Рішення № 139903126, 21.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11592/26

Провадження № 2/752/10925/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Білас С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович про повернення безпідставно набутих коштів, стягнення інфляційних втрат та 3% річних, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович про повернення безпідставно набутих коштів, стягнення інфляційних втрат та 3% річних та просить стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані кошти в сумі 34 154,04 грн., інфляційні витрати в розмірі 11 228,09 грн., 3% річних у розмірі 3 468,73 грн., а також судові витрати.

В обгрунтування позову зазначає, що 21.01.2022р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №724, про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк». На підставі цього напису відкрито виконавче провадження приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І.І. НОМЕР_2. У процесі примусового виконання виконавчого напису №724 від 21.01.2022р. було стягнуто з ОСОБА_1 та перераховано АТ «Сенс Банк» грошові кошти в розмірі 34 154,04 грн. 15.08.2025р. рішенням Голосіївського районного суду міста Києва задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» та визнано виконавчий напис №724 таким, що не підлягає виконанню. Отже, як вказує позивач, АТ «Сенс Банк» отримав кошти без правової підстави, з огляду на що вони підлягають поверненню згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28.05.2026р. відкрито провадження в даній справі, постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За ухвалою суду від 21.09.2026р. відзив АТ «Сенс Банк» повернуто.

Третя особа письмових пояснень щодо вимог позову до суду не направила.

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, заслухавши думку представників сторін, судом встановлено наступне.

17.02.2022р. приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І.І. відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_3 з виконання виконавчого напису №724 від 21.01.2022р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» 34 415,51 грн.

Як вбачається, в рамках цього виконавчого провадження стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» наступні грошові кошти: згідно платіжної інструкції №1154 від 24.03.2023р. 4 110,52 грн., згідно платіжної інструкції №1586 від 20.02.2023р. 4 552,66 грн., згідно платіжної інструкції №1487 від 30.01.2023р. 2 971,08 грн., згідно платіжної інструкції №1128 від 25.12.2022р. 12 475,45 грн., згідно платіжної інструкції №660 від 23.08.2022р. 10 044,33 грн. Всього стягнуто в загальній сумі 34 154,04 грн.

При цьому рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15.08.2025р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, визнано виконавчий напис, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований за №724 від 21.01.2022р., таким, що не підлягає виконанню, стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 816,80 грн.

Рішення суду від 15.08.2025р. набрало законної сили 16.09.2025р.

Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу стягнення приватним виконавцем за виконавчим написом нотаріуса грошових коштів, які були утримані приватним виконавцем з доходів позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, визнаного в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту,

прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна, можна говорити в тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає в тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, тому отримані відповідачем кошти в сумі 34 154,04 грн, підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №910/1531/18, від 28.01.2020р. у справі №910/16664/18.

За таких обставин, вимоги позивача про повернення безпідставно отриманих коштів є законними та обґрунтованими.

У зв`язку з простроченням повернення грошовиз коштів позивачем

нараховано 3% річних, що склали 3 468,73 грн., та інфляційні витрати в розмірі 11 228,09 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань.

Як встановлено вище, у відповідача перед позивачем існує невиконане грошове зобов`язання.

Відповідач не довів зворотнього належними засобами доказування, а також не надав контррозрахунку суми 3% річних та інфляційних витрат.

З огляду на те, що відповідач не повернув грошові кошти, в позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18.07.2018р. у справі №361/7939/15-ц.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).

Отже, підлягають до стягнення 3% річних у сумі 3 468,73 грн. та інфляційні витрати в розмірі 11 228,09 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для

суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович про повернення безпідставно набутих коштів, стягнення інфляційних втрат та 3% річних задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 34 154,04 (тридцять чотири тисячі сто п`ятдесят чотири грн. 04 коп.) грн., 3 468,73 (три тисячі чотириста шістдесят вісім грн. 73 коп.) грн. 3% річних, 11 228,09 (одинадцять тисяч двісті двадцять вісім грн. 09 коп.) грн. інфляційних витрат.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.) грн. судового збору.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714).

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович (07301, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, «Карат» промисловий майданчик, 5-А, офіс 511 (Бізнес центр «Карат»).

Повний текст рішення суду складено та підписано 21.09.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА