Рішення № 139895442, 10.09.2026, Київський районний суд м. Полтави

Справа №308/19532/25

Провадження № 2/552/4331/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Фаліна І.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Сіманової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «Райффайзен банк», про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Ракушинець Андрій Андрашович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс», третя особа Акціонерне товариство «Райффайзен банк», про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом ТОВ «ФК «Сіті фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 22.12.2022 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/98262/82/1454594 (кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкрив картковий рахунок клієнту та надав послугу споживчого кредиту у формі кредитування рахунку, під яким розуміються грошові кошти, що надаються клієнту на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника, розмір кредиту на дату початку кредитування 80000,00 грн., з максимальним лімітом в межах якого встановлюється поточний ліміт, у розмірі 500000,00 грн. Строк кредиту становить 48 місяців, починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дати початку кредитування). Датою початку кредитування є 22.12.2022, з кінцевим терміном повного погашення кредиту до 22.12.2026. Банк виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором надавши відповідачу кредит в сумі та на умовах, передбачених кредитним договором. Відповідно до умов кредитного договору, проценти (за користування кредитом) в т.ч. за користування недозволеним овердрафтом процентна ставка фіксована, становить 42,0% річних. Всупереч умовам кредитного договору позичальник припинив виконувати взяті договірні зобов`язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом. 20.02.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-67-F, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» відступив за плату, а ТОВ «ФК «Сіті фінанс» набув права вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №010/98262/82/1454594 від 22.12.2022, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк». Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останнім не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок нового кредитора. Станом на 19.07.2024 заборгованість за кредитним договором складає 141748,72 грн., з яких 125430,00 грн.- сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 16318,72 грн. сума заборгованості за недозволеним овердрафтом, 0,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Також зазначив, що відповідачу направлялась досудова вимога про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, проте станом на дату подання позову досудова вимога відповідачем не виконана.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №010/98262/82/1454594 від 22.12.2022 у розмірі 141748,72 грн., а також судовий збір в сумі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1400,00 грн.

17.03.2026 представником відповідача за первісним позовом Ракушинець А.А. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що новий кредитор не міг набути на підставі доданого до позовної заяви договору право вимоги до відповідача, незважаючи на укладення додаткових угод. Більше того, навіть якщо припустити твердження позивача, що кредитний договір укладався на суму 80000 грн., більша частина якої була погашена, а тому заявлені позовні вимоги не співпадають з доданими до позовної заяви документами. Представником позивача не надано підтвердження щодо способу підписання кредитного договору. Відсутні будь-які відомості про те, коли саме та в результаті яких дій було проведено ідентифікацію. Відповідно, вказане не може бути належним підтвердженням того, що наданий до суду кредитний договір було підписано відповідачем та що останньому були відомі умови такого договору. Відповідно до наданого позивачем договору в розділі Терміни та визначення пункт Способи видачі кредиту вказано, що видача кредиту здійснюється безготівково або готівкою, але жодного документу у виконання факту видачі кредиту не надано. Платіжне доручення без відмітки банку про перерахування коштів та з незаповненими реквізитами одержувача коштів не може свідчити про факт видачі кредиту. Банк не надав докази перерахування коштів на рахунок боржника, оскільки надане ним платіжне доручення вказує на перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 , що не може бути банківським рахунком, оскільки не надано повних реквізитів такого перерахування. Так розрахунок заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. В даному випадку відсутні як докази видачі кредиту, так і докази укладення кредитного договору. Відповідач у справі є фізична особа, яка не зареєстрована як підприємець, а відтак вона не може бути учасником правовідносин, на які поширюється Закон України «Про електронну комерцію». Відсутність заяви про застосування електронного підпису, відсутність доказів, що саме відповідач здійснив будь-які маніпулювання планшетом, а не працівник банку або інша особа, а саме головне відсутність доказів вручення договору про споживчий кредит позичальнику, виключає встановлення факту укладення договору в електронній формі. Вказані договори не відповідають вимогам ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки при прийнятті пропозиції про укладення договору не був заповнений формуляр заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, підписаний в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Стороною позивача не надано будь-яких доказів того, що саме електронним цифровим підписом відповідача підписано договір позики, в тому числі і на умовах надання фінансового кредиту, оскільки позивачем не надано ані відомості про сертифікацію ключа ЕЦП позивача, ані відомості про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Також зазначив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Жодна з наведених вище обставин не надає підстав для стягнення зазначеної судом суми: справа не складна; часом, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) не підтверджено; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт не визначено. У зв`язку з чим просив відмовити у стягненні адвокатських витрат або їх зменшити до 500 грн. Також просив відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості в повному обсязі.

17.03.2026 представником відповідача Ракушинець А.А. подано до суду зустрічний позов, в якому просить суд: визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав вимоги №114/2-67-F від 20.02.2024 року в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що позивач за зустрічним позовом вважає, що Договір про відступлення прав вимоги №114/2-67-F від 20.02.2024 року не відповідає вимога Закону. Так Договір про відступлення прав вимоги укладався щодо передачі права вимоги 23 633 286,32 грн. за ціною 4 324 891,34 грн., що суперечить вимогам Закону, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватись тільки за номіналом. Натомість відступлення права вимоги за ціною нижче номіналу можливе тільки шляхом укладення договору факторингу, що в даному випадку не має місце. Реципієнт за Договором про відступлення прав вимоги повинен мати ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, у той же час, у ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс» така ліцензія анульована 22.12.2022р. за даними Національного банку України (посилання: https://kis.bank.gov.ua/search-fu). Також просив звільнити від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою суду від 25 березня 2026 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Ракушинець А.А., до ТОВ «ФК «Сіті фінанс», про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження замість спрощеного. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне товариство «Райффайзен банк».

27.03.2026 від представника ТОВ «ФК «Сіті фінанс» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено що доводи відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Так, у відзиві зазначається, що кредитний договір нібито був укладений із використанням електронного підпису позичальника. Водночас такі твердження є очевидно помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки кредитний договір укладений у письмовій формі та підписаний відповідачем власноручним підписом, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами. Твердження відповідача про те, що кредитний договір не укладався, є повністю надуманими та не підтверджені жодним доказом. Матеріали справи містять усі необхідні та належні документи, які підтверджують факт укладення кредитного договору, погодження сторонами його істотних умов, а також належне підписання власноручним підписом. Аргументи відповідача щодо нібито «неотримання кредитних коштів» прямо спростовуються первинними бухгалтерськими та банківськими документами, наявними у матеріалах справи, які підтверджують факт перерахування грошових коштів на користь відповідача. Відтак будь-які заперечення щодо неотримання коштів є штучними, суперечать доказам у справі та спрямовані виключно на уникнення виконання зобов`язань. Посилання відповідача на «нерозуміння умов договору» також є безпідставними. Кредитний договір містить усі істотні умови, передбачені чинним законодавством, викладений чітко, зрозуміло та однозначно, а тому не допускає подвійного тлумачення. Матеріали справи містять договір відступлення права вимоги, а також реєстр боржників, якими належним чином підтверджено факт переходу права вимоги до нового кредитора. Вказані документи є належними та допустимими доказами у розумінні процесуального законодавства та прямо підтверджують правонаступництво позивача. Твердження відповідача щодо нібито недійсності відступленого права вимоги є повністю необґрунтованими, надуманими та такими, що не ґрунтуються на жодних доказах. Більше того, подібні доводи свідчать або про свідоме викривлення обставин справи, або про ігнорування відповідачем умов договору відступлення права вимоги, що й могло призвести до формування таких хибних та юридично неспроможних тверджень. На підставі викладеного просив відхилити доводи, викладені у відзиві відповідача, як необґрунтовані та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представником третьої особи АТ «Райффайзен банк» надано до суду заперечення, в якому зазначив, що відповідач звернувся до банку і підписав Угоду CMDPI-2246343 від 01.07.2022 р. про акцепт Публічної пропозиції\Угоди. Відповідно до цієї угоди Відповідач прийняв/акцептував публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк» про надання послуг в порядку та на умовах, що викладені у Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль, що оприлюднені та знаходяться у вільному доступі на сайті банку www.aval.ua, висловив повну та безумовну згоду з її умовами. В рамках Угоди CMDPI-2246343 від 01.07.2022 року АТ «Райффайзен Банк» Борзило І.І. було укладено Заяву про відкриття карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/98262/82/1454594 від 22.12.2022 року, згідно умов якої кредитор зобов`язався надавати позичальнику кредитні кошти на умовах кредитного договору в межах поточного ліміту на дату початку кредитування 80 000,00 гривень строком на 48 місяців під 42,0 % річних, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначенні Кредитним договором. Угода CMDPI-2246343 від 01.07.2022 року, Заява про відкриття карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/98262/82/1454594 від 22.12.2022 року, Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» підписані власноручно безпосередньо ОСОБА_1 , про що свідчить його розписка. Відповідно до ст. 512-519 ЦК України заміна кредитора у зобов`язані відбувається серед іншого відступленням права вимоги, яка не вимагає відступлення виключно за номінальною вартістю зобов`язання. Навпаки, відступлення права вимоги (цесія) здійснюється за ціною, яку вільно визначають сторони договору - первісний кредитор та новий кредитор. Законодавство не встановлює обов`язкової рівності між сумою боргу та ціною його продажу, тому право вимоги може бути продане за номіналом, зі знижкою (дисконтом) або навіть безоплатно, якщо це не договір факторингу. У зв`язку із викладеним протилежні висновки відповідача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України. На підставі викладеного просив прийняти заперечення на позов, задовольнити первісний позов ТОВ «ФК «Сіті фінанс» у повному обсязі і відповідно у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Представник позивача за первісним позовом, ТОВ «ФК «Сіті фінанс», до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник, адвокат Ракушинець А.А., будучи належним чином повідомленими про дату, час та спосіб слухання справи в судовому засіданні участі не приймали. Від представника надійшло клопотання з проханням розглядати справу без його участі та без участі Борзила І.І., просив позовні вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом задовольнити, а у позові ТОВ «ФК «Сіті фінанс» відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи АТ «Райффайзен банк», будучи належним чином повідомленим про дату, час та спосіб слухання справи в судовому засіданні участі не приймав, в матеріалах справи міститься заява з проханням розглядати справу без його участі.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про акцепт публічної пропозиції/Угода № CMDPI-2246343. Відповідно до цієї угоди відповідач підписанням цієї заяви про акцепт прийняв/акцептував публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк» про надання послуг з відкриття та обслуговування банківських рахунків, розміщення вкладів, надання кредитів та інших послуг в порядку та на умовах, що викладені у Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк», що оприлюднені на сайті банку, висловив повну та безумовну згоду з її умовами.

В рамках Угоди CMDPI-2246343 від 01.07.2022 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву про відкриття карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/98262/82/1454594 від 22.12.2022 року, згідно умов якої кредитор зобов`язався надавати позичальнику в межах поточного ліміту кошти на умовах кредитного договору в межах поточного ліміту на дату початку кредитування 80 000,00 гривень строком на 48 місяців під 42,0 % річних, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначенні Кредитним договором.

Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на картковий рахунок одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за картковим рахунком, із здійсненням банком договірного списання коштів кредиту з карткового рахунку у визначених договором випадках, виконанні банком інших операцій за картковим рахунком відповідно до умов договору.

Метою придбання кредиту є придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника. ( п. 2.)

Факт надання банком позичальнику кредитних грошових коштів відповідно умов кредитного договору № 010/98262/82/1454594 від 22.12.2022 підтверджує початок користування кредитом, що підтверджено випискою по рахунку.

Підпунктом 4.2. укладеного договору визначено, що позичальник зобов`язався сплачувати банку обов`язковий щомісячний платіж за користуванням кредитом в розмірі п`ять відсотків від власної заборгованості перед банком але не менше тридцяти гривень або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менше за зазначену суму.

Порядок та умови погашення іншої заборгованості за кредитом, зокрема недозволеного овердрафту визначається пунктами 2.5.5. 2.5.13 пункту 2.5. статті 2 Розділу 6 Правил, згідно яких клієнт зобов`язаний здійснити остаточне погашення кредиту та процентів не пізніше дати закінчення строку кредиту, а у разі його подовження в останній робочий день строку користування кредитом. (п. 4.2. Договору).

Пунктом 6 позичальник підтвердив, що він ознайомлений з чинною редакцією Правил. Клієнт визнає та підтверджує, що на взаємовідносини сторін за заявою від 22.12.2022 року поширюються положення договору, Правил в тому числі Розділів 2, 6 Правил.

Клієнт зобов`язався дотримуватись умов договору, Правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування карткових рахунків, а також надання банком кредитів. Підписанням клієнт підтвердив, що до відносин сторін за цією заявою застосовуються всі положення договору , в тому числі Розділ 2, 6 Правил так само як би текст Правил був би власноруч підписаний клієнтом.

У нижній частині заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/98262/82/1454594 на аркуші наявний додаток № 1 до заяви від 22.12.2022 року, в якому також відображено процентну ставку - 42%, дату щомісячного платежу -до 20 числа, розмір щомісячного платежу - 5%; а також суму щомісячного платежу; погашення суми кредиту; проценти за користуванням кредиту; комісія за зняття готівки; реальну річну процентну ставку; загальну вартість Кредиту.

Зазначену заяву ОСОБА_1 підписав власноруч, що свідчить про його повну згоду з зазначеними умовами, які на час розгляду справи недійсними в установленому законом порядку не визнавалися. .

Також ОСОБА_1 власним підписом засвідчив Паспорт споживчого кредиту, в якому також є всі наявні умови стосовно Кредиту, ідентичні підписаній Заяві .

Отже, відповідача Банком було повідомлено, що проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за фактичний строк користування кредитом виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році.

Банк виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним ді надавши останньому кредит в сумі та на умовах, передбачених кредитним договором, натомість, всупереч умов кредитного договору, відповідач припинив виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору.

20.02.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-67-F, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» відступив за плату, а ТОВ «ФК «Сіті фінанс» набув права вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором № 010/98262/82/1454594 від 22.12.2022, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк».

Відповідно до п. 2.4 договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим договором, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження набуття представником права вимоги за укладеними договорами з відповідачем є безпідставними та спростовуються наданими позивачем відомостями, що містяться в копії договору відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20.02.2024 року; копії письмового повідомлення про загальну вартість сформованого портфеля заборгованості; копії платіжної інструкції про сплату вартості сформованого портфеля заборгованості; копії Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20.02.2024 року.

Отже, відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20.02.2024 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі і за кредитним договором № 010/98262/82/1454594 від 22.12.2022.

Відповідно до наданих розрахунків, що містяться в матеріалах провадження, сума заборгованості за кредитним договором № 010/98262/82/1454594 від 22.12.2022 складає 141748,72 грн., з яких 125430,00 грн.- сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 16318,72 грн. сума заборгованості за недозволеним овердрафтом, 0,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов`язання.

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до наданої виписки по особистому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач здійснював дії направлені на погашення заборгованості, це свідчить про те, що відповідач усвідомлював форму оформлення кредитного договору, погодився з його умовами, отримав кредитні кошти та намагався сплатити кредит.

Однак відповідач ОСОБА_1 , користуючись кредитними коштами, не повернув своєчасно АТ «Райффайзен Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань станом на дату відступлення утворилася заборгованість за кредитним договором № 010/98262/821454594, при цьому доказів щодо оскарження окремих дій банку, або умов кредитних договорів в продовж тривалого користування з боку відповідача не здійснювалось та доказів щодо цього не надано. Доводи представника відповідача щодо необхідності визнання окремих умов кредитних договорів недійсними є неспроможніми, оскільки ані з зустрічним позовом, ані в окремому порядку відповідач до суду з позовом не звертався, отже умови кредитування вважаються такими що відповідають волі сторін договору, а тому є обов`язковими до виконання.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідачем не надано суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомлений з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його умови щодо порядку та строків погашення кредиту та процентів за користування ним, жодним доказом не спростував розмір заборгованості за кредитними договорами, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про відсутність належного електронного підпису, не надання підтвердження щодо підписання кредитного договору та відомостей про те коли саме та в результаті яких дій було проведено ідентифікацію суд відхиляє, оскільки використання одноразового ідентифікатора відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, у якій зазначено, що одноразовий ідентифікатор є належним способом підтвердження волевиявлення особи при укладенні електронного договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язаний надати кошти, а позичальник повернути їх та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджено, що 22.12.2022 банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 80 000,00 грн шляхом їх зарахування на рахунок, що підтверджується банківською випискою.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання коштів.

Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 дійшов висновку, що банківські виписки є належними та допустимими доказами руху коштів і підтверджують факт надання кредиту.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач після отримання кредитних коштів здійснював їх часткове погашення. Факт здійснення платежів свідчить про користування кредитом та визнання зобов`язання.

Доводи відповідача про відсутність первинних бухгалтерських документів є безпідставними, оскільки банківська виписка є первинним документом, що підтверджує здійснення господарських операцій.

Сам по собі факт подання електронних документів у вигляді копій не свідчить про їх недопустимість, оскільки такі докази підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до ст. 509, 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, а їх невиконання є порушенням зобов`язання.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 2 та 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Сума заборгованості підтверджена копією виписки по рахунку відповідача та детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором. При цьому відповідачем не подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували правильність проведених позивачем розрахунків заборгованості.

Отже, сукупність наданих доказів підтверджує факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, а також їх використання, що спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві.

Оцінюючи доводи сторін щодо переходу права вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Як встановлено судом, 20.02.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-67-F.

На виконання зазначеного договору АТ «Райффайзен Банк» листом від 16.07.2024 повідомило про сформований портфель заборгованості, який включає 857 кредитних договорів на загальну суму 23 633 286,32 грн, із визначенням вартості портфеля у розмірі 4 324 891,34 грн та запланованою датою відступлення 18.07.2024.

Отже, перехід права вимоги відбувся після укладення кредитного договору, у зв`язку з чим відступлення стосувалося вже існуючого зобов`язання, а не майбутньої вимоги, що повністю спростовує доводи зустрічного позову.

Доводи зустрічного позову про те, що відступлення права вимоги можливе виключно за номінальною вартістю, суд відхиляє як безпідставні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 дійшла висновку, що відступлення права вимоги за ціною, відмінною від номінальної, саме по собі не свідчить про укладення договору факторингу, а може бути договором купівлі-продажу майнового права.

Аналогічно зазначено, що різниця між номінальною вартістю права вимоги та ціною його відступлення може бути обумовлена ліквідністю такого права та не свідчить про надання фінансової послуги.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.09.2018 у справі №909/968/16 та від 16.03.2021 у справі №906/1174/18, ключовою ознакою договору факторингу є надання фінансової послуги (фінансування) за плату, тоді як метою договору відступлення права вимоги є саме передання права вимоги.

Як убачається зі змісту спірного договору, його предметом є передання права вимоги, а не надання фінансування, відтак він не має ознак договору факторингу.

Крім того, відступлення права вимоги може здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу, а сторони вільні у визначенні ціни такого правочину (ст. 627, 632 ЦК України).

Отже, сам по собі факт відступлення права вимоги за ціною, нижчою за номінальну, не є підставою для визнання правочину недійсним.

Доводи позивача за зустрічним позовом про відсутність у ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» ліцензії суд також відхиляє.

Вимога щодо наявності ліцензії стосується виключно договорів факторингу як фінансової послуги, тоді як відступлення права вимоги (цесія) не є фінансовою послугою та не потребує ліцензування за відсутності ознак факторингу.

Крім того, за даними Комплексної інформаційної системи Національного банку України, що перебувають у відкритому доступі, встановлено, що 11.03.2024 Національним банком України переоформлено ліцензію ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» на здійснення діяльності фінансової компанії з правом надання фінансової послуги факторингу, що додатково спростовує доводи позивача за зустрічним позовом щодо відсутності у відповідача належного правового статусу.

Отже, надані докази у своїй сукупності підтверджують належний перехід права вимоги до позивача, а доводи зустрічного позову є необґрунтованими.

За таких обставин встановлені судом факти підтверджують належне укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, їх використання та наявність заборгованості, а також належний перехід права вимоги до позивача.

У зв`язку з викладеним первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» просило стягнути з відповідача судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження таких витрат позивачем надано копії: договору № 14/06/2023 про надання правничої допомоги від 14.06.2023, укладеного між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та Адвокатом Титаренко Владиславом Володимировичем, додаткова угода № 1 до договору про надання правничої допомоги № 14/06/2023 від 14.06.2023, додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 14/06/2023 від 14.06.2023, замовлення від 02.10.2025 №1496 до договору, акту виконаних робіт (наданих послуг) та платіжної інструкції № 2541 від 15.10.2025.

Відповідно до зазначених документів розмір гонорару становить 1 400 грн та включає: аналіз судової практики та законодавства; аналіз матеріалів, підготовка позовної заяви до суду з додатками до неї; відправлення пакету документів до суду.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують факт надання правничої допомоги, обсяг виконаних робіт та їх вартість.

Разом з тим, відповідач заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх завищений розмір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статей 133, 137, 141 ЦПК України, відповідно до яких витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за умови їх документального підтвердження та з урахуванням критеріїв їх реальності, необхідності та розумності.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 1 400 грн не є завищеним та підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «Райффайзен банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, ЄДРПОУ 39508708, заборгованість розмірі 141 748 (сто сорок одна тисяча сімост сорок вісім) гривень 72 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1400 (одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», третя особа Акціонерне товариство «Райффайзен банк» про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 21.09.2026.

Суддя І.Ю. Фалін