Рішення № 139881068, 18.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 рокусправа № 380/8846/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОПАРТНЕР» до Львівської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОПАРТНЕР» (далі позивач, ТОВ «ФЛЕКСОПАРТНЕР») з позовом до Львівської митниці (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000017/2 від 06.01.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товарів позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надав документи, які містять усі відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що спричинило необхідність сплати різниці між сумами митних платежів, що нанесло значні збитки позивачу.

Ухвалою суду від 08.05.2026 залишено позов без руху.

Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.

Ухвалою суду від 18.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що за результатами проведеного опрацювання встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Тому, посадові особи Львівської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав повністю.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,

в с т а н о в и в :

Позивач уклав із компанією «POLIDRUK WEST Sp. Z.о.о.», Польща зовнішньоекономічний договір (Контракт) №PDW-FL-01/09/2025 від 01.09.2025 (далі Контракт).

Відповідно до істотних умов контракту продавець продає покупцю н-бутилацетат (бутиловий ефір оцтової кислоти) відповідно до специфікацій, у яких зазначаються асортимент, назва, кількість і ціна товару. Специфікації оформлюються додатками до контракту і є його невід`ємною частиною.

Згідно з додатком №0112/881 від 01.12.2025 Контракту (специфікація) сторони погодили продаж бутилацетату у кількості 26100 кг за ціною 1,01 доларів США за кг на загальну суму 26361,00 доларів США. Умови поставки: FCA Гданськ.

Відповідно до інвойсу №881/MG4/2025 від 01.12.2025 позивач придбав у продавця товар «N-Butyl Acetat н-бутилацетат (бутиловий ефір оцтової кислоти)».

З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до митного органу митну декларацію №26UA209170000575U6 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №26UA209170000575U6 митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу з декларацією: Сертифікат аналізу №ВТАС250908 від 05.09.2025; Рахунок-фактура (інвойс) №881/MG4/2025 від 01.12.2025; Коносамент №MEDUKP032478 від 26.09.2025; Накладна УМВС №31525552 від 15.12.2025; Автотранспортна накладна №9222 від 04.01.2026; Супровідний документ T1 №25PL322080NU154QK2 від 12.12.2025; Декларація про походження товару №881/MG4/2025 від 01.12.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №A012882 від 18.12.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №A012882-1 від 18.12.2025; Прейскурант (прайс-лист) виробника товар Price offer від 01.11.2025, від 30.07.2025; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №19-09/ 1063 від 05.01.2026; Розрахунок ціни (калькуляція) від 09.12.2025; Інші некласифіковані документи Purchase order PO від 15.11.2025, закупівельний інвойс №BD25260 від 05.09.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №PDW-FL-01/09/2025 від 01.09.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0112/881 від 01.12.2025; Договір (контракт) про перевезення №457-ЮГЛ від 01.12.2025; Копія митної декларації країни відправлення №42272025001047057 від 23.09.2025.

За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимогу в якій просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

У відповідь на вимогу митного органу позивач повідомив, що інші документи надати неможливо. Просив визначити митну вартість відповідно до поданих документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №209000/2026/000017/2 від 06.01.2026.

Рішення про коригування митної вартості товарів обґрунтовує тим, що Львівською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки у поданих документах відсутні всі відомості, які місять інформацію про ціну, що фактично була сплачена за товар. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування другорядного методу (стаття 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала мд №UA209230/2025/120146 від 15.12.2025 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,13 дол. США/кг».

Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю й оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209170/2026/000016. З метою випущення товару у вільний обіг позивач подав митну декларацію, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправним позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України).

Відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові у справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

У випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені пунктом 2 частиною 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод не застосовується у таких випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Кожен із вказаних випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

За приписами частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

З викладених норм права висновується, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №804/16271/15, 16.09.2022 у справі №804/2708/18, від 18.05.2022 у справі №620/1735/20, від 21.09.2023 у справі №520/18432/21.

Суд також враховує висновки Верховного Суду у справі №520/22458/23 від 02.05.2024 при розгляді цієї справи.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач уклав із компанією «POLIDRUK WEST Sp. Z.о.о.», Польща зовнішньоекономічний договір (Контракт) №PDW-FL-01/09/2025 від 01.09.2025 (далі Контракт).

Відповідно до істотних умов контракту продавець продає покупцю н-бутилацетат (бутиловий ефір оцтової кислоти) відповідно до специфікацій, у яких зазначаються асортимент, назва, кількість і ціна товару. Специфікації оформлюються додатками до контракту і є його невід`ємною частиною.

Згідно з додатком №0112/881 від 01.12.2025 Контракту (специфікація) сторони погодили продаж бутилацетату у кількості 26100 кг за ціною 1,01 доларів США за кг на загальну суму 26361,00 доларів США. Умови поставки: FCA Гданськ.

Відповідно до інвойсу №881/MG4/2025 від 01.12.2025 позивач придбав у продавця товар «N-Butyl Acetat н-бутилацетат (бутиловий ефір оцтової кислоти)».

З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до митного органу митну декларацію №26UA209170000575U6 відповідно до яких було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Як зазначено в позовній заяві на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації позивачем надано: Сертифікат аналізу №ВТАС250908 від 05.09.2025; Рахунок-фактура (інвойс) №881/MG4/2025 від 01.12.2025; Коносамент №MEDUKP032478 від 26.09.2025; Накладна УМВС №31525552 від 15.12.2025; Автотранспортна накладна №9222 від 04.01.2026; Супровідний документ T1 №25PL322080NU154QK2 від 12.12.2025; Декларація про походження товару №881/MG4/2025 від 01.12.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №A012882 від 18.12.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №A012882-1 від 18.12.2025; Прейскурант (прайс-лист) виробника товар Price offer від 01.11.2025, від 30.07.2025; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №19-09/ 1063 від 05.01.2026; Розрахунок ціни (калькуляція) від 09.12.2025; Інші некласифіковані документи Purchase order PO від 15.11.2025, закупівельний інвойс №BD25260 від 05.09.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №PDW-FL-01/09/2025 від 01.09.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0112/881 від 01.12.2025; Договір (контракт) про перевезення №457-ЮГЛ від 01.12.2025; Копія митної декларації країни відправлення №42272025001047057 від 23.09.2025.

Втім зі змісту оскарженого рішення встановлено, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально.

Тому, відповідач надіслав декларанту пропозицію, відповідно до частин 2, 3 статті 53 МК України про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивачу запропоновано надати: - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або банківські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспорті (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а сам: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, розрахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вимог митного органу позивач додатково не надав підтверджуючі документи.

Відповідач в обґрунтування розбіжностей у долучених позивачем до митної декларації документах зазначає таке:

- відповідно до договору транспортно-експедиторських послуг від 01.12.2025 №457-ЮГЛ замовник оплачує послуги Експедитора на у мовах 100% передоплати протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором (рахунок датований 18.12 2025). Крім того даним договором передбачена заявка, яка до митного оформлення не подана. Також декларантом не подано банківських платіжних документів про оплату за транспортно-експедиційні послуги, що не дає в повному обсязі здійснити перевірку числових значень складових митної вартості;

- згідно з товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт Гданськ, Польща - с. Чишки, Україна на заявлених умовах поставки FCA - Гданськ Польща. При цьому УМВС накладна від 15.12.2025 №31525552 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 04.01.2026 за №9222 за маршрутом с Мостиська Другі, Україна -с. Чишки, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща - Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та перевезенні товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості;

- в митній декларації країни експорту від 23.09.2025 №42272025001047057 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв?язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними.

Щодо зауваження митного органу до експортної декларації, то суд відхиляє таке зауваження митного органу та звертає увагу, що експортна декларація країни відправлення не містить числових значень складових митної вартості товару, й що позивач надав митному органу інші документи, які у своїй сукупності давали можливість перевірити заявлені числові значення складових витрат на транспортування товару. При цьому, формуванням експортної декларації здійснювалося продавцем товару, а не позивачем.

Надані декларантом митні декларації країни відправлення мають форму електронного документа та містять усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення, зокрема QR-кодовий ідентифікатор, що відповідно надає митному органу право, відповідно до приписів пункту 5 частини 5 статті 54 МК України, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Водночас митна декларація країни відправлення за змістом частини 2 статті 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №813/1350/14.

Крім цього, слід зазначити, що пунктами 3 та 4 частини 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс); або рахунок-проформа; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Слід зауважити, що заповнення митної декларації країни відправлення знаходиться поза межами компетенції декларанта, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару та засвідчення розбіжностей між документами.

При цьому, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Щодо покликань відповідача про ненадання до митного оформлення заявки на перевезення, суд такі доводи вважає безпідставними, з огляду на таке.

Суд зазначає, що заявка на організацію перевезення та експедирування вантажів не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору. Частини 2 та 3 статті 53 МК України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Проте вказаний наказ Міністерства фінансів України по-перше, не визначає жодних заявок серед документів, що обґрунтовують транспортні витрати, а по-друге, визначає наявність рахунку-фактури достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг.

Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення викладена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17, в якій, зокрема, вказано, що: «серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість».

Таким чином, заявка на організацію перевезення та експедирування жодним чином не підтверджує транспорті виплати та відповідно не впливає на визначену митну вартість товарів.

Натомість суд зауважує, що однією із підстав для прийняття оскарженого рішення стало те, що до митного оформлення позивачем не надавалися належні документи, що підтверджують таку складову митної вартості, як вартість перевезення оцінюваних товарів

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 15.10.2024 у справі №520/6058/24 зробив правовий висновок, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Так, на підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу рахунок передплатний №A012882 від 18.12.2025 та довідку про вартість міжнародних транспортно-експедиторських послуг №A012882-1 від 18.12.2025 від фірми «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК».

Водночас позивач не надав до митного оформлення розрахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат від фірми «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК».

Крім того, відповідач у рішення вказав про відсутність документів і підтверджуючих оплату транспортно-експедиційних послуг.

В оскарженому рішенні відповідач вказав, що згідно з товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт Гданськ, Польща - с. Чишки, Україна, відповідно до УМВС накладної від 15.12.2025 №31525552 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; відповідно до CMR від 04.01.2026 №9222 за маршрутом с Мостиська Другі, Україна - с.Чишки, Україна.

Тобто, надані позивачем документи не містять інформації щодо транспортних витрат по маршруту порт Гданськ, Польща - Глівіце, Польща.

Представник позивача же вказує, що транспортування товару відповідно до транзитного документа Т1 здійснювалося Гдиня/Гданськ-Глівіце-Медика-Мостиська.

Однак надані декларантом рахунок та довідка у в цьому випадку не містять інформації щодо транспортно-експедиційних витрат за вказаним представником позивача маршрутом.

Щодо покликань представника позивача про належне підтвердження витрат, оскільки рахунок містить позицію "компесація вартості міжнародного залізничного перевезення вантажу за маргрутом Гданськ-Мостиська", суд такі оцінює критично.

Суд звертає увагу, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 до документів для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Проте наданий позивачем рахунок і пункт "компесація вартості міжнародного залізничного перевезення вантажу за маршрутом Гданськ-Мостиська" не містить ні інформації про маршруту Гдиня/Гданськ-Глівіце-Медика-Мостиська, ні його протяжності, ні розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Довідка про вартість міжнародних транспортно-експедиторських послуг також не містить вказаної інформації.

При цьому, надана позивача довідка №A012882-1 від 18.12.2025 містить інформацію щодо відсутності страхування товару від Гданська, Польща до п/п Мостиська, України.

Однак жодних відомостей про навантаження/перевантаження товару або відсутність таких у Гдині, Гданську чи Глівіце подані позивачем рахунок передплатний та довідка не містять.

Отже, надані позивачем до митного оформлення документи не містять всієї інформації щодо витрат на транспортно-експедиційні витрати.

Таким чином, декларантом не спростовано сумніви митного органу щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості, як вартість перевезення оцінюваних товарів, передбаченої пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України.

Викладені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.05.2024 у справі №520/22458/23.

За вказаних обставин митним органом було обґрунтовано виставлено вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Водночас як встановлено під час розгляду справи позивач не надав митному органу жодного із вказаних у вимозі документів для спростування виявлених розбіжностей.

Суд зауважує, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (статті 58 МК України).

З огляду на встановлені обставини справи і викладені норми права суд висновує, що декларантом не спростовано сумнів митного органу в частині правильності визначення митної вартості товарів щодо необхідності включення такої складової митної вартості як вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачена пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України.

Надані позивачем копії документів не надали митному органу можливості пересвідчитись в обґрунтованості заявленого числового значення митної вартості імпортованого позивачем товару та визначення митної вартості за основним методом.

Суд також враховує, що декларантом не надано митниці належних документів щодо визначення митної вартості товару, з урахуванням витрат на транспортування товару. Водночас надання відповідних документів є обов`язковим відповідно до пункту 6 частини 10 статті 58 МК України.

Отже, оскільки подані декларантом документи містили розбіжності та позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

При цьому, прийняттю рішень про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Зі змісту оскарженого рішення про коригування митної вартості встановлено, що його прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Митницею вказано на неможливість застосування методу визначення митної вартості а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугували «товару «н-бутилацетат» слугувала мд №UA209230/2025/120146 від 15.12.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,13 дол. США/кг».

Суд зазначає, що в оскарженому рішенні митний орган виклав достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом. А рішенням про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, відповідно до вимог статей 59 і 60 МК України, як це встановлено частиною 4 статті 57 цього Кодексу, а також витребувано відомості на підтвердження митної вартості вказаного товару.

За наявності обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару у зв`язку з відсутністю у наданих декларантом документах, що дозволяють чітко ідентифікувати відомості про об`єктивні і достовірні дані на підтвердження митої вартості імпортованого товару за ціною договору, у відповідача були правові підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, однак позивач на його вимоги їх в повному обсязі не надав.

За таких обставин, суд погоджується з відповідачем, що документи, надані позивачем до митної декларації, не містять достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів в повному обсязі на пропозицію митного органу, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними.

Таким чином, відповідач під час здійснення митного контролю та прийняття оскаржених рішень діяв в межах та в спосіб передбачений законодавством.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, про необґрунтованість позовних вимог. Тому, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

За правилами статті 139 КАС України стягнення судових витрат на користь позивача, якому у задоволенні позову відмовлено повністю не передбачено.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОПАРТНЕР» (81144, вул. Т. Шевченка, 86, с. Чишки, Львівський район, Львівська область; ЄДРПОУ 45436322).

Відповідач: Львівська митниця (79000, вул. Костюшка Т.,1, м. Львів; код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя Кравців Олег Романович