Рішення № 139922991, 04.05.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2026 р. м. Київ Справа №911/2814/25

За позовом Компанії «ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI» (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТАШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ) (адреса: KEMANKES KARAMUSTAFAPASA MAH. KEMANKES CAD. FATIH IS HANI NO: 33/9 BEYOGLU/ ISTANBUL/TURKEY / квартал Кеманкеш Карамустафа Паша, пр. Кеманкеш, БЦ Фатіх, оф. №33/9, Бейоглу/Стамбул/ Туреччина)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокінтерком» (Україна, 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 5)

про стягнення 754661,00 дол.США

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники сторін:

від позивача: Захандревич О.В.

від відповідача: Оплачко В.О.

Обставини справи:

Юридична особа за законодавством Турецької Республіки компанія «ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI» (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокінтерком» (далі - відповідач) 682875,00 дол. США основного боргу та 71786,00 дол. США 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання домовленостей протягом грудня 2021 лютого 2022 позивач поставив відповідачу товар (мандарини) на умовах CPT на загальну суму 682875,00 дол. США, який відповідач не оплатив. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 682875,00 дол. США основного боргу та 71786,00 дол. США 3% річних.

Господарський суд Київської області ухвалою від 16.09.2025 у справі №911/2814/25 зазначений позов залишив без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

У встановлений строк позивач подав до Господарського суду Київської області заяву про усунення недоліків від 29.09.2025, якою усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 23.10.2025 Господарський суд Київської області прийняв до розгляду зазначену позовну заяву та відкрив провадження у справі №911/2814/25 за правилами загального позовного провадження, встановив процесуальні строки для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав на стадії підготовчого провадження, підготовче засідання у цій справі призначив на 20.11.2025. Ухвала суду від 23.10.2025 про відкриття провадження у справі була доставлена представнику позивача в її електронний кабінет ЄСІТС, а відповідачу, який станом на момент відкриття провадження у справі не мав зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, була направлена рекомендованим поштовим відправленням від 27.10.2025, яке вручене відповідачу 31.10.2025.

12.11.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів разом з витягом про торговельну реєстрацію позивача в Турецькій Республіці.

16.11.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав. Відповідач у відзиві факт отримання від позивача товару (мандаринів), про який зазначав позивач в позові, не заперечив, однак послався на те, що договір поставки позивач та відповідач між собою не укладали, а продавцем спірного товару для відповідача був не позивач, а юридична особа за законодавством Грузії ТОВ «Оптіфрут» на підставі договору поставки від 21.09.2020 №В/O-21/21-09/20, укладеного відповідачем як покупцем із ТОВ «Оптіфрут» як продавцем. За твердженням відповідача, те, що продавцем спірного товару (мандаринів) був не позивач, який зареєстрований в Турецькій Республіці, а юридична особа за законодавством Грузії ТОВ «Оптіфрут» підтверджується митними деклараціями про імпорт товару на територію України, у рядку 11 яких зазначено, що торгуючою країною є Грузія. Натомість позивач, за твердженням відповідача, був лише відправником товару, але позивач та відповідач договірними відносинами не пов`язані. Розрахунки за товар відповідач як покупець здійснив продавцю цього товару, яким, за твердженням відповідача у цьому спорі, є ТОВ «Оптіфрут» (Грузія), про що відповідачем до відзиву були надані відповідні платіжні інструкції про оплату товару. Відповідач також послався на те, що в інвойсах позивача міститься відмітка «by order Optifruit LLС» («на замовлення ТОВ «Оптіфрут»), що за твердженням відповідача, свідчить про наявність договірних зобов`язань з поставки спірного товару між позивачем та ТОВ «Оптіфрут», а не між позивачем та відповідачем. Отже, за твердженням відповідача, у спірних правовідносинах позивач діяв як відправник товару на замовлення ТОВ «Оптіфрут» і позивач не був продавцем спірного товару. Також відповідач у відзиві на позов заявив про застосування строку позовної давності, оскільки, за твердженням відповідача, строк позовної давності закінчився 02.02.2025.

Ухвалою від 20.11.2025 Господарський суд Київської області задовольнив заяву представника позивача про участь в засіданнях суду у цій справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

У підготовче засідання 20.11.2025 з`явились сторони, протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладено на 18.12.2025 для надання можливості сторонам реалізувати їхні процесуальні права на стадії підготовчого провадження щодо подання суду заяв по суті справи та доказів.

21.11.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив доводи відповідача про те, що позивач не був продавцем спірного товару. Позивач при цьому послався на те, що наявні у справі сертифікати походження, фітосанітарні сертифікати та митні декларації підтверджують те, що виробником-власником товару був саме позивач. Позивач також послався на те, що товар (мандарини) на загальну суму 682875,00 дол. США позивач поставив саме відповідачу, відповідач прийняв цей товар разом з виставленими позивачем відповідачу рахунками на оплату (інвойсами), а тому відсутність підписаного між позивачем та відповідачем у письмовій формі контракту не спростовує обставини поставки позивачем відповідачу спірного товару та виникнення у відповідача перед позивачем зобов`язання по оплаті цього товару. Водночас, ТОВ «Оптіфрут», за твердженням позивача, не мало право виписувати інвойси та отримувати від відповідача кошти за спірний товар, який, за твердженням позивача, належав позивачу як продавцю, а у позивача відсутні договірні відносини з ТОВ «Оптіфрут». Також позивач послався на те, що із ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 16.12.2019 у справі №760/33626/19 вбачається, що в ході проведення слідчим органом у кримінальному провадженні обшуку в приміщеннях ТОВ «Брокінтерком» (відповідача), ТОВ «Цитрекс-Україна» та ТОВ «Фрукт Трейд» в будинку №5 по вул. Промисловій в м. Вишневому була вилучена, зокрема, печатка ТОВ «Оптіфрут» (Optifuit LLC), яка, за версією слідчого органу, використовувалась службовими особами ТОВ «Брокінтерком», ТОВ «Цитрекс-Україна» та ТОВ «Фрукт Трейд» для ухилення від сплати митних платежів. Позивач також заперечив доводи відповідача про пропуск позовної давності, пославшись на період дії карантину та запроваджений в Україні воєнний стан.

04.12.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у якому відповідач повторив свої доводи у спорі про відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо поставки спірного товару відповідачу. Відповідач послався на те, що відповідач був покупцем спірного товару не на підставі договору, укладеного відповідачем з позивачем, а на підставі контракту на поставку товару від 21.09.2020 №В/О-21/21-09/20, укладеного відповідачем як покупцем з ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) як продавцем.

04.12.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача в якості доказу банківської виписки за період з 31.01.2022 по 15.02.2022 на підтвердження обставин отримання коштів позивачем як продавцем товару від ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) як покупця товару.

05.12.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла систематизована інформація у вигляді таблиці про здійснені позивачем відповідачу поставки товару за період з 04.01.2022 по 19.02.2022.

11.12.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла систематизована інформація у вигляді таблиці про усі здійснені позивачем відповідачу поставки товару за період з 04.01.2022 по 15.02.2022, на підставі яких позивачем заявлені позовні вимоги до відповідача у цій справі №911/2814/25 (всього 56 поставок на загальну суму 682875,00 дол. США).

17.12.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про продовження підготовчого провадження у справі з метою надання позивачем правового висновку щодо змісту норм права Турецької Республіки.

Також 17.12.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли нотаріально засвідчені переклади доказів на підтвердження обставин поставки товару позивачем відповідачу.

В підготовче засідання 18.12.2025 з`явились сторони. В підготовчому засіданні позивач заперечив факт отримання позивачем оплати за спірний товар від ТОВ «Оптіфрут» (Грузія), про який стверджував відповідач у клопотанні про витребування у позивача в якості доказу банківської виписки за період з 31.01.2022 по 15.02.2022. Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про витребування у позивача в якості доказу банківської виписки за період з 31.01.2022 по 15.02.2022, позивач послався на те, що в такий спосіб може бути розкрита конфіденційна інформація про контрагентів позивача, яка не стосується цієї справи. Протокольною ухвалою суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача в якості доказу банківської виписки за період з 31.01.2022 по 15.02.2022, оскільки відповідач не надав доказів вжиття ним заходів для отримання цього доказу самостійно та оскільки обставина наявності або відсутності певних взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ «Оптіфрут» виходить за межі предмету доказування у цій справі, враховуючи, що позиція відповідача у цьому спорі відповідно до його відзиву полягає не в тому, що ТОВ «Оптіфрут» спірний товар повністю оплатило позивачу, а в тому, що позивач не був постачальником спірного товару для відповідача і що спірний товар відповідач придбав не у позивача, а у ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) на підставі контракту на поставку товару від 21.09.2020 №В/О-21/21-09/20. Протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладено на 22.01.2026.

16.01.2026 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, у якому відповідач послався на те, що листом від 29.12.2025 ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) підтвердило факт отримання спірного товару у позивача за тими ж самими інвойсами, на які посилається позивач у цій справі як на підставу позовних вимог, та надало у розпорядження відповідача деякі платіжні доручення про оплату спірного товару цим товариством (ТОВ «Оптіфрут») як покупцем на користь позивача.

21.01.2026 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення від 20.01.2026, у яких позивач повторив свою правову позицію про те, що власником спірного у цій справі товару був позивач і лише позивач мав право продажу цього товару та отримання за нього коштів, а обставини отримання відповідачем спірного товару від позивача на підставі інвойсів та міжнародно-транспортних накладних свідчать про вчинення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції поставки за договором поставки, укладеним між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб. У вказаних додаткових поясненнях позивач послався також на норми законодавства Турецької Республіки, які, за твердженням позивача, підлягають застосуванню до спірних правовідносин, зокрема Турецький торговий кодекс.

22.01.2026 підготовче засідання у справі не відбулось у зв`язку із відсутністю електропостачання в приміщенні суду та неможливістю здійснити технічну фіксацію судового процесу, ухвалою суду від 23.01.2026 підготовче засідання було відкладено на 11.02.2026.

В підготовче засідання 11.02.2026 з`явились сторони, протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладено на 11.03.2026 для надання позивачем суду документів, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які позивач посилається в обґрунтування своєї позиції у спорі.

26.02.2026 до Господарського суду Київської області від позивача надійшов завірений переклад на українську мову норм права Турецької Республіки, на які посилається позивач в обґрунтування своєї позиції у спорі.

11.03.2026 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на додаткові письмові пояснення позивача від 20.01.2026. У своїх запереченнях відповідач послався на те, що зазначення позивачем у поясненнях від 20.01.2026 нових норм права, а саме норм законодавства Турецької Республіки утворює, на думку відповідача, новий позов, враховуючи, що позовна заява була обґрунтована нормами законодавства України, а не Турецької Республіки.

В підготовче засідання 11.03.2026 з`явились сторони, протокольною ухвалою в підготовчому засіданні було оголошено перерву на 18.03.2026 для надання позивачу можливості ознайомитись із запереченнями відповідача від 11.03.2026.

11.03.2026 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких позивач заперечив стосовно доводів відповідача про утворення нового позову внаслідок зміни позивачем його правової позиції у спорі в частині посилань на норми законодавства Турецької Республіки замість норм законодавства України. Позивач при цьому зазначив, що зміна посилання на норми матеріального права не вважається зміною підстав позову.

В підготовче засідання 18.03.2026 з`явились сторони, за наслідками з`ясування позицій сторін про можливість завершення підготовчого провадження суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 15.04.2026.

25.03.2026 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат позивача, у якому позивач зазначив, що розмір понесених ним судових витрат по справі складається із витрат по сплаті судового збору в сумі 375630,00 грн та витрат, пов`язаних із здійсненням перекладу документів, в сумі 159810,00 грн і ці витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

14.04.2026 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про розподіл судових витрат відповідача, у якому відповідач зазначив, що розмір понесених ним судових витрат по справі складається із витрат на професійну правничу допомогу в сумі 120000,00 грн і ці витрати відповідач просить суд стягнути з позивача.

В судове засідання 15.04.2026 з`явились сторони, які надали пояснення по суті справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Стосовно обставини наявності в інвойсах позивача-постачальника при зазначенні отримувачем спірного товару відповідача(«ТОВ «Брокінтерком») поряд із найменуванням та адресою (реквізитами) відповідача-отримувача також словосполучення-застереження «by order Optifruit LLС» / «на замовлення ТОВ «Оптіфрут»» представник позивача пояснила суду, що реквізити відповідача як покупця товару позивачу надавав сам відповідач і в цих реквізитах містилось це словосполучення («by order Optifruit LLС»), яке співробітники позивача при заповненні товаросупровідних документів машинально скопіювали в реквізити відповідача. Представник позивача також уточнила, що у договірних відносинах з ТОВ «Оптіфрут» позивач не перебував, оплату за спірний товар позивач не отримував, ТОВ «Оптіфрут» не мало права отримувати від відповідача оплату за спірний товар, який, за твердженням представника позивача у цьому спорі, належав саме позивачу, а не ТОВ «Оптіфрут».

В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що продавцем спірного товару для відповідача був не позивач, а, як стверджував представник відповідача, компанія «Optifruit LLС» (ТОВ «Оптіфрут», Грузія) на підставі контракту на поставку товару від 21.09.2020 №В/О-21/21-09/20, укладеного відповідачем як покупцем з ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) як продавцем. За твердженням представника відповідача, відповідач до здійснення спірних поставок товару відповідачу спочатку звернувся як до позивача (Туреччина), так і до ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) із запитами щодо наявної у них можливості поставити спірний товар відповідачу. За твердженням представника відповідача, цінова пропозиція ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) відповідачу на поставку спірного товару виявилась більш вигідною, ніж цінова пропозиція позивача (запропонована ТОВ «Оптіфрут» ціна за спірний товар була нижчою ціни, яку запропонував відповідачу позивач, оскільки, як також стверджував представник відповідача, ТОВ «Оптіфрут» є крупним дилером, який має знижку від позивача на поставку такого товару). Тому, як стверджував представник відповідача, відповідач як покупець уклав контракт від 21.09.2020 №В/О-21/21-09/20 на поставку фруктів із ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) як продавцем. За цим контрактом від 21.09.2020 №В/О-21/21-09/20 відповідачу здійснювались поставки фруктів, в тому числі і тих цитрусових фруктів, виробником яких є позивач. Отже, за твердженням представника відповідача, позивач не був постачальником спірного товару для відповідача, а натомість таким постачальником було саме ТОВ «Оптіфрут» (Грузія), яке, в свою чергу, спірний товар замовило у позивача (Туреччина). Також представник відповідача послався на те, що всі здійснені позивачем поставки спірного товару відповідач як покупець оплатив компанії ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) як продавцю.

Протокольною ухвалою суд в судовому засіданні оголошував перерву на 23.04.2026 та зобов`язав відповідача надати переклад на українську мову тих доказів, які були надані відповідачем на стадії підготовчого провадження та викладені іноземною мовою, але письмовий переклад яких на українську мову в матеріалах справи відсутній.

23.04.2026 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів разом із їхнім перекладом на українську мову.

23.04.2026 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів разом із їхнім перекладом на українську мову. Позивач при цьому послався на те, що вирішення спору на підставі доказів, які зібрані поза межами підготовчого провадження, суперечитиме принципам рівності та змагальності сторін, враховуючи, що докази відповідач мав подати на стадії підготовчого провадження включно із їхнім перекладом на українську мову, якщо вони викладені іноземною мовою.

В судове засідання 23.04.2026 з`явились сторони, які надали пояснення по суті справи. Протокольною ухвалою суд прийняв надані позивачем переклади на українську мову тих доказів, які були надані відповідачем на стадії підготовчого провадження та були викладені іноземною мовою, але не містили їхнього письмового перекладу. Суд при цьому виходив з того, що прийняття судом перекладу тих доказів, які були надані відповідачем на стадії підготовчого провадження, не порушує принципи рівності та змагальності сторін,враховуючи, що такі докази були подані відповідачем ще на стадії підготовчого провадження та інша сторона позивач була обізнана про їхню наявність у справі, однак на стадії підготовчого провадження не заявила жодних своїх міркувань чи зауважень щодо відсутності перекладу та допустимості чи недопустимості відповідних доказів, а натомість такі зауваження надала лише на стадії дослідження цих доказів.

За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів у відкритому судовому засіданні 23.04.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що рішення у справі буде проголошено 04.05.2026.

У судовому засіданні 04.05.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини цього рішення суду у справі №911/2814/25.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

1.1.Протягом грудня 2021 лютого 2022 юридична особа за законодавством Турецької Республіки компанія «ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI» (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТАШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ) (тут і далі позивач) здійснила юридичній особі за законодавством України Товариству з обмеженою відповідальністю «Брокінтерком» (тут і далі відповідачу) 56 поставок партій товару (цитрусові фрукти) на умовах CPT (Україна) на загальну суму 682875,00 доларів США, надалі товар.

Зазначені обставини здійснення позивачем відповідачу 56 поставок товару підтверджуються наявними у справі копіями товаросупровідних документів про поставку спірного товару (56 поставок) на загальну суму 682875,00 дол. США, а саме інвойсами (рахунками-фактурами) позивача-постачальника у кількості 56 штук,сертифікатами походження у кількості 56 штук, фітосанітарними сертифікатами у кількості 56 штук, експортними сертифікатами у кількості 56 штук та міжнародними товарно-транспортними накладними CMR за січень-лютий 2022 у кількості 56 штук.

Перелік інвойсів позивача-постачальника та відомостей про здійснені позивачем відповідачу поставки товару (всього 56 поставок) наведені в таблиці нижче:

п/нДата поставки (дата CMR)Назва товаруВага, кгВартість, дол. СШАІнвойс на поставку101.01.2022мандарини nova20 70013 455,00№AKE2021000000181 від 31.12.2021231.12.2021мандарини nova20 70013 455,00№AKE2021000000195 від 31.12.2021331.12.2021мандарини nova20 70013 455,00№AKE2021000000196 від 31.12.2021431.12.2021мандарини nova20 70013 455,00№AKE2021000000197 від 31.12.2021531.12.2021мандарини nova20 70013 455,00№AKE2021000000198 від 31.12.2021631.12.2021мандарини fremont20 70013 455,00№AKE2021000000199 від 31.12.2021703.01.2022мандарини fremont20 70013 455,00№AKE2021000000200 від 31.12.2021815.01.2022апельсини cara cara23 00012 650,00№AKE2022000000018 від 14.01.2022915.01.2022апельсини navelina23 00012 650,00№AKE2022000000019 від 14.01.20221015.01.2022апельсини navelina23 00012 650,00№AKE2022000000020 від 14.01.20221115.01.2022апельсини navelina23 00012 650,00№AKE2022000000021 від 14.01.20221215.01.2022апельсини navelina23 00012 650,00№AKE2022000000022 від14.01.20221315.01.2022апельсини navelina23 00012 650,00№AKE2022000000023 від14.01.20221415.01.2022апельсини navelina23 00012 650,00№AKE2022000000024 від14.01.20221515.01.2022апельсини navelina23 00012 650,00№AKE2022000000025 від14.01.20221617.01.2022апельсини washington23 00012 650,00№AKE2022000000027 від17.01.20221717.01.2022апельсини washington23 00012 650,00№AKE2022000000028 від17.01.20221818.01.2022апельсини washington23 00012 650,00№AKE2022000000029 від 17.01.20221918.01.2022апельсини washington23 00012 650,00№AKE2022000000030 від 17.01.20222018.01.2022апельсини washington23 00012 650,00№AKE2022000000031 від 17.01.20222118.01.2022апельсини washington23 00012 650,00№AKE2022000000032 від 17.01.20222224.01.2022мандарини w.murcott23 00013 800,00№AKE2022000000037 від 22.01.20222324.01.2022мандарини w.murcott23 00013 800,00№АKE2022000000038 від 22.01.20222426.01.2022апельсини washington23 00013 800,00№AKE2022000000039 від 22.01.20222526.01.2022апельсини washington23 00013 800,00№AKE2022000000040 від 22.01.20222625.01.2022мандарини w.murcott20 20012 120,00№AKE2022000000042 від 22.01.20222725.01.2022мандарини w.murcott20 20012 120,00№AKE2022000000043 від 22.01.20222822.01.2022мандарини w.murcott20 20012 120,00№AKE2022000000044 від 22.01.20222926.01.2022апельсини washington23 00013 800,00№AKE2022000000045 від 24.01.20223027.01.2022мандарини w.murcott23 00013 800,00№AKE2022000000046 від 25.01.20223127.01.2022мандарини w.murcott23 00013 800,00№AKE2022000000047 від 25.01.20223227.01.2022мандарини w.murcott23 00013 800,00№AKE2022000000048 від 25.01.20223327.01.2022мандарини w.murcott23 00013 800,00№AKE2022000000049 від 25.01.20223427.01.2022мандарини w.murcott23 00013 800,00№AKE2022000000050 від 25.01.20223528.01.2022апельсини cara cara20 60013 390,00№AKE2022000000053 від 28.01.20223628.01.2022мандарини w.murcott20 70012 420,00№AKE2022000000054 від 28.01.20223728.01.2022апельсини cara cara20 30013 195,00№AKE2022000000055 від 28.01.20223828.01.2022апельсини cara cara20 30013 195,00№AKE2022000000056 від 28.01.20223929.01.2022мандарини w.murcott20 40012 240,00№AKE2022000000059 від 29.01.20224029.01.2022мандарини w.murcott20 40012 240,00№AKE2022000000060 від 29.01.20224129.01.2022мандарини w.murcott20 60012 360,00№AKE2022000000061 від 29.01.20224229.01.2022мандарини w.murcott20 60012 360,00№AKE2022000000062 від 29.01.20224302.02.2022мандарини w.murcott21 5008 600,00№AKE2022000000071 від 01.02.20224403.02.2022мандарини w.murcott23 0009 200,00№AKE2022000000072 від 02.02.20224504.02.2022мандарини w.murcott23 0009 200,00№AKE2022000000073 від 02.02.20224604.02.2022мандарини w.murcott23 0009 200,00№AKE2022000000074 від 02.02.20224703.02.2022мандарини w.murcott20 6008 240,00№AKE2022000000075 від 03.02.20224804.02.2022грейпфрут riored23 00013 800,00№AKE2022000000077 від 03.02.20224911.02.2022грейпфрут riored23 0009 200,00№AKE2022000000082 від 07.02.20225015.02.2022грейпфрут riored та мандарини w.murcott22 0008 800,00№AKE2022000000087 від 14.02.20225115.02.2022апельсини washington20 4008 160,00№AKE2022000000088 від 14.02.20225215.02.2022мандарини w.murcott22 0008 800,00№AKE2022000000089 від 14.02.20225315.02.2022мандарини w.murcott21 9008 760,00№AKE2022000000090 від 14.02.20225415.02.2022апельсини washington22 50012 375,00№AKE2022000000094 від 04.02.20225515.02.2022апельсини washington22 50012 375,00№AKE2022000000095 від 14.02.20225615.02.2022апельсин washington22 8009 120,00№AKE2022000000098 від 14.02.2022Всього682 875,00

1.2. У товаросупровідних документах на вищевказані поставки товару, зокрема в інвойсах позивача-постачальника та міжнародних товарно-транспортних накладних, відправником товару зазначений позивач (компанія «ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI» (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТАШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ), Стамбул, Туреччина), а отримувачем товару відповідач (ТОВ «Брокінтерком», Україна, Київська обл., м.Вишневе), при цьому в реквізитах відповідача після найменування та адреси відповідача як вантажоотримувача міститься додаткове словосполучення-застереження «by order Optifruit LLС» («на замовлення ТОВ «Оптіфрут»).

1.3. Фактичне надходження спірного товару на митну територію України підтверджується також митними деклараціями (форма МД-2), копії яких надані відповідачем у матеріали справи.

1.4. Відповідач не заперечує фактичне отримання ним від позивача вищезазначеного спірного товару згідно з вищевказаних товарно-супровідних документів, однак при цьому стверджує, що позивач був лише вантажовідправником, а не постачальником спірного товару для відповідача. Позиція відповідача у цьому спорі полягає в тому, що спірний товар відповідач придбав не у позивача, як стверджує позивач у цьому спорі, а, як стверджує відповідач, у ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) на підставі контракту на поставку товару від 21.09.2020 №В/О-21/21-09/20, укладеного відповідачем як покупцем з ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) як продавцем.

2.1. Звертаючись в вересні 2025 до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача у цій справі про стягнення 682875,00 дол. США основного боргу та 71786,00 дол. США 3% річних, позивач посилається на те, що відповідач поставлений йому позивачем спірний товар на загальну суму 682875,00 дол.США не оплатив.

2.2. Заперечуючи проти пред`явленого до нього у цій справі позову, відповідач посилається на те, що спірний товар відповідач придбав не у позивача, а у ТОВ «Оптіфрут» (Грузія).

2.3. Отже, ключовим питанням, яке постало перед судом у цій справі, є те, чи був позивач постачальником спірного товару відповідачу.

3. Вирішуючи спір у цій справі, суд дійшов висновку про те, що наявні у справі докази вказують на те, що постачальником, який поставив спірний товар відповідачу, був саме позивач, і що позовні вимоги у цій справі про стягнення 682875,00 дол. США основного боргу (вартості товару) та 71786,00 дол. США 3% річних підлягають задоволенню.

Суд керувався наступними нормами законодавства та дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій справі, виходячи з наступного.

3.1. Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності господарського судочинства передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Як вказувала при цьому Велика Палата Верховного Суду (постанова від 21.06.2023 у справі №916/3027/21), покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, передбачений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

3.2. Наявними у цій справі доказами, а саме інвойсами позивача-постачальника у кількості 56 штук, сертифікатами походження у кількості 56 штук, фітосанітарними сертифікатами у кількості 56 штук, експортними сертифікатами у кількості 56 штук та міжнародними товарно-транспортними накладними CMR за січень-лютий 2022 у кількості 56 штук, підтверджується, що протягом грудня 2021 лютого 2022 позивач здійснив відповідачу 56 поставок товарів (цитрусові фрукти) на умовах CPT (Україна) на загальну суму 682875,00 дол. США.

Відповідач факт отримання спірного товару від позивача на підставі зазначених товаросупровідних документів не заперечує, претензії у відповідача до спірного товару відсутні, однак відповідач у цій справі стверджує, що позивач був лише вантажовідправником, а не постачальником спірного товару для відповідача і що спірний товар відповідач придбав не у позивача, а у ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) на підставі контракту на поставку товару від 21.09.2020 №В/О-21/21-09/20.

Отже, між сторонами відсутній спір в питанні того, що відповідач спірний товар від позивача фактично отримав повністю.

3.3. Щодо доводів відповідача про те, що позивач був лише вантажовідправником, а не постачальником спірного товару для відповідача і що спірний товар відповідач придбав не у позивача, а у ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) на підставі контракту на поставку товару від 21.09.2020 №В/О-21/21-09/20, то суд зазначає, що ці доводи відповідача не підтверджені наявними у справі доказами.

Так, із наявних у справі товаросупровідних документів (інвойсів позивача-постачальника у кількості 56 штук, сертифікатів походження у кількості 56 штук, фітосанітарних сертифікатів у кількості 56 штук, експортних сертифікатів у кількості 56 штук та міжнародних товарно-транспортними накладних CMR за січень-лютий 2022 у кількості 56 штук) випливає, що відправником та виробником спірного товару, який перелічений в цих товаросупровідних документах, був саме позивач (компанія «ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI», Туреччина), а не ТОВ «Оптіфрут» (Грузія), а вантажоодержувачем був саме відповідач.

Само по собі зазначення в реквізитах відповідача-вантажоодержувача слів «by order Optifruit LLС» («на замовлення ТОВ «Оптіфрут»), на які посилається відповідач у цьому спорі, не свідчить про те, що ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) було постачальником спірного товару за цими товаросупровідними документами за обставин, коли в цих товаросупровідних документах відсутнє яка-небудь застереження про те, що ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) є постачальником, власником чи покупцем спірного товару, та за обставин, коли спірний товар відповідач фактично отримував від позивача-постачальника, а не від ТОВ «Оптіфрут» (Грузія).

Із товаросупровідних документів на товар, зокрема, інвойсів, випливає, що постачальником, який виставив інвойси на спірний товар відповідачу, був саме позивач-постачальник, а не ТОВ «Оптіфрут» (Грузія).

Крім того, вищевказані товаросупровідні документи на спірний товар (інвойси позивача-постачальника, сертифікати походження, фітосанітарні сертифікати, експортні сертифікати, а також та міжнародні товарно-транспортні накладні CMR за січень-лютий 2022) не містять якого-небудь посилання на контракт на поставку товару від 21.09.2020 №В/О-21/21-09/20, укладений відповідачем із ТОВ «Оптіфрут» (Грузія).

Отже, товаросупровідні документи на спірний товар не вказують на те, що ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) було власником або постачальником спірного товару, натомість відповідно до товаросупровідних документів виробником та постачальником спірного товару був саме позивач(«ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI», Туреччина)

Таким чином, відповідач, прийнявши повністю спірний товар від позивача відповідно до вищевказаних товаросупровідних документів на загальну суму 682875,00 дол.США, такою своєю поведінкою засвідчив свою волю вступити у правовідносини поставки товару з позивачем-постачальником на умовах, які були вказані у цих товаросупровідних документах.

Щодо посилань відповідача на надані ним в якості доказів митні декларації(форма МД-2) про імпорт спірного товару на територію України, у рядку 11 яких зазначено, що торгуючою країною є Грузія, суд зазначає наступне.

Митні декларації (форма МД-2) про імпорт спірного товару на територію України у даній справі не є доказом умов правочину (договору) між позивачем та відповідачем, оскільки відповідно до обставин цієї справи 56 поставок спірного товару позивач здійснив відповідачу на умовах CPT (Україна).

Умови CPT (Carriage Paid To - перевезення оплачено до) означають, що продавець оплачує вартість транспортування товару до узгодженого пункту призначення, але ризики переходять до покупця в момент передачі товару першому перевізнику.

Тобто за цими умовами товар вважається поставленим покупцю в момент передачі позивачем-постачальником товару першому перевізнику, а подальше імпортне митне оформлення та сплату податків в країні призначення (Україні) мав здійснювати покупець.

За вказаних обставин, коли товар вважався поставленим покупцю в момент передачі позивачем-постачальником товару першому перевізнику, імпортна митна декларація за своєю суттю є односторонньою заявою декларанта (в даному випадку імпортера-відповідача) перед державою (митними органами), яка не фіксує волевиявлення двох сторін щодо умов правочину (ціни, строків, асортименту, взаємних зобов`язань) та не є первинним документом для підтвердження господарської операції (оприбуткування товару, виникнення боргу) між контрагентами (між позивачем та відповідачем).

Відповідно до обставини цієї справи такими первинними документами для підтвердження господарської операції між позивачем та відповідачем були ті товаросупровідні документи, які були отримані відповідачем від позивача-постачальника разом із спірним товаром, а саме інвойси позивача-постачальника та міжнародні товарно-транспортні накладні, в яких було зафіксовано волевиявлення позивача-постачальника щодо умов правочину та прийняттям яких разом із товаром без зауважень відповідач там самим засвідчив також і свою волю вступити у правовідносини поставки товару з позивачем-постачальником на умовах, які були вказані у цих товаросупровідних документах.

Тому даними, які містяться у таких митних деклараціях про імпорт товару, які за своєю суттю відповідно до обставин цієї справи є односторонньою заявою декларанта-відповідача, не можуть підтверджуватись умови правочинів між позивачем та відповідачем стосовно здійснення 56 поставок спірного товару. Тому суд відхиляє надані відповідачем митні декларації про імпорт спірного товару, оскільки вони в цьому випадку не є належними доказами, які можуть підтвердити умови правочинів між позивачем та відповідачем стосовно здійснення 56 поставок спірного товару.

Також, суд відхиляє посилання відповідача на укладений відповідачем із ТОВ «Оптіфрут» (Грузія)контракт на поставку товару від 21.09.2020 №В/О-21/21-09/20, оскільки наявність у відповідача такого контракту не свідчить про те, що здійснення позивачем відповідачу 56 поставок спірного товару відбулось відповідно до умов цього контракту на поставку товару від 21.09.2020 №В/О-21/21-09/20. Водночас, товаросупровідні документи на спірний товар (інвойси позивача-постачальника, сертифікати походження, фітосанітарні сертифікати, експортні сертифікати, а також та міжнародні товарно-транспортні накладні CMR за січень-лютий 2022) не містять якого-небудь посилання на контракт на поставку товару від 21.09.2020 №В/О-21/21-09/20, укладений відповідачем із ТОВ «Оптіфрут» (Грузія), що в такому разі з більшою вірогідністю свідчить про те, що 56 поставок спірного товару позивач здійснив відповідачу не на підставі цього контракту на поставку товару від 21.09.2020 №В/О-21/21-09/20.

3.4. Надаючи правову оцінку вищевказаним доказам та обставинам справи, суд зазначає, що між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем у зв`язку із здійсненням протягом грудня 2021 лютого 2022 позивачем відповідачу 56 поставок товарів (цитрусові фрукти) на умовах CPT (Україна) на загальну суму 682875,00 дол. США виникли правовідносини поставки (окремо по кожній із вказаних 56 поставок).

Суд при цьому враховує, що позивач є юридичною особою за законодавством Турецької Республіки, а відповідач є юридичною особою за законодавством України, при цьому 56 поставок спірного товару здійснювались із Туреччини в Україну, тобто вказані правовідносини між позивачем та відповідачем з приводу поставки спірного товару є приватноправовими відносинами з іноземним елементом за договором поставки.

Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, визначає Закон України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до ст.43 цього Закону сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Товаросупровідні документи стосовно 56 поставок спірного товару та інші наявні у цій справі докази не вказують про те, що сторони договору поставки (а саме позивач-постачальник та відповідач-покупець), обрали право, що застосовується до правовідносин між ними, які виникли договору у зв`язку із здійсненням протягом грудня 2021 лютого 2022 позивачем відповідачу 56 поставок спірного товару на загальну суму 682875,00 дол. США.

Так, у товаросупровідних документах на спірний товар зазначено, що поставка здійснюється із Туреччини в Україну на умовах CPT (Україна), при цьому відповідно до обставин цієї справи окремий контракт в письмовій формі на здійснення вказаних 56 поставок позивач та відповідач між собою не підписали, вибір права, що застосовується до правовідносин між ними, спільно не здійснили.

Відповідно до частин 2 та 3 ст.32 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Пунктом 1 частини 1 ст.44 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: продавець - за договором купівлі-продажу.

Отже, суд виснує, що до правовідносин між позивачем та відповідачем, які виникли у зв`язку із вчиненням сторонами 56 правочинів поставок спірних товарів на загальну суму 682875,00 дол. США, застосовується право Туреччини.

3.5. Доводи відповідача про те, що зазначення позивачем у поданих до суду поясненнях від 20.01.2026 нових норм, а саме норм законодавства Турецької Республіки в обґрунтування позиції позивача за обставин, коли первісна подана позовна заява була обґрунтована нормами законодавства України, а не Турецької Республіки, утворює, як стверджував відповідач, новий позов, суд відхиляє.

Суд зазначає, що підставою позову є обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а не самі по собі статті законів. Предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.

Зміна правової кваліфікації (заміна одних норм права іншими) не є зміною підстави позову. Ця правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20.

Відповідач у цій справі №911/2814/25, отримавши позовну заяву, знав про те, що позовні вимоги у цій справі про стягнення з відповідача 682875,00 дол. США основного боргу та 71786,00 дол. США 3% річних позивач ґрунтував на стверджуваних позивачем обставинах того, що позивач протягом грудня 2021 лютого 2022 поставив відповідачу товар (цитрусові) на умовах CPT на загальну суму 682875,00 дол. США, яку відповідач, за твердженням позивача у цьому спорі, позивачу не оплатив. Те, що позивач в позовній заяві спочатку посилався на норми права України, а потім у своїх поясненнях під час розгляду справи до спірних правовідносин сторін застосував замість права України право Туреччини, само по собі не утворює новий позов.

Крім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на необхідності застосування принципу jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справ. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

3.6. У зв`язку з цим суд до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, які виникли у зв`язку із вчиненням сторонами 56 правочинів поставок спірних товарів на загальну суму 682875,00 дол. США, застосовує право Туреччини.

3.7. Як випливає із наданої позивачем довідки адвоката Егемена Гюрсела Анкарали від 13.01.2024 щодо норм права Турецької Республіки, яка не спростована відповідачем:

- відповідно до ст.23 Торгового кодексу Туреччини за умови дотримання спеціальних положень цієї статті, до продажу та обміну товарами між торговцями також застосовуються положення Турецького зобов`язального кодексу, що стосуються договорів купівлі-продажу та договорів міни товарами;

- відповідно до ст.12 Турецького зобов`язального кодексу дійсність договорів, якщо інше не передбачено законом, не залежить від дотримання будь-якої форми;

- статтею 207 Турецького зобов`язального кодексу визначено, що договір купівлі-продажу це договір, за яким продавець зобов`язується передати покупцеві право володіння та право власності на проданий товар покупцеві, а покупець зобов`язується сплатити за нього відповідну ціну. Якщо інше не передбачено договором або не випливає з усталеного звичаю,продавець і покупець зобов`язані виконувати свої зобов`язання одночасно;

- відповідно до ст.232, 234 та 236 Турецького зобов`язального кодексу покупець зобов`язаний сплатити ціну продажу в порядку та спосіб, передбачені договором купівлі-продажу, а також прийняти переданий йому товар. Якщо інше не передбачено договором, ціна продажу підлягає оплаті з моменту переходу проданого товару у володіння покупця. Покупець, який не виконує свої зобов`язання, зобов`язаний відшкодувати збитки, понесені продавцем у зв`язку з цим;

- відповідно до ст.21 Торгового кодексу Туреччини у разі якщо торговець у межах своєї господарської діяльності продав товар, виготовив продукцію, виконав роботу або надав певну вигоду, інша сторона має право вимагати видачі рахунка-фактури, а якщо вартість уже сплачена - також зазначення цього факту в рахунку-фактурі; особа, яка отримала рахунок-фактуру і не подала заперечень щодо його змісту протягом восьми днів з дати отримання, вважається такою, що прийняла його зміст;

- відповідно до ст.117 Турецького зобов`язального кодексу якщо дату виконання зобов`язання було визначено спільно або однією зі сторін шляхом належного повідомлення на підставі права, закріпленого в договорі, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, після закінчення цієї дати; у разі вчинення неправомірного діяння - з дати вчинення діяння, а у випадку безпідставного збагачення - з дати здійснення збагачення;

- статтею 120 Турецького зобов`язального кодексу передбачено, що якщо річна відсоткова ставка за прострочення зобов`язання не визначена в договорі, вона визначається відповідно до положень законодавства, що діяли на дату виникнення боргу;

- статтею 1530 Торгового кодексу Туреччини встановлено, зокрема, що:

(2) у правочинах, укладених між комерційними підприємствами з метою постачання товарів і послуг, якщо кредитор виконав свій обов`язок з постачання, що випливає із закону або договору, але боржник, за винятком випадків, коли затримка не може бути поставлена йому в вину, не сплатив свій борг у дату, передбачену договором, або у встановлений строк платежу, він вважається таким, що прострочив платіж, без необхідності направлення вимоги (попередження);

(3) кредитор боржника, який прострочив платіж, має право на відсотки з дати, визначеної договором, або з дня, що настає після закінчення строку платежу, навіть якщо це не було передбачено договором;

(4) якщо в договорі не визначено день або строк платежу, або якщо зазначений строк суперечить положенням частини п`ятої, боржник вважається таким, що прострочив платіж, без потреби направлення вимоги, а кредитор набуває право на відсотки, після закінчення наведених нижче строків:a) Після закінчення тридцятиденного строку, що настає з моменту отримання боржником рахунка-фактури або рівноцінної вимоги про оплату; b) Якщо дата отримання рахунка-фактури або рівноцінної вимоги про оплату невідома, то після закінчення тридцятиденного строку з дня отримання товару або послуги; c) Якщо боржник отримав рахунок-фактуру або рівноцінну вимогу про оплату до поставки товару або надання послуги, то після закінчення тридцяти денного строку з дня отримання товару або послуги; d) У випадках, коли законом або договором передбачено процедуру приймання чи перевірки товару або послуги, і якщо боржник отримав рахунок-фактуру або рівноцінну вимогу про оплату в день проведення приймання чи перевірки або раніше, - після закінчення тридцятиденного строку з дати такого приймання чи перевірки; однак, якщо передбачений договором строк для приймання чи перевірки перевищує тридцять днів з моменту отримання товару або послуги і це завдає шкоди кредиторові, строк приймання чи перевірки вважається таким, що становить тридцять днів з дати отримання товару або послуги;

(5) строк оплати, передбачений договором, не може перевищувати шістдесяти днів з дати отримання рахунка-фактури або рівноцінної вимоги про оплату, або з дати отримання товару чи послуги, або з дати завершення процедури перевірки та приймання товару чи послуги. Водночас, за умови, що це не завдає істотної шкоди кредиторові та за наявності чіткої домовленості сторін, вони можуть передбачити довший строк. Однак у випадках, коли кредитор є малим та середнім підприємством (МСП / KOBI) чи сільськогосподарським або тваринницьким виробником, або коли боржник має статус великого підприємства, строк оплати не може перевищувати шістдесяти днів;

(7) у випадках, коли в договорі не передбачено відсоткову ставку за прострочення платежів кредитору, або коли відповідні договірні положення є недійсними, Центральний банк Турецької Республіки щороку в січні оголошує розмір відсоткової ставки, яка підлягає застосуванню та мінімальний розмір витрат, що можуть вимагатися для відшкодування витрат на стягнення заборгованості. При цьому відсоткова ставка повинна бути щонайменше на вісім відсотків вищою за ставку відсотків за прострочення, що застосовується до комерційних правочинів відповідно до Закону № 3095 від 04.12.1984 «Про законні відсотки та відсотки за прострочення;

- в ст.1 Закону Туреччини №3095 від 04.12.1984 «Про законні відсотки та відсотки за прострочення» передбачено, що у випадках, коли відповідно до Турецького зобов`язального кодексу та Торгового кодексу Туреччини необхідно сплачувати відсотки, якщо їх розмір не визначений договором, така сплата здійснюється за річною ставкою у розмірі дванадцяти відсотків (12%). Президент має право щомісяця встановлювати цю ставку, знижувати її до 10% або збільшувати до подвійного розміру;

- Указом Президента Туреччини № 8485 від 20.05.2024 визначено, що встановлена законом відсоткова ставка застосовуватиметься на рівні 24% річних, починаючи з 01.06.2024;

- в ст.2 Закону Туреччини №3095 від 04.12.1984 «Про законні відсотки та відсотки за прострочення» встановлено, що якщо інше не передбачено договором, боржник, який прострочив сплату грошової суми, зобов`язаний сплатити відсотки за прострочення за минулі дні за ставкою, визначеною у статті 1;

- в ст.146 Турецького зобов`язального кодексу визначено, що, якщо інше не передбачено законом, кожна заборгованість підлягає десятирічному строку позовної давності.

3.8. Також суд враховує, що Туреччина та Україна є сторонами Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденської конвенції 1980 року), яка для Турецької Республіки набула чинності 01.08.2011, для України - 01.02.1991, далі Конвенція.

Відповідно до ст.1 вказаної Конвенції ця Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах: a) коли ці держави є Договірними державами; або b) коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право Договірної держави.

Статтею 14 вказаної Конвенції визначено, що пропозиція про укладення договору, адресована одній чи кільком конкретним особам, є офертою, якщо вона досить виразна й висловлює намір оферента вважати себе зв`язаним у разі акцепту. Пропозиція є достатньо виразною, якщо в ній зазначено товар та безпосередньо чи опосередковано встановлюються його кількість і вартість або передбачено порядок їх визначення.

Відповідно до частини 1 ст. 18 Конвенції заява чи інша поведінка адресата оферти, що висловлює згоду з офертою, є акцептом.

Статтею 53 Конвенції встановлений обов`язок покупця сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції.

Відповідно до частини 1 ст.58 Конвенції якщо покупець не зобов`язаний сплатити вартість у будь-який інший конкретний строк, він повинен сплатити її, коли продавець згідно з договором та цією Конвенцією передає або сам товар, або товаророзпорядчі документи в розпорядження покупця.

Статтею 78 Конвенції передбачено, що якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми, без шкоди для будь-якої вимоги про відшкодування збитків, які можуть бути стягнуті на підставі статті 74.

3.9. Також суд враховує, що відповідно до товаросупровідних документів щодо здійснення позивачем відповідачу 56 поставок спірного товару на загальну суму 682875,00 дол. США поставка цього товару здійснювалась позивачем відповідачу на умовах CPT (Україна).

Відповідно до правил Incoterms 2020 поставка відбулася в момент, коли продавець доставив товар названому перевізникові або іншій особі в узгодженому сторонами місці.

3.10. В контексті вищевказаних норм права, які регулюють купівлю-продаж, та доводів відповідача про те, що постачальником спірного товару був не позивач, а, як стверджує відповідач у цьому спорі, ТОВ «Оптіфрут» (Грузія), суд також зауважує, що право продажу товару належить його власнику. Відповідно до наявних у справі доказів виробником спірного товару був позивач, доказів того, що ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) у встановленому порядку набуло право власності на спірний товар у позивача для можливості його подальшому продажу відповідачу матеріали справи не містять.

3.11. Отже, наявні у справі докази, які не спростовані відповідачем, свідчать про те, що позивач протягом грудня 2021 лютого 2022 здійснив 56 поставок відповідачу товару (цитрусових) на умовах CPT (Україна) на загальну суму 682875,00 дол. США. Поставка товару відбулася в момент, коли продавець-позивач доставив товар перевізникові для його перевезення відповідачу, про що в матеріалах цієї справи наявні відповідні міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), дата кожної з якої наведена вище в таблиці, а також інші товаросупровідні документи на спірний товар, які були прийняті відповідачем разом із спірним товаром.

3.12. У зв`язку із здійсненням позивачем протягом грудня 2021 лютого 2022 вказаних поставок товару (цитрусових) відповідачу на загальну суму 682875,00 дол. США у відповідача, виходячи із умов цих поставок (CPT «перевезення оплачено до») та вищевказаних норм законодавства Туреччини, що регулює спірні правовідносини, виникло зобов`язання із сплати вартості товару позивачу.

Відповідач факт виникнення вказаного зобов`язання (основного боргу) по оплаті вартості товару позивачу в сумі 682875,00 дол. США не спростував, належних доказів виконання вказаного зобов`язання не надав.

3.13. Посилання відповідача на здійснення ним оплат вартості спірного товару іншій особі ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) та надані відповідачем докази щодо здійснення таких оплат суд відхиляє, оскільки власником та постачальником спірного товару, який має право його продажу відповідачу, відповідно до обставин справи та товаросупровідних документів був позивач, а не ТОВ «Оптіфрут» (Грузія).

Посилання відповідача та надані ним на стадії розгляду справи по суті разом із клопотанням від 22.04.2026нові докази, а саме SWIFT-роздруківки щодо здійснення певних платежів від компанії ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) на користь позивача, суд відхиляє з кожної із таких двох підстав:

1) ці докази не були подані відповідачем разом із заявами по суті справи на стадії підготовчого провадження та при цьому судом не встановлено поважних причин, які б перешкоджали відповідачу завчасно звернутись до ТОВ «Оптіфрут» (Грузія) та отримати інформацію про такі SWIFT-перекази, які датовані 2022 роком, якщо відповідач справді вважав ці SWIFT-перекази належними доказами, що мають значення для справи;

2) ці SWIFT-роздруківки не мають відношення до цієї справи та спірних у ній поставок, адже зазначена в графі №70цих SWIFT-переказів інформація про дати та/або номери інвойсів, оплата яких здійснювалась цими SWIFT-переказами (26.01.2022, 19.01.2022, 31.01.2022, AKE20220000 00111, 103, 97, 96, 93, 92, 91) не відповідає даті та номерам інвойсів позивача-постачальника у цій справі щодо поставок спірного товару.

Відповідно до частини 8 ст.80 цього Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Також відповідно до ст.76 вказаного Кодексу суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, докази відповідача в частині цих SWIFT-переказів не подані у встановлений строк та не є належними доказами.

3.14. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що основний борг відповідача за поставлений йому товар позивачем на загальну суму 682875,00 дол. США матеріалами справи підтверджений та відповідачем не спростований.

3.15. Щодо доводів відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне. Суд зауважує про суперечливість правової позиції відповідача у спорі, який одночасно стверджує про відсутність порушення з боку відповідача права позивача-постачальника на отримання коштів за спірний товар і одночасно заявляє суду про застосування позовної давності у спорі.

Із постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц випливає, що позовна давність застосовується за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Тому позиція відповідача в цій частині є суперечливою.

При цьому, із т.146 Турецького зобов`язального кодексу, який застосовується до спірних правовідносин, випливає, що загальна позовна давність становить 10 років.

Отже, строк позовної давності позивачем у цій справі не пропущений, тому доводи відповідача в цій частині суд також відхиляє.

3.16. Угодою між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах (ратифікованою Законом України від 05.07.2001 №2605- III) передбачено, що громадяни договірних сторін мають право на рівний правовий захист на території другої договірної сторони щодо своїх прав та інтересів в цивільних справах так як би вони були громадянами другої договірної сторони. Громадяни однієї договірної сторони на території другої договірної сторони мають право на вільний доступ до суду та інших компетентних органів для подання позовів та захисту своїх прав та інтересів щодо цивільних справ на тих самих умовах, як і громадяни другої договірної сторони. До юридичних осіб, місце діяльності яких є на території однієї з договірних сторін і які були створені згідно з законом цієї договірної сторони, також застосовуються положення цієї Угоди (стаття 1).

Якщо ця Угода не встановлює іншого, то суди договірних сторін мають юрисдикцію розглядати будь-які спори щодо цивільних справ, де відповідач має місце проживання. За позовами до юридичних осіб суди договірних сторін є компетентними, де юридична особа має орган управління чи представництво (стаття 17).

3.17. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 682875,00 дол. США основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

3.18. Крім того, позивачем у цій справі заявлені також позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 71786,00 дол. США від суми основного боргу за період прострочення з 01.03.2022 по 31.08.2025.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування річних в розмірі 71786,00 дол. США, суд зазначає, що у зв`язку із простроченням відповідача по сплаті основного боргу позивач має право на стягнення з відповідача поряд з основним боргом також і річних з простроченої суми відповідно до вищевказаних норм ст.78 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року, ст.1 Закону Туреччини №3095 від 04.12.1984 «Про законні відсотки та відсотки за прострочення», Турецького зобов`язального кодексу та Торгового кодексу Туреччини.

Те, що позивач нарахував річні за меншою ставкою (3%), ніж передбачена цими нормами права відсоткова ставка, є диспозитивним правом самого позивача.

Отже, заявлені позивачем річні в розмірі 71786,00 дол. США за період прострочення з 01.03.2022 по 31.08.2025 також підлягають стягненню з відповідача.

4. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 682875,00 дол. США основного боргу та 71786,00 дол.США 3% річних.

5. У зв`язку із повним задоволенням позову сплачений позивачем судовий збір в сумі 375630,00 грн за подання позовної заяви відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Крім того, позивачем у зв`язку із розглядом цієї справи понесені також судові витрати в загальній сумі 159810,00 грн, пов`язані із здійсненням письмового перекладу документів з іноземних мов на українську. Документальне підтвердження цих витрат позивач надав Господарського суду Київської області разом із клопотанням від 25.03.2026 про розподіл судових витрат. На підставі ст.123, 127 та 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із повним задоволенням позову ці судові витрати позивача в загальній сумі 159810,00 грн покладаються судом на відповідача також.

Керуючись ст.2, 4-9, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Компанії «ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI» (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТАШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокінтерком» про стягнення 682875,00 дол.США основного боргу та 71786,00 дол.США 3% річних задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокінтерком» (місцезнаходження: Україна, 08132, Київська обл., м.Вишневе, вул.Промислова, 5, код ЄДРПОУ 39800840) на користь Компанії «ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI» (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТАШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ) (місцезнаходження: KEMANKES KARAMUSTAFAPASA MAH. KEMANKES CAD. FATIH IS HANI NO: 33/9 BEYOGLU/ ISTANBUL/TURKEY / квартал Кеманкеш Карамустафа Паша, пр. Кеманкеш, БЦ Фатіх, оф. №33/9, Бейоглу/Стамбул/ Туреччина, номер в системі MERSIS 0478-0619-4640-0001) 682875 (шістсот вісімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят п`ять) доларів США основного боргу, 71786 (сімдесят одну тисячу сімсот вісімдесят шість) доларів США 3% річних, 375630 (триста сімдесят п`ять тисяч шістсот тридцять) гривень витрат по сплаті судового збору та 159810 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот десять) гривень витрат, пов`язаних із здійсненням перекладу документів.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2026.

Суддя О.О. Третьякова