Рішення № 139880991, 17.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 рокусправа № 380/16596/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі - відповідач, ЛМКП "Львівтеплоенерго"), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", адреса м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, Ел. Пошта Office_lte@lte.lviv.ua, електронний кабінет є в наявності, ЄДРПОУ 05506460, які полягають у ненаданні відповіді на запит по суті щодо суспільно значимої інформації;

- зобов`язати Львівське міське комунальне підприємства "Львівтеплоенерго", адреса м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, Ел. Пошта Office_lte@lte.lviv.ua, електронний кабінет є в наявності, ЄДРПОУ 05506460, надати відповідь на інформаційний запит від 27.07.2026 № 20, а саме надати:

- штатний розпис ЛМКП "Львівтеплоенерго" за 2021-2026 р.;

- перелік обладнання, яке використовується ЛМКП "Львівтеплоенерго" для надання послуг з теплопостачання населенню, зазначивши його вартість та амортизаційні відрахування;

- у разі відсутності запитуваної інформації повідомити про її відсутність.

Ухвалою від 17.08.2026 суддя відкрила провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Ухвалою від 17.08.2026 суд відмовив у залученні ОСОБА_2 до участі у справі як третьої особи.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.06.2026 позивач звернувся до ЛМКП "Львівтеплоенерго" з інформаційним запитом від 27.06.2026 № 20, який містить суспільний інтерес, а саме просив надати: штатний розпис ЛМКП "Львівтеплоенерго" за 2021-2026 р.; перелік обладнання, яке використовується ЛМКП "Львівтеплоенерго" для надання послуг з теплопостачання населенню, зазначивши його вартість та амортизаційні відрахування. Станом на 29.07.2026, тобто після закінчення п`ятиденного строку (п`ять робочих днів), визначеного законом, відповідач не надав жодної відповіді на запит, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 02.09.2026 (вх. № 77903), у якому зазначає, що позивач при поданні позовної заяви, зобов`язаний довести, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» є розпорядником інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» в силу закону чи в ході проведення господарської діяльності володіє/може володіти запитуваною інформацією. Запит № 20 є запитом на надання інформації, який належить розглядати за правилами визначеними Законом України "Про звернення громадян". Окрім наведеного повідомляє, що 06.07.2026 року ЛМКП "Львівтеплоенерго" скерувало Новицькому Володимиру Станіславовичу на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідь на запит (вихідний № 09-5748-07/26 від 03.07.2026 року). У вищевказаній відповіді №09-5748-07/26 від 03.07.2026 р. було об`єднано декілька запитів від ОСОБА_1., в тому числі і запит № 20. Запитувачу інформації було відмовлено у її наданні з огляду на те, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» є оператором об`єкта критичної інфраструктури України, який забезпечує виробництво та постачання теплової енергії населенню, об`єктам соціальної сфери та іншим споживачам. Запитувані документи містять інформацію про організаційну структуру підприємства, місце розташування, технічні характеристики та склад будівель і споруд, персональні дані працівників. Поширення такої інформації в умовах дії воєнного стану може створити загрозу безпеці об`єкта критичної інфраструктури. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив від 07.09.2026 (вх. № 79385), у якій зазначає, що відповідно до даних ЄСІКС інформація про направлення відповіді ЛМКП "Львівтеплоенерго", на інформаційний запит ОСОБА_1 від 27.06.2026 № 20 у справі № 380/16596/26 № 09-5748-07/26 від 03.07.2026 відсутня. До відзиву на позовну заяву долучено відповідь ЛМКП "Львівтеплоенерго" від 27.06.2026 № 09-5748-07/26 від 03.07.2026.

Представник відповідача подав заперечення (на відповідь на відзив) від 11.09.2026 (вх. № 81054), у якій зазначає, що оскільки відповідь на запит надана, відпадає потреба у відновленні порушеного права, бо позивачем досягнуто цілей, які ним ставились при поданні позовної заяви. Тобто на момент розгляду справи відсутній предмет спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 звернувся до ЛМКП "Львівтеплоенерго" з запитом на отримання публічної інформації від 27.06.2026 № 20/2026, в якому просив надіслати на електронну адресу наступну інформацію:

- штатний розпис ЛМКП "Львівтеплоенерго" за 2021-2026 р.;

- перелік обладнання, яке використовується ЛМКП "Львівтеплоенерго" для надання послуг з теплопостачання населенню, зазначивши його вартість та амортизаційні відрахування;

- у разі відсутності запитуваної інформації повідомити про її відсутність.

Листом від 03.07.2026 № 09-5748-07/26 ЛМКП "Львівтеплоенерго", в тому числі на запит від 27.06.2026 № 20/2026, серед іншого повідомило, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» є оператором об`єкта критичної інфраструктури України, який забезпечує виробництво та постачання теплової енергії населенню, об`єктам соціальної сфери та іншим споживачам.

Відповідно до статті 1 та статті 25 Закону України «Про критичну інфраструктуру» держава забезпечує захист критичної інфраструктури, а інформація про об`єкти критичної інфраструктури підлягає захисту з урахуванням вимог законодавства.

На території України діє правовий режим воєнного стану, введений відповідним Указом Президента України, затвердженим Законом України, у зв`язку з чим питання захисту інформації про об`єкти критичної інфраструктури набуває особливого значення.

Запитувані документи містять інформацію про:

організаційну структуру підприємства;

чисельність працівників;

наявне обладнання;

матеріально-технічну базу підприємства;

склад та перелік активів підприємства.

Поширення такої інформації в умовах дії воєнного стану може створити загрозу безпеці об`єкта критичної інфраструктури, негативно вплинути на його стале функціонування та використане для завдання шкоди підприємству, що відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»...

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6 та 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», статтею 11 Закону України «Про інформацію», Законом України «Про захист персональних даних», Законом України «Про критичну інфраструктуру», Законом України «Про правовий режим воєнного стану», ЛМКП «Львівтеплоенерго» відмовляє у наданні зазначених документів, оскільки вони містять інформацію з обмеженим доступом, розголошення якої в умовах дії воєнного стану може завдати істотної шкоди інтересам національної безпеки та безпеці функціонування об`єкта критичної інфраструктури.

Позивач вважаючи дії відповідача, які полягають у ненаданні відповіді по суті на запит щодо суспільно значущої інформації протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно із статтями 1, 4 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень.

Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Згідно з статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Стаття 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначає, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Згідно з статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частин 2, 5 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" зазначено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

При цьому, законодавець зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, яка має бути повною, достовірною та точною або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Суд встановив, що запит про надання інформації від 27.06.2026 № 20/2026 надісланий позивачем на електронну пошту ЛМКП "Львівтеплоенерго" Office_lte@lte.lviv.ua 29.06.2026 о 10:52, про що свідчить долучений до матеріалів справи скрін-шот сторінки електронної пошти направлення запиту.

ЛМКП "Львівтеплоенерго" 06.07.2026 скерувало Новицькому Володимиру Станіславовичу на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідь на запит (вихідний № 09-5748-07/26 від 03.07.2026 року). У вищевказаній відповіді № 09-5748-07/26 від 03.07.2026 було надано відповідь на декілька запитів від ОСОБА_1 , в тому числі і запит № 20/2026. Запитувачу інформації було відмовлено у її наданні.

Відмовляючи позивачу у наданні доступу до публічної інформації, відповідач, покликаючись на статті 6 та 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», сттатю 11 Закону України «Про інформацію», Закон України «Про захист персональних даних», Закон України «Про критичну інфраструктуру», Закон України «Про правовий режим воєнного стану», зазначає, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» є оператором об`єкта критичної інфраструктури України, який забезпечує виробництво та постачання теплової енергії населенню, об`єктам соціальної сфери та іншим споживачам, тому запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, розголошення якої в умовах дії воєнного стану може завдати істотної шкоди інтересам національної безпеки та безпеці функціонування об`єкта критичної інфраструктури.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

На виконання приписів частини другої статті 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Згідно з частиною 8 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами (частина третя статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Положеннями статті 7, 8, та 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, яка саме публічна інформація може бути конфіденційною, таємною або службовою.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Ці вимоги називають «трискладовим тестом», який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації (постанова пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»).

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації «трискладового тесту».

Суд звертає увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту».

Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою лише у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 554/11837/14-а, від 05.06.2024 у справі №300/481/23.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII), Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Згідно з частинами першою та другою статті 20 Закону № 389-VIII правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Приписами статті 64 Конституції України закріплено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Таким чином, в Указі Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 зазначено, зокрема, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Зокрема, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтею 34 Конституції України.

У свою чергу, від розпорядника завжди потрібно отримувати роз`яснення причин відмови. Розпорядник інформації не позбавляється, навіть в умовах воєнного стану, обов`язку обґрунтування правомірності обмеження в доступі до публічної інформації. Водночас, такий висновок має бути мотивованим та відображати реальний причинно-наслідковий зв`язок, між розголошенням інформації та істотною шкодою, яка може бути завданою.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі № 826/8891/16 звернув увагу на те, що тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Однак, відповідач відмовляючи у наданні запитуваної інформації взагалі не наводить обставин, за яких можна було б упевнитися, що надання (розголошення) запитуваної інформації може завдати істотної шкоди національним інтересам, а шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

При цьому, суд встановив, що відповідь на запит на отримання публічної інформації від 03.07.2026 № № 09-5748-07/26 надіслана позивачу 06.07.2026 на електронну пошту позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1), про що свідчить долучений до матеріалів справи скрін-шот сторінки електронної пошти направлення відповіді на запит.

Отже, відповідь була надана поза визначеним статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" п`ятиденним строком.

Враховуючи наведене у сукупності, а також за відсутності у відповіді на запит прямо визначених статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» підстав для відмови у наданні публічної інформації, суд дійшов висновку, що відповідачем допущені протиправні дії під час розгляду запиту позивача.

Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд звертає увагу, що позивач у прохальній частині позовної заяви вказує дату запиту 27.07.2026, однак згідно із запитом на отримання публічної інформації № 20/2026 дата запиту від 27.06.2026.

Отже належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 27.06.2026 № 20/2026, з урахуванням висновків суду.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (вул. Данила Апостола, буд. 1, м. Львів, 79040, ЄДРПОУ 05506460) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" щодо розгляду запиту ОСОБА_1 від 27.06.2026 № 20/2026.

3. Зобов`язати Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 27.06.2026 № 20/2026, з урахуванням висновків суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 17.09.2026.

Суддя Кедик М.В.