Рішення № 139903001, 21.09.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8692/26

Провадження № 2/727/2931/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 179099 від 14.04.2025 року у розмірі 65 062,32 грн, яка складається з 33 735,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 30 226,32 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та 1 101,00 грн заборгованості за комісією, а також судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 14.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 179099, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 33 735,00 грн строком на 168 днів (з 14.04.2025 по 29.09.2025) із процентною ставкою 300 % річних. Відповідач зобов`язання за договором не виконала, кредит та проценти в установлені графіком платежів строки не повернула. 10.10.2025року між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу № 10102025, за яким право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором відступлено позивачу, що підтверджується Реєстром прав вимог № 1 від 10.10.2025 та Актом приймання-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 10.10.2025р.. Позивач зазначив, що з нарахованої заборгованості свідомо не заявляє до стягнення штрафні санкції (пеню, штраф) у розмірі 7 200,00 грн з огляду на встановлений на період дії воєнного стану мораторій на нарахування та стягнення неустойки за грошовими зобов`язаннями.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, будь-яких заперечень проти позову до суду не направила, доказів на спростування позовних вимог не надала.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі від 19.06.2026року разом з копією позовної заяви та доданих до неї матеріалів направлялися відповідачу на адресу її зареєстрованого місця проживання, однак поштове відправлення повернулося на адресу суду не врученим, з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається їм на адресу місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи, зазначену в позовній заяві. Частиною одинадцятою цієї ж статті передбачено, що учасник справи, якому повістку надіслано за адресою місця проживання, вважається повідомленим про час і місце розгляду справи у випадку, якщо повістку не вручено у зв`язку з відсутністю адресата за адресою. Оскільки судову кореспонденцію направлено відповідачу за адресою її офіційної реєстрації, суд визнає відповідача належним чином повідомленою про відкриття провадження у справі та про право подати відзив.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Оскільки станом на час ухвалення рішення відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов, а докази поважності причин його неподання відсутні, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Судом встановлено, що 14.04.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (код ЄДРПОУ 40474269) та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 179099, який складається з індивідуальної частини, графіка платежів та публічної частини (Правил надання коштів та банківських металів у кредит), розміщеної на офіційному сайті кредитодавця.

Договір укладено шляхом приєднання відповідача до публічної частини та підписання індивідуальної частини електронним підписом одноразовим ідентифікатором 354d29df, застосованим 14.04.2025 року о 11:05:42, що підтверджується відомостями, розміщеними безпосередньо на кожній сторінці індивідуальної частини договору. Такому підписанню передувало подання відповідачем заяви на видачу кредиту № 100805730 від 14.04.2025 року, підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором aeb0420a о 11:05:13 того ж дня, в якій відповідач власноруч (шляхом заповнення анкети-опитувальника) зазначила свої персональні, паспортні дані, місце реєстрації, контактні дані та параметри бажаного кредиту, що збігаються з даними, вказаними в індивідуальній частині договору та паспорті споживчого кредиту.

Відповідно до статей 205, 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), в тому числі з використанням електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Частинами третьою, четвертою, шостою, дванадцятою статті 11, статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. З огляду на викладене суд доходить висновку, що кредитний договір № 179099 від 14.04.2025 року укладено з дотриманням вимог законодавства щодо форми правочину, а наявність електронного підпису відповідача підтверджує її вільне волевиявлення на отримання кредиту та погодження з усіма умовами договору, включаючи графік платежів і паспорт споживчого кредиту.

Пунктом 2.2.1 індивідуальної частини договору встановлено, що сума кредиту становить 33 735,00 грн, з яких 28 000,05 грн підлягали перерахуванню на картку відповідача № НОМЕР_1 , а 5 734,95 грн спрямуванню на погашення одноразової комісії за надання кредиту (17 % від суми кредиту, пункт 2.5 договору). Факт перерахування первісним кредитором коштів у сумі 28 000,05 грн на вказану картку відповідача 14.04.2025 (транзакція № 1590038524) підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 16.01.2026 № 205/16-01 про перерахування грошових коштів. Отже, кредитодавець виконав свій обов`язок з надання кредиту в повному обсязі, а відповідач, прийнявши кошти, підтвердила прийняття пропозиції (оферти) кредитодавця, що відповідає частині третій статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 2.3 індивідуальної частини договору встановлено проценти за користування кредитом у розмірі 300 % річних (тип ставки фіксована). Строк кредитування визначено пунктом 2.6 договору 168 днів, з 14.04.2025 по 29.09.2025, з поверненням кредиту, процентів та комісії за графіком платежів рівними частинами один раз на два тижні (12 платежів по 5 331,11 грн). Пунктом 2.4 договору встановлено комісію за управління та обслуговування кредиту в розмірі 1,00 грн за розрахунковий період за зниженим тарифом та 100,00 грн за стандартним (базовим) тарифом у разі порушення позичальником строків чергового платежу.

Матеріалами справи (карткою обліку виконання договору № 179099 та випискою з особового рахунку відповідача станом на 20.02.2026) підтверджується, що відповідач жодного платежу в рахунок погашення кредиту, процентів чи комісії за весь строк дії договору не здійснила, у зв`язку з чим із 28.04.2025 (дати першого чергового платежу за графіком) кредитодавцем застосовано стандартний (базовий) тариф комісії за обслуговування (100,00 грн за розрахунковий період) відповідно до пункту 2.4 договору. Заборгованість за тілом кредиту (33 735,00 грн) та за процентами (30 226,32 грн) повністю відповідає підсумковим показникам графіка платежів, що є невід`ємною частиною договору (розділ «Усього»: тіло 33 735,00 грн, проценти 30 226,32 грн), а заборгованість за комісією (1 101,00 грн) сумі комісій, нарахованих за 11 розрахункових періодів прострочення за стандартним тарифом та однієї комісії за зниженим тарифом (1,00 + 11 ? 100,00 = 1 101,00 грн). Наведені суми підтверджуються також випискою з особового рахунку відповідача, згідно з якою заборгованість перед позивачем станом на 20.02.2026 складала 72 262,32 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 33 735,00 грн, за процентами 30 226,32 грн, за комісією 1 101,00 грн, за штрафними санкціями 7 200,00 грн.

10.10.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» (клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) укладено договір факторингу № 10102025, за умовами пункту 2.1 якого клієнт відступив факторові права грошової вимоги до боржників, зазначені у відповідних реєстрах прав вимог, а фактор зобов`язався прийняти такі права та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату. Пунктом 4.1 договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог та акта приймання-передачі реєстру. Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 10.10.2025 (запис № 418) та Акта приймання-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 10.10.2025, підписаних уповноваженими представниками сторін договору факторингу, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за кредитним договором № 179099 від 14.04.2025 у складі: заборгованість за тілом кредиту 33 735,00 грн, за процентами 30 226,32 грн, за комісією 1 101,00 грн, за штрафами/пенею 7 200,00 грн, а всього 72 262,32 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено договір факторингу як фінансування під відступлення права грошової вимоги, за яким одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога). Крім того, пунктом 4.1 індивідуальної частини кредитного договору сторони кредитного договору прямо погодили право кредитодавця відступати свої права за договором (повністю або частково) на користь третіх осіб без згоди позичальника. З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 179099 від 14.04.2025 на законних підставах, а отже має право звернутися до суду з цим позовом як новий кредитор.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання визнається його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором. Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки відповідач кредитних коштів у встановлені графіком платежів строки не повернула, а проценти за користування кредитом не сплатила, вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 33 735,00 грн та за процентами в сумі 30 226,32 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 1 101,00 грн суд враховує, що її розмір, порядок нарахування та підстави застосування підвищеного (базового) тарифу в разі прострочення чергового платежу погоджені сторонами в пункті 2.4 індивідуальної частини договору та розкриті у паспорті споживчого кредиту, є економічно обґрунтованими (пов`язані з реальним адмініструванням заборгованості, що виникла з вини відповідача), а її розмір є одним із найнижчих серед складових заборгованості. Заявлена сума комісії включена до складу загальних витрат за кредитом, врахованих при розрахунку денної процентної ставки, відповідність якої законодавчо встановленому максимуму суд встановив вище. За таких обставин вимога про стягнення комісії в розмірі 1 101,00 грн також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі 7 200,00 грн, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд зазначає, що позивач з власної ініціативи не заявив цю суму до стягнення, послався на мораторій, встановлений пунктом 18 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про споживче кредитування» у взаємозв`язку з пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким передбачено, що в період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення чи скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Воєнний стан в Україні, введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у подальшому неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 28.04.2026 № 596/2022, затвердженим Верховною Радою України, та станом на дату ухвалення цього рішення діє до 31.10.2026, тобто є чинним. За таких обставин 7 200,00 грн штрафних санкцій обґрунтовано не включені позивачем до предмета позову, а суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, не виходить за межі позовних вимог і не вирішує питання щодо стягнення штрафних санкцій.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню, становить 65 062,32 грн (33 735,00 грн + 30 226,32 грн + 1 101,00 грн).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України). Подані позивачем докази (кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, заява на видачу кредиту, довідка про перерахування коштів, картка обліку виконання договору, виписка з особового рахунку, договір факторингу з реєстром прав вимог та актом приймання-передачі) є належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для встановлення обставин, викладених вище, а відповідачем ці докази не спростовані.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки ціна позову (65 062,32 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн ? 30 = 99 840 грн станом на 01.01.2026), справа є малозначною, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Позивачем при поданні позовної заяви в електронній формі через підсистему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням, доданим до позовної заяви. Зазначений розмір відповідає вимогам частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн станом на 01.01.2026) з урахуванням понижувального коефіцієнта 0,8, встановленого частиною третьою статті 4 цього Закону для процесуальних документів, поданих в електронній формі: 3 328 грн ? 0,8 = 2 662,40 грн).

Витрати на професійну правничу допомогу підтверджені договором про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, додатковою угодою № 25771391823 від 21.01.2026 та актом приймання-передачі наданих послуг від 20.01.2026, згідно з якими вартість наданих послуг склала 7 000,00 грн, а саме: вивчення матеріалів справи (2 год.) 1 000,00 грн; складання адвокатського запиту (1 год.) 500,00 грн; складання клопотання про витребування доказів (1 год.) 500,00 грн; складання позовної заяви (2 год.) 5 000,00 грн. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Наданий детальний опис виконаних робіт з визначенням витраченого часу та вартості кожної окремої дії дає суду підстави вважати заявлений розмір витрат на правничу допомогу співмірним із складністю справи, обсягом наданих послуг та відповідним критеріям, визначеним частиною третьою статті 141 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає стягненню в повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь позивача, а відповідач не надала заперечень щодо розміру заявлених судових витрат, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача та підлягають стягненню з неї на користь позивача в повному обсязі: судовий збір 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу 7 000,00 грн, а всього 9 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 134, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 205, 207, 512, 514, 526, 530, 599, 610-612, 625, 1054, 1055, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) заборгованість за договором про споживчий кредит № 179099 від 14.04.2025 у розмірі 65 062 (шістдесят п`ять тисяч шістдесят дві) грн 32 коп., з яких: 33 735,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 30 226,32 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 101,00 грн заборгованість за комісією за управління та обслуговування кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати у розмірі 9 662 (дев`ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн 40 коп., з яких: 2 662,40 грн судовий збір, 7 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Чернівецького апеляційного суду. У зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.М. Танасійчук