Рішення № 139923147, 16.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 Справа № 914/1537/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Мархоцької В. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Приватного підприємства Фруктторг, м. Львів-Винники

до відповідача: Ортофрутта Ді Фава Доменіко (Ortofrutta Di Fava Domenico), 89029, Italia, Comune Taurianova, Provincia di Reggio Calabtia

про стягнення 17 630 євро

за участю представників сторін:

від позивача: Сибаль О.Б.;

від відповідача: не з`явився.

Хід розгляду справи.

Приватне підприємство «ФРУКТТОРГ» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до юридичної особи ORTOFRUTTA DI FAVA DOMENICO про стягнення 17 630,00 євро попередньої оплати за Контрактом (договором поставки) №3110 від 31.10.2024.

Ухвалою суду від 05.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Оскільки відповідач у справі є юридичною особою, яка не має свого представництва на території України та зареєстрована за законодавством Італійської Республіки, суд, керуючись ст. 367 ГПК України, вирішував питання про вручення відповідачу судових документів у порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеною 15.11.1965 у м. Гаага, учасницями якої є як Україна, так і Італійська Республіка.

Ухвалою суду від 05.06.2025 зобов`язано позивача надати суду нотаріально засвідчені копії перекладу на офіційну мову Італійської Республіки (італійську) ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з додатками, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, а також короткого викладу документа, що підлягає врученню. Вимоги вказаної ухвали позивачем виконано, перекладені та належним чином засвідчені документи направлено до компетентного (Центрального) органу Італійської Республіки для вручення відповідачу.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи. Зокрема, ухвалою від 17.02.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 25.08.2026.

25.08.2026 суд відклав судове засідання на 16.09.2026.

У судові засідання відповідач не з`являвся, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, жодних заперечень чи пояснень щодо викладених у позовній заяві обставин суду не надав, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не заявляв.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Статтею 15 Гаазької конвенції 1965 року передбачено, що якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Судом встановлено, що з дати направлення відповідачу судових документів у порядку Гаазької конвенції 1965 року сплинув строк, який суд визнає достатнім для вручення документів та підготовки відповідачем своєї правової позиції, і який перевищує шість місяців.

Суд також враховує, що завданням господарського судочинства відповідно до ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, а одним із основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає, що господарським судом, у межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справі, закінчення процесуальних строків, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву, так і доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання 16.09.2026 представник позивача з`явився, надав пояснення по суті спору, подав клопотання про долучення доказів за вх. № 26215/26 від 16.09.2026, в якому просив долучити копії акта ДПС від 02.01.2026 № 10/13-01-07-10/43787791).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки вказаний акт датований 02.01.2026, суд закрив підготовче провадження у справі 17.02.2026, позивач мав реальну можливість подати його протягом підготовчого провадження, однак жодних доказів об`єктивної неможливості такого подання у клопотанні не наведено.

За таких обставин клопотання про долучення доказів за вх. № 26215/26 від 16.09.2026 задоволенню не підлягає, а подані докази підлягають залишенню без розгляду на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України.

У судовому засіданні 16.09.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Контрактом №3110 від 31.10.2024 у частині поставки оплаченого товару у встановлений договором строк.

Позивач зазначає, що відповідно до умов Контракту товар постачається виключно на умовах 100% попередньої оплати, і на виконання цих умов позивач як покупець 18.11.2024 перерахував на рахунок відповідача 17 630,00 євро. Водночас товар (мандарин/клементини) у визначений п. 3.4. Контракту строк протягом 14 календарних днів від дати оплати на територію України поставлений не був, і на момент звернення до суду з часу здійснення оплати минуло понад п`ять місяців. Відповідач про причини невиконання своїх зобов`язань позивача не повідомив, сплачених коштів не повернув.

Позивач вважає, що за таких обставин у нього, як у покупця, який здійснив попередню оплату та не отримав товар, виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 17 630,00 євро, а судові витрати покласти на відповідача.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив, будь-яких доказів на спростування доводів позивача суду не надав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

31.10.2024 між Приватним підприємством «ФРУКТТОРГ», як Покупцем та юридичною особою ORTOFRUTTA DI FAVA DOMENICO як Продавцем, укладено Контракт №3110 (далі - Контракт), місцем укладення якого зазначено м. Львів.

Зміст погоджених сторонами умов Контракту, які мають значення для вирішення спору, полягає в наступному:

- згідно з п. 1.1. Контракту Продавець продає, а Покупець купує і оплачує товар;

- відповідно до п. 1.2. Контракту найменування, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю товару зазначаються в інвойсах на кожну окрему партію товару, які є невід`ємною частиною договору;

- за п. 2.1., 2.2. Контракту ціна на товар встановлюється в EUR, валютою платежу є EUR; загальна сума Контракту не обмежена і дорівнює сумі інвойсів (п. 2.3.);

- пунктом 3.1. Контракту передбачено, що товар постачається на умовах 100% передоплати;

- згідно з п. 3.2. Контракту Покупець здійснює передоплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця на підставі інвойсів та проформ-інвойсів, виставлених Продавцем;

- відповідно до п. 3.3. Контракту умови поставки CPT Львів згідно з правилами Інкотермс-2020;

- пунктом 3.4. Контракту визначено, що товар постачається на територію України протягом 14 календарних днів від дати оплати;

- згідно з п. 4.1. Контракту Продавець передає товар Покупцю на території свого складу згідно з умовами п. 3.3. Контракту;

- за п. 4.3., 4.4. Контракту Продавець супроводжує кожну партію товару всіма необхідними документами; кількість і асортимент товару повинні відповідати товаросупровідним документам та інвойсу;

- відповідно до п. 9.1. Контракту всі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з цього Контракту або у зв`язку з ним, підлягають розгляду шляхом звернення сторін до суду України за місцем виконання договору;

- згідно з п. 10.1. Контракту він набирає чинності негайно після підписання його обома Сторонами;

- за п. 12.2. Контракту він складений українською та англійською мовами у двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу; у разі проблем тлумачення перекладів перевага надається тексту англійською мовою;

- відповідно до п. 12.3. Контракту строк його дії - до 31 грудня 2025 року, при цьому в частині виконання зобов`язань, що наступили для Сторін до закінчення терміну Контракту, останній діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Судом встановлено, що на виконання умов Контракту Продавцем (відповідачем) виставлено Покупцю (позивачу) рахунок-фактуру (FATTURA) №FPR 15/24 від 14.11.2024 на загальну суму 17 630,00 євро, згідно з якою до поставки визначено товар - клементини без насіння походженням Калабрія, Італія, а саме: калібр 2 - 4 000 кг за ціною 0,90 євро на суму 3 600,00 євро; калібр 3 - 11 000 кг за ціною 0,85 євро на суму 9 350,00 євро; калібр 4 - 5 000 кг за ціною 0,80 євро на суму 4 000,00 євро; калібр 5 - 1 000 кг за ціною 0,68 євро на суму 680,00 євро. У графі «причина документа» зазначеного рахунку-фактури вказано посилання на Контракт №3110 від 31.10.2024.

18.11.2024 позивач перерахував на рахунок відповідача, відкритий у BANCA INTESA SAN PAOLO (IBAN IT03X0306981493100000009979, BIC/SWIFT BCITITMM), грошові кошти в сумі 17 630,00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №206 від 18.11.2024, оформленою АТ «Акціонерний банк «Південний» та засвідченою відмітками банку від 19.11.2024. У графі 70 «Призначення платежу» вказаної платіжної інструкції зазначено: «PREPAYMENT FOR GOODS FOR CONTRACT N R 3110 DD 31.10.2024, FATTURA 15/24».

Таким чином, зазначений платіж за своїм призначенням прямо ідентифікований сторонами як попередня оплата товару саме за Контрактом №3110 від 31.10.2024 та на підставі рахунку-фактури №15/24, що виключає будь-які сумніви щодо підстав перерахування коштів та їх правової природи.

З урахуванням дати здійснення оплати (18.11.2024) та умов п. 3.4. Контракту (14 календарних днів від дати оплати), кінцевим строком, у межах якого відповідач був зобов`язаний поставити товар на територію України, є 02.12.2024.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач у зазначений строк або будь-коли після його спливу поставив позивачу оплачений товар, надіслав товаросупровідні документи (інвойс, CMR, сертифікати), повідомив позивача про неможливість поставки чи про обставини, які перешкоджали виконанню зобов`язання, або повернув позивачу сплачену суму попередньої оплати.

Станом на дату звернення позивача до суду з моменту здійснення попередньої оплати минуло понад п`ять місяців, а строк поставки, погоджений сторонами, був порушений більш ніж на п`ять місяців.

За наведених обставин ПП «ФРУКТТОРГ» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ORTOFRUTTA DI FAVA DOMENICO 17 630,00 євро попередньої оплати за Контрактом №3110 від 31.10.2024.

Оцінка суду.

Правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону (п. 1); якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України (п. 7); в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України (п. 12).

Згідно з ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Судом встановлено, що Контракт №3110 укладений 31.10.2024 у м. Львові, тобто на території України.

Пунктом 3.4. Контракту сторони визначили, що товар постачається саме на територію України, а п. 3.3. Контракту погодили умови поставки CPT Львів (Інкотермс-2020), що також визначає місцем призначення (доставки) товару м. Львів, Україна.

Крім того, у п. 9.1. Контракту сторони дійшли згоди про те, що всі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з цього Контракту або у зв`язку з ним, підлягають розгляду шляхом звернення сторін до суду України за місцем виконання договору.

Таким чином, сторони, реалізуючи принцип свободи, обрали для себе спеціальне регулювання правових відносин у частині вирішення спорів, погодивши підсудність спорів судам України за місцем виконання договору.

Оскільки місцем укладення Контракту є м. Львів, місцем виконання зобов`язання з поставки товару - територія України (м. Львів), а місцезнаходженням позивача, куди мав бути поставлений товар, є Львівська обл., м. Львів, м. Винники, вул. Галицька, 14Б, суд дійшов висновку, що дана справа підсудна Господарському суду Львівської області.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Разом із тим суд враховує, що відповідно до ст. 9 Конституції України, укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Як Україна, так і Італійська Республіка є учасницями Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, укладеної у м. Відень 11.04.1980.

Відповідно до ст. 1 цієї Конвенції вона застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах, якщо ці держави є Договірними державами.

Оскільки комерційні підприємства сторін Контракту №3110 від 31.10.2024 перебувають в Україні та в Італійській Республіці, які є Договірними державами, а сторони не виключили застосування Віденської конвенції 1980 року, її положення підлягають застосуванню до правовідносин сторін у частині, що ними врегульована, з урахуванням субсидіарного застосування матеріального права України.

Так, відповідно до ст. 30 Віденської конвенції 1980 року продавець зобов`язаний поставити товар, передати документи, що стосуються товару, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції.

Згідно зі ст. 33 Конвенції продавець повинен поставити товар, зокрема, у встановлену договором дату або в межах встановленого договором періоду.

Відповідно до ст. 45 Конвенції, якщо продавець не виконує будь-якого зі своїх зобов`язань за договором або за цією Конвенцією, покупець може скористатися правами, передбаченими Конвенцією, у тому числі правом вимагати відшкодування збитків та розірвання договору.

Згідно зі ст. 81 Конвенції сторона, яка виконала договір повністю або частково, може вимагати від іншої сторони повернення всього того, що було нею поставлено або сплачено за договором.

Наведені положення Віденської конвенції 1980 року узгоджуються з нормами матеріального права України (зокрема ч. 2 ст. 693 ЦК України) і не суперечать їм, а тому суд застосовує до спірних правовідносин норми ЦК України у сукупності з наведеними положеннями Конвенції.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У даному випадку між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного Контракту №3110 від 31.10.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У спірних правовідносинах сторони, реалізуючи диспозитивність наведеної норми, погодили інший строк та порядок оплати - 100% попередню оплату (п. 3.1. Контракту), яка здійснюється на підставі виставлених Продавцем інвойсів та проформ-інвойсів (п. 3.2. Контракту). Такі умови не суперечать закону та є обов`язковими для сторін.

Отже, за структурою договірних зобов`язань у цих правовідносинах саме позивач (покупець) виконував своє зобов`язання першим, а зобов`язання відповідача (продавця) з поставки товару виникало після та внаслідок отримання ним попередньої оплати, і мало бути виконане протягом 14 календарних днів від дати оплати (п. 3.4. Контракту).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що позивач своє зобов`язання з попередньої оплати товару виконав повністю та належним чином, перерахувавши відповідачу 18.11.2024 суму 17 630,00 євро, що в повному обсязі відповідає сумі виставленого відповідачем рахунку-фактури №FPR 15/24 від 14.11.2024. Вказана обставина підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №206 від 18.11.2024 із відмітками банку.

Натомість відповідач свого зобов`язання з поставки оплаченого товару у строк до 02.12.2024 включно не виконав. Доказів поставки товару, направлення товаросупровідних документів, а також доказів повернення позивачу суми попередньої оплати чи наявності обставин, що звільняють відповідача від відповідальності, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що п. 8 Контракту передбачає підстави звільнення сторін від відповідальності за повне чи часткове невиконання контрактних зобов`язань внаслідок форс-мажорних обставин, при цьому п. 8.2. Контракту покладає на сторону, яка посилається на такі обставини, обов`язок негайно, але не пізніше 10 днів, проінформувати іншу сторону про їх настання, а п. 8.3. - обов`язок документально підтвердити їх Торгово-промисловою палатою відповідної країни.

Відповідач про настання будь-яких форс-мажорних обставин позивача не повідомляв, відповідних документів не надавав, а тому підстав для застосування п. 8 Контракту та ст. 617 ЦК України, у суду немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з визначених законом варіантів поведінки належить виключно покупцю.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Судом встановлено сукупність обставин, необхідних для застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України, а саме: (1) наявність між сторонами укладеного та чинного договору поставки; (2) факт одержання відповідачем як продавцем суми попередньої оплати товару в розмірі 17 630,00 євро; (3) встановлення договором строку поставки товару 14 календарних днів від дати оплати; (4) непередання відповідачем оплаченого товару у цей строк та станом на час розгляду справи.

Позивач, реалізуючи надане йому законом право вибору, обрав такий спосіб захисту, як вимога про повернення суми попередньої оплати, що є правомірним та таким, що відповідає змісту порушеного права і є ефективним у розумінні ст. 16 ЦК України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Позивачем заявлено до стягнення суму в іноземній валюті 17 630,00 євро.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як встановлено судом, сторони у п. 2.2. Контракту погодили, що валютою платежу є EUR, і саме в цій валюті позивачем було здійснено попередню оплату товару. Отже, грошове зобов`язання, повернення виконаного за яким вимагає позивач, виражене та фактично виконувалося в євро.

За таких обставин заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості саме в євро є правомірною та відповідає умовам Контракту.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши подані позивачем докази суд визнає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення обставин, які входять до предмета доказування у цій справі.

Відповідач жодних доказів на спростування доводів позивача не надав, наведених позивачем обставин не заперечив, а тому за критерієм вірогідності доказів (ст. 79 ГПК України) обставини, на які посилається позивач, вважаються доведеними.

Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди мотивувати свої рішення, однак це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен аргумент; міра, до якої суд має обґрунтувати своє рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», рішення у справі «Трофимчук проти України»).

У зв`язку з викладеним, враховуючи наведені положення норм чинного законодавства України та міжнародних договорів України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «ФРУКТТОРГ» про стягнення з ORTOFRUTTA DI FAVA DOMENICO 17 630,00 євро попередньої оплати за Контрактом №3110 від 31.10.2024 є обґрунтованими, доведеними належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 12 616,91 грн сплаченого судового збору.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що позивач у позовній заяві вказав попередній розрахунок витрат у розмірі12 600,00 грн. Представник позивача у судовому засіданні 16.09.2026 заявив, що докази на підтвердження фактично понесених судових витрат будуть надані суду протягом 5 днів після проголошення рішення суду.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 13, 14, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 366, 367 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з ORTOFRUTTA DI FAVA DOMENICO (89029, Italia, Comune Taurianova, Provincia di Reggio Calabria, Indirizzo: VIA GENERALE GANINI № 3, ідентифікаційний код: 02892460805) на користь Приватного підприємства «ФРУКТТОРГ» (79495, Україна, Львівська обл., м. Львів, м. Винники, вул. Галицька, 14Б; код ЄДРПОУ: 43787791) 17 630,00 євро та 12 616,91 грн судового збору.

3. Позивачу надати докази понесених витрат на правову допомогу згідно з п. 8 ст. 129 ГПК України.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2026

Суддя Запотічняк О.Д.