Ухвала суду № 139878197, 17.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 вересня 2026 р.Справа №160/26763/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКЛІПС СКЛО» про забезпечення адміністративного позову

УСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКЛІПС СКЛО» (далі позивач, ТОВ «ЕКЛІПС СКЛО») до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2026 № 0327710702; від 08.06.2026 № 0327700702; від 08.06.2026 № 00327090702.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до провадження, відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підгтовче засідання у справі.

Від ТОВ «ЕКЛІПС СКЛО» до суду 16.09.2026 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони ГУ ДПС у Дніпропетровській області та його посадовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/26763/26 вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення з ТОВ «ЕКЛІПС СКЛО» грошового зобов`язання у розмірі 39645743 грн, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 08.06.2026 № 0327710702, № 0327700702, № 0327690702, у тому числі шляхом застосування передбачених Податковим кодексом України заходів погашення податкового боргу, звернення стягнення на кошти на рахунках позивача, направлення платіжних вимог, застосування податкової застави та інших заходів стягнення, пов`язаних саме із зазначеним грошовим зобов`язанням.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що незважаючи на оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень у судовому порядку, відкриття судом провадження у справі та обізнаність відповідача про наявність судового спору, що підтверджується відомостями з електронного кабінету підсистеми «Електронний суд», відповідачем спірна сума у розмірі 38531489 грн відображена в Електронному кабінеті платника податків як сума, що підлягає сплаті, як узгоджене податкове зобов`язання, та позивачу виставлено рахунок на його оплату 16.09.2026 о 04 год. 03 хв. Позивач вважає, що існує реальна загроза вчинення відповідачем подальших дій, спрямованих на стягнення зазначеної суми, у тому числі її обліку як податкового боргу, направлення податкової вимоги, застосування податкової застави, звернення до суду про стягнення коштів, ініціювання стягнення коштів з рахунків позивача та вчинення інших передбачених Податковим кодексом України заходів погашення податкового боргу. Можливе стягнення цієї суми до вирішення спору по суті створить ситуацію, за якої у разі задоволення позову позивач буде змушений вживати додаткових заходів для повернення коштів, незаконність стягнення яких має бути встановлена судом.

Позивач вважає, що застосування запропонованого заходу не вирішує спір по суті, не встановлює протиправність податкового повідомлення-рішення та не позбавляє відповідача права на його виконання у разі підтвердження судом правомірності визначеного ним грошового зобов`язання. Такий захід має виключно тимчасовий характер та спрямований на збереження існуючого правового становища сторін до остаточного вирішення спору судом. Обраний позивачем захід забезпечення позову є безпосередньо пов`язаним із предметом спору, необхідним, тимчасовим та співмірним із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи на підставі наявних матеріалів).

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з такого.

Положеннями частини другої статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18, від 20.12.2019 у справі № 640/9158/19, від 07.04.2020 у справі № 826/13413/18.

Як слідує зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач її обґрунтовує можливістю відповідача вжити заходів з погашення податкового боргу в порядку, встановленому законодавством.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 14 Податкового кодексу України закріплено, що у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14);

податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14);

штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1 статті 14);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14);

податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (підпункт 14.1.155 пункту 14.1 статті 14).

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України регламентовано:

з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (абзац перший);

при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абзац перший пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

Абзац другий пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначає, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

За правилами, закріпленими у пунктах 59.1, 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункти 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

З системного аналізу вище наведених норм права слідує, що до закінчення процедури судового оскарження податкових повідомлень-рішень визначене цими рішеннями грошове зобов`язання платника податків вважається не узгодженим та у платника податків не виникає обов`язку щодо добровільної сплати такого зобов`язання.

У свою чергу контролюючий орган здійснює заходи з погашення податкового боргу виключно у разі несплати платником податків у визначений Податковим кодексом України строк узгодженої суми грошового зобов`язання.

Отже суд вважає, що наведеними вище положеннями Податкового кодексу України вже визначені заходи збереження існуючого правового становища платника податків до вирішення судом спору щодо правомірності прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень та визначених ними грошових зобов`язань, тому додаткове вжиття судом таких заходів не вимагається.

У межах спірних правовідносин грошові зобов`язання, визначені ТОВ «ЕКЛІПС СКЛО» податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08.06.2026 № 0327710702; від 08.06.2026 № 0327700702; від 08.06.2026 № 00327090702 відповідно до положень Податкового кодексу України вважаються неузгодженими до дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, що унеможливлює вжиття контролюючим органом заходів для його погашення.

Також суд вважає за необхідне вказати, що згідно з чинним податковим законодавством податкові повідомлення-рішення не є виконавчими документами або іншими документами, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Крім того, суд зауважує, що позивачем не наведено конкретних обставин, які, на його переконання, могли б свідчити про неможливість поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, без вжиття судом заходів забезпечення позову.

При цьому, суд звертає увагу, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи щодо якої вони прийняті/вчинені. Водночас, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, щодо обраного позивачем способу забезпечення позову, то суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Як слідує з матеріалів справи, предметом оскарження є саме податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08.06.2026 № 0327710702; від 08.06.2026 № 0327700702; від 08.06.2026 № 00327090702.

Водночас дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо погашення грошових зобов`язань, визначених цими податковими повідомленнями-рішеннями, та їх правомірність не входять до предмету доказування по цій справі.

У свою чергу, позивач заявляє про вжиття заходів забезпечення позову саме у спосіб заборони ГУ ДПС у Дніпропетровській області вчиняти дії щодо вжиття заходів погашення податкового боргу.

Отже, зважаючи, що дії відповідача щодо вжиття заходів з погашення податкового боргу не є предметом оскарження по справі, то визначений позивачем спосіб забезпечення позову не узгоджується з предметом позову та виходить за його межі, тому не може бути застосований в силу прямої заборони, установленої пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України.

Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні заяви, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 157, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКЛІПС СКЛО» про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/26763/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова