YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Київ

/

Печерський районний суд міста Києва

Ухвала суду № 139880281, 26.03.2026, Печерський районний суд міста Києва

Дата ухвалення

26.03.2026

Номер справи

757/16706/26-к

Номер документу

139880281

Форма судочинства

Кримінальне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Єдиний державний реєстр судових рішень

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16706/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42014110200000022, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на земельні ділянки, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42014110200000022.

Вказане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110200000022, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.06.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України.

За версією сторони обвинувачення, 25.09.2008 службові особи Національного аграрного університету (на теперішній час - Національний університет біоресурсів і природокористування України, далі - НУБіП України) під час засідання вченої ради, всупереч вимогам ч. 1 та п. 2 ст. 150 Земельного кодексу України, якими визначено особливий статус земель дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів та встановлено, що припинення права постійного користування такими землями здійснюється виключно за постановою Кабінету Міністрів України, прийняли рішення про надання згоди на вилучення 12 гектарів лісовкритих земель Боярської лісо-дослідної станції (далі - Боярська ЛДС), яка є відокремленим підрозділом НУБіП України, унаслідок чого зазначені землі перейшли до земель комунальної власності Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Вчена рада прийняла це рішення на запит Голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_4 № 07-30-4101 та надала відповідь листом № 2122 від 26.09.2008.

09.02.2010 Головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_4 , з перевищенням повноважень та в порушення ст. 150 Земельного кодексу України, видано розпорядження № 660 «Про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки ДП «Боярська ЛДС» Національного університету біоресурсів і природокористування України та передачі її до земель запасу Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району».

Протокол засідання вченої ради Національного аграрного університету від 25.09.2008 підписали колишній Ректор - голова вченої ради ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчений секретар ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (доповідала на засіданні про можливість надання згоди на припинення права постійного користування), та проректор з навчально-виробничої діяльності і розвитку НДГ - голова комісії із земельних питань ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (помер у 2016 році).

У подальшому Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області прийнято рішення про передачу вказаних земельних ділянок у власність фізичним особам на підставі ст. 121 Земельного кодексу України, після чого відповідним площам присвоєні кадастрові номери.

Крім того, установлено інший факт незаконного вилучення із державної форми власності земельних ділянок площею 29 гектарів, що перебували у постійному користуванні Відокремленого підрозділу НУБіП України «Боярська лісова дослідна станція» (далі - ВП НУБіП «Боярська ЛДС») на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002654 від 25.06.2003 та ІІ-КВ № 002648 від 25.06.2003. Університет згоди на вилучення земель не надавав, добровільної відмови від права постійного користування не здійснював.

Також установлено, що розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 4961 від 03.12.2010, № 2231 та № 2232 від 18.09.2012, № 1997 від 12.08.2011, № 2654 від 01.11.2011 частини вказаних земель передано у приватну власність фізичним особам для ведення індивідуального садівництва.

Відповідно до пунктів «г», «з» частини 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення та земельні ділянки, закріплені за державними закладами вищої освіти, а відповідно до частини 9 статті 149 Земельного кодексу України вилучення лісів для нелісогосподарських потреб здійснює Кабінет Міністрів України. У порушення цих норм землі державної форми власності лісогосподарського призначення були без будь-яких правових підстав передані у приватну власність, всупереч тому, що вони перебували у користуванні НУБіП України на території Феодосіївської сільської територіальної громади Обухівського району Київської області та надані для ведення лісового господарства.

Станом на 2023 рік зазначені земельні ділянки неодноразово поділялися, об`єднувалися та перепродувалися, кадастрові номери змінювалися, унаслідок чого їх кількість збільшилася втричі, що унеможливлює повернення земель законному володільцю - НУБіП України. У результаті поділу утворилися такі кадастрові номери:

- 3222487200:04:007:0060 - площею 0,12 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- 3222487200:04:007:5015 - площею 0,1553 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

- 3222487200:04:007:5017 - площею 0,15 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

- 3222487200:04:007:5021 - площею 0,2872 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

- 3222487200:04:007:5022 - площею 0,1589 га - зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «ІНВЕСТ ЛЕНД ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ: 45970776);

- 3222487200:04:007:5023 - площею 0,1479 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

- 3222487200:04:007:5026 - площею 0,2026 га - зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «ІНВЕСТ ЛЕНД ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ: 45970776);

- 3222487200:04:007:5027 - площею 0,2026 га - зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «ІНВЕСТ ЛЕНД ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ: 45970776);

- 3222487200:04:007:5028 - площею 0,1264 га - зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «ІНВЕСТ ЛЕНД ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ: 45970776);

- 3222487200:04:007:5029 - площею 0,1228 га - зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «ІНВЕСТ ЛЕНД ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ: 45970776);

- 3222487200:04:007:5030 - площею 0,1228 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_10 (РНОКПП: НОМЕР_3 );

- 3222487200:04:007:5033 - площею 0,0412 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

- 3222487200:04:007:5040 - площею 0,0626 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_11 (РНОКПП: НОМЕР_4 );

-3222487200:04:007:5058 - площею 0,1318 га - зареєстрована на праві приватної власності за Обслуговуючим кооперативом «Садове товариство «Лісова Казка»» (код ЄДРПОУ 39360722).

Згідно з висновком комплексної судової експертизи від 13.10.2017 № 17462/17-41 зміна цільового призначення частини земельної ділянки площею 12,000 га, яка перебувала у постійному користуванні ДП «Боярська лісова дослідна станція» НУБіП України на підставі державного акта серії ІІ-КВ № 002648, не відповідає вимогам земельного законодавства та нормативних документів з питань землеустрою і землекористування. Ринкова вартість зазначеної земельної ділянки станом на 09.02.2010 становить 26 757 000 грн.

Постановою від 30.10.2023 земельні ділянки з наведеними вище кадастровими номерами визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42014110200000022 відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки вони є об`єктами кримінально протиправних дій, учинених, серед інших, службовими особами Національного аграрного університету, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та землевпорядними підприємствами, які розробляли і підписували проекти землеустрою, з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Прокурор зазначив, що на цій стадії досудового розслідування виникла необхідність у збереженні вказаних речових доказів шляхом накладення на них арешту з метою унеможливлення їх подальшого відчуження, поділу, зміни цільового призначення чи зміни власника, а також просив розглянути клопотання у закритому судовому засіданні без виклику власників земельних ділянок або їхніх представників, з посиланням на пункт 4 частини другої статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень», з метою запобігання відчуженню майна після їх повідомлення про розгляд клопотання.

Прокурор Офісу Генерального прокурора в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Щодо клопотання прокурора про розгляд справи у закритому судовому засіданні без виклику власників земельних ділянок або їхніх представників, слідчий суддя виходить із того, що з урахуванням встановлених у клопотанні фактів неодноразової зміни кадастрових номерів, поділу та перепродажу спірних земельних ділянок, повідомлення заінтересованих осіб до вирішення питання про арешт створило б реальний ризик відчуження ними цього майна або вчинення інших дій, спрямованих на унеможливлення виконання ухвали, а тому клопотання в цій частині також підлягає задоволенню на підставі пункту четвертого частини другої статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень».

Тому на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання здійснено без повідомлення власника майна та його представника, оскільки це необхідно з метою забезпечення арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

З урахуванням наведеного слідчий суддя вважав можливим клопотання розглянути без участі прокурора Офісу Генерального прокурора, на підставі наявних матеріалів.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України є арешт майна. За змістом ч. 1 ст. 132 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується за наявності обґрунтованої необхідності та лише в разі, якщо слідчий, прокурор доведуть наявність визначених законом підстав для його застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт у порядку ст.ст. 170-174 КПК України.

Перевіряючи обґрунтованість клопотання, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на необхідність накладення арешту, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих у ході досудового розслідування, копії яких долучено до клопотання, а саме: у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014110200000022 від 26.06.2014 /а.м. 10-11/, копії протоколу засідання вченої ради Національного аграрного університету від 25.09.2008/а.м. 18/, висновку комплексної судової експертизи від 13.10.2017 № 17462/17-41 /а.м. 55-64/, витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок з наведеними кадастровими номерам /а.м. 73-86/, а також постанові від 30.10.2023 про визнання зазначених земельних ділянок речовими доказами /а.м. 65-72/.

Надані слідчому судді матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Вирішуючи питання співмірності застосування заходу забезпечення, слідчий суддя керується ч. 2 ст. 173 КПК України, відповідно до якої при вирішенні питання про арешт майна враховуються правова підстава для арешту, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наслідки арешту для власників та третіх осіб, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Слідчий суддя зважає на те, що арешт не позбавляє власників права володіння чи користування земельними ділянками, а лише тимчасово обмежує можливість їх відчуження, поділу, зміни цільового призначення та зміни кадастрових номерів, тоді як незастосування арешту, з огляду на встановлені у клопотанні неодноразові факти поділу, об`єднання та перепродажу цих ділянок, створює реальний ризик подальшого відчуження майна та унеможливлення його використання як доказу.

При цьому слідчий суддя враховує, що накладення арешту хоч і обмежує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на мирне володіння майном, проте таке обмеження ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету забезпечення належного здійснення кримінального провадження та є пропорційним такій меті, оскільки арешт має тимчасовий характер і не є конфіскацією майна. Потреба досудового розслідування у збереженні речових доказів за конкретних обставин переважає інтерес власників майна у безперешкодному розпорядженні ним.

Враховуючи наведене у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати земельні ділянки з наведеними кадастровими номерами речовими доказами у розумінні ст. 98 КПК України, обґрунтовано необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження, дотримано вимоги співмірності, а тому клопотання про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки з такими кадастровими номерами: