Рішення № 139923434, 17.09.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 Справа № 917/1178/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., представники учасників справи не з`явились, розглянувши матеріали справи №917/1178/26

за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ФІНАНС", бульвар Шевченка, 336 А, м. Черкаси, 18005

про зобов`язання внести зміни до договору

ВСТАНОВИВ:

12.06.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ФІНАНС" про зобов`язання внести зміни до договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу "під ключ" №1239 від 15.02.2024 року шляхом визнання укладеною Додаткової угоди №3 (вх. №12221/26).

Ухвалою від 15.06.2026 року суд відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 09.07.2026 року на 11:30 год.

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 09.07.2026 року не відбулося.

Після виходу судді Тимощенко О.М. з відпустки, ухвалою від 20.07.2026 року підготовче засідання у справі було призначено на 30.07.2026 року на 09:30 год.

У зв`язку з ввімкненням 30.07.2026 р. автоматизованої системи централізованого оповіщення "повітряна тривога" у м. Полтава та Полтавській області підготовче засідання суду по даній справі не відбулося.

Ухвалою від 30.07.2026 року суд призначив підготовче засідання на 20.08.2026 року на 10.00.

Представники учасників справи в судове засідання 20.08.2026 року не з`явились, їх явка судом обов`язковою не визнавалась, були повідомлені про дату і час судового засідання належним чином.

Ухвалою від 20.08.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.09.2026 на 09:05 год.

10.09.2026 року до Господарського суду Полтавської області від представника ТОВ "ЛІДЕР ФІНАНС" - адвоката Рокітянського В. В. надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/1178/26 (вх. №12205).

Ухвалою від 14.09.2026 року суд відмовив у задоволенні заяви представника ТОВ "ЛІДЕР ФІНАНС" - адвоката Рокітянського В. В. про участь у судовому засіданні 17.09.2026 року о 09:05 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/1178/26 у зв`язку з відсутністю вільних залів.

14.09.2026 року від відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№ 12297), в яких відповідач навів заперечення проти позову. Пояснення подані після закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті.

Щодо пояснень відповідача суд враховує, що згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина 2 статті 161 ГПК України).

Згідно з частиною 5 статті 161 ЦК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Матеріали справи не містять заяв відповідача щодо неможливості подати відзив та докази у встановлені строки.

Однак, відповідач правом на подачу відзиву на позов та доказів разом із відзивом не скористався.

Суд в ухвалі від 15.06.2026 про відкриття провадження встановив учасникам справи строк для подання заяв по суті. Разом із тим відповідач подав пояснення поза межами цього строку та не просив поновити його, тому подані пояснення не можуть вважатися відзивом на позов.

Відповідно до ч.5 ст.161 ГПК суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Отже, ГПК передбачає можливість подання суду таких пояснень з дозволу суду.

Зважаючи, що пояснення подані відповідачем після закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті, тобто поза строком на подання відзиву і суд не надавав дозвіл на їх подання (відповідач не звертався до суду із цим питанням), письмові пояснення від 14.09.2026 підлягають залишенню без розгляду.

За приписами ч.ч.4,5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У ст. 43 ГПК України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, а суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Представники учасників справи в судове засідання 17.09.2026 року не з`явились, їх явка судом обов`язковою не визнавалась, були повідомлені про дату і час судового засідання належним чином.

16.09.2026 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника (вх.№ 12474).

17.09.2026 року від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просив суд розгляд справи №917/1178/26, призначений на 09год.05хв. 17 вересня 2026 року, відкласти на інший зручний для суду час. Судовий розгляд справи №917/1178/26 провести за участю представника відповідача Рокітянського Валерія в режимі відеоконференції року. Представник відповідача також зазначив, що 17 вересня 2026 року о 14год.00хв. його задіяно в якості захисника обвинуваченого Ференчук Петра Петровича, у справі № 307/1598/23, розгляд якої відбудеться в Тячівському районному суді Закарпатської області, у представника відповідача відсутня можливість прибути у визначений судом час для участі в розгляді справи №917/1178/26.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке. Неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого суду», гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України"). Суд вважає за необхідне також зазначити, що у справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, оскільки явка учасників справи у призначене засідання обов`язковою судом не визнавалася, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Судом досліджено всі наявні в матеріалах справи докази.

За результатами розгляду справи в судовому засіданні 17.09.2026 року прийнято дане рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» є оператором системи розподілу та здійснює свою господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 №1442 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 18.06.2019 року №1094).

15.02.2024 року ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС» (відповідач) звернулось до АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» (позивач, ОСР) із заявою про приєднання електроустановки певної потужності (вх.№389/006) об`єкта автозаправна станція (№16) за адресою: Полтавська область, Полтавський р-н р-н., с. Супрунівка, вул. Київська, буд.2ч. із дозволеною (приєднаною) потужністю 18 кВт та замовленою до приєднання потужністю 982 кВт, напругою 10 кВ, для встановлення станції зарядки електромобілів (арк. справи 10-12). Згідно заявлених ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС» вихідних даних щодо параметрів електроустановок замовника, які відображені в графі 22 Заяви приєднання, замовлена до приєднання потужність становить 982 кВт (перевищує 30 кВт) та є нестандартним приєднанням.

Послуга з нестандартного приєднання надається на підставі типового договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу «під ключ» або з проектуванням лінійної частини приєднання замовником, який є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 641, 642 Цивільного кодексу України за відповідною типовою формою, наведеною в додатку 2 до цього Кодексу (договір про нестандартне приєднання).

Договір про приєднання вважається укладеним з дати подання замовником належним чином оформленої заяви про приєднання.

З урахуванням поданої ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС» заяви приєднання 15.02.2024 року, відповідач приєднався до публічного Типового договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу «під ключ», якому присвоєно номер 1239 від 15.02.2024 року ( Договір).

За умовами п. 3.1. Договору Виконавець послуг зобов`язаний надати Замовнику розрахунок вартості плати за приєднання до електричних мереж та рахунок на сплату плати за приєднання потужності; надати Технічні умови; розпочати приєднання об`єкта (електроустановки) Замовника до електричних мереж системи розподілу після оплати Замовником послуги з приєднання відповідно до умов цього Договору.

Як встановлено судом, на виконання п. 3.1. Договору АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» видало Технічні умови від 23.02.2024 року № (ідентифікатор) ТУ 002600230224 1 7 4 2 000000 1 (далі ТУ) та розрахунок вартості плати за приєднання до електричних мереж.

Листом №1389/4203 від 14.02.2024 року АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» направило на адресу ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС» технічні умови нестандартного приєднання ТУ002600230224 1 7 4 2 000000 1; розрахунок вартості плати за приєднання до електричних мереж АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» (арк. справи 13-19).

Додатковою угодою №1 від 20.02.2024 року сторони узгодили порядок розрахунків по Договору. Під час дії Договору сторони уклали Додаткову угоду №2 від 20.11.2024 року, якою продовжили строк надання послуг до 31.12.2024 року (арк. справи 20).

Подані докази свідчать, що у період з 27.05.2025 року по 25.06.2025 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор) було проведено планову перевірку АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» на дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, зокрема й в частині надання ОСР послуги з приєднання ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС».

За результатами планової перевірки, НКРЕКП складено Акт №141 від 25.06.2025 року, відповідно до висновків якого здійснення АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» приєднання (збільшення величини дозволеної до використання потужності) існуючих об`єктів, які не є станціями зарядки автомобілів, без виставлення замовникам до сплати ними складової плати за нестандартне приєднання плати за приєднання потужності, свідчить про порушення Ліцензіатом вимог: підпункту 26 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу № 1470 щодо обов`язку ліцензіата надавати послуги з приєднання електроустановки замовника до системи розподілу електричної енергії з урахуванням положень статті 21 Закону України «Про ринок електричної енергії» за умови дотримання замовником вимог кодексу систем розподілу, а саме: пункту 4.3.6 глави 4.3 розділу IV Кодексу, яким встановлено, що ОСР проводить розрахунок вартості плати за нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу з проектуванням лінійної частини приєднання замовником до електричних мереж відповідно до Методики (порядку) формування плати за приєднання; пункту 24 Порядку, яким визначено, що ОСР здійснює приєднання станцій зарядки електромобілів суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність з надання послуг із зарядки електромобілів (далі - станція зарядки електромобілів), та/або установок зберігання енергії замовників до 01 січня 2025 року без плати за приєднання потужності, а також порядок оплати замовниками послуг з приєднання установок зберігання електричної енергії, зокрема у вигляді авансових платежів вартості плати за приєднання враховуючи відсутність необхідності сплати ними складової плати за приєднання потужності, а також визначено, що приєднання станцій зарядки електромобілів передбачає окрему лінійну частину приєднання.

22.07.2025 року на відкритому засіданні НКРЕКП прийнято розпорядження №115-р «Про усунення порушень АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», яким зобов`язано позивача усунути порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, для чого: здійснити нарахування складової плати за приєднання потужності замовниками послуг з приєднання (збільшення величини дозволеної до використання потужності існуючих об`єктів, які не є станціями зарядки електромобілів, зокрема до яких відноситься ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС» за адресою: Полтавська область, Полтавський р-н р-н., с. Супрунівка, вул. Київська, буд.2ч., про що у термін до 29.08.2025 року повідомити НКРЕКП та Сектор НКРЕКП у Полтавській області з наданням копій підтвердних документів.

На виконання розпорядження НКРЕКП від 22.07.2025 №115-р, АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» здійснило нарахування складової плати за приєднання потужності замовнику послуги з приєднання (збільшення величини дозволеної до використання потужності існуючих об`єктів, які не є станціями зарядки електромобілів), та листом №1389/18891 від 15.08.2025 року направило на адресу ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС» пропозицію про внесення змін до Договору, в частині викладення в новій редакції Розрахунку плати за приєднання до електричних мереж, шляхом укладення додаткової угоди №3 від 15.08.2025 року в наступній редакції:

Додаткова угода № 3

до договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу «під ключ» № 1239 від 15.02.2024 року

м. Полтава 15.08.2025 р.

АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», далі Виконавець, в особі Заступника Голови Правління С. АНДРІЄВСЬКОГО, який діє на підставі довіреності №10.73/6917 від 24.03.2025 року, з однієї сторони, та ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС», далі Замовник, в особі директора Р. Коруда, який діє на підставі Статуту, керуючись п. 4.3. та 8.2 Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу «під ключ» №1239 від 15.02.2024 року (далі Договір), уклали дану додаткову угоду до Договору про наступне:

На виконання Розпорядження НКРЕКП від 22.07.2025 №115-р, відповідно до п. 5 ст. 5 ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 №2956-IX, п. 4.3.6 Кодексу системи розподілу та у зв`язку з тим, що об`єктом, згідно договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу «під ключ» №1239 від 15.02.2024, є комплекс споруд АЗС, а не окремий пристрій, Сторони домовились:

1. Внести зміни в Договір шляхом викладення розрахунку плати за приєднання (який є додатком №2 до Договору №1239 від 15.02.2024) в новій редакції (додаток 1).

2. Визначити вартість плати за приєднання електроустановок Замовника до електричних мереж системи розподілу Виконавця в розмірі 1 150 118, 40 грн. (Один мільйон сто п`ятдесят тисяч сто вісімнадцять гривень 40 коп. (з ПДВ).

3. Виключити п. 8.5. договору.

4. Інші пункти Договору залишити без змін.

5. Ця додаткова угода складена в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.

6. Сторони домовились, що ця додаткова угода набирає чинності з 15.08.2025 та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за Договором.

7. Юридичні адреси та банківські реквізити Сторін:

Замовник: ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС»» 8940, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Таранівці Вул. Горького 158 А Код ЄДРПОУ 40264058 Контактний тел.: ____ (підпис, П. І. Б.)

Виконавець: АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5 Код ЄДРПОУ 00131819 п/р НОМЕР_1 АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" МФО 305749 Контактний тел.: (0532) 510-566 Заступник Голови Правління _____ С. АНДРІЄВСЬКИЙ (підпис, П. І. Б.) М.П. М. П.

ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС» не відреагувало на лист, направлений АТ «Полтаваобленерго» щодо укладення додаткової угоди №3 (арк. справи 22-25), що й стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

Відповідач відзив на позов не надав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною 1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Згідно частини 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 1 ст.627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі Типового договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу "під ключ", який укладений між АТ "Полтаваобленерго" та ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС» шляхом подання відповідачем заяви про приєднання.

Приписами статті 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Постановою НКРЕКП №310 від 14.03.2018 затверджено Кодекс систем розподілу (далі - Кодекс), який визначає вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини операторів систем розподілу (далі - ОСР), оператора системи передачі (далі - ОСП), користувачів системи розподілу (далі - Користувачі) та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок.

Відповідно до пункту 4.1.2 глави 4.1 розділу IV Кодексу, послуга з нестандартного приєднання надається на підставі типового договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу "під ключ" або з проектуванням лінійної частини приєднання замовником, який є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за відповідною типовою формою, наведеною в додатку 2 до цього Кодексу (далі - договір про нестандартне приєднання), крім приєднання згідно з пунктами 4.1.11.1 та 4.1.11.2 глави 4.1 цього розділу.

Пунктом 4.4.1 глави 4.4 розділу IV Кодексу передбачено, що замовник звертається до ОСР із заявою про приєднання електроустановки (електроустановок) певної потужності до електричних мереж системи розподілу (далі - заява про приєднання), типова форма якої наведена в додатку 3 до цього Кодексу. У заяві замовник має вказати про свій намір або його відсутність щодо самостійного проектування лінійної частини приєднання.

За умовами пункту 4.3.1 глави 4.3 розділу IV Кодексу, ОСР надає послугу з нестандартного приєднання "під ключ" або нестандартного приєднання з проектуванням лінійної частини приєднання замовником відповідно до умов договору про нестандартне приєднання, невід`ємним додатком до якого є технічні умови, що викладаються за формою, наведеною в додатку 8 до цього Кодексу.

Технічні умови викладаються у вигляді єдиного документа та мають містити ідентифікатор, яким є унікальний набір даних (послідовність символів), що присвоюється автоматично програмними засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ОСР. Ідентифікатор за формою додатка 6 до цього Кодексу має містити інформацію щодо номера технічних умов, дати видачі технічних умов, типу електроустановки, порядкового номера ОСР, маркування територіальної одиниці ОСР, до електричних мереж якої приєднується замовник, типу приєднання (стандартне приєднання; нестандартне приєднання "під ключ"; нестандартне приєднання з проектуванням лінійної частини замовником), інформацію щодо внесення змін тощо (Пункт 4.5.2 глави 4.5 розділу IV Кодексу).

З поданих доказів судом встановлено, що 15.02.2024 року ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС» звернулось до АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» із заявою про приєднання електроустановки певної потужності (вх.№389/006) об`єкта автозаправна станція (№16) за адресою: Полтавська область, Полтавський р-н р-н., с. Супрунівка, вул. Київська, буд.2ч. із дозволеною (приєднаною) потужністю 18 кВт та замовленою до приєднання потужністю 982 кВт, напругою 10 кВ, для встановлення станції зарядки електромобілів. Згідно заявлених ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС» вихідних даних щодо параметрів електроустановок замовника, які відображені в графі 22 Заяви приєднання, замовлена до приєднання потужність становить 982 кВт (перевищує 30 кВт) та є нестандартним приєднанням.

Після укладення Договору шляхом приєднання АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» було здійснено розрахунок плати за нестандартне приєднання 1000 кВт, з яких 18 кВт для функціонування АЗС та 982 для майбутньої станції зарядки електромобілів. Додатковою угодою № 1 від 20.02.2024 до Договору сторонами було погоджено вартість наданих послуг без стягнення плати. Додатковою угодою № 2 від 20.11.2024року строк надання послуг на безоплатній основі було продовжено до 31.12.2024 року.

Додатковою угодою № 3, яку позивач просить визнати укладеною, встановлено плату за приєднання до електричних мереж системи розподілу виконавця в розмірі 1 150 118,40 грн., що фактично збільшує ціну Договору на 1 150 118,40 грн. (арк. справи 23-25).

Позовні вимоги позивача обґрунтовані ст.651 ЦК України та відмовою/ухиленням відповідача від укладення додаткової угоди №3, яку позивач підготував на виконання Розпорядження НКРЕКП від 22.07.2025 №115-р "Про усунення порушень АТ "Полтаваобленерго", яке, на переконання позивача, є обов`язковим до виконання учасниками ринку електроенергії.

Згідно зі статтею 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2).

Чинне законодавство передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Зміна або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин регулюється статтею 652 ЦК України.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина 1 ст.652 ЦК України).

Відповідно до вимог частини 2 ст.652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частина друга).

Згідно з частиною 4 ст.652 ЦК України, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Таким чином, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору, є виключною мірою, допускається лише за відсутності форс-мажору, у виняткових випадках та при наявності чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, і на особу, яка подала позов покладений обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність одночасно всіх чотирьох умов та існування виняткового випадку.

За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Суд враховує, що у цій справі позивач визначав підставами позову ст. 651 ЦК, навівши її приписи, при цьому не наводив жодних доводів у обґрунтування наявності визначених у цій правовій нормі підстав; суд також не встановив наявності у спірних правовідносинах істотного порушення відповідачем договору та/або істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при його укладенні.

Згідно п. 7.1. Договору, усі спірні питання, пов`язані з виконанням цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Згідно п. 7.2.Договору, у разі недосягнення згоди, спір вирішується в судовому порядку відповідно до законодавства України.

У відповідності до п.8.2. Договір може бути змінено або розірвано за ініціативою будь-якої Сторони у порядку, встановленому чинним законодавством.

У відповідності до розділу 9 Договору про надання послуг з приєднання, цей Договір може бути змінений у разі внесення змін або скасування нормативно правових актів, що регулюють питання приєднання. У такому випадку Сторони погоджуються з тим, що Виконавець вносить відповідні зміни до цього Договору та оприлюднює їх на власному вебсайті. Якщо Замовник не ініціював розірвання цього Договору протягом одного місяця з дня оприлюднення змін до нього, вважається, що Замовник погодився зі змінами з дати його оприлюднення на офіційному вебсайті Виконавця.

Позивач не посилається на обставину внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють питання приєднання. Судом також не встановлено внесення суттєвих змін до законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зокрема до п.4.1.18 та п.4.1.19 глави 4.1 розділу IV Кодексу у відповідних частинах.

Сам по собі факт встановлення перевіркою НКРЕКП невідповідності договірних відносин положенням Кодексу, які до того ж були чинними станом на дату укладення між сторонами договору, не може розглядатись як підстава для внесення змін в окремі пункти договору в судовому порядку.

Вичерпний перелік підстав для внесення змін до договору нестандартного під`єднання міститься у пункті 4.1.2 глави 4.1 розділу IV Кодексу систем розподілу, відповідно до якого внесення сторонами змін до договору про стандартне приєднання та/або договору про нестандартне приєднання не допускається, крім випадків, зазначених безпосередньо у цьому пункті. Позивач не посилається на наявність підстав, передбачених п.4.1.2 глави 4.1 розділу IV Кодексу. Судом наявності таких обставин також не встановлено.

При цьому додатковою угодою, яку позивач просить визнати укладеною, змінюється вартість плати за нестандартне приєднання до електромереж.

Суд відхиляє доводи позивача щодо імперативного характеру розпорядження НКРЕКП "Про усунення порушень АТ "Полтаваобленерго" як обов`язкову підставу для сторін щодо внесення змін до договору.

Вказане розпорядження НКРЕКП за своєю правовою природою є індивідуальним адміністративним актом, прийнятим за результатами здійснення державного контролю у сфері енергетики, та спрямоване на усунення порушень ліцензійних умов суб`єктом господарювання - ліцензіатом. При цьому розпорядження Регулятора є обов`язковими до виконання лише для суб`єктів, яким вони адресовані, і не породжують цивільно-правових наслідків для третіх осіб.

Таким чином, розпорядження стосується виключно АТ «Полтаваобленерго» та не створює безпосередніх прав чи обов`язків для інших учасників договірних відносин, зокрема для відповідача, відтак, не може розглядатися як правова підстава для визнання укладеною додаткової угоди №3 до договору.

Як уже зазначалося вище, суд установив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач (Оператор системи розподілу) зобов`язався надати відповідачу (Замовнику) послугу з приєднання електроустановки певної потужності. Тобто, за умовами договору позивач, як виконавець, зобов`язаний був здійснити приєднання електроустановок на об`єкті відповідача (Замовника) до електричних мереж системи розподілу, що є кінцевим результатом договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору факт надання послуги з приєднання підтверджується наданим ОСР Замовнику відповідно до пункту 4.8.2 глави 4.8 розділу IV Кодексу повідомленням про надання послуг з приєднання.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати подання належним чином оформленої заяви про приєднання та документів, що додаються до неї, і діє до закінчення строку надання послуги з приєднання, визначеного кодексом.

Матеріалами справи підтверджується, що послуги з приєднання за Договором надані Виконавцем у повному обсязі, про що замовник отримав повідомлення про надання послуг з приєднання від 05.12.2024 року (арк. справи 21).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що виконавець послуг надав, а замовник отримав послугу із забезпечення приєднання електроустановок об`єкта замовника, що не спростовується жодною зі сторін.

Відтак, із 05.12.2024р. зобов`язання виконавця (позивача) в частині надання послуги з приєднання виконано, і з огляду на п.8.1 договору строк його дії закінчився.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Верховний Суд неодноразово констатував, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним; однак у даному випадку позивачем не доведено невиконання будь-яких зобов`язань за укладеним договором з боку відповідача, а спонукання до укладення спірної додаткової угоди фактично є намаганням покласти на відповідача додаткові зобов`язання, які не були передбачені договором, що, без сумніву, недопустимо після закінчення строку його дії.

За наведених вище обставин відсутні правові підстави для визнання укладеною в судовому порядку запропонованої позивачем додаткової угоди №3 до договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу "під ключ", у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

При розподілі судових витрат суд керується ст.129 ГПК України, яка передбачає покладення витрат по сплаті судового збору на позивача у разі відмови у задоволенні позову.

Керуючись статтями 126, 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення підписано 21.09.2026 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції у строки, встановлені ГПК України (ст.ст.256,257 ГПК України).

Суддя Тимощенко О.М.