Рішення № 139909038, 21.09.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1507/26

Провадження № 2/591/557/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в особі представника Сідельника Кирила Олеговича до ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: Сумська міська рада, майдан Незалежності 2, код ЄРДПОУ 23823253 про усунення перешкод у користуванні житлом,

установив:

У провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває цивільна справа про усунення перешкод у користуванні житлом.

Позов обґрунтований тим, що 26 квітня 1994 році мати позивачки ОСОБА_3 отримала ордер № 839 на вселення у трикімнатну квартиру, житловою площею 37,74 м.кв. за адресою АДРЕСА_1 . Після смерті матері позивачки рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 26.06.2025 №2152 позивачку визнано головним квартиронаймачем житла. В подальшому позивачка вирішила приватизувати квартиру, однак виявилося, що разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 , який є племінником позивачки. На даний час вже більше 7 років відповідач фактично не проживає за даною адресою. Як зазначено у позові, ОСОБА_2 не має наміру брати участь у приватизації, про що ним було надано нотаріально завірену заяву, проте відділ приватизації не приймає таку заяву і вимагає, щоб відповідач прийшов особисто і написав заяву про відмову в участі у приватизації. Зробити це неможливо, оскільки відповідач проживає закордоном і повертатися в Україну не збирається, до того ж останній не бере участі в утриманні квартири та не сплачує комунальні платежі.

Ухвалою суду від 25.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.06.2026.

Ухвалою суду від 03.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу № 591/1507/26 до розгляду по суті на 21.09.2026.

У судове засідання з розгляду справи по суті позивачка та її представник не прибули, до суду представник позивачки подав заяву від 21.09.2026, у якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив розглядати справу без участі сторони позивачки.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації, які в силу положень частини восьмої статті 128 ЦПК України вважаються врученими. Також відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Третя особа у судове засідання не прибула, згідно поданої заяви від 17.03.2026 просила ухвалити законне й обґрунтоване рішення, не порушуючи майнових прав та інтересів інших осіб, та подальший розгляд справи здійснювати за відсутності представника Сумської міської ради.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дачу і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з цим на підставі статті 247 ЦПК України, суд розглядає справу без фіксування судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1,2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 15,16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Судом встановлено, 26 квітня 1994 року мати позивачки ОСОБА_3 отримала ордер № 839 на вселення у трикімнатну квартиру, житловою площею 37,74 м.кв. за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується архівним Витягом рішення Сумської міської ради народних депутатів від 21.04.1994.

Після смерті матері позивачки рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 26.06.2025 №2152 ОСОБА_1 визнано головним квартиронаймачем житла.

Згідно інформаційного запиту №96/34329 про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані дві особи, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як встановлено судом відповідач за адресою: АДРЕСА_1 не проживає більше 7 років, перебуває за кордоном, не сплачує комунальні послуги, не бере участі в утриманні житла та у спільному побуті, його особисті речі та майно в квартирі відсутні.

ОСОБА_2 не має наміру брати участь у приватизації квартири, про що ним було надано нотаріально завірену заяву від 21.08.2025, в якій останній відмовляється від права частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь позивачки, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією заяви.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка вирішила приватизувати спірну квартиру, проте реєстрація у ній відповідача створює їй перешкоди у реалізації права на приватизацію.

Конституція України у статті 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Стаття 71 Житлового кодексу України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71,72 Житлового кодексу України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 Житлового кодексу України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі№ 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 758/12823/17, від 19 січня 2022 року у справі №344/9319/19.

Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 (зі змінами та доповненнями), роз`яснив, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 у справі № 815/2309/17 висловив правову позицію про те, що зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до статті 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, та те, що відповідач висловив свою волю шляхом подання заяви про відмову від права на частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь позивачки, дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень статей 133, 141 ЦПК України судові витрати суд залишає за позивачкою.

Керуючись статтями 12, 13, 77, 81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: Сумська міська рада про усунення перешкод у користуванні житлом, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Сумська міська рада, майдан Незалежності, 2 м. Суми, код ЄРДПОУ 23823253.

Суддя Ю.О. Зеря