Ухвала суду № 139923292, 16.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"16" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3744/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Сенс Банк" (код ЄДРПОУ 23494714, 03150, м. Київ вул. Велика Васильківська, 100)

до відповідача-1: Приватної виробничо-комерційної фірми "Стиль-Плюс" (код ЄДРПОУ 19231104, 73000, м. Херсон, вул. Леніна, буд. 14/16)

відповідача-2: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

відповідача-3: Приватного підприємства "Фабрика хімчистки 2012" (код ЄДРПОУ 38045006, 73000, м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 18)

про стягнення 817841,25 грн.

за участю представників сторін:

позивач: не з`явився

відповідачі: не з`явились

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача-1 Приватної виробничо-комерційної фірми "Стиль-Плюс", відповідача-2 ОСОБА_1 , відповідача-3 ОСОБА_2 , відповідача-4 Приватного підприємства "Фабрика хімчистки 2012" про стягнення 817841,25 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачами зобов`язань зі сплати заборгованості за кредитним договором, що була стягнута рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 23.02.2016 у справі №666/6286/15-ц.

Ухвалою суду від 15.09.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою від 06.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.11.2025.

Ухвалою від 05.11.2025 відкладено підготовче засідання на 27.11.2025.

05.11.2025 до суду звернувся відповідач-3 ОСОБА_2 із клопотанням про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 27.11.2025 було оголошено перерву до 10.12.2025.

28.11.2025 позивач звернувся до суду із клопотанням про роз`єднання позовних вимог.

10.12.2025 позивачем подано клопотання про залишення без розгляду позову в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 .

В судовому засіданні 10.12.2025 було постановлено про: відмову у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Сенс Банк" про роз`єднання позовних вимог; залишення без розгляду позову Акціонерного товариства "Сенс Банк" у справі №916/3744/25 в частині вимог до відповідача-3 ОСОБА_2 і клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі; продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання на 24.12.2025.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді судове засідання, призначене на 24.12.2025, не відбулося.

Ухвалою суду від 12.01.2026 постановлено провести підготовче провадження у справі №916/3744/25 впродовж розумного строку; призначено підготовче засідання на 22.01.2026.

Однак, у зв`язку з розгерметизацією системи опалення та низькою температурою повітря в адміністративній будівлі суду, у тому числі в приміщенні серверної, в Господарському суді Одеської області 22.01.2026 було призупинено реєстрацію вхідної кореспонденції та проведення судових засідань, про що відповідальними особами суду складено Акт від 22.01.2026.

У зв`язку з наведеним судове засідання, призначене на 22.01.2026, не відбулося.

Ухвалою від 26.01.2026 призначено підготовче засідання на 12.02.2026.

29.01.2026 до господарського суду надійшла ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 про направлення матеріалів справи №916/3744/25 до суду апеляційної інстанції у зв`язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.12.2025.

Ухвалою від 30.01.2026 зупинено провадження у справі №916/3744/25 до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2026, окрім іншого, ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі № 916/3744/25 залишено без змін.

14.05.2026 матеріли справи №916/3744/25 повернуто до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою від 22.05.2026 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.06.2026.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді підготовче засідання, призначене на 17.06.2026, не відбулося.

Ухвалою від 19.06.2026 призначено підготовче засідання на 08.07.2026.

06.07.2026 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника банку.

Ухвалою від 08.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання на 03.09.2026.

Ухвалою від 03.09.2026 відкладено судове засідання на 16.09.2026 та визнано обов`язковою явку в судове засідання представника позивача.

В судове засідання 16.09.2026 учасники провадження не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 25.05.2012 між ПАТ "Укрсоцбанк" та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Стиль-Плюс" було укладено кредитний договір №870VS10120525001, на виконання якого банк надав кредит у сумі 696975,00 грн. зі сплатою 23% річних та з кінцевим терміном повернення до 24.05.2017.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25.05.2012 Приватна виробничо-комерційна фірма "Стиль-Плюс", ПАТ "Укрсоцбанк" та ПП "Фабрика хімчистки 2012" уклали договір поруки №870VS10120525001-ПОР3, відповідно до якого ПП "Фабрика хімчистки 2012" зобов`язалося перед банком солідарно відповідати за виконання Приватною виробничо-комерційною фірмою "Стиль-Плюс" зобов`язань за договором кредиту.

Крім того, Приватна виробничо-комерційна фірма "Стиль-Плюс", ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 25.05.2012 уклали договір поруки №870VS10120525001-ПОР2, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язався перед ПАТ "Укрсоцбанк" солідарно відповідати за виконання Приватною виробничо-комерційною фірмою "Стиль-Плюс" зобов`язань за договором кредиту.

Також, Приватна виробничо-комерційна фірма "Стиль-Плюс", ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 25.05.2012 уклали договір поруки №870VS10120525001-ПОР1, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язався перед ПАТ "Укрсоцбанк" солідарно відповідати за виконання Приватною виробничо-комерційною фірмою "Стиль-Плюс" зобов`язань за договором кредиту.

У зв`язку із невиконанням позичальником зобов`язань, банк звернувся до Дніпровського районного суду м.Херсона із позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та його поручителів.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 23.02.2016 у справі №666/6286/15-ц було задоволено позов АТ "Укрсоцбанк" та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватної виробничо-комерційної фірми "Стиль-Плюс", Приватного підприємства "Фабрика хімчистки 2012" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 1139919,62 грн. в рахунок заборгованості за договором №870VS10120525001, укладеним 25.05.2012, яка виникла станом на 23.07.2015, та судові витрати по 4274,69 з кожного.

Як слідує з позовної заяви АТ "Сенс Банк", рішенням №5/2019 АТ "Укрсоцбанк" від 15 жовтня 2019 року було припинено Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", де в п.п.1.2. визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк" виникає у Акціонерного товариста "Альфа-Банк" з 15 жовтня 2019 року.

12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ "Альфа Банк" було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на Акціонерне товариство "Сенс Банк", а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства "Альфа-Банк" шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на Акціонерне товариство "Сенс Банк".

Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду із даним позовом рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 23.02.2016 у справі №666/6286/15-ц відповідачами не виконано, заборгованість не сплачено.

Таким чином, в результаті невиконання рішення суду та умов договору у відповідачів виникла заборгованість, розрахована на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 становить 817841,25 грн., а саме - 169488,87 грн. 3% річних та 648352,38 грн. інфляційних втрат, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

В силу статей 6, 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року" (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.12.1997 №9-зп у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) роз`яснив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. У наведених статтях закріплені переліки способів захисту прав і законних інтересів. При цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Тобто при визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У статті 19 ЦПК України визначено справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. Так, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанови від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші).

Суд враховує, що визначення юрисдикції зазначеного спору залежить від визначення змісту спірних правовідносин, а саме які спірні правовідносини існують між сторонами.

У даній справі позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 3% річних та збитки від інфляції, що нараховані на суму основного зобов`язання, у зв`язку з невиконанням рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 23.02.2016 у справі №666/6286/15-ц.

Отже, позовні вимоги АТ "Сенс Банк" є похідними від основного спору щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який розглядався судом загальної юрисдикції. За наведеного суд констатує, що даний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, за правилами якого був розглянутий основний спір.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього на підставі закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу інфляційні втрати як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.02.2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) виклала загальні висновки щодо принципів визначення юрисдикції судового спору в цілому та, серед іншого, зазначила, що з урахуванням акцесорного характеру визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

Такий висновок був підтверджений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.05.2022 у справі № 761/28949/17 (провадження № 14-148цс21).

Подібний висновок також був викладений і у постанові від 03.10.2023 у справі №366/203/21 (провадження №14-101цс22), в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір з приводу зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та процентів річних, який є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, підлягає розгляду в тому судочинстві, що і спір за основним зобов`язанням.

Таким чином у даній справі, з урахуванням акцесорного характеру визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спір про відшкодування передбачених нею грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягає розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої було розглянуто основний спір, тобто в порядку цивільного судочинства.

У разі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі. При цьому, за вимогами частини 2 зазначеної статті, якщо провадження у справі закривається із зазначеної підстави, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Частиною 4 статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, питання щодо повернення позивачу судового збору буде вирішено судом після подання останнім відповідного клопотання про повернення судового збору з Державного бюджету України на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 2, 4, п.1 ч.1 ст.231, ст.ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Провадження у справі №916/3744/25 закрити.

2. Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 21.09.2026.