Рішення № 139923323, 14.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1485/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/1485/24

За позовом: Південної митниці (54017, м. Миколаїв, вул. Маріупольська, буд. 57-А; код ЄДРПОУ 44017652)

До відповідача: Акціонерного товариства Херсонобленерго (73000, м. Херсон, вул. Пестеля, 5; код ЄДРПОУ 05396638)

Про заборону вчиняти дії

За участі:

Від позивача: Залуцька Н.П., самопредставництво

Від відповідача: Кізім Т.О., самопредставництво

Встановив: Державна митна служба України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Херсонобленерго про заборону відповідачу вчиняти дії, спрямовані на припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії та/або відключення від електропостачання адміністративної будівлі митниці за адресою: м. Херсон, вул. Гоголя, 13, з посиланням на неіснуючий борг митниці за Договором про розподіл електричної енергії №7197 між АТ Херсонобленерго з Чорноморською митницею Держмитслужби, термін дії якого закінчився 31.12.2020, що є порушенням права Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області Автономній республіці Крим і м.Севастополі, код ЄДРПОУ 43946385, на отримання послуг з розподілу електроенергії за Договором від 22.01.2024 №1/24.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2024р. прийнято позовну заяву Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1485/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "06" травня 2024 р. о 11:15. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу та прокурору відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 06.05.2024р. о 11:15.

25.04.2024р. до суду відповідачем надано відзив.

06.05.2024р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

06.05.2024р. судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.05.2024р. о 11:15.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2026р. повідомлено позивача по справі №916/1485/24 про судове засідання, яке відбудеться "27" травня 2024 р. о 11:15.

13.05.2024р. до суду відповідачем надано клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд зупинити провадження у справі №916/1485/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду справи № 908/1162/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2024р. клопотання Акціонерного товариства Херсонобленерго від 13.05.2024р. вх. №ГСОО 19111/24 задоволено. Зупинено провадження у справі №916/1485/24 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2025р. поновлено провадження у справі №916/1485/24. Зупинено провадження у справі №916/1485/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2026р. поновлено провадження у справі №916/1485/24. Підготовче засідання у справі призначено на "29" квітня 2026 р. о 13:20. Запропоновано позивачу та відповідачу надати письмові пояснення, станом на момент розгляду справи, з урахуванням позиції, що викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025р. у справі №908/1162/23. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 29.04.2026р. о 13:20.

Матеріали справи містять заяву Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі від 03.12.2025р. вх. № ГСОО 38624/25 про заміну сторони її правонаступником, відповідно до якої позивачем було зазначено суду, що відповідно до Наказу Державної митної служби України від 08.08.2025 № 775 Про реорганізацію територіальних органів Держмитслужби (зі змінами), Митницю в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі реорганізовано шляхом приєднання до Південної митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, яка є правонаступником майна, прав і обов`язків Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2026р. заяву Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі від 03.12.2025р. вх. №ГСОО 38624/25 задоволено. Замінено позивача Митницю в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі його правонаступником - Південною митницею.

29.04.2026р. суд отримав клопотання від представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.

На задоволення клопотання представника відповідача, 29.04.2026р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 25.05.2026р. о 12:15, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2026р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання, яке відбудеться "25" травня 2026 р. о 12:15.

12.05.2026р. до суду позивачем надано пояснення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2026р. клопотання Акціонерного товариства Херсонобленерго від 21.05.2026р. вх. №ГСОО 17757/26 про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі №916/1485/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/1218/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2026р. поновлено провадження у справі №916/1485/24. Підготовче засідання у справі призначено на "18" червня 2026 р. о 12:40. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 18.06.2026р. 12:40.

18.06.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 серпня 2026р. о 13:30, із викликом учасників справи у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2026р. повідомлено учасників справи про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться (з урахуванням перебування судді у відпустці з 29.06.2026р. по 31.07.2026р.) "05" серпня 2026 р. о 13:30. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 05.08.2026р. о 13:30.

05.08.2026р. судове засідання не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2026р. судове засідання у справі №916/1485/24 призначено на "14" вересня 2026 р. о 12:30. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 14.09.2026р. о 12:30.

У судовому засіданні 14.09.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 21.09.2026 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що між сторонами було укладено Договір про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії від 22.01.2024р. № 1/24 на суму 180000 грн., у т.ч. з ПДВ 30000 грн. Місце та умови надання послуг: м.Херсон, вул. Гоголя, 13. Строк надання послуги з 01.01.2024р. по 31.12.2024р.

Згідно п.4.1. Договору, розрахунки проводяться Споживачем відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» у формі попередньої оплати, що не перевищує 30% вартості річного обсягу щомісячно рівними частинами. Остаточний розрахунок здійснюється по факту надання послуг розподілу електричної енергії. Строк оплати рахунку та актів прийняття-передавання наданих послуг становить 5 робочих днів з дня їх отримання Споживачем.

Відповідно до п.п. 6.1.1. та 6.3.1. Договору, Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, а Оператор зобов`язаний забезпечити надання Послуг у строки, встановлені Договором. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором у відповідності до п.7.1. Договору.

Позивачем було зазначено суду, що за вказаним Договором він своєчасно та в повному обсязі сплачував за отримані послуги відповідно до Актів виконаних робіт, наданих Оператором відповідачем у справі, що підтверджується платіжними інструкціями № 46 від 13.02.2024 та №70 від 07.03.2024.

Натомість 23.02.2024р., на адресу позивача надійшло повідомлення №21/09- 001639 про припинення розподілу електричної енергії (відключення) з 09.00 год. 12.03.2024р. у зв`язку із виникненням заборгованості по договору про розподіл електричної енергії №7197 та яка станом на 19.02.2023 складає 245 023,47 грн.

Позивачем було зауважено суду, що Договір про розподіл електричної енергії від 21.01.2020р. №7197 укладено між Акціонерним товариством «Херсонобленерго» з Чорноморською митницею Держмитслужби, яка на сьогодні припинена як юридична особа (витяг з реєстру додається), а також на те, що відповідно до п.11.1 цього Договору його термін дії закінчився 31.12.2020р. та зобов`язання Чорноморською митницею за цим Договором також сплачено в повному обсязі

Позивач зазначає, що 15.03.2024р. за адресою об`єкту Митниці: м. Херсон, вул. Гоголя, 13 був здійснений вихід уповноважених осіб Акціонерного товариства «Херсонобленерго» з метою відключення (припинення) електропостачання до адміністративної будівлі митниці. В зв`язку з протиправністю дій АТ «Херсонобленерго» її працівників не було допущено до будівлі. Внаслідок чого представником Акціонерного товариства «Херсонобленерго» було складено Акт про недопуск до об`єкту від 15.03.2023 № 7197.

Позивач зазначає, що 21.03.2024р. до Митниці надійшло чергове повідомлення №21/09-003100 про припинення розподілу електричної енергії (відключення) з 9.00 10.04.2024, у зв`язку із виникненням заборгованості по договору про розподіл електричної енергії № 7197 та яка станом на 18.03.2024 складає 244513.90 грн. з погрозою у разі не забезпечення доступу до проведення пломбування у відключеному положенні постачання електроенергії буде припинено з центрів живлення повністю.

За доводами позивача, незаконні дії Акціонерного товариства «Херсонобленерго» порушують умови Договору від 22.01.2024р. № 1/24 та ПРРЕЕ, а відключення (припинення) розподілу електроенергії в адмінбудівлі Митниці призведе до негативних наслідків та можливих збитків зі сторони Митниці, оскільки адміністративна будівля Митниці є пам`яткою архітектури та опалюється виключно електричним підігрівом полу. внаслідок відключення будівлі від електрики може призвести до негативних наслідків, такі як: пліснява, лущення штукатурки стін, пошкодження від низьких температур труб водопроводу та каналізації, тощо.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що 21 січня 2020р. між Акціонерним товариством «Херсонобленерго» та Чорноморською митницею Держмитслужби було укладено договір № 7197.

Відповідач зазначає, що 02.01.2022р. позивач звернувся до відповідача з листом клопотанням продовжити дії публічних договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії: 1№ 7197 від 21.01.2020 (об`єкт адміністративна будівля митниці, м. Херсон, вул.Гоголя, 13); № 4813 від 21.01.2020 (об`єкт адміністративна будівля, Херсонська обл., м.Каховка, вул. Південна, 8); договору від 21.01.2020 № 1501 (об`єкт адміністративна будівля, Херсонська обл., м.Скадовськ, вул. Паризької Комуни,7).

Листом від 21.09.2021р. № 7.28-1/21/13/1289 позивач, з посиланням на реорганізацію митниці (зміни назви та реквізитів) просив внести зміни до договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, у тому числі, до договору від 21.01.2020 №7197 (об`єкт адміністративна будівля, м. Херсон, вул. Гоголя, 13) (о/р 37521968). Вказав, що адреси об`єктів постачання (ЕІС-коди точок комерційного обліку) електричної енергії в зоні діяльності Митниці не змінюються та послався на те, що копії документів щодо реорганізації надавались Відповідачеві листами митниці від 12.08.2021 №7.28-1/21-01/13/697 та від 27.08.2021 №7.28-1/21- 02/14/893.

Зокрема, листом від 27.08.2021р. №7.28-1/21-02/14/893 позивач повідомив відповідача про те, що відповідно до п.1 наказу № 47-Г «Про приймання-передання активів та зобов`язань, іншого майна, майнових прав і обов`язків та делегування окремих повноважень керівнику митниці в Херсонській області, АР Крим ті м. Севастополі, як відокремленого підрозділу Держмитслужби» передбачена передача активів та зобов`язань, іншого майна, майнових прав та обов`язків Державній митній службі України як правонаступнику.

За посиланням відповідач, таким чином позивач повідомив відповідача про реорганізацію, правонаступництво юридичних осіб та поінформував про те, що адреси об`єктів постачання (ЕІС-коди точок комерційного обліку) електричної енергії в зоні діяльності Митниці не змінюються.

Відповідачем було зазначено суду, що між сторонами з 02.01.2021 було укладено публічний договір Споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що цілком відповідає статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» та відносини врегульовані умовами публічного Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, примірник якого розміщений на сайті АТ «Херсонобленерго» за посиланням: https://ksoe.com.ua/.

За доводами відповідача, надання послуг регулюється не договором про закупівлю, а виключно Договором Споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, типова форма якого затверджена НКРЕКП (додаток 3 до Правил роздрібного ринку електричної енергії) та відповідно договором про надання послуг з розподілу передбачено підстави та умови припинення розподілу електричної енергії на об`єкти Споживача.

Період виникнення боргу: з лютого 2022 року по грудень 2022 року. Обсяги споживання та плати за послуги з розподілу електричної енергії сформовані відповідно до фактичних показниках лічильників У зв`язку з тим, що за позивачем обліковувалась заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії, відповідачем, 11.03.2024р., сформовано повідомлення № 21/09-001639 про припинення розподілу електричної енергії (відключення) від електромережі.

За поясненнями відповідача, за позивачем обліковується заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії за період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, а тому відповідно до п.7.5 ПРРЕЕ та пункту 11.5.2 Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 310 (надалі КСР) оператор системи має право припинити повністю або частково електричної енергії споживачу.

Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що після звільнення м.Херсон від російських загарбників, між Митницею в Херсонській області, АР Крим і м.Севастополі АТ «Херсонобленерго» було укладено новий Договір про закупівлю послуг ( з розподілу електричної енергії) №27/22 від 30.12.2022, яким врегульовано в тому числі і порядок розрахунків за надані послуги. Умови зазначеного Договору в частині проведення розрахунків, виконані митницею в повному обсязі. На 2024 рік, як зазначено в позові, укладено новий Договір про закупівлю послуг ( з розподілу електричної енергії) №1/24 від 22.01.2024, який також в частині оплати наданих послуг виконується митницею в повному обсязі.

Надаючи заперечення, відповідачем було зазначено суду, що договір про надання послуг з розподілу є єдиним нормативно передбаченим договором, що регулює усі сукупність правовідносин пов`язаних із надання послуг з розподілу, та встановлює усі істотні умови, зокрема предмет, ціну та строк.

У договорі про закупівлю послуг № 1/24 від 22.01.2024, на який посилається позивач, а саме, у пункті 1.1. розділу 1, також вказано, що Оператор системи зобов`язується надати Споживачу послугу, зазначену в Договорі Споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, а Споживач прийняти і оплатити послугу на умовах договору в обсязі, який визначається відповідно до умов Договору.

Відповідач вказує суду, що Договір про закупівлю послуг не є договором про надання послуг, як помилково тлумачить позивач.

У разі припинення дії договору договір припиняє свою дію в частині розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань Сторін (які виникли на дату припинення дії договору) продовжує діяти до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

Відповідач зазначає, що позивач сплачує лише за надані йому відповідачем послуги з січня 2023 року, проте період 2022 року лишається несплаченим. 20.12.2022р. проведено контрольний огляд ЗВТ на об`єкті споживача, знято фактичні обсяги споживання, про що складені акти контрольного огляду. Фактичне споживання 40 854,00 кВт*год.

Суд, розглянувши усі подані під час розгляду справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Позовні вимоги позивача у даній справі направлено на заборону Акціонерному товариству «Херсонобленерго» вчиняти дії, спрямовані на припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії та/або відключення від електропостачання адміністративної будівлі митниці за адресою: м. Херсон, вул. Гоголя, 13, з посиланням на неіснуючий борг митниці за Договором про розподіл електричної енергії №7197 між Акціонерним товариством «Херсонобленерго» з Чорноморською митницею Держмитслужби, термін дії якого закінчився 31.12.2020р., що є порушенням права Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області Автономній республіці Крим і м.Севастополі на отримання послуг з розподілу електроенергії за Договором від 22.01.2024 № 1/24.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Заявляючи позовні вимоги про заборону Акціонерному товариству «Херсонобленерго» вчиняти дії, спрямовані на припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії та/або відключення від електропостачання позивачем було зазначено суду, що він своєчасно та в повному обсязі сплачував за отримані послуги відповідно до Актів виконаних робіт, наданих Оператором відповідачем у справі, що підтверджується платіжними інструкціями № 46 від 13.02.2024 та №70 від 07.03.2024. Натомість 23.02.2024р., на адресу позивача надійшло повідомлення № 21/09- 001639 про припинення розподілу електричної енергії (відключення) з 09.00 год. 12.03.2024р. у зв`язку із виникненням заборгованості по договору про розподіл електричної енергії № 7197 та яка станом на 19.02.2023 складає 245 023,47 грн.

За доводами та посиланням позивача, незаконні дії Акціонерного товариства «Херсонобленерго» порушують умови Договору від 22.01.2024р. № 1/24, а відключення (припинення) розподілу електроенергії призведе до негативних наслідків та можливих збитків.

В свою чергу, відповідачем було зазначено суду, що 20 грудня 2022 року відповідачем проведено контрольний огляд вузлів обліку за адресою: м.Херсон, вул.Гоголя, 13, про що складено акти контрольного огляду № 7197. Після зняття фактичних показників споживання відповідачем проведено коригування по фактичних показниках споживання на об`єкті за адресою: м.Херсон, вул.Гоголя, 13 та вказано, що період виникнення боргу - з лютого 2022 року по грудень 2022 року.

Суд зазнає, що наразі відсутні будь-які відомості, а також в матеріалах справи відсутні докази, що наразі з боку Акціонерного товариства «Херсонобленерго» вчинено дії або вчиняються відповідні дії з (припинення) розподілу електроенергії на об`єкт споживача.

На думку суду, об`єктивна відсутність правових наслідків у вигляді порушення прав та інтересів позивача свідчить про передчасність звернення до суду та відсутність юридичного спору, змістом якого є спір щодо прав чи обов`язків.

Суд зазначає, що захист прав чи інтересів у судовому порядку можливий у тому разі, якщо на момент звернення до суду відповідне право чи інтерес уже порушені.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження №61-20968сво21)).

Приймаючи до уваги, що Південною митницею у даній справі не доведено, що наразі порушено її права та інтереси, матеріалами справи не засвідчується факт відключення (припинення) розподілу електроенергії, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту, а також приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Південної митниці, які направлено на заборону Акціонернотому товариству «Херсонобленерго» вчиняти дії, спрямовані на припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії та/або відключення від електропостачання адміністративної будівлі митниці за адресою: м.Херсон, вул. Гоголя, 13, з посиланням на неіснуючий борг митниці за Договором про розподіл електричної енергії № 7197 між Акціонерним товариством «Херсонобленерго» з Чорноморською митницею Держмитслужби, термін дії якого закінчився 31.12.2020р., що є порушенням права Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області Автономній республіці Крим і м.Севастополі на отримання послуг з розподілу електроенергії за Договором від 22.01.2024 № 1/24.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як з`ясовано судом, спірні правовідносини між сторонами у даній праві виникли у період окупації міста Херсона.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в межах розгляду справи №908/1162/23 досліджувала питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1364 від 06.12.2022 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу №309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (№1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23, зокрема, виснувала, що Законом України Про внесення змін до Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану №2764-ІХ від 16.11.2022 частину третю статті 1 вказаного Закону №1207-VII було викладено у редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Чинна редакція цієї норми (відповідно до змін, внесених Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно №3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

З 07.05.2022 ні пункт 7 частини першої статті 11, ні пункт 1 частини третьої статті 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до регулювання, запровадженого Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України №2217-ІХ від 21.04.2022, правовий статус тимчасово окупованої території РФ у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема, і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

З огляду на викладене, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, про поширення положень статті 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Відтак об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі №908/1162/23 про відмову у задоволенні позову, зазначила про те, що підставою для такої відмови, враховуючи положення статті 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, є заборона передачі енергоносіїв відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у відповідному судовому провадженні.

В силу положень ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує зазначені вище висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, оскільки правовідносини у даній справі та у справі №908/1162/23 є подібними за змістовним критерієм.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України №309 від 22.12.2022р., Херсонська міська територіальна громада була тимчасово окупованою у період з 01.03.2022р. по 11.11.2022р.

Аналогічні відомості містяться у наказі Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025р. Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно зі статтею 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Враховуючи наведене вище, а також за наявності у матеріалах справи доказів, що спірні нарахування обсягів розподіленої електричної енергії відповідачем проводилися з урахуванням точок комерційного обліку на об`єктах позивача, які розташовані на території (м. Херсон), що була окупована у період з 01.03.2022р. по 11.11.2022р., суд зазначає про необхідність застосування до спірних відносин положень статті 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України.

Приймаючи до уваги, що у даній справі позивач заперечує проти існуючих нарахувань з боку відповідача, заперечує проти існування відповідного боргу та враховуючи що наразі відсутній спір про стягнення з позивача коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд відповідач не ініціював, суд зазначає, з урахуванням наведеного, що відповідач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання електричної енергії позивачу на тимчасово окуповану територію після 01 березня 2022р. по 11 листопада 2022р., тобто, не повинен був здійснювати постачання електричної енергії.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки об`єктивна відсутність правових наслідків у вигляді порушення прав та інтересів позивача свідчить про передчасність звернення до суду.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Південної митниці.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Південної митниці відмовити.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. покладаються на позивача.

Повне рішення складено 21 вересня 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко