Рішення № 139894880, 21.09.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/6289/24

Провадження № 2/361/4295/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.26

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Писанець Н.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування вимог представник позивача посилається на те, що 29.03.2020р. між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000200314332. Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта), що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та акцептована ОСОБА_1 29.03.2020, шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України) Заяви-формуляра про акцептування оферти №000200314332 від 29.03.2020р. про прийняття пропозиції ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» укласти Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту на визначених умовах.

Відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки № НОМЕР_1 , на яку в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 5 329,00 грн.

Позивачем вказано, що на умовах Договору позики (п.п.5.1.) Кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених Договором позики №000200314332 у розмірі 5 329,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених Договором позики, з кінцевим терміном погашення не пізніше 27.04.2020 (п.п.5.8.), базова процента ставка складає 1,30% в день (п. п. 5.11.), та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії Договору позики (п.п.5.12.).

Позивач зазначив, що Відповідач, в порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, не виконав свої зобов`язання - не здійснивши жодного платежу за договором.

26.02.2021 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договору факторингу №20210226-Ф/2 від 26.02.2021р., та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», включно і до ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 8.

Позивачем вказано, що у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором позики, станом на 24.06.2024р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 665,78 грн., а саме: · залишок заборгованості за тілом -5 329,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування -2078,40 грн.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нарахована новим кредитором за період з 27.02.2021 по 27.05.2021) -11990,25 грн.; інфляційне збільшення (нараховано Новим кредитором за період 28.04.2020 по 23.02.2022) -1268,13 грн.

У зв`язку із чим, позивач просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за договором №000200314332 від 29.03.2020 у розмірі 20665,78 грн.; сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. від 28.06.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 04.04.2025р. №636, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та протоколом визначено суддю Писанець Н.В.

Ухвалою суду від 09.06.2025р. справу до ОСОБА_1 було прийнято до свого провадження та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

За період знаходження справи у суді, від позивача не надходило заяви про зміну позовних вимог.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Позивач, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін - шляхом надсилання копії ухвали суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження разом з позовом та доданими до нього документами за зареєстрованою адресою проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про направлення поштового відправлення №0600282079426; №061022611529 та на його електронну адресу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, що встановлені судом

Судом установлено, що 29.03.2020 ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 уклали договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000200314332, відповідно до якого ТОВ «ФК «Форза» надало позичальнику ОСОБА_1 кредит в розмірі 5 329,00 грн. строком на 30 календарних діб, до 27.04.2020, базова процента ставка складає 1,30% в день (п. п. 5.11.), та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії Договору позики (п.п.5.12.).

Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта), що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та акцептована ОСОБА_1 29.03.2020, шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України) Заяви-формуляра про акцептування оферти №000200314332 від 29.03.2020р. про прийняття пропозиції ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» укласти Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту на визначених умовах.

Додатком до договору позики є графік платежів, у якому зазначено, що 27.04.2020 відповідач має повернути основну суму боргу в розмірі 5 329,00 грн. та сплатити проценти за користування кредитом в сумі 2078,40 грн.

Відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки № НОМЕР_1 , на яку в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 5 329,00 грн.

26.02.2021 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договору факторингу №20210226-Ф/2 від 26.02.2021р., та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», включно і до ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 8.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» наділено правом вимоги до Відповідача за вищевказаним договором у вищевказаному розмірі.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Положеннями ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (надалі - Закону), електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону).

Відповідно до вимог ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно ст.3,12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Враховуючи вищевикладені вимоги законів, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200314332 від 29.03.2020р. та додатку до нього в електронній формі, які підписані за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який відображений у розділі договору щодо реквізитів сторін.

Так, судом також встановлено, що ТОВ «ФК «Форза» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у відповідній сумі.

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором у строки, передбачені договором, щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Відповідно до договору факторингу № 20210226-Ф/2 від 26.02.2021, ТОВ «ФК «Форза» (Клієнт) зобов`язуться відступити ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» (Фактор)Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених договором.

Факт оплати суми фінансування за відступлення прав вимоги згідно вищевказаного договору факторингу підтверджується платіжною інструкцією №185 від 03.03.2021.

Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги №1 до договору факторингу № 2021022-Ф/2 від 26.02.2021 ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набула права грошової вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору №000200314332 від 29.03.2020р. в загальній сумі 7407,40 грн.

04.01.2024 Позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу, в якій повідомив про відступлення прав вимоги за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200314332 від 29.03.2020р. та просив сплатити наявну заборгованість станом на 02.01.2024 в загальній сумі 19 397,65 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 329,00 грн., заборгованість по відсотках 2078,40 грн., заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом 11990,25 грн.

Звертаючись до суду, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» також пред`явило вимогу до відповідача про стягнення не лише заборгованості за тілом та відсотками за договорами позики, а й інфляційних втрат та відсотків за користування кредитними коштами за межами строку дії договору у сумі 1268,13 грн.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Умови щодо нарахування процентів за правомірне та неправомірне користування кредитними коштами мають визначатися окремими пунктами договору.

Так, за умовами п.5.3. Договору позики Сторони погодили, що у випадку користування Кредитом після настання дати погашення заборгованості, вказаної у п.п.5 п. 5 Договору, умови щодо нарахування процентної ставки (п.п.12) п.5 Договору) не застосовується, а застосовується розмір процентної ставки визначений у п.п.13 п. Договору (2,50%). При цьому зміна процентної ставки на умовах визначених цим пунктом не є зміною істотних умов Договору та не вважається змінюваною процентною ставкою. Під процентною ставкою, яка застосовується в разі користування Кредитом поза межами строку дії Договору (п.п.13) п. 5 Договору), маються на увазі проценти в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Підпунктом 9 п. 5 Договору позики передбачено, що сторони погодили, що строк дії Договору, вказаний у п.п.9 п. 5 Договору (30 днів), продовжується на весь період, протягом якого Сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим Договором, та визначається як період від дати видачі Кредиту (29.03.2020) до фактичної дати повернення Кредиту, процентів за відповідними ставками та інших нарахувань визначених Договором та чинним законодавством України.

Відтак нарахування позивачем процентів після закінчення строку кредитування, визначеного Договором позики та інфляційних втрат є правомірним та не суперечить положенням кредитного договору та Договору факторингу №20210226-Ф/2 від 26 лютого 2021 року.

Таким чином, відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, оскільки порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства є, зокрема, визначена ст. 12 ЦПК України змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування вищезазначених обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200314332 від 29.03.2020р. в загальній сумі 20665,78 грн. - підлягають задоволенню.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги те, що відповідач умови укладеного кредитного договору належним чином не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, суд вважає, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо судових витрат

Згідно платіжної інструкції №73567 від 21.06.2024р., при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., які відповідно ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

В обґрунтування стягнення витрат на правничу допомогу представник позивача посилався на те, що ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» понесло у цій справі витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено, зокрема, укладений між адвокатом Бачинським О.М. та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» Договір про надання правової допомоги №20240621-4К від 21.06.2025, за умовами якого Адвокат здійснює захист інтересів Позивача у справі за позовом до ОСОБА_1 за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200314332 від 29.03.2020р. відповідно до п.4.2. якого визначено, що у разі ухвалення судом рішення суду на користь позивача (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000 грн.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р. «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Враховуючи наведене та наявну судову практику з аналогічних справ, суд вважає завищеними вимоги щодо стягнення зазначеної представником позивача суми витрат на правову допомогу, та зменшує її до 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 244, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором №000200314332 від 29.03.2020р. у розмірі 20665,78 (двадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» у відшкодування сплати судового збору у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.40 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4000,00 (чотири тисячі) грн.00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Писанець Н.В.