Рішення № 139923422, 06.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 Справа № 917/2388/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А, ЄДРПОУ 44768034, РНОКПП 3278218299

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ», 03065, Україна, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44, ЄДРПОУ 42795490

за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

Акціонерне товариство «Укртрансгаз», код ЄДРПОУ 30019801, місцезнаходження: Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021;

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, код ЄДРПОУ 39767930, місцезнаходження: вул. Затишна, 23, м. Полтава, 36039.

про витребування земельних ділянок

за участю представників:

від позивача: Гордієнко Ю. Ю.

від відповідача: Підлипенський Д. В.

від третьої особи 1: Роєнко Є. В.

від третьої особи 2: не з`явився.

Обставини справи: Державне спеціалізоване господарське підприємства «Ліси України», 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А, ЄДРПОУ 44768034, РНОКПП 44768034, звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ», 03065, Україна, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44, ЄДРПОУ 42795490, в якому просить витребувати у ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (код за ЄДРПОУ 42795490) на користь ДП «Ліси України» земельні ділянки з кадастровими номерами 5322281900:00:004:0135, 5322281900:00:004:0136, 5322281900:00:004:0137, 5322281900:00:004:0138, що розташовані в межах державного лісового фонду квартал 132 виділ 5 Борівського лісництва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є правонаступником ДП «Полтавське лісове господарство». Спірні земельні ділянки розташовані в межах кварталу 132 виділу 5 Борівського лісництва і за матеріалами безперервного лісовпорядкування належать до земель державного лісового фонду та перебувають у постійному користуванні позивача. Земельні ділянки з користування лісгоспу у встановленому законом порядку не вилучалися, їх цільове призначення з лісогосподарського не змінювалося, а згода на вилучення лісгоспом не надавалася. Оскільки в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права на вказані ділянки зареєстровані за відповідачем без належних правових підстав, майно вибуло з володіння позивача поза його волею. Позивач вважає посилання відповідача на помилку в координатах безпідставними та наголошує, що належним способом захисту порушеного права є віндикаційний позов за статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. Свою позицію мотивує тим, що право постійного користування спірними земельними ділянками набуто ним законно у 2024 році на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.08.2023 № 672-р, яким землі було вилучено у АТ «Укртрансгаз» та надано ТОВ «Оператор ГТС України» для експлуатації об`єктів магістральних газопроводів. Попередній користувач (АТ «Укртрансгаз») володів ділянками на підставі Державних актів від 2012 року. Відповідач стверджує, що ділянки належать до земель транспорту та промисловості, а накладення меж із землями лісогосподарського призначення виникло внаслідок технічної помилки у координатах поворотних точок під час внесення відомостей до ДЗК. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не є власником майна, а тому позбавлений права на віндикаційний позов.

Третя особа - АТ «Укртрансгаз» у запереченнях підтримало позицію відповідача та просило відмовити в задоволенні позову. Зазначило, що земельні ділянки були надані товариству у 2012 році розпорядженнями Полтавської ОДА з видачею державних актів на право постійного користування для обслуговування об`єктів трубопровідного транспорту. Передача прав відповідачу відбулася в процесі реформування ринку газу (анбандлінгу) за рішенням Кабінету Міністрів України, у зв`язку з чим підстави вважати вибуття земель з користування держави незаконними відсутні.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало письмову інформацію щодо хронології формування земельних ділянок, підтвердивши реєстрацію спірних ділянок у ДЗК у грудні 2012 року за АТ «Укртрансгаз» із цільовим призначенням для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту (код 11.01) та подальший перехід прав до ТОВ «Оператор ГТС України».

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.02.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 15:50 18.03.2026.

19.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 2223).

26.02.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 2601).

03.03.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 2850).

Також у цих запереченнях відповідач заявив клопотання про залучення третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.03.2026 суд залучив до участі у справі № 917/2388/25 як третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801, місцезнаходження: Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021), Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930, місцезнаходження: вул. Затишна, 23, м. Полтава, 36039) та відклав підготовче засідання на 16:10 14.04.2026.

28.04.2026 від третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшли пояснення (вх. № 5633), суд долучив їх до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.04.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

30.04.2026 від третьої особи - Акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшли письмові пояснення (вх. № 5799).

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні, відповідно до частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд розглянув матеріали справи та

УСТАНОВИВ:

28.10.2022 наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 922 «Про припинення державного підприємства «Полтавське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» вирішено припинити державне підприємство «Полтавське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 25172647) шляхом реорганізації, а саме приєднання до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).

Згідно з пунктом 8 зазначеного наказу державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків державного підприємства «Полтавське лісове господарство».

04.01.2023 наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 23 затверджено передавальний акт державного підприємства «Полтавське лісове господарство», відповідно до якого все майно державного підприємства «Полтавське лісове господарство» було передано державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України».

Одночасно наказом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 04.01.2023 № 205 майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.01.2023 № 23 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Полтавське лісове господарство», закріплено за філією «Полтавське лісове господарство» ДП «Ліси України» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44980579).

Отже, державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства «Полтавське лісове господарство».

У ході моніторингу стану використання земель державного лісового фонду виявлено, що частина земельних ділянок лісового фонду, які зареєстровані в межах кварталу 132 виділу 5 Борівського лісництва ДП «Ліси України», поза волею власника держави та без згоди постійного лісокористувача ДП «Ліси України», вибули у чуже незаконне володіння та зареєстровані за кадастровими номерами 5322281900:00:004:0135 площею 0,0021 га, 5322281900:00:004:0136 площею 0,002 га, 5322281900:00:004:0137 площею 0,0021 га, 5322281900:00:004:0138 площею 0,0025 га.

Надалі при опрацюванні та моніторингу відомостей ДЗК та ДРРПНМ установлено, що ці земельні ділянки перебувають у постійному користуванні ТОВ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ».

Під час з`ясування обставин справи встановлено, що фактичне місцезнаходження зазначених зареєстрованих земельних ділянок не відповідає зареєстрованому у Державному земельному кадастрі, що свідчить про допущення помилок землекористувача при внесенні даних державним кадастровим реєстратором.

Відповідач листом від 02.10.2025 підтвердив викладені обставини, зокрема щодо помилкової реєстрації за ним речових прав на вказані земельні ділянки.

Так, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.08.2023 № 672-р «Про вилучення та надання земельних ділянок у постійне користування без зміни цільового призначення» (далі Розпорядження) в АТ «Укртрансгаз» вилучено з постійного користування земельні ділянки державної власності у кількості 7709 земельних ділянок та надано їх у постійне користування без зміни цільового призначення ТОВ «Оператор ГТС України». У тому числі товариством згідно з Розпорядженням у 2024 році набуто право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5322281900:00:004:0135, 5322281900:00:004:0136, 5322281900:00:004:0137, 5322281900:00:004:0138 під наземними об`єктами газотранспортної системи на території Великорублівської сільської територіальної громади (Козлівщинська сільська рада) Полтавського району Полтавської області в межах державного лісового фонду квартал 132 виділ 5 Борівського лісництва.

З огляду на зазначене, відповідач виявив наявність невідповідностей у відомостях Державного земельного кадастру про зазначені земельні ділянки, зокрема місце розташування земельних ділянок не відповідає внесеним у Державний земельний кадастр координатам. Зазначені земельні ділянки перебували у користуванні АТ «Укртрансгаз» відповідно до державних актів на право постійного користування земельними ділянками від 17.12.2012. Документація із землеустрою, відповідно до якої сформовано зазначені земельні ділянки, у відповідача відсутня.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з такого.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

1. Належність спірних земельних ділянок до земель державного лісового фонду та виникнення права користування у позивача:

- перебування земельних ділянок у межах кв. 132 вид. 5 Борівського лісництва Полтавської області;

- внесення спірних земель до лісогосподарського обліку та їх належність до земель лісового фонду;

2. Відсутність фактів вилучення земель у лісгоспу та зміни їх цільового призначення:

- наявність чи відсутність рішень уповноважених органів про вилучення спірних ділянок у постійного користувача (ДП «Полтавське лісове господарство» / ДП «Ліси України») відповідно до статей 141, 149 Земельного кодексу України;

- надання або ненадання згоди землекористувачем (лісгоспом) на вилучення/відмову від земельних ділянок.

- дотримання процедури зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення.

3. Правові підстави та факт володіння земельними ділянками відповідачем:

- наявність правових підстав для оформлення права користування ділянками за ТОВ «Оператор ГТС України»;

- наявність чи відсутність на земельних ділянках споруд/об`єктів газотранспортної системи;

- причина накладення меж земель (правова підстава чи технічна помилка).

4. Належність та ефективність обраного способу захисту (віндикаційний позов):

- вибуття майна з володіння законного користувача (держави/лісгоспу) поза його волею.

- наявність у позивача як постійного користувача права на звернення з цим позовом за статтями 387, 388, 396 Цивільного кодексу України.

Докази, надані позивачем (ДП «Ліси України»): матеріали лісовпорядкування (лісовпорядкувальні планшети, карти, планово - картографічні матеріали та планово-картографічні дані Борівського лісництва); правоустановчі документи лісгоспу та акти на право постійного користування землями державного лісового фонду попередніх років; Технічний звіт щодо розташування.

Докази, надані відповідачем (ТОВ «Оператор ГТС України») та третьою особою (АТ «Укртрансгаз»): Витяги з Державного земельного кадастру (ДЗК) та Державного реєстру речових прав (ДРРП); Розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації 2012 року про надання земельних ділянок у постійне користування ПАТ «Укртрансгаз» для обслуговування об`єктів магістральних газопроводів; Державні акти на право постійного користування землею серії ЯЯ (2012 рік), видані АТ «Укртрансгаз»; Технічна документація із землеустрою; Розпорядження КМУ від 04.08.2023 № 672-р та матеріали передачі майна від АТ «Укртрансгаз» до ТОВ «Оператор ГТС України»; Витяги з ДРРП про реєстрацію права постійного користування (2024 рік) за ТОВ «Оператор ГТС України».

Обставину про належність спірних ділянок до земель лісового фонду та перебування їх у користуванні позивача, суд визнає встановленою, оскільки надані позивачем матеріали лісовпорядкування (планшети, планово-картографічні матеріали Борівського лісництва) та нормативно-правові акти щодо правонаступництва ДП «Ліси України» є більш вірогідними та переконливими ніж витяги з ДЗК, надані відповідачем.

За приписами статті 57 Земельного кодексу України та статті 7 Лісового кодексу України саме матеріали лісовпорядкування є первинними й визначальними документами для встановлення категорії земель лісового фонду, а наявність суперечливих записів у ДЗК їх не спростовує.

Обставину стосовно вибуття спірних земель із володіння позивача поза його волею (без законного вилучення) суд визнає встановленою, оскільки позивач надав вірогідні докази відсутності будь-яких рішень уповноважених органів про вилучення цих ділянок у лісгоспу за правилами статті 149 Земельного кодексу України, а також відсутності згоди лісогосподарського підприємства на відмову від цих земель.

Відповідач та треті особи не надали жодного належного доказу дотримання імперативної процедури вилучення та зміни цільового призначення лісових земель, у зв`язку з чим факт вибуття земель поза волею законного користувача є повністю доведеним.

Твердження відповідача про те, що накладення меж є лише геодезичною/кадастровою помилкою, спростовується більшою вірогідністю сукупності доказів позивача (накладення межових точок ДЗК на лісовпорядкувальні карти та фактичний статус земель).

Оформлення правовстановлюючих документів та реєстрація прав у ДЗК/ДРРП за відповідачем без вилучення ділянки у лісгоспу є порушенням порядку надання земель, а не технічною помилкою кадастрового реєстратора.

Обставина стосовно правомірності володіння спірними ділянками відповідачем визнається судом спростованою, оскільки посилання відповідача на Розпорядження КМУ від 04.08.2023 № 672-р, рішення Полтавської ОДА 2012 року та Державні акти АТ «Укртрансгаз» не підтверджують законності володіння. З огляду на те, що первинне надання ділянок АТ «Укртрансгаз» відбулося з порушенням земельного й лісового законодавства (без вилучення у лісгоспу), подальше переоформлення цих земель за ТОВ «Оператор ГТС України» не створює законних підстав для володіння ними.

З огляду на сукупність поданих доказів, докази позивача є більш вірогідними, ніж аргументи відповідача та третіх осіб. Відтак, факт незаконного вилучення та перебування земель лісового фонду у чужому незаконному володінні відповідача є встановленим.

Оцінка щодо кожного аргументу учасників справи за принципами належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів (статті 76 79, 86 ГПК України):

1. Аргументи позивача (ДП «Ліси України»).

Аргумент про належність земель до державного лісового фонду та правонаступництво позивача приймається як обґрунтований. Належність ділянок (кадастрові номери 5322281900:00:004:0135, 5322281900:00:004:0136, 5322281900:00:004:0137, 5322281900:00:004:0138) до кв. 132 вид. 5 Борівського лісництва підтверджується матеріалами лісовпорядкування. Відповідно до статті 57 Земельного кодексу України та статті 7 Лісового кодексу України саме ці матеріали є первинними доказовими документами категорії земель лісового фонду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 та від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект» як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14 та від 27.01.2015 у справі № 21-570а14, саме планово-картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і є основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами. Вказані висновки також застосовано і у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 911/3685/17. При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, висловленими у постановах від 24.12.2014 № 6-212цс14, від 25.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 23.12.2015 № 6-377цс15.

Аргумент про відсутність фактів вилучення земель та зміни їх цільового призначення приймається як обґрунтований. Матеріали справи не містять доказів ухвалення рішень про вилучення цих ділянок у лісгоспу в порядку статті 149 Земельного кодексу України або надання згоди лісгоспом на відмову від користування. В силу статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення лісових земель без дотримання процедури є протиправною.

Аргумент про вибуття земель поза волею та застосування віндикаційного позову приймається як обґрунтований. Зайняття земель лісового фонду без згоди та рішення про вилучення означає вибуття майна з володіння держави поза її волею. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (справи № 183/1617/16, 911/3681/17, 200/606/18), витребування земель із чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388, 396 Цивільного кодексу України є належним та єдино ефективним способом захисту.

Аргументи відповідача (ТОВ «Оператор ГТС України»).

Аргумент про законність набуття прав за Розпорядженням КМУ від 04.08.2023 № 672-р суд відхиляє. Передача майна та земель від АТ «Укртрансгаз» до ТОВ «Оператор ГТС України» не легалізує первинне незаконне вибуття земель з лісового фонду. Оскільки Полтавська ОДА у 2012 році надала ці землі АТ «Укртрансгаз» без вилучення їх у лісгоспу, право користування у АТ «Укртрансгаз» не виникло, а отже, не могло бути правомірно передане відповідачу.

Аргумент про належність земель до категорії транспорту та існування «технічної помилки» у координатах ДЗК суд відхиляє. Відомості ДЗК про віднесення земель до категорії «землі транспорту» мають похідний характер і ґрунтуються на незаконному розпорядженні ОДА. Посилання на помилку поворотних точок меж не спростовує факт фізичного та юридичного перетинання ділянок із землями лісового фонду, статус яких встановлено первинними документами лісовпорядкування.

Аргумент про те, що позивач не є власником і позбавлений права на віндикацію, суд відхиляє. За приписами статті 396 Цивільного кодексу України суб`єкт права постійного користування земельною ділянкою державної власності наділений тими ж правами щодо захисту свого права (в тому числі шляхом витребування майна за статтею 387 Цивільного кодексу України), що й власник.

Аргументи третіх осіб (АТ «Укртрансгаз» та ГУ Держгеокадастру).

Аргумент АТ «Укртрансгаз» про законність використання земель з 2012 року на підставі Державних актів серії ЯЯ, суд відхиляє. Видача Державних актів у 2012 році без належної процедури вилучення земельних ділянок у первинного користувача (лісгоспу) суперечить імперативним вимогам статей 141, 149 Земельного кодексу України. Сам по собі факт наявності Державного акта не підтверджує правомірності відчуження земель лісового фонду за відсутності згоди лісгоспу.

Отже, права та інтереси позивача (ДП «Ліси України») були порушені та не визнані, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Полтавська обласна державна адміністрація: порушила права позивача, видавши у 2012 році розпорядчі акти про передачу земельних ділянок лісового фонду у користування АТ «Укртрансгаз» без їх вилучення у ДП «Полтавське лісове господарство» та за відсутності згоди лісгоспу.

АТ «Укртрансгаз» оспорило права позивача, оформивши у 2012 році Державні акти на право постійного користування цими ділянками та протиправно вивівши їх з користування лісгоспу.

Кабінет Міністрів України порушив права позивача, ухваливши Розпорядження від 04.08.2023 № 672-р про вилучення та надання цих ділянок ТОВ «Оператор ГТС України» без урахування їх фактичного та юридичного статусу як земель лісогосподарського призначення.

ТОВ «Оператор ГТС України» (відповідач) не визнає та оспорює права позивача, зареєструвавши за собою право постійного користування в ДРРП у 2024 році та протиправно утримуючи спірні землі лісового фонду у своєму володінні.

Отже, порушення права позивача полягає у позбавленні його можливості фактично та юридично здійснювати лісогосподарську діяльність на спірних ділянках, що дає позивачу як постійному користувачу законні підстави вимагати витребування земель із чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 396 Цивільного кодексу України.

Суд керується усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постановами від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16, від 12.06.2018 у справі № 916/1984/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що зайняття земельних ділянок лісогосподарського призначення та реєстрація права користування ними за іншими особами без належного вилучення є порушенням права власності держави та права постійного користування державних підприємств. У таких спорах належним та ефективним способом захисту порушеного права є витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

За таких обставин заперечення відповідача та третіх осіб відхиляються судом як безпідставні, необґрунтовані та такі, що суперечать імперативним нормам чинного законодавства й актуальній судовій практиці Великої Палати Верховного Суду.

Позовні вимоги ДП «Ліси України» є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно з частиною 1 статті 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 Земельного кодексу України, частина 1 статті 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 1 Лісового кодексу України визначається, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 Лісового кодексу України).

Статтею 9 Земельного кодексу України визначається, що у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Пунктом 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України в редакції, чинній до 16.01.2020, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами.

За змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно до закону (частини перша, друга статті 84 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Аналогічне положення міститься й у статті 20 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 32 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними.

Порядок вилучення земельних ділянок визначений статтею 149 Земельного кодексу України, згідно з якою земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті (частини друга, п`ята статті 149 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятоювосьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати у ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (03065, Україна, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44, ЄДРПОУ 42795490) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А, ЄДРПОУ 44768034, РНОКПП 3278218299) земельні ділянки з кадастровими номерами 5322281900:00:004:0135, 5322281900:00:004:0136, 5322281900:00:004:0137, 5322281900:00:004:0138, що розташовані в межах державного лісового фонду квартал 132 виділ 5 Борівського лісництва.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, Україна, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44, ЄДРПОУ 42795490) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А, ЄДРПОУ 44768034, РНОКПП 3278218299) 2 422,40 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.09.2026 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Суддя Дмитро СІРОШ