Ухвала суду № 139916023, 21.09.2026, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/1835/26

НП: 2-з/453/14/26

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

21 вересня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Микитина Володимира Ярославовича,

сторони та інші учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, - Славська селищна рада Стрийського району Львівської області;

зміст позовних вимог про витребування частини земельної ділянки з чужого незаконного володіння;

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін та інших учасників справи, заяву позивачки ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, -

в с т а н о в и в:

Описова частина із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою.

Позивачка ОСОБА_1 , сформувавши документ в системі «Електронний суд», 16.09.2026 року подала у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, що була зареєстрована в діловодстві 17.09.2026 року за вх. № 7682, в якій просить ухвалити рішення про витребування у її власність з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 частини земельної ділянки площею 408,25 кв. м., з кадастровим номером 4624555700:01:002:0556, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2388635346245, з наступними координатами поворотних точок меж: Х: 5402677.28, 5402655.24, 5402657.57, 5402657.99, 5402678.32; Y: 1295260.54, 1295249.36, 1295232.32, 1295230.02, 1295243.64, яка накладається на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, площею 0,13 га, кадастровий номер: 4624555700:01:002:0072, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 466764346245, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить їй на праві власності. Ціною позову позивачкою ОСОБА_1 вказано 493 000 грн. 00 коп. Також позивачка ОСОБА_1 у змісті позовної заяви просить при ухваленні рішення у справі стягнути понесені судові витрати з відповідача ОСОБА_2 на її користь.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 21.09.2026 року, з-поміж іншого, прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, про витребування частини земельної ділянки з чужого незаконного володіння, та відкрито провадження у цивільній справі. Вирішено розгляд цієї справи здійснити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.11.2026 року о 14:00 год. у залі судових засідань приміщення Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, з повідомленням сторін у справі.

Одночасно із вищевказаною позовною заявою, позивачкою ОСОБА_1 подано також заяву про вжиття заходів її забезпечення у спосіб накладення заборони відчуження земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0449 га, кадастровий номер 4624555700:01:002:0556, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2388635346245, що належить на праві власності відповідачеві ОСОБА_2 ..

Заява про вжиття заходів забезпечення позову вмотивована тим, що наявність спору щодо частини вказаної земельної ділянки підтверджується висновком експерта № 011/24 земельно-технічної експертизи, яким встановлено часткове накладення земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку позивачки ОСОБА_1 , а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачки ОСОБА_1 .. На думку позивачки ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 як власник вказаної земельної ділянки у цілому, до вирішення спору по суті може відчужити чи здійснити її поділ, що, у разі задоволення позовних вимог, унеможливить виконання рішення суду. Позивачка ОСОБА_1 вважає, що запропонований захід забезпечення позову є збалансованим щодо інтересів сторін та співмірним із заявленими позовними вимогами, зазначає, що вартість майна, яке забезпечується, становить 1 430 000 грн., а вартість частини земельної ділянки, яка накладається і яка є предметом позову, 493 000 грн., а також що підстави для зустрічного забезпечення відсутні, оскільки обраний захід не перешкоджає власникові володіти належним йому майном. Крім того, позивачка ОСОБА_1 посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 року у справі за єдиним унікальним номером 905/448/22, щодо неприпустимості застосування завищеного стандарту доказування при вирішенні питання про забезпечення позову.

Сторони та інші учасники справи, на виконання вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, про вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову не повідомлялись.

Закон, джерела права та роз`яснення, котрими керувався суд, постановляючи дану ухвалу.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 149 ЦПК України, суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених у ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним із видів забезпечення позову, передбачених у ст. 150 ЦПК України, є заборона вчиняти певні дії (пункт 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України). Водночас, згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заява про забезпечення позову, як це визначено у ст. 151 ЦПК України, повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до роз`яснень, котрі містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Верховний Суд відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 09.11.2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 915/508/18). Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанови Верховного Суду від 12.04.2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 922/2928/17 та від 05.08.2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 922/599/19).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 753/22860/17).

Згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Будь-яке втручання у це право, в тому числі тимчасове обмеження права розпорядження майном, має здійснюватися з дотриманням справедливого балансу між загальними інтересами (інтересами інших осіб) та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення Європейського Суду з прав людини від 23.09.982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), заяви № 7151/75, № 7152/75).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» (рішення від 29.06.2006 року, заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Своєю чергою, у рішенні у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland) (рішення від 31.07.2003 року, заява № 50389/99) Європейський Суд з прав людини вказує, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Висновок суду за результатами вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд не вирішує наявний спір по суті та не надає оцінки обґрунтованості позовних вимог у цій справі, а з`ясовує лише, чи є достатньо обґрунтованим припущення заявниці ОСОБА_1 про те, що невжиття запропонованого нею заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист її прав, а також чи є такий захід співмірним із заявленими вимогами.

Ознайомившись та перевіривши матеріали поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а також матеріали самого позову, суд дійшов висновку, що заявницею ОСОБА_1 такої обґрунтованості не доведено, з огляду на наступне.

Так, доводи заявниці ОСОБА_1 про те, що відповідач ОСОБА_2 може відчужити чи здійснити поділ належної йому земельної ділянки, ґрунтуються виключно на загальній правомочності власника розпоряджатися своїм майном, яка притаманна будь-якому власнику і сама собою не свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання майбутнього судового рішення. До заяви не долучено жодного доказу на підтвердження фактичних обставин, з якими заявниця ОСОБА_1 пов`язує необхідність вжиття заходу забезпечення позову, зокрема доказів вчинення відповідачем ОСОБА_2 дій, спрямованих на відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 4624555700:01:002:0556, її поділ, передачу в іпотеку чи інше обтяження, розміщення оголошень про її продаж, звернення до нотаріуса чи до державного кадастрового реєстратора з відповідною метою, тощо. Посилання заявниці ОСОБА_1 на висновок експерта та на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, свідчать лише про наявність між сторонами спору, однак не про наявність загрози невиконання рішення суду, що є самостійною обставиною, яка підлягає доведенню.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, право власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4624555700:01:002:0556 набуто на підставі рішення Славської селищної ради Стрийського району Львівської області № 1864 від 16.11.2020 року, тобто майже шість років тому. Відомості про реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку були наявні у позивачки ОСОБА_1 щонайменше з 09.08.2023 року (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 342161830, долучена до позовної заяви), а у 2024 році нею ініційовано проведення земельно-технічного дослідження щодо накладення земельних ділянок. Впродовж всього цього часу, відповідач ОСОБА_2 вказану земельну ділянку не відчужував та не поділяв, про протилежне заявниця ОСОБА_1 не стверджує і доказів цього не надає. Наведене не узгоджується з доводом заявниці ОСОБА_1 про наявність реальної та нагальної загрози відчуження земельної ділянки саме на час розгляду цієї справи, зважаючи, що між сторонами вже виникав судовий спір, пов`язаний з земельними ділянками, зокрема у межах справи за єдиним унікальним номером судової справи 453/1529/24.

Суд враховуєй характер заявленої позовної вимоги. Так, позивачкою ОСОБА_1 пред`явлено віндикаційний позов, предметом якого є повернення у її володіння частини земельної ділянки в натурі. Згідно з ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що власник, з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 183/1617/16); на цю правову позицію посилається і сама позивачка ОСОБА_1 у своїй позовній заяві. Крім того, у разі відчуження майна під час розгляду справи, процесуальний закон передбачає механізм залучення належного відповідача (ст. 51 ЦПК України). Відтак, гіпотетичне відчуження відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки, за умови доведення позивачкою ОСОБА_1 обставин, на які вона посилається, саме собою не позбавляє її можливості захистити своє право у спосіб, який вона обрала, та не свідчить про те, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Таким чином, викладені заявницею ОСОБА_1 обставини не є достатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття запропонованого нею заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення її прав у разі задоволення позову, а тому у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі належить відмовити.

Водночас, суд роз`яснює, що відмова у вжитті заходів забезпечення позову не позбавляє позивачку ОСОБА_1 права повторно звернутися до суду з відповідною заявою у разі виникнення нових обставин, які обґрунтовують необхідність забезпечення позову, з наданням належних доказів на їх підтвердження.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 149-150, 153, 247, 258, 260-261 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, пред`явленого нею до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, про витребування частини земельної ділянки з чужого незаконного володіння, - відмовити.

Строк і порядок набрання ухвалою суду законної сили та її оскарження.

Ухвала, в силу положень ч. 2 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена сторонами у справі у строк подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Дата складення ухвали у повному обсязі: 21 вересня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН