Рішення № 139903002, 21.09.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9465/26

Провадження № 2/727/3152/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 483801921 від 23.07.2025 у розмірі 16 798,10 грн, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.07.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (далі первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено договір кредитної лінії № 483801921, за умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 5 500,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідача. Відповідач своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

23.09.2025 р. між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № МВ-ТП/54, за реєстром прав вимоги від 23.09.2025 до якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором відступлено ТОВ «Таліон Плюс». У подальшому, 27.02.2026, між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено договір факторингу № 27/0226-01, за реєстром прав вимоги № 1 від 27.02.2026р. до якого право вимоги до відповідача за кредитним договором відступлено позивачу.

Позивач зазначив, що загальна заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 01.05.2026 р. становить 19 548,10 грн, з яких: 5 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 968,10 грн заборгованість за процентами, 330,00 грн заборгованість за комісією, 2 750,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штраф). Водночас позивач вимог щодо стягнення штрафних санкцій у межах цього позову не заявив, у зв`язку з чим ціна позову та загальний розмір грошових вимог до стягнення визначені позивачем у сумі 16 798,10 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 01.07.2026 р. відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданих до неї матеріалів направлені судом відповідачу рекомендованим листом на адресу її місця проживання, однак поштове відправлення повернулося до суду не врученим з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, доказів у спростування позовних вимог, а також клопотань, у тому числі щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду,також, не надсилала.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі повернення поштового відправлення із судовою кореспонденцією з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, судова повістка (ухвала суду) вважається врученою належним чином. Оскільки судова кореспонденція направлялася відповідачу за адресою її місця проживання, зазначеною позивачем у позовній заяві та підтвердженою наявними у справі доказами (зокрема, кредитним договором, довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора), суд вважає відповідача належним чином повідомленою про відкриття провадження у справі та про право подати відзив на позов, а справу такою, що підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами відповідно до частини четвертої статті 223, статті 279 ЦПК України.

Судом встановлено, що 23.07.2025 р. відповідач звернулася до первісного кредитора через його інформаційно-комунікаційну систему (офіційний сайт moneyveo.ua) із заявкою на отримання кредиту, в якій зазначила власні персональні дані (прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, номер телефону, адресу електронної пошти, реквізити банківської картки).

Відповідно до частини третьої статті 3, частин третьої, четвертої, шостої статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із наданих суду копії кредитного договору № 483801921 від 23.07.2025 р., паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ», а також довідки первісного кредитора щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі вбачається, що заявку на кредит подано відповідачем 23.07.2025 р. о 10:42, одноразовий ідентифікатор HWGZ-6994 направлено на належний відповідачу номер телефону 0997092208 о 10:43:30, введено відповідачем та надіслано первісному кредитору о 10:44:48, а кредитні кошти перераховано відповідачу о 10:44:54. Отже, кредитний договір підписаний відповідачем особисто з використанням одноразового ідентифікатора, а тому вважається укладеним у письмовій формі та таким, що відповідає вимогам статей 205, 207, 638, 1054, 1055 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

За умовами кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у формі кредитної лінії на суму 5 500,00 грн, з дисконтним періодом кредитування 30 днів, комісією за надання кредиту в розмірі 330,00 грн та із застосуванням денної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 0,98 % (що на момент укладення договору становило 357,70 % річних).

Факт виконання первісним кредитором свого обов`язку з видачі кредиту підтверджується платіжним дорученням № b39d82a5-a173-4057-bff9-03dc5ea0dbff від 23.07.2025 про перерахування 5 500,00 грн на банківську картку відповідача № 5355-28XX-XXXX-5353, а також довідкою первісного кредитора № 483801921/02032026/Э від 02.03.2026 та письмовими поясненнями первісного кредитора, згідно з якими платіжна операція на суму 5 500,00 грн завершена 23.07.2025 о 10:44:52. Належність зазначеної платіжної картки та номера телефону відповідачу підтверджується даними, зазначеними відповідачем особисто в заявці на кредит, а також кредитним договором.

За таких обставин суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, а також факт належного виконання первісним кредитором своїх зобов`язань з надання кредитних коштів у розмірі 5 500,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 512, статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з частиною першою статті 1077, частинами першою, другою статті 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника); предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав.

Судом встановлено, що 23.09.2025 р. між первісним кредитором (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № МВ-ТП/54, на виконання якого сторони підписали реєстр прав вимоги від 23.09.2025, за яким право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 11 624,80 грн (у тому числі 5 500,00 грн тіла кредиту, 3 044,80 грн процентів, 330,00 грн комісії, 2 750,00 грн неустойки) відступлено ТОВ «Таліон Плюс», що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків та протоколом узгодження предмета факторингової операції від 23.09.2025, згідно з якими фактором сплачено клієнту суму фінансування в повному обсязі.

У подальшому, 27.02.2026 р. , між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та позивачем (фактор) укладено договір факторингу № 27/0226-01, на виконання якого сторони підписали реєстр прав вимоги № 1 від 27.02.2026 та акт приймання-передачі реєстру прав вимоги, за якими право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 19 548,10 грн відступлено позивачу.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Жодних доказів на спростування дійсності наведених договорів факторингу чи реєстрів прав вимоги до суду не надано, недійсними у судовому порядку вони не визнавались, а тому суд виходить з того, що право вимоги до відповідача за кредитним договором на момент звернення до суду з даним позовом належало позивачу.

Суд також враховує, що відповідно до статті 1082 ЦК України боржник, який не був письмово повідомлений про відступлення права грошової вимоги, не звільняється від обов`язку погашення заборгованості первісному кредиторові, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Відсутність доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги сама по собі не припиняє й не змінює її грошового зобов`язання за кредитним договором та не є перешкодою для звернення нового кредитора до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526, статті 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Судом встановлено, що відповідач кредитні кошти в розмірі 5 500,00 грн не повернула, проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту не сплатила, доказів протилежного (платіжних документів, квитанцій тощо) відповідачем не надано, а матеріалами справи (розрахунками заборгованості первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс», випискою з особового рахунку за кредитним договором) підтверджено, що станом на дату звернення позивача до суду будь-які платежі в рахунок погашення заборгованості на рахунки кредиторів не надходили.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості на предмет його відповідності вимогам закону, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній з 24.12.2023, після внесення змін Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг») максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати 1 відсотка. Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності зазначеними змінами, установлено поетапне зменшення граничного розміру денної процентної ставки: 2,5 % протягом перших 120 днів (тобто до 22.04.2024 включно), 1,5 % протягом наступних 120 днів (тобто до 21.08.2024 включно), а з 21.08.2024 постійне обмеження у розмірі, визначеному пунктом 5 частини четвертої статті 8 Закону, тобто 1 відсоток.

Оскільки кредитний договір з відповідачем укладено 23.07.2025 р., тобто в період дії остаточного (постійного) обмеження граничного розміру денної процентної ставки на рівні 1 %, а погоджена сторонами та фактично застосована первісним кредитором денна процентна ставка становила 0,98 %, суд дійшов висновку, що розмір нарахованих відповідачу процентів за користування кредитом не суперечить вимогам чинного законодавства про споживче кредитування, а тому нарахування процентів за користування кредитом у сумі 10 968,10 грн та комісії за надання кредиту у сумі 330,00 грн є обґрунтованим, документально підтвердженим і не суперечить закону.

Суд також звертає увагу, що позивач самостійно не заявив до стягнення нараховану первісним кредитором заборгованість за штрафними санкціями (пенею, штрафом) у розмірі 2 750,00 грн. Суд погоджується з таким підходом позивача та додатково зазначає, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану») у період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Оскільки воєнний стан в Україні, введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, неодноразово продовжувався та відповідно до Указу Президента України № 596/2026, затвердженого Верховною Радою України, є чинним по 31.10.2026, а прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором та нарахування неустойки мали місце у період дії воєнного стану, вимоги про стягнення неустойки (штрафу) в будь-якому разі не підлягали б задоволенню, а тому їх виключення позивачем зі складу позовних вимог суд визнає правомірним.

За результатами перевірки розрахунку заборгованості суд встановив, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, яка заявлена до стягнення, становить 16 798,10 грн, з яких: 5 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 968,10 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 330,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

Оскільки станом на час ухвалення рішення відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, доказів погашення заборгованості (в повному обсязі чи частково) не надала, а наданий позивачем розрахунок заборгованості перевірений судом та визнаний арифметично вірним і таким, що відповідає умовам договору та вимогам закону, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 798,10 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною першою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 45758 від 26.06.2026. Розмір судового збору визначено правильно, з урахуванням ціни позову (16 798,10 грн), мінімального розміру судового збору (не менше одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2026 становив 3 328,00 грн) та коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

Крім того, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений з Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додаткову угоду № 25771545589 від 20.04.2026 до нього та акт прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026, згідно з яким адвокатським бюро надано позивачу послуги на загальну суму 7 000,00 грн, а саме: складання позовної заяви 5 000,00 грн, вивчення матеріалів справи 1 000,00 грн, підготовка та подання адвокатського запиту 500,00 грн, підготовка клопотання 500,00 грн.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, відповідач відзиву на позовну заяву не подала та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляла, а надані позивачем докази (договір, додаткова угода, акт прийому-передачі наданих послуг) підтверджують як факт, так і розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд, керуючись частиною першою статті 141 ЦПК України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у повному заявленому розмірі: судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 204, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 549, 610-612, 625, 638, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 Цивільного кодексу України, пунктом 5 частини четвертої статті 8, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) заборгованість за кредитним договором № 483801921 від 23.07.2025 у розмірі 16 798,10 грн (шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень 10 копійок), з яких: 5 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 968,10 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 330,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати у загальному розмірі 9 662,40 грн (дев`ять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок), з яких: 2 662,40 грн судовий збір, 7 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у випадку розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.М. Танасійчук