Рішення № 139892373, 18.09.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/133/26

2/950/417/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

20 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр», позивач) через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 14 350,00 грн заборгованості за кредитним договором № 29.03.2024-100004205 від 29 березня 2024 року, а також судових витрат.

Позов мотивовано тим, що 29 березня 2024 року сторони в електронній формі уклали кредитний договір, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту). Відповідач підписав документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором E242. За договором позивач надав відповідачу 6 000,00 грн строком на 62 дні, до 29 травня 2024 року, шляхом перерахування коштів на платіжну картку, реквізити якої зазначив відповідач.

Умовами заявки погоджено фіксовану процентну ставку «Економ» у розмірі 2 % за один день протягом первинного 31-денного періоду та фіксовану ставку «Стандарт» у розмірі 2,5 % за один день протягом іншої частини строку кредитування. За твердженням позивача, відповідач здійснив платежі 29 березня 2024 року у сумі 120,00 грн та 28 квітня 2024 року у сумі 2 000,00 грн, однак кредит і нараховані проценти у повному обсязі не повернув.

Згідно з розрахунком позивача станом на 9 січня 2026 року заборгованість становить 14 350,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - основний борг, 6 250,00 грн - проценти за користування кредитом та 2 100,00 грн - неустойка. Позивач просить стягнути вказану суму, сплачений судовий збір і розглянути справу без участі його представника. У позові зазначено, що докази витрат на професійну правничу допомогу можуть бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати заяви по суті справи та докази у встановлені судом строки.

Відповідач відзиву на позов, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін, власного розрахунку заборгованості або доказів належного виконання зобов`язань не подав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 та частини п`ятої статті 279 ЦПК України справа розглядається у письмовому провадженні за наявними матеріалами. Оскільки розгляд здійснюється без учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України не проводилося.

Дослідивши письмові й електронні докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії), заявка до кредитного договору та відповідь позичальника про прийняття пропозиції містять узгоджені сторонами істотні умови договору № 29.03.2024-100004205: дату і час укладення - 29 березня 2024 року о 19:35; суму кредиту - 6 000,00 грн; строк - 62 дні; кінцеву дату повернення - 29 травня 2024 року; порядок нарахування і сплати процентів; реквізити сторін та платіжного засобу відповідача 4441-11XX-XXXX-9235. Кожна сторінка документів містить відомості про підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором E242, а примірник кредитодавця підписаний кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи позивача.

Інформація центрального вузла Системи BankID НБУ засвідчує, що 29 березня 2024 року через АТ «Універсал Банк» здійснено електронну ідентифікацію ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведені в цьому документі анкетні дані збігаються з даними позичальника у заявці. Цей доказ підтверджує належність дій з оформлення заявки саме відповідачу.

Квитанція АТ КБ «ПриватБанк» щодо операції № 2443429861 підтверджує, що 29 березня 2024 року о 19:35 за договором № 29.03.2024-100004205 виконано виплату 6 000,00 грн на платіжний інструмент VISA 444111*35. Перші та останні цифри цього номера відповідають маскованим реквізитам платіжного засобу, зазначеним у кредитному договорі. Договір № 4507 про надання послуг у системі LiqPay підтверджує договірні відносини позивача з АТ КБ «ПриватБанк» щодо здійснення масових виплат. У сукупності ці докази підтверджують реальне надання кредитних коштів відповідачу.

Детальний розрахунок заборгованості відображає щоденні нарахування та платежі за весь строк кредитування. За первинний період з 29 березня до 28 квітня 2024 року включно нараховано по 120,00 грн за день, тобто 3 720,00 грн. Платежі відповідача на загальну суму 2 120,00 грн зараховано в рахунок процентів, тому залишок процентів за цей період становив 1 600,00 грн. За період з 29 квітня до 29 травня 2024 року включно нараховано по 150,00 грн за день, тобто 4 650,00 грн. Отже, несплачений залишок процентів становить 6 250,00 грн (1 600,00 грн + 4 650,00 грн), а основна сума кредиту 6 000,00 грн залишилася непогашеною.

Розрахунок є арифметично послідовним, відповідає погодженим ставкам і періоду кредитування, враховує визнані позивачем платежі відповідача. Відповідач не подав доказів інших платежів чи контррозрахунку. Тому суд визнає доведеними основний борг у сумі 6 000,00 грн та проценти у сумі 6 250,00 грн.

Платіжна інструкція № НА00002080 від 14 січня 2026 року підтверджує сплату позивачем судового збору у сумі 2 662,40 грн за подання цього позову.

За статтями 12, 13, 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності та вирішує справу в межах заявлених вимог.

Згідно зі статтями 205, 207, 626, 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов у межах закону; правочин може вчинятися в електронній формі; договір, укладений сторонами, є обов`язковим для виконання.

Відповідно до частин третьої, шостої та восьмої статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а відповідь про прийняття пропозиції може бути підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Такий договір прирівнюється за правовими наслідками до письмового договору.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором за умови підтвердження процедури укладення свідчить про укладення електронного правочину. Разом із тим Касаційний цивільний суд у постанові від 4 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 звернув увагу на необхідність перевіряти цілісність і незмінюваність електронного договору з урахуванням виду підпису та способу подання доказу.

У справі позивач подав через підсистему «Електронний суд» повний комплект взаємопов`язаних документів договору, кожна сторінка яких містить той самий одноразовий ідентифікатор E242, а документи кредитодавця - відомості про КЕП. Зміст заявки й акцепту є тотожним щодо істотних умов; факт ідентифікації через BankID та переказ коштів на зазначений у договорі платіжний засіб підтверджені окремими доказами; відповідач достовірність документів не заперечив і витребування електронних оригіналів не просив. Отже, підстав сумніватися у цілісності поданих доказів суд не встановив.

За статтями 509, 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк; одностороння відмова від зобов`язання не допускається; невиконання або неналежне виконання є порушенням зобов`язання, а боржник, який не виконав його у строк, прострочив виконання.

Відповідно до статей 1048, 1049, 1054 та 1056-1 ЦК України за кредитним договором фінансова установа надає позичальнику кошти, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти у розмірі та порядку, встановлених договором.

Закон України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, установив обмеження денної процентної ставки. За пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX максимальна денна процентна ставка не могла перевищувати 2,5 %. Спірний договір укладено 29 березня 2024 року в межах цього періоду. Погоджена денна процентна ставка за формулою закону становить 2,25 %, а окремі договірні ставки 2 % та 2,5 % не перевищують установленого на той час граничного розміру. Тому підстав вважати умови про проценти нікчемними за частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» немає.

Позивач нарахував проценти лише в межах погодженого 62-денного строку кредитування. Такий підхід відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до яких право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Часткова сплата відповідачем 120,00 грн та 2 000,00 грн, урахована самим позивачем у розрахунку, додатково узгоджується з фактом існування договірних відносин. Водночас сама по собі відсутність відзиву не звільняє позивача від доказування, тому висновок суду ґрунтується не на мовчанні відповідача, а на сукупності досліджених доказів.

Позивач включив до заборгованості 2 100,00 грн неустойки, нарахованої по 150,00 грн за 14 днів прострочення в період з 16 до 29 травня 2024 року. Ця вимога задоволенню не підлягає.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного чи надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Твердження позивача, що виключення пункту 6-1 з розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» Законом № 3498-IX дозволило нараховувати неустойку за договорами, укладеними після 24 січня 2024 року, не враховує чинну норму пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Ця норма поширюється на кредитні договори незалежно від дати їх укладення і прямо звільняє позичальника від сплати неустойки за прострочення у період воєнного стану.

Такий висновок відповідає постанові Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 та постанові Пленуму Верховного Суду від 7 лютого 2025 року № 6, у яких роз`яснено, що пункт 18 охоплює кредитні договори, у тому числі договори про споживчий кредит, а нарахована з 24 лютого 2022 року неустойка за прострочення підлягає списанню.

Отже, вимога про стягнення 2 100,00 грн неустойки суперечить імперативній нормі закону, а тому в цій частині позову слід відмовити.

За частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 12 250,00 грн із заявлених 14 350,00 грн, тобто на 85,3659 %. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 272,78 грн судового збору (2 662,40 грн ? 12 250,00 грн ? 14 350,00 грн). Решта судового збору залишається за позивачем.

Доказів фактичного розміру витрат на професійну правничу допомогу до ухвалення цього рішення не подано. З огляду на зроблену в позові заяву питання про такі витрати може бути вирішено в порядку статей 246, 270 ЦПК України у разі своєчасного подання належних доказів.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 626-629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію» та «Про споживче кредитування», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, заборгованість за кредитним договором № 29.03.2024-100004205 від 29 березня 2024 року у загальному розмірі 12 250 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 6 000,00 грн - основний борг; 6 250,00 грн - проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2 272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) гривні 78 копійок судового збору.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 2 100,00 грн неустойки відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Роман БАКЛАНОВ