Рішення № 139892120, 11.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/39779/24

Провадження № 2/127/2286/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Перевізник А.О.,

за участю представника позивача Мазура В.О.,

представника відповідача - адвоката Савчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року АТ «Правекс Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просило суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №569RPUA212430001 від 31.08.2021 станом на 14.10.2024 в розмірі 423575,86 грн., з яких: заборгованість за кредитом 301777,07 грн.; заборгованість за відсотками 121798,79 грн. та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 31.08.2021 між Акціонерним товариством «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №569RPUA212430001, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит на загальну суму 350000 грн. на споживчі цiлi, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором. Відповідно до п. 3 кредитного договору, Кредит надається позичальнику строком з 31.08.2021 до 30.08.2026 зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 18,99% та 29,99% у разі настання відкладальної обставини, передбаченої у п. 1.7. Загальної частини договору. Відповідно до п. п 6.1.1 та 6.1.2 кредитного договору позичальник зобов`язується забезпечити своєчасне повернення коштів і сплату нарахованих процентів та інших платежів у валюті кредиту. При настанні подій зазначених у п. п. 9.1.даного Договору, достроково у межах строків, передбачених чинним законодавством України, погасити заборгованість за кредитом і процентами у повному обсязі, а також сплатити пеню. Відповідно до п. 5 кредитного договору, кредит видається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок, зазначений у п. 5 особливої частини договору, а саме: НОМЕР_1 . Банк свої зобов`язання по видачі суми кредиту виконав повністю, за заявою позичальника надав грошові кошти на рахунок № НОМЕР_1 . Позичальник своїх боргових зобов`язань за кредитним договором №569RPUA212430001 від 31.08.2021 не виконував, станом на 14.10.2024 сума заборгованості становила 423575,86 грн., тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.02.2025 позовні вимоги було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПравексБанк» заборгованість за кредитним договором №569RPUA212430001 від 31.08.2021 станом на 14.10.2024 в розмірі 423575,86 грн., з яких: заборгованість за кредитом 301777,07 грн.; заборгованість за відсотками 121798,79 грн. та 5082,91 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.03.2026 заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Савчук Інни Василівни про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.02.2025 задоволено. Скасовано заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.02.2025 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.04.2026 прийнято до розгляду судом заяву представника позивача АТ «Правекс Банк» про зменшення позовних вимог по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором №569RPUA212430001 від 31.08.2021 станом на 07.04.2026 в розмірі 97303,37 грн., з яких: заборгованість за кредитом 97303,37 грн.; заборгованість за відсотками 0 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав повністю, просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором №569RPUA212430001 від 31.08.2021 станом на 07.04.2026 в розмірі 97303,37 грн. та судові витрати.

Представник відповідача адвокат Савчук І.В. зменшені позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що позивач надав суду недостовірний розрахунок заборгованості, не врахував всіх сум погашення заборгованості відповідачем, а тому розрахунок не підвереджує, що станом на 07.04.2026 у відповідача існує заборгованість саме у розмірі 97303,37 грн. Крім того, позивач у зазначеному розрахунку не врахував, що ОСОБА_1 є членом Громадського формування з охорони громадського порядку «Спеціалізований загін сприяння міліції «Гепард-Антикримінал» відповідно до Наказу №09-о від 06.12.2021 р. В зв`язку зі збройною агресією рф з перших днів вторгнення ОСОБА_1 став на захист Батьківщини: спочатку служив добровольцем Сил територіальної оборони, а вже 13.04.2022 року уклав Контракт (Добровольче формування №2 Вінницької міської територіальної громади). Відповідно до п.п. 2, 3 Контракту на Добровольця, який зарахований до складу ДФТГ та уклав цей Контракт, поширюються дія статутів Збройних Сил України, гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 119 Кодексу законів про працю України. За мобілізаційною повісткою ОСОБА_1 з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 25.11.2022 року та був відправлений у військову частину до АДРЕСА_1 . Оскільки в нього не було пройдено на момент мобілізації ВЛК, з частини ОСОБА_1 повернули для проходження ВЛК. 09.01.2023 ОСОБА_1 з`явився за новою мобілізаційною повісткою. 21.01.2023 був включений до списків військової частини НОМЕР_2 , у період з 20.01.2023 по 03.02.2023 за програмою БЗВП пройшов навчання за спеціальністю «стрілець» ВОС 100. Чинність вищезазначеного Контракту припинено 29.03.2023 у зв`язку з мобілізацію до ЗСУ. Таким чином, ОСОБА_1 з 21.01.2023 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 по сьогоднішній день, є учасником бойових дій. Добровольці Сил територіальної оборони (ДФТГ) прирівнюються до військовослужбовців у питаннях соціального та правового захисту (статус УБД, інвалідність) на підставі Закону України «Про основи національного спротиву» (№1702-IX) та змін до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу». Тому відповідно до п. п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом відповідачу з 14.04.2022 по 14.10.2024, тоді як сплачені ОСОБА_1 кошти мав зараховувати до тіла кредиту. З урахуванням вказаного представник відповідача вважає, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами розмір заборгованості в сумі 97303,37 грн. і дана сума є завищеною.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 527 та 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч. 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Судом встановлено, що 31.08.2021 між Акціонерним товариством «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №569RPUA212430001, за яким банк зобов`язується надати позичальнику споживчий кредит в розмірах та на умовах, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених Договором. Сума кредиту 350000 грн. на споживчі цiлi, строк кредитування з 31.08.2021 по 30.08.2026, дата щомісячних платежів «31», зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 18,99% та 29,99% у разі настання відкладальної обставини, передбаченої у п. 1.7. Загальної частини договору. Графік платежів зазначається в Додатку №1 до даного Договору (а.с. 12-22).

Видача Кредиту та повернення Кредиту (у тому числі основної суми боргу, нарахованих процентів за користування Кредитом, комісій та інших платежів) здійснюється шляхом перерахування (видача Кредиту) внесення (повернення Кредиту) грошових коштів на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Банку № НОМЕР_1 (п. 5 Особливої частини Договору).

ОСОБА_1 звернувся до Банку із заявою, де зазначено, що відповідно до умов кредитного договору №569RPUA212430001 від 31.08.2021 просить перерахувати кредитні кошти в сумі 350000 грн. на його поточний рахунок № НОМЕР_1 відкритий у Вінницькій обласній дирекції АТ "Правекс Банк" (а.с. 8).

Відповідно до п.п 4.1 кредитного договору кредит видається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок, зазначений у п. 5 особливої частини договору.

Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу обумовлені договором кредитні кошти в сумі 350 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером №321938713 від 31.08.2021 (а.с. 43).

Відповідно до п. 4.2 Загальної частини кредитного договору, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом щомісяця в строки, вказані в п. 3.1 Особливої частини Договору, шляхом внесення грошових коштів, вказаних у колонці «Погашення основної суми кредиту» Графіку платежів за Договором, що вказаний у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту (Додаток №1 до даного Договору), а також в дату повернення Кредиту, зазначену в п.3 Особливої частини Договору, на поточний рахунок Позичальника, зазначений в п.5 Особливої частини Договору, та доручає Банку здійснювати договірне списання відповідної суми грошових коштів, вказаних у колонці «Погашення основної суми кредиту» Графіку платежів за Договором, що вказаний у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту (Додаток №1 до даного Договору), з зазначеного поточного рахунку Позичальника в рахунок погашення заборгованості за Кредитом (договірне списання).

Згідно з п. 4.10, 4.11 кредитного договору проценти нараховуються банком протягом строку на який надається кредит, відповідно до п.3 Особливої частини Договору. Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, протягом процентного періоду зазначеного в пп. 4.1 Особливої частини договору. Нарахування процентів здійснюється із застосуванням методу «факт/факт» (фактична кількість днів у процентному періоді та фактична кількість днів у році).

Відповідно до п. п. 6.1.1 та 6.1.2 кредитного договору Позичальник зобов`язується забезпечити своєчасне повернення коштів і сплату нарахованих процентів та інших платежів у валюті кредиту. При настанні подій зазначених у п. п. 9.1.даного Договору, достроково у межах строків, передбачених чинним законодавством України, погасити заборгованість за кредитом і процентами у повному обсязі, а також сплатити пеню.

У п. 11.3 кредитного договору визначено, що даний договір діє від дня його підписання до повного виконання зобов`язання за цим договором.

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору банк має право достроково припинити строк користування кредитом та вимагати погашення заборгованості за кредитом у повному обсязі, включаючи сплату суми боргу за кредитом, що залишилась, належних процентів, пені та інших платежів та відшкодування завданих банку збитків у разі настання будь-якої з подій зазначених в цьому пункті договору, які сторони домовились вважати суттєвим порушенням умов цього договору. Відповідно до п.п. 9.1.1 кредитного договору, у разі невиконання позичальником будь-яких своїх зобов`язань по цьому договору, у тому числі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань (з затриманням строків платежів, які встановлені п.п. 4.2., 4.3 даного договору більше, ніж на один календарний місяць.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач власноручним підписом підтвердив повне ознайомлення з інформацією про отримані кредитні послуги, які містять основні умови кредитування; інформацію щодо процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту; порядок повернення кредиту; розмір відсотків тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови.

Позивач зазначає, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим порушує умови кредитного договору, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 07.04.2026 в розмірі 97303,37 грн., з яких: заборгованість за кредитом 97303,37 грн.; заборгованість за відсотками 0 грн.

Судом встановлено, що позивач зупинив нарахування відповідачу процентів за кредитним договором з 21.01.2023, застосувавши пільгу, передбачену ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Соціальний захист військовослужбовців врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-ХІІ).

Із положень статті 3 Закону №2011-ХІІ слідує, що дія цього закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Згідно з частиною 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією рф проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Так, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме:

1) звільнення від сплати відсотків за користування кредитом;

2) звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 зазначив, що відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року, статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17 дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц (провадження №61-21025св18).

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Представником відповідача суду надано копію військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого 20.08.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому наявний запис про зарахування ОСОБА_1 на військову службу 21.01.2023 у військову частину НОМЕР_2 ; копії довідок військової частини НОМЕР_2 від 31.03.2023 №3893, від 21.01.2025 №1427, від 26.03.2026 №6184 про перебування солдата ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 відповідно до Указу Президента України про загальну мобілізацію №69/2022 від 24.02.2022, дата включення до списків військової частини 21.01.2023, якими доведено право відповідача ОСОБА_1 на пільги, визначені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а саме звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом з 21.01.2023 (том 2 а.с. 105-108, 114, 116 на звороті).

Отже, позивач правомірно зупинив нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом з 21.01.2023.

Надана представником відповідача копія Контракту, укладеного 13.04.2022 між ОСОБА_1 і Добровольчим формуванням №2 Вінницької міської територіальної громади (том 2 а.с. 110-111) не є документом, який надає право відповідачу на пільги у виді звільнення від нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи представника відповідача про надання позивачем недостовірного розрахунку заборгованості, неврахування всіх сум погашення заборгованості відповідачем, з огляду на таке.

На підставі заочного рішення суду від 18.02.2025 Вінницьким міським судом Вінницької області 26.03.2025 було видано виконавчий лист №127/39779/24 про стягнення ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПравексБанк» заборгованості за кредитним договором №569RPUA212430001 від 31.08.2021 станом на 14.10.2024 в розмірі 423575,86 грн., з яких: заборгованість за кредитом 301777,07 грн.; заборгованість за відсотками 121798,79 грн. та 5082,91 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, який був пред`явлений стягувачем до примусового виконання.

Як вбачається з листа приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської А.Л. №48329 від 20.04.2026, в ході виконавчого провадження №77894695 з відповідача ОСОБА_1 на виконання заочного рішення суду від 18.02.2025 було стягнуто грошові кошти в сумі 256232,14 грн., з яких: 6348 грн. витрати виконавчого провадження, 227167,36 грн. перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу та 22716,78 грн. основна винагорода приватного виконавця. Також на рахунок боржника повернуто 17466,21 грн. надлишково стягнутих коштів. Від реалізації арештованого майна на рахунок приватного виконавця з обліку депозитних сум надійшли кошти в сумі 146525,62 грн., з яких 133205,11 грн. перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу та 13320,51 грн. перераховано основної винагороди приватного виконавця (том 2 а.с. 169-170).

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської А.Л. про закінчення виконавчого провадження від 17.03.2026 по виконанню виконавчого листа №127/39779/24, залишок нестягненої суми за виконавчим документом 201491,41 грн., сума стягнутого виконавчого збору/винагороди приватного виконавця 22716,78 грн. (том 2 а.с. 148).

Згідно з банківською випискою за особовим рахунком ОСОБА_1 , останній здійснював платежі до 31.08.2022, а саме на погашення тіла кредиту було сплачено 48222,93 грн., на погашення відсотків 63477,07 грн. (том 1 а.с. 46-134).

Представником відповідача надано копії платіжних інструкцій про перерахування приватним виконавцем Думанською А.Л. на рахунок стягувача АТ «ПравексБанк» в межах виконавчого провадження грошових коштів на загальну суму 197034,65 грн. (том 2 а.с. 173-181).

Відповідно до наданого банком розрахунку, станом на 07.04.2026 за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 97303,37 грн., з яких: заборгованість за кредитом 97303,37 грн.; заборгованість за відсотками 0 грн.

У даному розрахунку відображено сплачені відповідачем платежі до 31.08.2022, а саме на погашення тіла кредиту в сумі 48222,93 грн., на погашення відсотків 63477,07 грн., а також зараховано стягнуті з ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження грошові кошти на погашення відсотків до 21.01.2023 та на погашення тіла кредиту відповідно до обумовленого кредитним договором графіку платежів по 31.03.2025 включно. Всього за відповідачем рахується погашеною заборгованість за тілом кредиту в загальному розмірі 252696,63 грн.

Оскільки за умовами договору відповідач зобовязався повернути позивачу отримані кредитні кошти в сумі 350000 грн., а станом на 07.04.2026 повернув 252696,63 грн., тому залишок заборгованості за тілом кредиту складає 97303,37 грн.

Відповідач не надав суду і матеріали справи не містять належних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором на суму 97303,37 грн. або повного погашення відповідачем заборгованості за кредитом.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що надані позивачем АТ «Правекс Банк» докази у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач порушив умови кредитного договору №569RPUA212430001 від 31.08.2021 і допустив заборгованість за тілом кредиту станом на 07.04.2026 в розмірі 97303,37 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3328,64 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПравексБанк» заборгованість за кредитним договором №569RPUA212430001 від 31.08.2021 станом на 07.04.2026 в розмірі 97303,37 грн. та судовий збір в розмірі 3328,64 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Правекс Банк», адреса: м. Київ, пр. Леоніда Каденюка, 23, код ЄДРПОУ 14360920.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення суду складено 21.09.2026.

Суддя: