Рішення № 139881069, 17.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7852/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000092/2 від 26.01.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 26.01.2026 №UA209230/2026/000174.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на підставі Контракту №16/01 від 16.01.2023, Інвойсу №INV0050008 від 15.01.2026, ФОП ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України товар загальною вартістю 42635,78 доларів США. На переконання позивача, усі надані документи на підтвердження вартості товару, не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування основного методу. Натомість, митним органом прийнято спірне рішення про коригування заявленої митної вартості товару та виписано картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів. На переконання позивача, рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови є протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 29.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 13.05.2026 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 01.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У зв`язку із цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Ухвалою від 22.07.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Між ФОП ОСОБА_1 та компанією «Ultracell (UK) Limited», Велика Британія укладено 16.01.2023 Контракт №16/01 (далі Контракт), предметом якого є те, що Продавець продає, а Покупець купує акумуляторні батареї, ціна на які встановлюються і приймаються відповідно до специфікації, форма якої встановлена додатком 1 та є невід`ємною частиною контракту.

На виконання вимог Контракту №16/01 від 16.01.2023, згідно рахунком-фактурою (Інвойсом) №INV0050008 від 15.01.2026 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 42635,78 доларів США.

23.01.2026 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209230005676U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1 Акумулятори електричні свинцеві VRLA типу, що працюють на кислотному електроліті та виконані за технологією AGM, електрична напруга - 12В).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано: Пакувальний лист №DEL0050008 від 15.01.2026; Рахунок-фактура (iнвойс) №INV0050008 від 15.01.2026; Рахунки-проформи №PFAKB01.2026 від 05.01.2026, №PFAKB03.2026 від 13.01.2026; Автотранспортна накладна б/н від 16.01.2026; Декларація про походження товару №INV0050008 від 06.02.2026; Банківські платіжні документи, що стосуються товару Swift від 08.01.2026 та від 14.01.2026, Рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2 від 22.01.2026; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Довідка про транспортні витрати №20 від 23.01.2026; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 21.10.2024, №2 від 08.11.2024, №23 від 06.01.2026, №26 від 13.01.2026; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів №16/01 від 16.01.2023; Договір про надання послуг митного брокера №59 від 31.05.2022; Договори (контракти) про перевезення №19895 від 15.01.2026, №2936 від 20.02.2025, №TIR-06/06-25 від 06.06.2025; Інші некласифіковані документи Заявка №2026-00292 15.01.2026; Митна декларація країни відправлення №26GB0M1YXTL5WUKAA0 від 16.01.2026.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На вказану вимогу декларант надав документи, які були наявні у декларанта відповідно до вимоги митного органу, зокрема витяг з інтернет джерела щодо ціни товару, видаткові накладні, листування з виробником щодо ціни товару (комерційна пропозиція) просив визначити митну вартість відповідно до поданих документів.

26.01.2026 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000092/2, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

- «відповідно наданих декларантом до митного оформлення товаросупровідних документів поставка товару здійснюється згідно Контракту №16/01 від 16.01.2023 року (у гр.44 МД зазначено код « 4104» як Контракт з виробником). Однак, товаросупровідні документи надані декларантом не містять відомостей щодо виробника товару та торгівельної марки.

- пунктом 6.1 Контракту визначено, що в момент передачі товару Покупцю, Продавець повинен надати наступні документи, у тому числі сертифікат походження товару. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даного Контракту.

- п.10.5 Контракту передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Слід зазначити, що у реквізитах Контракту відсутня печатка покупця, що унеможливлює здійснити перевірку щодо договірних відносин за вищевказаним Контрактом.

- наданий декларантом до митного оформлення комерційний інвойс від 15.01.2026 за № INV0050008 не містить відомостей, щодо уповноваженої особи експортера, що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Вищевикладене може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа.

- копії банківських платіжних документів Swift від 08.01.2026 р., та Swift від 14.01.2026 р., не можуть бути взяті до уваги в якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують факт оплати, оскільки: згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 (далі Положення № 2), для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі Постанова № 216), не містять відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за такими банківськими документами.

- у гр.16 та гр. 23 наданої до митного оформлення CMR № б/н від 16.01.2026року наявні штампи перевізника LOW Trusks sp.z.o.o. Однак, документи, які визначають договірні відносини з «LOW Trusks sp.z.o.o та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Крім того, датою складання рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг № 2 є 22.01.2026, проте відповідно відміток на товаросупровідних документах (CMR) вантаж перетнув кордон 23.01.2025. Відповідно, на момент виставлення рахунку, витрати на транспортування вантажу на ділянці Ліверпуль- Пункт пропуску "Краківець Корчова" не були відомі у повному обсязі.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару».

З приводу застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № 100340/2025/319252 від 05.12.2025 р., де митна вартість товару зі схожими характеристиками "акумулятори електричні, свинцеві…." становить 4,93 дол.США/кг».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2026/000174 від 26.01.2026.

Позивач з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000092/2 від 26.01.2026 не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як видно з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію №26UA209230005676U6 від 23.01.2026.

До декларації декларантом долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний Контракт з додатками; рахунок-фактуру (Інвойс), рахунки-проформи; декларацію про походження товару; договори про перевезення; рахунок на оплату транспортних послуг від виконавця договору; автотранспортну накладну; банківські платіжні документи; копію митної декларації країни походження.

Митним органом сформовано вимоги про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу представник позивача надав додаткові документи (витяг з інтернет джерела щодо ціни товару, видаткові накладні, листування з виробником щодо ціни товару (комерційна пропозиція) та просив завершити митне оформлення товару.

За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку, зокрема:

- «відповідно наданих декларантом до митного оформлення товаросупровідних документів поставка товару здійснюється згідно Контракту №16/01 від 16.01.2023 року (у гр.44 МД зазначено код « 4104» як Контракт з виробником). Однак, товаросупровідні документи надані декларантом не містять відомостей щодо виробника товару та торгівельної марки.

- пунктом 6.1 Контракту визначено, що в момент передачі товару Покупцю, Продавець повинен надати наступні документи, у тому числі сертифікат походження товару. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даного Контракту.

- п.10.5 Контракту передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Слід зазначити, що у реквізитах Контракту відсутня печатка покупця, що унеможливлює здійснити перевірку щодо договірних відносин за вищевказаним Контрактом.

- наданий декларантом до митного оформлення комерційний інвойс від 15.01.2026 за № INV0050008 не містить відомостей, щодо уповноваженої особи експортера, що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Вищевикладене може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа.

- копії банківських платіжних документів Swift від 08.01.2026 р., та Swift від 14.01.2026 р., не можуть бути взяті до уваги в якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують факт оплати, оскільки: згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 (далі Положення № 2), для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі Постанова № 216), не містять відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за такими банківськими документами.

- у гр.16 та гр. 23 наданої до митного оформлення CMR № б/н від 16.01.2026року наявні штампи перевізника LOW Trusks sp.z.o.o. Однак, документи, які визначають договірні відносини з «LOW Trusks sp.z.o.o та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Крім того, датою складання рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг № 2 є 22.01.2026, проте відповідно відміток на товаросупровідних документах (CMR) вантаж перетнув кордон 23.01.2025. Відповідно, на момент виставлення рахунку, витрати на транспортування вантажу на ділянці Ліверпуль- Пункт пропуску "Краківець Корчова" не були відомі у повному обсязі.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару».

Стосовно зауважень митного органу про неподання декларантом сертифікату про походження товару та відсутність відомостей щодо виробника товару та торгівельної марки суд зазначає, що в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України відомості про виробника товару та торговельну марку, про якість товару (а також будь-які документи, що їх підтверджують) не належать до переліку документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів.

Вказане свідчить про те, що відповідач не мав витребовувати у позивача такі документи.

При цьому, з позиції суду доводи митного органу у цій частині є безпідставними, оскільки відповідачем не доведено як відсутність інформації про виробника товару, наявність права про торгову марку та про якість товару вплинули та чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Окрім цього, слід звернути увагу, що відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації декларант позивача надавав декларацiю про походження товару №INV0050008 від 06.02.2026, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №16/01 від 16.01.2023 та додатки до такого договору.

Зауваження відповідача про відсутність у реквізитах Контракту печатки покупця, що унеможливлює здійснити перевірку щодо договірних відносин за вказаним Контрактом, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до змісту наданого позивачем Контракту №16/01 від 16.01.2023 такий містить всю необхідну інформацію про сторін та підписаний уповноваженими сторонами.

При цьому, суд звертає увагу на неправомірність вимоги митного органу щодо проставляння печатки покупця на контракті, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами підприємцями» №1982-VIII було внесено зміни, відповідно до яких державним органам забороняється вимагати наявність печатки на документах.

У рішенні митний орган не наводить обґрунтувань, визначених чинним законодавством, які прямо визначає недійсність відповідного контракту, або рішення суду, відповідно до якого вказаний договір визнано судом недійсним. Не зазначено жодних застережень щодо поданого Контракту №16/01 від 16.01.2023 і в картці відмови. Митне оформлення товару було завершено з використанням наданого Контракту №16/01 від 16.01.2023, що свідчить про безпідставність та формальний характер висловлених зауважень.

Також відповідач не вказав, як саме відсутність печатки продавця у вказаному документі могла вплинути на числові значення складових митної вартості товару (ціну, кількість, вартість транспортування або страхування).

Щодо відсутності у комерційному рахунку відомостей щодо уповноваженої особи експортера слід зазначити, що згідно з постановою Верховної Ради України від 19.06.1992 №2479-ХІІ Україна приєдналась до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року.

Рекомендаціями Ради від 16.05.1979 членам Ради та членам Організації Об`єднаних Націй або її спеціалізованим агентствам, митним або економічним Об`єднанням рекомендовано приймати комерційні рахунки, складені у будь-який спосіб, наприклад, методом одноразового запису, у випадках, коли представлення комерційного рахунку потрібне у зв`язку з митним очищенням товарів, а також утриматись від вимоги підпису для митних цілей на комерційних рахунках, представлених на підтвердження декларації на товари.

На дотримання зазначених рекомендацій звертає увагу Європейська економічна комісія ООН (рекомендації СЕК ООН 1982 року №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» та 1983 року №6 «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі»).

Пунктами 9.4 та 9.8 Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН від 29.03.2001 № 18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» (ECE/TRADE/271) рекомендовано, наскільки це можливо, уникати використання рукописних підписів на паперових документах. Отже, для інвойсу підпис не є обов`язковим реквізитом.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що листом Державної митної служби від 01.03.2011 №11/3- 10.10/3339-ЕП роз`яснено, що у міжнародній практиці допускається застосування навіть рахунків (іnvoice) без підпису особи, рахунки (іnvoice), складені нерезидентами, що подаються під час здійснення митного контролю й оформлення товарів, можуть не містити підпису та відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (іnvoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.

У постанові від 16.04.2019 у справі №815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі не вказують на їх недійсність, та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Декларантом позивача надано інвойс від 15.01.2026 за №INV0050008, оформлений продавцем, який містить всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості товарів.

Щодо зауважень митного органу про відсутність в платіжних документах Swift від 08.01.2026 та від 14.01.2026 відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за такими банківськими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 №216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 №189 (далі - Постанова №216), а саме розділом 2 - «Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах», пунктом 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах. Серед таких реквізитів: надавач платіжних послуг платника, найменування платника, адреса, код, та номер рахунку, з якого здійснюється переказ, сума та валюта, найменування отримувача, адреса, код, та номер рахунку, надавач платіжних послуг отримувача, Банк-кореспондент, призначення платежу, дата виконання платежу.

Суд дослідив зміст банківських документів Swift від 08.01.2026 та від 14.01.2026 та встановив, що вони містять усі необхідні реквізити для можливості ідентифікації: дати операцій, суми операцій в іноземній валюті, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення.

Також слід зауважити, що у графі «призначення платежу» (70) банківські документи містять посилання на контракт №16/01 від 16.01.2023 та проформи-інвойси №PFAKB01.2026 від 05.01.2026, №PFAKB03.2026 13.01.2026.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що зазначені банківські платіжні документи можливо ідентифікувати із даною поставкою товарів.

Стосовно доводів відповідача про відсутність документів, які визначають договірні відносини з «LOW Trusks sp.z.o.o» та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку, то суд вважає таке безпідставним та необґрунтованим, з огляду на наступне.

Суд з`ясував, що для організації перевезення товару позивач як замовник на підставі Договору транспортного експедирування №2936 від 20.02.2025 залучив ФОП ОСОБА_2 як експедитора.

За приписами ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. Відповідно до пункту 2.1 згаданого договору Експедитор організовує перевезення вантажів згідно з замовленням Замовника. Згідно з підпунктом 4.2.3 Експедитор має право залучати до виконання перевезення третіх осіб (Перевізників).

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 для надання експедиторських послуг міг залучати інших осіб.

Отже, зазначення у автотранспортній накладній особи конкретного перевізника не суперечило іншим наданим до митного оформлення документам і не позбавляло митний орган можливості перевірити заявлені числові значення складових митної вартості товарів. Більше того, виходячи із наданих доказів саме експедитор, а не позивач, був відповідальний за оформлення усіх товаросупровідних документів.

Щодо зауважень митного органу про те, що на момент виставлення рахунку, витрати на транспортування вантажу на ділянці Ліверпуль-Пункт пропуску «Краківець Корчова» не були відомі у повному обсязі, суд зауважує, що такі висновки митного органу є припущенням, яке не підтверджено жодними доказами та не має жодного впливу на визначення складових митної вартості товару.

Натомість на підтвердження заявленої митної вартості товару в частині вартості послуг з транспортування товару декларантом надано до митного органу рахунок-фактуру про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2 від 22.01.2026, договори про перевезення №19895 від 15.01.2026, №2936 від 20.02.2025, №TIR-06/06-25 від 06.06.2025, заявку на перевезення №2026-00292 від 15.01.2026, довідку про транспортні витрати №2026-00292 від 23.01.2026.

Відповідно до рахунку на оплату №2 від 22.01.2026 послуги з міжнародного перевезення по маршруту Ліверпуль, Великобританiя (Сполучене Королівство) - м/п Краківець склали 112380,00 грн; по маршруту м/п Краківець - Львів, Україна 8927,00 грн; експедиційні послуги по маршруту Ліверпуль, Великобританiя (Сполучене Королівство) - м/п Краківець 8200,00 грн; Експедиційні послуги по маршруту м/п Краківець - Львів, Україна 1752,50 грн.

Покликання митного органу на те, що рахунок на оплату складено раніше ніж товар перетнув митний кордон України, суд відхиляє, оскільки такі обставини не можуть ставити під сумнів достовірність відомостей зазначених у рахунках. Слід зауважити, що умови договору транспортного експедирування №2936 від 20.02.2025 (пункт 3.1.) визначають, що експедитор має змогу заздалегідь встановити вартість послуги з переміщення товару за маршрутом, а тому може визначити вартість такого переміщення до фактичної дати прибуття товару.

Крім цього, Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 15.10.2024 у справі №520/6058/24 зробив правовий висновок, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відтак, зауваження про те, що на момент виставлення рахунку, витрати на транспортування не були відомі у повному обсязі, оскільки рахунок на оплату датований за три дні до того, як вантаж перетнув кордон, не є підставою для коригування митної вартості з тих мотивів, що такі не впливають на числове значення митної вартості та не спростовують вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг, яка вказана у рахунку на оплату.

Більше того, подані до митного оформлення документи не містять розбіжностей і є достатніми доказами для підтвердження числових значень витрат на транспортування вантажу.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач витребував документи, що вже були надані на підтвердження складових митної вартості.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений частиною третьою статті 53 МК України.

3 цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позивачем до митного оформлення подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджуються числові значення митної вартості є неконкретизованим та безпідставним.

Крім того, відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, в оскаржуваному рішенні, крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.

За правилами ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000092/2 від 26.01.2026.

А тому, як наслідок, вищезазначене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що картка відмови №UA209230/2026/000174 від 26.01.2026 прийнята на основі рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та є похідною від нього, таку теж необхідно визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості та картки відмови не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як випливає з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 3727,36 грн. Саме таку суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6656,00 грн.

Відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому стверджує, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та не відповідає критеріям співмірності, визначеним у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що позивач на доказ понесених витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії):

- договір про надання правової допомоги №23/23 від 01.11.2023;

- додаткова угода №17 до договору про надання правової допомоги №23/23 від 01.04.2026;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 15.05.2026.

Згідно з актом приймання-передачі сума вартості наданої правової допомоги склала 6656,00 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 зазначив, що адвокат не зобов`язаний надавати детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), у випадку, якщо розмір гонорару, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Окрім того, Верховний Суд в своїй постанові звертає увагу на зміст ст.134 КАС України, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

За положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Est/West Alliance Limited» проти України (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Враховуючи згадану правову позицію Верховного Суду, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи конкретні обставини справи та зміст виконаних послуг, суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 2500,00 грн.

В задоволенні решти суми витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000092/2 від 26.01.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2026/000174 від 26.01.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3727 (три тисячі сімсот двадцять сім) гривень 36 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти суми витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сидор Н.Т.