Рішення № 139901254, 03.07.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Саркісян О. А.

Справа № 644/4307/25

Провадження № 2/644/1775/26

03.07.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року

Індустріальний районний суд м. Харкова

у складі:

головуючого судді - Саркісян О.А.,

за участю секретаря - Мухіна Є.М.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Комова О.Г.,

відповідачки - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу №644/4307/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 ,МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу чоловіка та жінки, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,-

у с т а н о в и в:

Позивач, через систему «Електронний суд», звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу чоловіка та жінки, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в якому просить суд:

установити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зник безвісти 16 липня 2024 року в районі населеного пункту Красногорівка, Покровського району, Донецької області, України, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , за адресом: АДРЕСА_2 , з 31.12.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року;

установити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зник безвісти 16 липня 2024 року в районі населеного пункту Красногорівка, Покровського району, Донецької області, України, з 22.12.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вела спільне господарство та мала взаємні права та обов`язки з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісти 16 липня 2024 року в районі населеного пункту Красногорівка, Покровського району, Донецької області, України, за адресом: АДРЕСА_2 , з 31.12.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року. Відповідно до довідки від 12.12.2000 року № 63, 04.05.1995 року в Дзержинському відділі реєстрації актів громадянського стану м. Харкова зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис № 366. Мати безвісти зниклого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , а батько ОСОБА_6 помер. Шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 розірваний 22.09.2010 року. Житлове приміщення у якому вони мешкали, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 . Сім`я у весь період з 31.12.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року жила у благополуччі та злагоді, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, спільно відвідували друзів та рідних. Чоловік ОСОБА_4 працював механіком - налагоджувальником швейного цеху, а цивільна дружина ОСОБА_1 швачкою. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 разом виховували її сина ОСОБА_8 . Подружжя планувало зареєструвати шлюб після припинення воєнного стану на території України. ОСОБА_4 , солдат, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 26.09.2023 року, старший водій 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 3 піхотної роти. Довідкою від 05.09.2024 року № 1759, виданою ВЧ НОМЕР_2 , про те, що солдат ОСОБА_4 дійсно в період з 07.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 30.04.2024, з 01.05.2024 по 31.05.2024, з 01.06.2024 по 26.06.2024, з 30.06.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 15.07.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі н.п. Одране Дворічанської територіальної громади, Харківської області, н.п. Красногорівка, Мар`їнської міської громади, Покровського району, Донецької області. Актом службового розслідування від 02.08.2024 року виданого ВЧ НОМЕР_2 встановлено, що вважати військовослужбовця призваного за призовом під час мобілізації старшого водія 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 зниклим безвісти з 16 липня 2024 року. У сповіщенні сім`ї № 307 від 22.07.2024р. за вих. № 1224/МП3, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) зазначено, що солдат ОСОБА_4 зник безвісти 16 липня 2024 року в районі н.п. Красногорівка, Мар`їнської міської громади, Покровського району, Донецької області, України, під час ведення бойових дій. Це сповіщення є підставою для подання документів для отримання належного грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти, в установленому законодавством порядку. ОСОБА_1 звернулася до військової частини НОМЕР_2 із заявою про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти із додатками до неї, у відповідності до п.4,7 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884. 05 лютого 2025 року військова частина НОМЕР_2 в листі № 4820/ФЕС/75/2 зазначила позивачу ОСОБА_1 , що відповідно до Закону № 3995-І позивачка не має право на отримання грошового забезпечення, як цивільна дружина зниклого солдата ОСОБА_4 . Позивач позбавлена можливості повноцінно здійснювати пошук безвісти зниклого чоловіка, чимало установ відмовляють їй у наданні будь-якої інформації, оскільки вона з ОСОБА_4 не перебували у зареєстрованому шлюбі. Встановлення вищевказаного факту, має юридичне значення для позивача, що необхідно останній безпосередньо для реалізації права на отримання грошового забезпечення (зарплати, додаткових винагород) безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_4 відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.4, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, інших соціальних пільг передбачених чинним законодавством. Також позивачка зазначила, що ОСОБА_4 забезпечував та утримував позивачку повністю з 22.12.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року, відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7083 від 02.07.2024 по 12.07.2024 повний діагноз ОСОБА_1 встановлений лікарями є енцефалопатія змішаного генезу ІІ ст., гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2ст., ризик 3, аутоімунний тиреоїдит, еутиреоз. ОСОБА_1 видане пенсійне посвідчення серії НОМЕР_6 від 15.05.2024 року (особова справа № 2865706729, термін дії 31.03.2025р.) по інвалідності 2 гр., загальне захворювання. У зв`язку з наведеним, позивач досить тривалий час не працювала на звичній роботі швачкою перед тим, як її цивільний чоловік зник безвісти від 16.07.24 року, а тому перебувала на його утриманні з 22.12.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року. А цивільний чоловік ОСОБА_4 у вищевказаний період часу з 22.12.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року працював та проходив військову службу під час воєнного стану у військовій частині НОМЕР_2 , отримував належне грошове забезпечення (зарплату, додаткову винагороду, тощо).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 22.05.2025 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні, призначено підготовче засідання.

Відповідачка ОСОБА_2 , через канцелярію суду надала, відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, який в цілому зводиться до того, що вільневолевиявлення ОСОБА_4 на укладення сімейного союзу із позивачкою відсутнє, тому позовні вимоги мають бути відхилені.

Представник позивачки - адвокат Комов О.Г., через систему «Електронний суд», надав відповідь на відзив.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 09.09.2025 року замінено третю особу Військову частину НОМЕР_2 на Військову частину НОМЕР_1 по цивільній справі №644/4307/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу чоловіка та жінки, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Залучено МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ (місцезнаходження: м. Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6, ЄДРПОУ 00034022) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, по цивільній справі №644/4307/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу чоловіка та жінки, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Представник ВЧ НОМЕР_1 , через систему «Електронний суд», надав пояснення, зазначивши, що ОСОБА_1 , хоча можливо і проживала разом з ОСОБА_4 однією сім`єю, але той юридичний факт який хоче встановити позивачка не має свого правового обґрунтування, адже станом на момент подачі даних пояснень, ОСОБА_4 вважається безвісти зниклим, а чинне законодавство не передбачає виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовцям особі яка спільно проживала з ним та факт перебування на його утриманні таке право теж не породжує.

Представник МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ, через систему «Електронний суд», надав пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 06.11.2025 року закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивачки - адвокат Комов О.Г. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Вона не заперечувала, , що позивачка та її безвісті зниклий син ОСОБА_4 мешкали разом 15 років. ОСОБА_1 , була за її сином, як за кам`яною стіною, однак він не хотів офіційно реєструвати шлюб із нею. Попередній шлюб її сина розпався завдяки ОСОБА_1 , оскільки вона влізла у чужу родину та розбила її. Зазначала, що ОСОБА_4 проживав із ОСОБА_1 за місцем проживання позивачки , мав автомобіль, купив гараж біля 25 лікарні, недалеко від свого місця проживанняя, все купував ОСОБА_9 - дачу, пальто, одяг, взуття, допомагав її сину від першого шлюбу- ОСОБА_10 , який проживав разом з ними. Вона неоднократно була в гостях у сина з ОСОБА_9 , була в них на дачі. Також син привозив їй овочі та фрукти з дачі, допомагав їй оплачувати комунальні послуги . В період сумісного життя в них були скандали, але вона не влазила у відносини сина як з першою, так і з другою дружиною ( маючи на увазі ОСОБА_1 ) Після того, як син зник безвісті, під час виконання бойвого завдання, вона оформила виплати, які їй належать, як матері безвісті зниклого, та дала позивачці 10 000 грн. Спочатку вона не заперечувала проти встановлення факту проживання ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_4 однією сім`єю, факчтино разом воони готували документи до суду, однак потім їх відносини погіршилися і наразі вона заперечує проти позову.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про дату розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, будь-яких клопотань або відзиву на позов від відповідачки до суду не надходило.

Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , у поданих через систему «Електронний суд» поясненнях, просив проводити розгляд справи за відсутності представника ВЧ, врахувавши надані пояснення.

Третя особа - МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, у поданих через систему «Електронний суд» поясненнях, просив розгляд справи провести без участі представника Міністерства оборони України, у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши позивачку, представника позивачки - адвоката Комова О.Г., відповідачку ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , дослідивши докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу в період з 31.12.2010 по ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_3 , яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 .

Позивачка зазначила, що вон и з ОСОБА_4 позщнайомилися в 2010 році в обувному цеху "Бастіон", в якому вона працювала і куди також прийшов працювати ОСОБА_4 , з яким вони практично відразу стали проживати однією сім`єю в її квартирі АДРЕСА_4 , разом їздили на роботу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, жили у благополуччі, спільно відвідували друзів та рідних.

Той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 починаючи з 31.12.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року, проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Зокрема, свідок ОСОБА_11 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , надала суду наступні покази: з квітня 2017 року проживаємо в одній квартирі, вони сусіди, мають спільну кухню. ОСОБА_14 та ОСОБА_4 жили однією сім`єю. Стас собі купив купив нову машину, а стару віддав ОСОБА_10 . Разом вони купили дачу. До цього також знала, що вони живуть однією сім`єю.

Свідок ОСОБА_12 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 , пояснила, що з 2009 року знайома із ОСОБА_1 . Працювали разом в обувном цеху «Бастіон», працювали з 7 ранку та до вечора. В 2010 році в їх цех прийшов працювати ОСОБА_4 , вони спочатку почали дружити з ОСОБА_1 . Потім ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали проживати разом. Ми спілкувались, дружили, їздили в гості. Вони разом придбали дачу в пгт. ВВеденка Чугуївського району Харківської області.. З 2016 року ОСОБА_1 не працювала , а ОСОБА_4 працював механіком обувних цехів, добре заробляв, вони купили автомобіль, гараж, дачу, техніку.

Свідок ОСОБА_13 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , пояснила, що знає ОСОБА_1 з народження, вони сусіди, відносини між ними склалися доброзичливі. Дома у ОСОБА_1 буває 1 раз на тиждень. ОСОБА_4 узнала десь 10 років потому. Він працював в обувному цеху. ОСОБА_4 бачила у Наталі, разом пили чай. У них була машина, дача, техніка. Вони жиили однією сім`єю, як чоловік та дружина, вели сумісне господарство..

З наданих позивачкою фотознімків також убачається її спільне з ОСОБА_4 проведення дозвілля, моменти спільного життя та родинного відпочинку .

Крім того позивачкою надано переписку із ОСОБА_4 з застосунку Інтернет мережі «Telegram», «WhatsApp».

На факт підтвердження проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків позивач надала суду к. витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 164777493 від 24.04.2019 року, к. договору купівлі-продажу від 24.04.2019 року, з яких убачається, що вона є власницею земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_8 , тобто придбана у період часу проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 .

Крім того позивачкою надано к. виписки про рух коштів по картці НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ) від 07.04.2025 року АТ «Універсал банк», згідно якої ОСОБА_4 поповнював та здійснював перекази Сосницькій Н.В.: за 22.12.2022 року - 4000 грн. 00 коп., за 15.04.2023 року - 300 грн. 00 коп., за 14.10.2023 року 1500 грн. 00 коп., за 04.11.2023 року - 2000 грн. 00 коп., за 10.11.2023 року - 2000 грн. 00 коп., за 14.11.2023 року - 10000 грн. 00 коп., за 03.12.2023 року - 2000 грн. 00 коп., за 08.12.2023 року - 5000 грн. 00 коп., за 16.12.2023 року -5000 грн. 00 коп., 19.12.2023 року - 4000 грн. 00 коп., за 23.12.2023 року - 4000 грн. 00 коп., за 30.12.2023 року - 4000 грн. 00 коп.; к. виписки про рух коштів по картці НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ) від 07.04.2025 року АТ «Універсал банк», згідно якої ОСОБА_4 поповнював та здійснював перекази Сосницькій Н.В.: за 11.01.2024 року - 4000 грн. 00 коп., за 27.01.2024 року - 3000 грн. 00 коп., за 03.02.2024 року 2000 грн. 00 коп., за 08.02.2024 року - 5000 грн. 00 коп., за 09.02.2024 року - 5000 грн., за 23.02.2024 року - 3000 грн. 00 коп., за 08.03.2024 року - 5000 грн. 00 коп., за 09.03.2024 року - 500 грн. 00 коп., за 09.03.2024 року - 4000 грн. 00 коп., за 17.03.2024 року - 2000 грн. 00 коп., за 21.03.2024 року - 25000 грн. 00 коп., за 22.03.2024 року - 25000 грн. 00 коп., за 23.03.2024 року - 10000 грн. 00 коп., за 24.03.2024 року - 10000 грн. 00 коп., за 25.04.2024 року - 25000 грн. 00 коп., за 27.04.2024 року - 25000 грн. 00 коп., за 30.04.2024 року - 15000 грн. 00 коп., за 25.05.2024 року - 3000 грн. 00 коп., 31.05.2024 року - 3000 грн. 00 коп., за 11.06.2024 року - 5000 грн. 00 коп., за 13.06.2024 року - 2000 грн. 00 коп., за 15.06.2024 року 2000 грн. 00 коп., за 20.06.2024 року - 10000 грн. 00 коп., за 21.06.2024 року - 25000 грн. 00 коп.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, що було затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» Верховною Ради України від 24.02.2022 № 2102-IX»».

ОСОБА_4 , солдат, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 26.09.2023 року, старший водій 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 3 піхотної роти.

Як убачається з довідки від 05.09.2024 року № 134 виданої командиром ВЧ НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_15 вказано, що ОСОБА_4 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки від 05.09.2024 року № 1759, виданою ВЧ НОМЕР_2 , про те, що солдат ОСОБА_4 дійсно в період з 07.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 30.04.2024, з 01.05.2024 по 31.05.2024, з 01.06.2024 по 26.06.2024, з 30.06.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 15.07.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі н.п. Одране Дворічанської територіальної громади, Харківської області, н.п. Красногорівка, Мар`їнської міської громади, Покровського району, Донецької області.

У сповіщенні сім`ї № 307 від 22.07.2024р. за вих. № 1224/МП3, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) зазначено, що солдат ОСОБА_4 зник безвісти 16 липня 2024 року в районі н.п. Красногорівка, Мар`їнської міської громади, Покровського району, Донецької області, України, під час ведення бойових дій. Це сповіщення є підставою для подання документів для отримання належного грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти, в установленому законодавством порядку.

Як убається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.07.2024 року № 12024221180001084, що 22.07.2024 до ЧЧ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області надійшла заява від гр. ОСОБА_2 про те, що остання отримала сповіщення сім`ї № 307, від ІНФОРМАЦІЯ_1 , з повідомленням про те, що її син ОСОБА_4 військовослужбовець ВЧ НОМЕР_2 безвісти зник ІНФОРМАЦІЯ_6 в районі н.п. Красногорівка, Мар`їнської міської громади, Покровського району, Донецької області, України під час ведення бойових дій (ЄО 10278 від 22.07.2024). В Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин зареєстровані дані Індустріальним відділом поліції ГУНП в Харківській області про те, що ОСОБА_4 військовослужбовець ВЧ НОМЕР_2 безвісти зник ІНФОРМАЦІЯ_6 в районі н.п. Красногорівка, Мар`їнської міської громади, Покровського району, Донецької області, України під час ведення бойових дій.

Актом службового розслідування від 02.08.2024 року виданого ВЧ НОМЕР_2 встановлено, що вважати військовослужбовця призваного за призовом під час мобілізації старшого водія 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 зниклим безвісти з 16 липня 2024 року. Начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 виплату грошового забезпечення військовослужбовцю призваному за призовом під час мобілізації старшому водію 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 3 піхотної роти ВЧ НОМЕР_2 солдату ОСОБА_4 здійснювати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884.

В Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин зареєстровані дані Індустріальним відділом поліції ГУНП в Харківській області про те, що ОСОБА_4 військовослужбовець ВЧ НОМЕР_2 безвісти зник ІНФОРМАЦІЯ_6 в районі н.п. Красногорівка, Мар`їнської міської громади, Покровського району, Донецької області, України під час ведення бойових дій.

24.12.2024 року ОСОБА_1 звернулася до військової частини НОМЕР_2 із заявою про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти із додатками до неї, у відповідності до п.4,7 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884.

05 лютого 2025 року військова частина НОМЕР_2 в листі № 4820/ФЕС/75/2 повідомила ОСОБА_1 , що відповідно до Закону № 3995-І ОСОБА_1 не має право на отримання грошового забезпечення, як цивільна дружина зниклого солдата ОСОБА_4 .

Як убачається з довідки від 12.12.2000 року № 63, 04.05.1995 року в Дзержинському відділі реєстрації актів громадянського стану м. Харкова зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис № 366.

Відповідно до к. свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_9 від 02.07.2019 року, шлюб між чоловіком ОСОБА_4 та дружиною ОСОБА_7 розірваний 22.09.2010 року, актовий запис № 418.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечує правове регулювання відносин, пов`язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів визначає Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" встановлено, що цей Закон регулює суспільні відносини, пов`язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

У ст. 6 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" зазначено права близьких родичів та членів сім`ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Частиною другою ст. 9 зазначеного Закону визначено особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими актами законодавства України.

У статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 6 ст. 9 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: зокрема, дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Відповідно п.4, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти» виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.Міноборони, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

При застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Аналогічні висновки, висловлені Верховним Судом в постанові від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц та в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 207/3371/17.

Великою Палатою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

У Постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі №361/4744/19 зазначено, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Іншими доказами проживання однією сім`єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; спільна участь у питанні життєзабезпечення сім`ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту, спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, доглядом за місцем поховання, тощо.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати в сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 року в справі № 369/16486/18.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів, є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну "сімейне життя", вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини" суд визначив, що "поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші "сімейні" de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом".

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством.

Факт спільного проживання позивачки з ОСОБА_4 у період з 31.12.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року, однією сім`єю, як подружжя без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

Надані докази та показання свідків підтверджують факт спільного проживання позивачки із ОСОБА_4 , виникнення між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, піклування чоловіка та жінки один про одного.

Суд, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , який який зник безвісти 16 липня 2024 року в районі населеного пункту Красногорівка, Покровського району, Донецької області, України, однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 31.12.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

Встановлення даного факту породжує для позивача юридичні наслідки, а саме для реалізації прав передбачених Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин".

Посилання відповідачки ОСОБА_2 на те, що вільневолевиявлення ОСОБА_4 на укладення сімейного союзу із позивачкою відсутнє, суд відхиляє, оскільки факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 одією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявності взаємних прав та обов`язків притаманих подружжю, спростовано наданими позивачкою доказами та показами свідків наданих суду.

Більш того, сама відповіадачка в своїх пояясненнях фактично підтвердила обставини, на які посилається позивачка на підтвердження своїх доводів проживанняя нею з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а її заперечення фактично зводилися доо того, що її син не хотів узаконювати свої відносини з ОСОБА_1 та укладати шлюб.

Що стосується позовних вимог в частині встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1 п. 2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: перебування фізичної особи на утриманні.

Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що перебувала на утриманні ОСОБА_4 , який зник безвісти 16 липня 2024 року в районі населеного пункту Красногорівка, Покровського району, Донецької області, України, з 22.12.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року та просить встановити даний факт, що необхідно, у тому числі, позивачу безпосередньо для реалізації права на отримання грошового забезпечення (зарплати, додаткових винагород) безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_4 відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.4, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, іншої соціальної допомоги передбаченої чинним законодавством.

На підтвердження чого надає суду к. виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7083 від 02.07.2024 по 12.07.2024 повний діагноз ОСОБА_1 встановлений лікарями є енцефалопатія змішаного генезу ІІ ст., гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2ст., ризик 3, аутоімунний тиреоїдит, еутиреоз.

ОСОБА_1 видане пенсійне посвідчення серії НОМЕР_6 від 15.05.2024 року (особова справа № 2865706729, термін дії 31.03.2025р.) по інвалідності 2 гр., загальне захворювання.

Зазначає, що досить тривалий час не працювала на звичній роботі швачкою перед тим, як її цивільний чоловік ОСОБА_4 зник безвісти від ІНФОРМАЦІЯ_6 року, а тому перебувала на його утриманні з 22.12.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

Надала к. виписки про рух коштів по картці НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ) від 07.04.2025 року АТ «Універсал банк», згідно якої ОСОБА_4 поповнював та здійснював перекази Сосницькій Н.В.: за 22.12.2022 року - 4000 грн. 00 коп., за 15.04.2023 року - 300 грн. 00 коп., за 14.10.2023 року 1500 грн. 00 коп., за 04.11.2023 року - 2000 грн. 00 коп., за 10.11.2023 року - 2000 грн. 00 коп., за 14.11.2023 року - 10000 грн. 00 коп., за 03.12.2023 року - 2000 грн. 00 коп., за 08.12.2023 року - 5000 грн. 00 коп., за 16.12.2023 року -5000 грн. 00 коп., 19.12.2023 року - 4000 грн. 00 коп., за 23.12.2023 року - 4000 грн. 00 коп., за 30.12.2023 року - 4000 грн. 00 коп.; к. виписки про рух коштів по картці НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ) від 07.04.2025 року АТ «Універсал банк», згідно якої ОСОБА_4 поповнював та здійснював перекази Сосницькій Н.В.: за 11.01.2024 року - 4000 грн. 00 коп., за 27.01.2024 року - 3000 грн. 00 коп., за 03.02.2024 року 2000 грн. 00 коп., за 08.02.2024 року - 5000 грн. 00 коп., за 09.02.2024 року - 5000 грн., за 23.02.2024 року - 3000 грн. 00 коп., за 08.03.2024 року - 5000 грн. 00 коп., за 09.03.2024 року - 500 грн. 00 коп., за 09.03.2024 року - 4000 грн. 00 коп., за 17.03.2024 року - 2000 грн. 00 коп., за 21.03.2024 року - 25000 грн. 00 коп., за 22.03.2024 року - 25000 грн. 00 коп., за 23.03.2024 року - 10000 грн. 00 коп., за 24.03.2024 року - 10000 грн. 00 коп., за 25.04.2024 року - 25000 грн. 00 коп., за 27.04.2024 року - 25000 грн. 00 коп., за 30.04.2024 року - 15000 грн. 00 коп., за 25.05.2024 року - 3000 грн. 00 коп., 31.05.2024 року - 3000 грн. 00 коп., за 11.06.2024 року - 5000 грн. 00 коп., за 13.06.2024 року - 2000 грн. 00 коп., за 15.06.2024 року 2000 грн. 00 коп., за 20.06.2024 року - 10000 грн. 00 коп., за 21.06.2024 року - 25000 грн. 00 коп.

Позивачка ОСОБА_1 отримала другу групу інвалідності, загальне захворювання, 15.05.2024 року, тобто з цього моменту вона являється непрацездатною, а ОСОБА_4 зник безвісті ІНФОРМАЦІЯ_6, тобто пройшов досить невеликий проміжок часу ( два місяці) з того моменту, як позивачка стала непрацездатною для того, щоб робити висновок про знаходження її на утриманні оостаннього.

Доказів про всі свої доходи, а не тільки ті, що враховуються для призначення пенсії та дохід безвісті зниклого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 не надала.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Частиною 3 статті 12 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групіоднотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір з урахуванням наведених норм процесуального права щодо доказування позивачкою не доведено факту перебування на утриманні зниклого безвісті ОСОБА_4 17.07.2024 у період часу з 22.12.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_6.

Позивачка не надала суду достатніх переконливих достатніх доказів перебування на повному забезпеченні або отримання допомоги, яка була постійним та визначальним джелом доходу у зазначений період.

Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_4 , який зник безвісти 16 липня 2024 року, з 22.12.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 ,МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу чоловіка та жінки, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - задовольнити частково.

Установити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який який зник безвісти 16 липня 2024 року в районі населеного пункту Красногорівка, Покровського району, Донецької області, України, однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 31.12.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

В частині позовних вимог щодо встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - відмовити.

Стягнути пропорційно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211. 20 грн., а з кожної по 605. 60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Інформація про сторони:

Позивачка: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідачка: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_10 ),

Відповідачка: ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_11 ),

Треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_11 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ),

Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_12 , ЄДРПОУ НОМЕР_12 ),

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ (місцезнаходження: м. Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6, ЄДРПОУ 00034022).

Суддя: О.А. Саркісян