Рішення № 139882185, 18.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13360/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О.,

при секретарі судового засідання Сидоренко Ю.С.,

за участю представника позивача Соловйова В.В., представника відповідача Зарудної А.І. розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, акціонерне товариство «СЕНС БАНК», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 27858/15-32-24-04-20 від 04.06.2025 на суму 80076,59 грн за податковим зобов`язанням та 20019,15 грн за штрафними (фінансовими санкціями), загальна сума 100095,74 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 27859/15-32-24-04-20 від 04.06.2025 на суму 960919,11 грн за податковим зобов`язанням та 240229,78 грн за штрафними (фінансовими санкціями), загальна сума 1201148,89 грн;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форма «Ф» від 31.07.2025 № 0016120-1305-1532 на суму податкового боргу в розмірі 1301244,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що банк не надсилав йому рекомендоване повідомлення про суму списаного боргу, не надавав інформацію про суму списаної/прощеної заборгованості під особистий підпис, позивач не укладав із банком догові про прощення боргу в якому б зазначалася сума списаного/прощеного боргу. У листі від 19.05.2021 вx. 42774/6 від 07.06.2021 зазначено, про сповідення про суму прощеного боргу шляхом надсилання рекомендованого повідомлення з повідомленням про вручення, водночас не зазначається ані номер такого повідомлення, ані дата його направлення. Для вирішення питання, щодо виконання позивачем вимог про самостійне включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощенно відповідачу необхідно встановити, чи виконав кредитор вимоги зазначеного вище положення закону та якими належними доказами це підтверджується. Рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 14.01.2014 встановлено основну заборгованість позивача перед банком в розмірі 1544402,66 грн.

У відзиві відповідач вважає, що сума 5338438,48 грн. є сумою основної заборгованості, це підтверджується листом від 14.05.2021 № 42541-23.1-б/б АТ «АЛЬФА БАНК» в якому визначено: «за 2-ий квартал 2020 АТ «АЛЬФА -БАНК» відображено нарахований та виплачений дохід в розмірі 5338439,48 грн. (прощена сума кредиту), що у валютному еквіваленті становить 193219,40 дол. США. станом на 28.12.2018 загальна заборгованість за кредитним договором № 800003510 становила 5255913,80 дол. США складається з: сума кредиту 193219,40 дол. США. На запит контролюючого органу № 3396/6/15-32-24-03 від 25.02.2021 акціонерне товарисво «АЛЬФА БАНК» підтвердило суму нарахованого та виплаченого доходу у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості у розмірі 5338439,48 грн. Таким чином, банківською установою акціонерного товариства «Альфа банк» підтверджено, що сума основної прощеної заборгованості (додаткове благо) - 5338439,48 грн. 05.04.2021 позивачем подано декларацію про доходи та майновий стан за 2020 рік, однак не включено у показники декларації прощену суму податкового боргу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-IV (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 17.03.2025 № 3009-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань слати до бюджету належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (а.с. 114).

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки 31.12.2020 року» №21096/15-32-24-04-15 від 01.05.2025 (а.с. 62-103), в якому зазначено про порушення 1. п.п 162.1.1, п. 162.1 ст. 162, п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. Б п. 171.2 ст. 171, п. 167.1 ст. 167, п. 179.1 ст. 179.7, ст. 179 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за період, що перевірявся 960919,11 грн. 2. п.п. 162.1.1, п. 162.1 ст. 162, п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. Б п. 171.2 ст. 171 п. 167.1 ст. 167, п. 179.1 ст. 179, п. 179.7 ст. 179, п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розділ ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті річного декларування за період, що перевірявся, на суму 80076,59 грн. (а.с. 36-39).

За результатами розгляду матеріалів перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення № 27858/15-32-24-04-20 від 04.06.2025, податкове повідомлення-рішення № 27849/15-32-24-04-20 від 04.06.2025 (а.с. 34-35) та направлено податкову вимогу форма «Ф» від 31.07.2025 № 0016120-1305-1532 (а.с. 33).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового кодексу України врегульований порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 78.8. Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України).

Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (підпункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог підпункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України спосіб вручення наказу та повідомлення щодо проведення контрольного заходу надає відповідачу можливість обирати альтернативні шляхи направлення документів платнику податків, а саме: або засобами електронного зв`язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику, або засобами поштового зв`язку.

При цьому у разі обрання податковим органом останнього способу надіслання поштової кореспонденції та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа такий відповідно до абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

При цьому суд звертає увагу на те, що зазначені вище положення податкового законодавства не дають підстави вважати, що законодавець ототожнює такі поняття як «вручення» та «надіслання» наказу в розумінні належного повідомлення про проведення перевірки.

Суд звертає увагу, що невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, і завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Так, вимога, яку Податковий кодекс України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує з чітко зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків, а саме:

- право бути присутнім під час проведення перевірок;

- право подавати письмові звернення щодо проведення замість документальної невиїзної перевірки - документальну виїзну.

Подібні правові висновки вже було зроблено Верховним Судом при ухваленні постанови від 06.08.2019 у справі №520/8681/18.

При цьому суд звертає увагу, що Верховний Суд України у постанові від 25.01.2015 у справі 21-425а14 зробив правовий висновок відповідно до якого, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З урахуванням наведеного обставина належного вручення наказу про проведення невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення цього спору.

Відповідачем надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення наказу про проведення невиїзної перевірки, з якого вбачається, повернення направлення від 19.03.2025 за закінчення строку зберігання (а.с. 116)

Водночас в матеріалах справи відсутні докази направлення письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки з метою повідомлення позивача про її проведення.

Інших доказів щодо належного повідомлення позивача про проведення перевірки до її початку контролюючим органом не надано.

В ході судового процесу відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, що до початку проведення контрольного заходу, у нього була наявна інформація про вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копії повідомлення про проведення контрольного заходу, адже в матеріалах справи відсутні документи, які б засвідчили факт отримання відповідного повідомлення платником податків, або надходження від пошти відповідного повідомлення про вручення із зазначенням причини невручення поштового конверта, в якому знаходилося повідомлення, чи інші належні докази саме до початку проведення відповідної перевірки, з приводу правомірності якої виник спір, як того вимагає імперативна норма пункту 79.2 статті 79 ПК України.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності проведення контрольного заходу обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на останнього, що прямо випливає із положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином контролюючим органом не виконано вимоги щодо надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що відповідно до абзацу другого пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України є передумовою для права розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З огляду на те, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів направлення позивачу на його за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) копії та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки контролюючим органом не надано, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки вказане підтверджується встановленими фактичними обставинами справи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.08.2020 у справі №160/2116/19.

З огляду на встановлені обставини справи суд приходить до висновку, що допущені відповідачем процедурні порушення при призначенні та проведенні перевірки безпосередньо вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки, оскільки позбавили можливості позивача надати до перевірки документи на підтвердження відповідних показників податкової звітності та вплинули на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки рішень.

Незаконність призначення й проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача є достатньою правовою підставою для висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкових повідомлень-рішень № 27858/15-32-24-04-20, 27849/15-32-24-04-20 від 04.06.2025, як її прямого наслідку, оскільки описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей отриманих в ході такої перевірки та, відповідно, нівелюють її результати.

В контексті наведеного суд також зауважує, що за встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевіри без законних підстав у суді відсутня необхідність аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.

Наведений підхід був продемонстрований, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 № 826/17123/18, в якій було сформульований такий правий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

У постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 окрім наведених, Суд обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що стали підставою до задоволення позову, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.09.2024 у справі № 520/23362/23.

За вказаних обставин, оскаржуване податкові повідомлення-рішення від № 27858/15-32-24-04-20, 27849/15-32-24-04-20 від 04.06.2025 є такими, що прийняті без урахування всіх обставин справи, передчасно, тому є протиправними та підлягають скасуванню, відмовідно підлягає задоволенню похідна вимога, а тому суд приходить до висновку про протиравність та необхідність скасування податкової вимоги форма «Ф» від 31.07.2025 № 0016120-1305-1532 прийнятої на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, вул. Семінарська, 5, м. Одеса, ЄДРПОУ 44069166), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (03150, вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, ЄДРПОУ 23494714), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 27858/15-32-24-04-20 від 04.06.2025 та податкове повідомлення-рішення № 27849/15-32-24-04-20 від 04.06.2025.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форма «Ф» від 31.07.2025 № 0016120-1305-1532.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2168,26 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.09.2026.

Суддя Олександр ХУРСА