Рішення № 139923324, 16.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/515/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/515/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор енергії (67300, Одеська обл., м. Березівка, вул. Пристанційна, 1; код ЄДРПОУ 43418783)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс (75832, Херсонська обл., Каланчацький район, село Гаврилівка Друга, вул. Миру, буд. 22 А; код ЄДРПОУ 35836784)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Акціонерного товариства ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО (73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Пестеля, будинок 5; ЄДРПОУ 05396638).

Про стягнення 659881,66 грн.

За участі:

Від позивача: Чернявська Г.А., ордер

Від відповідача: Корнелюк В.В., ордер

Від 3-ї особи: не з`явився

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор енергії звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс про стягнення 659881,66 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2026р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор енергії до розгляду та відкрити провадження у справі №916/515/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "18" березня 2024 р. о 10:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 18.03.2024р. о 10:00.

18.03.2024р. до суду Товариством з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс було надано клопотання про відкладення розгляду справи.

18.03.2024р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 08.04.2024р. о 09:45.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2024р. повідомлено відповідача по справі №916/515/24 - Товариство з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс про судове засідання, яке відбудеться "08" квітня 2024 р. о 09:45.

22.03.2024р. до суду відповідачем надано відзив.

03.04.2024р. до суду надано відповідь на відзив.

08.04.2024р. до суду надано заперечення.

08.04.2024р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 29.04.2024р. о 12:20.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2024р. повідомлено відповідача по справі №916/515/24: Товариство з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс про судове засідання, яке відбудеться "29" квітня 2024 р. о 12:20. Встановлено відповідачу строк на подачу заперечень на відповідь на відзив до 24.04.2024р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/515/24. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "27" травня 2024 р. о 12:15. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 27.05.2024р. о 12:15.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2024р. повернуто до стадії підготовчого провадження у справі №916/515/24. Зупинено провадження у справі №916/515/24 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2025р. поновлено провадження у справі №916/515/24. Зупинено провадження у справі №916/515/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2026р. поновлено провадження у справі №916/515/24. Підготовче засідання у справі призначено на "29" квітня 2026 р. о 13:40. Запропоновано позивачу та відповідачу надати письмові пояснення, станом на момент розгляду справи, з урахуванням позиції, що викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025р. у справі №908/1162/23. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 29.04.2026р. о 13:40.

22.04.2026р. відповідачем надано пояснення.

29.04.2026р. судове засідання не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2026р. підготовче засідання у справі №916/515/24 призначено на "06" травня 2026 р. о 14:30. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 06.05.2026р. о 14:30.

05.05.2026р. позивачем надано пояснення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2026р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор енергії від 05.05.2026р. задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Акціонерне товариство ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО. Відкладено підготовче засідання на "27" травня 2026 р. о 14:00. Зобов`язано позивача направити на адресу залученої третьої особи позовну заяву з додатками, докази направлення надати суду. Запропоновано третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 27.05.2026р. о 14:00.

25.05.2026р. до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор енергії надано заяву про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2026р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор енергії від 25.05.2026р. вх. № ГСОО 18103/26 про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі №916/515/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/1218/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2026р. поновлено провадження у справі №916/515/24. Підготовче засідання у справі призначено на "18" червня 2026 р. о 12:50. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 18.06.2026р. о 12:50.

18.06.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 серпня 2026р. о 14:30, із викликом учасників справи у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2026р. повідомлено учасників справи про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться (з урахуванням перебування судді у відпустці з 29.06.2026р. по 31.07.2026р.) "05" серпня 2026 р. о 14:30.

05.08.2026р. судове засідання перервалося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2026р. судове засідання для розгляду справи №916/515/24 по суті призначено на "19" серпня 2026 р. о 13:30. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 19.08.2026р. о 13:30.

19.08.2026р. судове засідання не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2026р. судове засідання у справі №916/515/24 призначити на "24" серпня 2026 р. о 09:20. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 24.08.2026р. о 09:20.

24.08.2026р. судове засідання не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.08.2026р. судове засідання у справі №916/515/24 призначено на "16" вересня 2026 р. о 14:00. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 16.09.2026р. о 14:00

У судовому засіданні 16.09.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 21.09.2026 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що 01.08.2020р. між сторонами було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу (публічний) 552/44-0, відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачу Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно п. 5.6. Договору, оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергіо відповідно до умов цього Договору. Рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Згідно п. 5.7. Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у комерційній пропозиції. Порядок оплати визначений у п. 5.1. Комерційної пропозиції, відповідно до якої остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше ніж на 5-й робочий день після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до п.п.2) п.5.5.5. розділу V Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), Споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно п.п. 3) п. 5.5.5. розділу V ПРРЕЕ за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію Споживач зобов`язаний припинити власне електроспоживання відповідно до умов Договору.

Позивачем було зазначено суду, що згідно даних бухгалтерського обліку Постачальника, станом на січень 2024 року, за підприємством, існує прострочена заборгованість у розмірі 659881,66 грн. з ПДВ, а саме: за липень 2022р. - 126620,00 грн. з ПДВ; за серпень 2022р. - 11919,07 грн. з ПДВ; за вересень 2022р. - 119165,71 грн. з ПДВ; за жовтень 2022р. - 402176,88 грн з ПДВ.

За поясненнями позивача, ним було здійснено постачання електричної енергії до об`єктів Відповідача на підставі укладеного Договору

За доводами позивача, на виконання Договору, Позивач своєчасно і в повному обсязі виконував свої зобов`язання з постачання електричної енергії та в порядку, передбаченому Договором виставив Відповідачу рахунку на оплату об`єму спожитої ним електричної енергії. Відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати використаної електричної енергії та надані рахунки на оплату та виставлені акти приймання-передачі не були сплачені, що призвело до порушення виконання грошових зобов`язань за Договором.

Позивачем від Акціонерного товариства ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО, як оператора системи розподілу, було отримано лист № 20-001061-12 від 31.01.2024р., з якого вбачається, що обсяги споживання електричної енергії відповідачем за розрахунковий період липень - жовтень 2022 року склали 151988 кВт/од.

Також у вказаному листі зазначено, що для підтвердження об`ємів споживання електричної енергії за вказаний період необхідно зняти фактичні показання лічильників, що не можливо на даний час, так як точки обліку Споживача знаходиться на окупованій території у Чаплинському районі, Херсонської області.

Також позивачем було зазначено суду, що за період липень-жовтень 2022р. позивач виставив відповідачу рахунки на оплату та надав акти приймання-передачі за спожиту електричну енергію, проте відповідач за період липень-жовтень 2022р. не розрахувався за рахунками на оплату та наданими актами приймання-передачі.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що представник відповідача не може погодитися з позовом, оскільки думку керівника підприємства та засновників підприємства встановити не можливо, оскільки підприємство з лютого 2022 року перебуває в окупації, зв`язок з підприємством зник.

Відповідачем було зазначено суду, що оператором системи розподілу електроенергії Акціонерним товариством «ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО», було зазначено, що для підтвердження об`ємів споживання електричної енергії за вказаний період необхідно зняти фактичні показання лічильників.

Крім того, є низка нормативних актів, які забороняють стягнення комунальних послуг на окупованих територіях та територіях які визнані зоною проведення бойових дій.

Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що при розрахунку заборгованості за спірний період необхідно виходити з даних обсягу споживання електричної енергії за лютий (151988 кВт*год), липень (39798 кВт*год), серпень (2901 кВт*год), вересень (25919 кВт*год), жовтень (83370 кВт*год), а вартість спожитих кВт*год слід брати з рахунків Компанії, виставлених у 2022 році (2,81442 грн (без ПДВ) за 1 кВт*год у липні, 3,42384 грн (без ПДВ) за 1 кВт*год у серпні, 3,83135 грн (без ПДВ) за 1 кВт*год у вересні, 4,02 грн (без ПДВ) за 1 кВт*год у жовтні), внаслідок чого обґрунтованим є стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 659881,66грн. визначеному на підставі обсягів середньодобового споживання в аналогічному періоді 2021 року.

Також позивачем було зазначено суду, що в умовах воєнного стану обсяги споживання електроенергії визначаються з дотриманням вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії та Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022р. №148, яке діяло на момент надання оператором системи розподілу даних комерційного обліку.

Надаючи заперечення, відповідачем було зазначено суду, що відповідач вважає позов не обгрунтованим та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Суд, розглянувши усі подані під час розгляду справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор енергії направлено на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс 659881,66 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за період з липня 2022р. по жовтень 2022р.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як з`ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Оператор енергії, як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс, як Споживачем, виникли на підставі укладеного між ними 01.08.2020р. Договору про постачання електричної енергії споживачу (публічний) 552/44-0.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд зазначає, що наявність укладеного між сторонами справи Договору про постачання електричної енергії споживачу (публічний) 552/44-0 від 01.08.2020р. свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, в силу яких, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи містять рахунок на оплату №2678 від 31.07.2022р. та акт приймання-передачі №2678 від 31.07.2022р. на суму 134409,95 грн., рахунок на оплату №3028 від 31.08.2022р. та акт приймання-передачі №3028 від 31.08.2022р. на суму 11919,07грн., рахунок на оплату №3374 від 30.09.2022р. та акт приймання-передачі №3374 від 30.09.2022р. на суму 119165,71 грн.,

Стосовно визначення обсягу споживання електричної енергії споживачем, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2.1.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, Комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується Адміністратором комерційного обліку та здійснюється Постачальником послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії, постачальник послуг комерційного обліку - суб`єкт господарювання, який надає послуги комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до вимог цього Закону.

Згідно зі ст.46 Закону України Про ринок електричної енергії, оператор системи розподілу зокрема забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Акціонерного товариства ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО листа №20-001061-12 від 31.01.2024р., вбачається, що обсяги споживання електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс, які покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор енергії за липень-жовтень 2022р. складають 151988 кВт/од.

Також судом враховано, що у вказаному листі зазначено, що для підтвердження об`ємів споживання електричної енергії за вказаний період необхідно зняти фактичні показники лічильників, що неможливо на даний час, так як точки обліку споживача знаходяться на окупованій території у Чаплинському районі Херсонської області та інформацію можливо надати тільки після деокупації захоплених територій Херсонської області.

Стосовно зобов`язань з оплати вартості електричної енергії за період з липня 2022р. по жовтень 2022р. у розмірі 659881,66 грн., суд зазначає наступне.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в межах розгляду справи №908/1162/23 досліджувала питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1364 від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (№1207-VII), для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23, зокрема, виснувала, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану" №2764-ІХ від 16.11.2022 частину третю статті 1 вказаного Закону №1207-VII було викладено у редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Чинна редакція цієї норми (відповідно до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" №3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

З 07.05.2022 ні пункт 7 частини першої статті 11, ні пункт 1 частини третьої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до регулювання, запровадженого Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України" №2217-ІХ від 21.04.2022, правовий статус тимчасово окупованої території РФ у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема, і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

З огляду на викладене, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, про поширення положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Відтак Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі №908/1162/23 про відмову у задоволенні позову, зазначила про те, що підставою для такої відмови, враховуючи положення статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі енергоносіїв відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у відповідному судовому провадженні.

Суд, в силу положень частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, враховує зазначені вище висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, оскільки правовідносини у даній справі та у справі №908/1162/23 є подібними за змістовим критерієм.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №987 від 26.05.2026р. «Про затвердження Змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджено Зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за №380/43786, виклавши його в новій редакції, що додається Скадовський район, до якого входить Каланчацька територіальна громада, з 24.02.2022 року перебуває в тимчасовій окупації.

Отже, позовні вимоги, яка заявлено за період з липня по жовтень 2022р., охоплюються періодом тимчасової окупації.

Згідно зі статтею 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Отже, позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання електричної енергії відповідачу на тимчасово окуповану територію після 24 лютого 2022р., тобто не повинен був здійснювати постачання електричної енергії.

Правові висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23, свідчать про необхідність урахування спеціального правового режиму тимчасово окупованої території при оцінці правових наслідків господарських правовідносин, що виникли у відповідний період.

Приймаючи до уваги встановлені обставини судом, відмовляється у задоволенні позову про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію за період з липня по жовтень 2022р.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор енергії про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс 659881,66 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за період з липня 2022р. по жовтень 2022р.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 9898,22 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор енергії відмовити.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 9898,22 грн. покладаються на позивача.

Повне рішення складено 21 вересня 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко