослин, та/або мінеральні добрива та/або інший Товар, погоджений сторонами у специфікаціях до даного Договору), визначений Сторонами у специфікаціях до даного Договору (далі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим договором (Специфікаціями до нього) (п.1.1. Договору ).

- Предметом поставки є визначений Товар з найменуванням, у кількості та за ціною, зазначеними у специфікаціях, підписаних постачальником та покупцем, які є невід`ємними частинами цього Договору. Ціна Товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату їх складання (п. 1.2. Договору ).

- Товар поставляється партіями відповідно до замовлень покупця та/або Специфікацій (п.2.2).

- Відповідно до п.2.3. Договору , якщо між сторонами відбудеться поставка Товару, але не буде підписана специфікація на нього, то видаткова накладна на такий Товар, підписана представником покупця, прирівнюється до специфікації, якою погоджено асортимент, ціну та кількість Товару, що постачається покупцю, а покупець зобов`язується оплатити такий Товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни такого Товару) у день його отримання від постачальника.

- Пунктом 3.1. Договору Сторони передбачили, що ціна Товару, що є предметом даного Договору , вказується у специфікаціях до даного Договору в національній валюті.

- Згідно з п.5.1. Договору ціна на Товар встановлюється в національній валюті України - гривні. Розрахунки за Товар за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі. Відсутність виписаного постачальником рахунку фактури не звільняє покупця від оплати за Товар та не являється простроченням кредитора. У такому випадку покупець зобов`язується здійснити оплату на підставі даного Договору (п. 5.2. Договору ).

- Товар вважається оплаченим у момент надходження грошових коштів на рахунок постачальника. Всі витрати по перерахуванню грошових коштів несе покупець (п. 5.4. Договору ).

- Відповідно до п.5.5. Договору порядок та строки оплати Товару визначаються у відповідних специфікаціях щодо умов поставки такого Товару.

- У п. 5.6. Договору сторони погодили, що у зв`язку із тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в момент укладення Договору та підписання Специфікації, то всі платежі, що передбачені Договором, підлягають індексації, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором.

- Згідно п. 5.7. Договору у випадку, коли курс долара США до гривні, що встановлений АТ «ТАСКОМБАНК» для операцій з продажу долара США, на день проведення розрахунків є нижчим до курсу долара США до гривні, що встановлений АТ «ТАСКОМБАНК» для операцій з продажу долара США на дату підписання Договору, Специфікації та/або відвантаження Товару, Покупець для оплати зобов`язується використовувати курс долара США до гривні, що встановлений АТ «ТАСКОМБАНК» для операцій з продажу долара США на дату підписання даного Договору та Специфікації.

- Відповідно до п. 5.8. Договору, зокрема, у тому випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений АТ «ТАСКОМБАНК» для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків є вищим за такий курс на день укладення Договору, Сторони для визначення належної до сплати суми вартості Товару використовують наступну формулу: S=(A2/A1) * B, де: S Ціна на момент оплати; B Ціна на момент підписання; A1 курс долара США до гривні, що встановлений АТ «ТАСКОМБАНК» для операцій з продажу долара США на день підписання Договору/Специфікації; А2 курс долара США до гривні, що встановлений АТ «ТАСКОМБАНК» для операцій з продажу долара США на день перерахування грошових коштів згідно вказаних валютних змін.

- П. 5.10. Договору передбачено, що на дату здійснення платежу за Договором Покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку із збоку Постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за Договором Покупець перераховував Постачальнику гроші в оплату Товару, то на дату здійснення платежу за Договором Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу.

- Згідно п. 5.11. Договору при зверненні Постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з Покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених Покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви Постачальником про стягнення з Покупця заборгованості за цим Договором. Проіндексована сума прострочених і несплачених Покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення з а Договором. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни Товару не проводиться. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно і з таким показником на дату складання позовної заяви, то Постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни Товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог.

- Відповідно до п. 5.13. Договору якщо в Специфікації замість курсу гривні до долару США буде вказаний курс гривні до ЄВРО, то Сторони у всіх умовах Договору для цієї Специфікації замість доларів США застосовують ЄВРО на тих самих умовах, що вказані в Договорі.

22.01.2025 Сторонами було підписано Специфікацію №1 до Договору, відповідно до якої узгоджено найменування Товару FLAXH (PAM 8143) насіння кукурудзи у кількості 154 міш загальною вартістю 646 799, 91 грн. з ПДВ, що станом на момент укладання Договору становило еквівалент 14 557, 73 ЄВРО (зворотній арк. справи 12).

22.01.2025 Сторонами було підписано Специфікацію №2 до Договору , відповідно до якої узгоджено найменування Товару Groustim Мікродобрива (Фульвогумім) 300 л., Фертекс Кукурудза 100 крг., Rougevert Zn (ТМ Rougevert) 200 л., загальною вартістю 299 001,60 грн. з ПДВ, що станом на момент укладання Договору становило еквівалент 6 729,72 ЄВРО (арк. справи 13).

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ГРОУ СІДС» свої зобов`язання за Специфікацією № 1 за Договором виконало належним чином, поставило обумовлений сторонами товар, про що була оформлена видаткова накладна № 106 від 28.01.2025 року (зворотній аркуш справи 12).

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 до Договору Сторони визначили та погодили наступні порядок та строк оплати Товару:

- 20 000,00 грн оплачується Покупцем в строк до 31 січня 2025 року;

- 100 000,00 грн оплачується Покупцем в строк до 28 лютого 2025 року;

- 526 799,91 грн оплачується Покупцем в строк до 31 жовтня 2025 року.

До Специфікації № 1 був виписаний Рахунок на оплату по замовленню № 34 від 22.01.2025 року (арк. справи 15) на суму 646 799,91 грн.

Подані докази свідчать, що ВСК «Злагода» здійснив оплату Товару поставленого відповідно до специфікації: 29.01.2025 р. 20 000,00 грн. 05.02.2025 р. 50 000,00 грн. 02.10.2025 р. 316 692,36 грн. 04.11.2025 р. 241 994,96 грн. 05.11.2025 р. 18 112,59 грн. Отже, за Специфікацією №1 до Договору ВСК «Злагода» сплатив 646 799,91 грн.

Крім того, згідно Специфікації № 2 ТОВ «ГРОУ СІДС» поставив відповідачу товар на загальну суму 299 001,60 грн. з ПДВ, що становило еквівалент 6 729,72 ЄВРО. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № 776 від 07.04.2025 року (арк. справи 14).

Відповідно до п. 2 Специфікації № 2 до Договору Сторони визначили та погодили строк оплати Товару- 299 001,60 грн оплачується Покупцем в строк до 31 жовтня 2025 року.

До Специфікації № 2 був виписаний Рахунок на оплату по замовленню № 35 від 22.01.2025 року (арк. справи 16) на суму 299 001,60 грн. На виконання умов Договору та специфікації ВСК «Злагода» здійснив оплату Товару поставленого відповідно до специфікації: 25.02.2025 р. 50 000,00 грн. 02.10.2025 р. 249 001,60 грн. Відповідно за Специфікацією №2 до Договору ВСК «Злагода» сплатив 299 001,60 грн.

Оплата відповідача підтверджується банківськими виписками ( арк. справи 17-22).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що свої зобов`язання щодо здійснення оплати за поставлений товар ВСК «ЗЛАГОДА» належним чином не виконало, грошові кошти за поставлений Товар сплатило з порушенням передбачених Договором строків, не у повному обсязі, без урахування індексації на курсову різницю згідно розділу 5 Договору. Відповідно до п. 5.13. Договору якщо в Специфікації замість курсу гривні до долару США буде вказаний курс гривні до ЄВРО, то Сторони у всіх умовах Договору для цієї Специфікації замість доларів США застосовують ЄВРО на тих самих умовах, що вказані в Договорі. Курс ЄВРО встановлений АТ «ТАСКОМБАНК» для операцій з продажу ЄВРО на день підписання Специфікацій № 1 та № 2 до Договору становив 44,43 грн. за 1 ЄВРО, що відображено в Специфікаціях, а станом на дату складання позовної заяви - 51,59 грн. за 1 ЄВРО.

За даними позивача залишок боргу становить 84 662,29 грн.:

- за Специфікацією 1 до Договору з урахуванням положень про індексацію на курсову різницю становить еквівалент: 14 557,73 ЄВРО (вартість згідно Специфікації) - 13 414,34 ЄВРО (фактично сплачені кошти) = 1 143,39 ЄВРО, що станом на дату складання позовної заяви складає : 1 143,39 ЄВРО х 51,59 грн./1 ЄВРО = 58 987,49 грн.;

- залишок боргу за Специфікацією 2 до Договору з урахуванням положень про індексацію на курсову різницю становить еквівалент: 6 729,72 ЄВРО (вартість згідно Специфікації) - 6 232,05 ЄВРО (фактично сплачені кошти) = 497,67 ЄВРО, що станом на дату складання позовної заяви складає : 497,67 ЄВРО х 51,59 грн./1 ЄВРО = 25 674,80 грн.

Всього позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача основний борг (з урахуванням індексації на курсову різницю згідно розділу 5 Договору) - 84 662,29 грн. (у т.ч. Специфікацією № 1 - 58 987,49 грн. та Специфікацією № 2 - 25 674,80 грн.); пеня (п. 7.4. Договору) - 9 791,82 грн.; штраф (п. 7.4. Договору) - 283 740,45 грн.; 30% річних (п. 7.8. Договору) - 9 491,86 грн. , разом 387 686,42 грн. (розрахунки арк. справи 7-8).

Відповідач позов визнав частково, просив суд зменшити розмір пені та штрафу.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

На підставі статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд зазначає, що двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.

Як вже зазначив суд вище, ТОВ «ГРОУ СІДС» свої зобов`язання за за Договором виконало належним чином, поставило обумовлений сторонами у Специфікаціях № 1 та № 2 товар, про що свідчать видаткова накладна № 106 від 28.01.2025 року (зворотній аркуш справи 12) та видаткова накладна№ 776 від 07.04.2025 року (арк. справи 14).

Подані докази свідчать, що ВСК «Злагода» здійснив оплату Товару поставленого відповідно до Специфікації 1: 29.01.2025 р. 20 000,00 грн. 05.02.2025 р. 50 000,00 грн. 02.10.2025 р. 316 692,36 грн. 04.11.2025 р. 241 994,96 грн. 05.11.2025 р. 18 112,59 грн. Отже, за Специфікацією №1 до Договору ВСК «Злагода» сплатив 646 799,91 грн. Також ВСК «Злагода» здійснило оплату Товару поставленого відповідно до Специфікації № 2: 25.02.2025 р. 50 000,00 грн. 02.10.2025 р. 249 001,60 грн. Оплата відповідача підтверджується банківськими виписками ( арк. справи 17-22).

Однак відповідач здійснив оплату триманого товару без урахування положень Розділу 5 Договору.

Так, згідно п.5.8. Договору, зокрема, у тому випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений АТ "ТАСКОМБАНК" для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків є вищим за такий курс на день укладення Договору, Сторони для визначення належної до сплати суми вартості Товару використовують наступну формулу: S = (A2/A1) * В, де: S- Ціна на момент оплати; В - Ціна на момент підписання; А1 - курс долара США до гривні, що встановлений АТ "ТАСКОМБАНК" для операцій з продажу долара США на день підписання Договору /специфікації; А2- курс долара США до гривні, що встановлений АТ "ТАСКОМБАНК" для операцій з продажу долара США на день перерахування грошових коштів згідно вказаних валютних змін.

Пунктом 5.10. Договору передбачено, що на дату здійснення платежу за договором покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку із збоку постачальника, проводить його індексацію у вищевстановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за договором покупець перераховував постачальнику гроші в оплату Товару, то на дату здійснення платежу за договором покупець зобов`язується сплатити постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу.

Відповідно до п. 5.11. Договору при зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором. Проіндексована сума прострочених і несплачених покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за договором. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни Товару не проводиться. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни Товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог.

Згідно з п. 5.13. Договору , якщо в специфікації замість курсу гривні до долару США буде вказаний курс гривні до ЄВРО, то Сторони у всіх умовах Договору для цієї специфікації замість доларів США застосовують ЄВРО на тих самих умовах, що вказані в договорі.

За розрахунками позивача залишок боргу становить 84 662,29 грн.:

- за Специфікацією 1 до Договору з урахуванням положень про індексацію на курсову різницю становить еквівалент: 14 557,73 ЄВРО (вартість згідно Специфікації) - 13 414,34 ЄВРО (фактично сплачені кошти) = 1 143,39 ЄВРО, що станом на дату складання позовної заяви складає : 1 143,39 ЄВРО х 51,59 грн./1 ЄВРО = 58 987,49 грн.;

- залишок боргу за Специфікацією 2 до Договору з урахуванням положень про індексацію на курсову різницю становить еквівалент: 6 729,72 ЄВРО (вартість згідно Специфікації) - 6 232,05 ЄВРО (фактично сплачені кошти) = 497,67 ЄВРО, що станом на дату складання позовної заяви складає : 497,67 ЄВРО х 51,59 грн./1 ЄВРО = 25 674,80 грн.

Позовні вимоги в цій частині позову правомірні та обґрунтовані.

В цій частині відповідач визнав суму позову, зазначивши у відзиві, що приймає та не заперечує щодо позивних вимог про стягнення 84 662,29 грн. курсових різниць відповідно до розділу 5 Договору.

Щодо нарахованих позивачем пені, штрафу та 30% річних суд враховує наступне.

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманого товару, є порушенням виконання грошового зобов`язання, і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами ст. ст. 611, 625 ЦК України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просить стягнути з відповідача 9 491,86 грн. - 30% річних на підставі п. 7.8. Договору. Відповідно до п. 7.8. Договору у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем городового зобов`язання щодо оплати вартості Товару, Покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.

ВСК «Злагода» не заперечувало проти даної позовної вимоги

Суд, здійснивши перевірку розрахунку річних за допомогою програми "Ліга. Закон" в межах періодів, визначених позивачем, встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір 30% річних є арифметично вірним.

Отже, по даній справі судом було встановлено факти та правові норми, у сукупності зі змісту яких мають місце законні підстави для задоволення позову в частині стягнення 84 662, 29грн. курсової різниці та 9 491,86 грн. 30% річних на підставі п. 7.8. Договору.

У пункті 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З наведеного вбачається, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, в основу судового рішення не може бути покладено лише факт визнання позову відповідачем, без дослідження при цьому обставин справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17)).

Отже, з огляду на попередні висновки щодо обґрунтованості та правомірності позовних вимог про стягнення з відповідача курсової різниці у розмірі 84 662,29 грн. та 9 491,86 грн 30% річних на підставі п. 7.8. Договору, суд приймає визнання відповідачем позову та задовольняє його.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню на підставі п. 7.4. Договору в сумі 9 791,82 грн. за Специфікацією № 1 та штраф п. 7.4. Договору в сумі 283 740,45 грн.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим Договором, Покупець на першу письмову вимогу Постачальника сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2. Договору.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню на підставі п. 7.4. Договору в сумі 9 791,82 грн. за Специфікацією № 1 - 9 791,82 грн. та штраф п. 7.4. Договору в сумі 283 740,45 грн.

Суд перевірив розрахунок пені та штрафу за допомогою програми "Ліга. Закон" в межах періодів, визначених позивачем, помилок не виявив, заявлений позивачем до стягнення розмір пені та штрафу є арифметично вірним.

Відповідач у відзиві зазначив, що розмір заявленої пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача (482 256,64 грн) складає 346,71% суми основного боргу (84 662,29грн). Також позивачем заявлено до стягнення 30% річних у сумі 9 491,86грн. Загальна сума нарахованих 30% річних, пені та штрафу становить 303 024,13грн, що складає 357,92% від суми заборгованості. А тому відповідач просив суд зменшити розмір пені та штрафу до мінімально можливого рівня.

Суд зазначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018р. у справі №913/89/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 14.01.2020р. у справі №911/873/19, від 10.02.2020р. у справі №910/1175/19.

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

При цьому, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2022р. у справі № 904/3886/21.

Проте, у спірних правовідносинах відповідачем не доведено жодними доказами ні обставин його важкого фінансового стану, ні значного розміру неустойки, ні наявність об`єктивних, виняткових та непереборних обставин, що унеможливили належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором та можуть бути підставою для зменшення штрафу.

Укладаючи договір на зазначених вище умовах, відповідач, проявивши розумну обізнаність, мав розуміти настання для себе несприятливих правових наслідків у разі неналежного виконання умов договору.

У той час, як виконання відповідачем умов договору є наслідком ведення його господарської діяльності.

Доказів іншого матеріали справи не містять, і відповідачем таких доказів суду не надано.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків.

У даному випадку розмір заявленого до стягнення штрафу та пені (283 740,45 грн штраф та 9 791,82 грн пеня), який погоджений сторонами договору, має компенсаторний характер, а не виступає інструментом збагачення для позивача. Розмір пені є незначним ( 9 791,82 грн) та разом зі штрафом становить 293 532, 27 грн, а не 482 256,64 грн, як зазначив відповідач у відзиві.

У даній справі, суд вважає, що відповідачем не наведено та не надано належних та допустимих доказів наявності виняткових обставин, враховуючи які суд міг би застосувати положення ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України та зменшити розмір штрафу.

Отже, беручи до уваги баланс інтересів сторін та враховуючи, що відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за договором та не повністю виконав взяті на себе зобов`язання, не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру неустойки, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зменшення штрафу.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, частково визнані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Позивачем у позові вказано, що у зв`язку з розглядом справи позивач наразі поніс судові витрати в розмірі: 4 652,24 грн. у вигляді витрат на сплату судового збору та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 50 000,00 грн. Докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду додатково у передбаченому ГПК України порядку.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 652,24 грн (платіжна інструкція №1 від 18.05.2026 р.).

У відзиві на позовну заяву відповідач частково визнав позов щодо стягнення суми основного боргу (84 662,29 грн) та 30% річних (9 491,86 грн). Загальний розмір визнаних позовних вимог 94 154,15 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно зі ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже в зв`язку з частковим визнанням відповідачем позову (94 154,15 грн) позивачеві підлягає поверненню із Державного бюджету України сума судового збору в розмірі 564,93 грн, сплаченого при поданні позову, а решта в сумі 4 087,31 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ВИРОБНИЧОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО КООПЕРАТИВУ «ЗЛАГОДА» (ідентифікаційний код 03769706, 38712, Полтавська область, Полтавський район, село Пальчиківка, вул. Центральна, будинок 6А) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГРОУ СІДС» (ідентифікаційний код 40884934, Вінницька область, Хмільницький район, місто Козятин, вулиця Січових Стрільців, будинок 8, кабінет 1, 22100) заборгованість за Договором поставки № 22/01-2 від 22 січня 2025 року в сумі 387 686,42 грн., з яких 84 662,29 грн. основного боргу з урахуванням індексації на курсову різницю, 9 791,82 грн. пені, 283 740,45 грн. штрафу, 9 491,86 грн. 30% річних, а також 4 087,31 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГРОУ СІДС» (ідентифікаційний код 40884934, Вінницька область, Хмільницький район, місто Козятин, вулиця Січових Стрільців, будинок 8, кабінет 1, 22100) з Державного бюджету України 564,93 грн, сплаченого при поданні позову, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №1 від 18.05.2026.

Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане 18.09.2026.

Суддя Тимощенко О.М.