Рішення № 139877017, 17.09.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/14312/24

Провадження № 2/645/358/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року Немишлянський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді Ульяніч І.В., при секретарі - Циганок В.М., учасники справи: представник позивача Владко Р.О., відповідач ОСОБА_1 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №С-505-0050-29-18-980 від 08.05.2018 року у розмірі 20255,55 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.05.2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 була укладена Угода про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-505-005029-18-980. На виконання умов договору АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю, встановив кредитний ліміт в розмірі 7000 грн., під 24% річних. Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні АТ «Ідея Банк» права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, в тому числі, за даним Договором Факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №C-505-005029-18-980 від 08.05.2018 року.

Таким чином, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № №C-505-005029-18-980 від 08.05.2018 року.

Згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору №C-505-005029-18-980 від 08.05.2018 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА»), станом на дату подачі позову, становить 20255,55 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом 6 991,39 грн., та заборгованості за відсотками у розмірі 13 264,16 грн.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором, позивач просив стягнути з відповідача, на його користь заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 20255,55 грн., а також судові витрати з судового збору.

Ухвалою Немишлянського районного суду м.Харкова від 23.09.2025 року справу прийнято до розгляду та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні.

06.10.2025 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов Відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. В обгрунтування відзову зазначила, що Позивач не надав належних доказів існування заборгованості та її розміру. Долучений розрахунок містить лише загальні суми без зазначення періодів, процентних ставок, методики нарахування та конкретних несплачених платежів, що унеможливлює перевірку правильності розрахунку. Виписка по рахунку, за період з 08.05.2018 по 25.07.2023, підтверджує відсутність заборгованості, оскільки суми оборотів за дебетом і кредитом є рівними, а вхідний та вихідний залишки - нульові. Позивач не надав належних доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за договором факторингу, як того вимагають ст. 516-517 ЦК України. Посилання Позивача на Договір комплексного банківського обслуговування, розміщений на сайті банку, не є належним доказом, оскільки відсутня завірена копія редакції договору, чинної на дату укладення кредитного договору. Позивач не довів факту неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, що суперечить вимогам ст. 81 ЦПК України та усталеній практиці Верховного Суду. Позов подано з пропуском строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України. Сам факт воєнного стану не є підставою для автоматичного поновлення чи зупинення такого строку. У зв`язку з викладеним просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «Свеа Фінанс» у повному обсязі, та розглядати справу за її відсутності.

В судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, згідно якого позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином, просила про розгляд справи за наявними у матеріалах справи матеріалами та її відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України , судом не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши доводи позивача, викладені у позові, позицію відповідача, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 08.05.2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду №С-505-005029-18-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки. Відповідно до п.3.1 Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн. Відповідно до п.3.2 Ліміт Кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладення угоди, становить 7000 грн.. Враховуючи, що зобов`язання Банку щодо встановлення ліміту Кредитної лінії є для нього відкличними та без ризиковими, визнання суми Кредитної лінії, що може бути доступна Клієнту, протягом строку дії відновлювальної Кредитної лінії, здійснюється Банком в межах встановленого Угодою максимального ліміту Кредитної лінії без будь-яких обмежень. Відповідно до п.3.3 Процентна ставка за користування коштами Кредитної лінії становить 24,00%. Згідно п. 6 Угоди сторони погодились, що позовна давність за спорами, що випливають з Угоди, становить 10 років. Угода підписана ОСОБА_1 власноручно 08.05.2018 року.

Як вбачається з Паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем власноручно 08.05.2018 року, сума кредитного ліміту становить 1000-200000,00 грн., строк кредитування 12 місяців, мета отримання кредиту - споживчі цілі.(п.3). Процентна ставка, відсотків річних становить 24,00%, порядок зміни змінюваної процентної ставки - 12 місяців, загальні витрати за кредитом становить 581,70 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 1581,70 грн., реальні річна процентна ставка, відсотків річних становить 124,74%. (п.4)

25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Свеа фінанс» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») було укладено договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

На підставі договору факторингу згідно додатку 1 (реєстр боржників) до нього, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № С-505-005029-18-980 від 08.05.2018 р., на загальну суму заборгованості 20255,55 грн., датою закінчення первинного договору зазначено, як 08.05.2024 року, хоча згідно Паспорта споживчого кредиту, підписаного сторонами, строк кредитування станосить 12 місяців.

Позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась заборгованість у розмірі 20255,55 грн. та складається з: заборгованості за сумою кредиту - 6991,39 грн.; заборгованості по відсотках - 13264,16 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч. 1 ст.639 ЦК України встановлено, що Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Щодо доводів позивача про невиконання відповідачем умов Угоди №С-505-005029-18-980 від 08.05.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеної норми законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.

При цьому, в разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі й первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Однак, позивачем ТОВ «Свеа Фінанс» на підтвердження позовних вимог надано суду виписку по особистому рахунку відповідача, з якої неможливо встановити фактичний рух кредитних коштів, а саме: яку суму кредитних коштів було фактично надано відповідачу, у якому розмірі здійснювалося використання кредитного ліміту, які суми були внесені відповідачем у рахунок погашення заборгованості, а також порядок нарахування процентів. З наданої виписки вбачається, що Дебет становить - 61523 грн., Кредет становить - 61523 грн., тобто не вбачається різниці між отриманими, використаними кредитними коштами та повернутими коштами. При цьому, згідно наданої виписки за призначенням- повернення кредиту, відповідачем сплачено 21598,88 грн., при кредитному ліміті 7000 грн. Також згідно даної виписки вбачається надання траншів згідно Додаткової угоди до кредитного договору від 08.05.2018 року, яка не була долучена до справи та з якої б вбачалось на яких умовах вона укладалась (сума кредиту, термін, відсотки).

Надана виписка не містить достатніх та зрозумілих відомостей для перевірки правильності розрахунку заборгованості, а тому не може вважатися належним та достатнім доказом на підтвердження заявлених позовних вимог. За відсутності первинних бухгалтерських документів, які б достовірно підтверджували факт надання кредитних коштів, їх розмір, використання відповідачем та обґрунтованість нарахованої заборгованості, позивач не довів належними і допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у заявленому розмірі.

Суд зауважує, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є первинним документом, який підтверджує отримання коштів кредиту, користування ними, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документом, що створений самим позивачем та первісним кредитором, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Суд враховує, що підтвердженням зарахування коштів на картковий рахунок та користування коштами кредиту може бути виписка по рахунку, проте надана виписка містить суперечливі дані та рівні суми Кредиту та Дебету, з якої неможливо встановити наявну заборгованість.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19) висловлено таку позицію: «Виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами».

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому у даному випадку у суду відсутні законні підстави самостійно збирати докази, які позивач має вчасно надавати до суду.

Щодо доводів відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає, що відповідно до пункту 6 Угоди про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки № С-505-005029-18-980 від 08.05.2018 року, сторони погодили, що позовна давність за вимогами, які випливають з даної Угоди, у тому числі щодо стягнення заборгованості, відшкодування збитків, сплати штрафних санкцій та інших платежів, становить 10 років.

Згідно ст. 259 ЦК України - позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Оскільки, як зазначає позивач, строк дії кредитного договору закінчився 08.05.2024 року, хоча строк кредитування, згідно наданих документів, встановлено 12 місяців, тобто до 08.05.2019 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом 24.12.2024 року, тобто в межах погодженого сторонами строку позовної давності, підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, суд не вбачає.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому відповідно до ст. 12 ЦПК України несе ризик настання негативних наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18).

З урахуванням того, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів наявної заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 280-284, 274 ЦПК України, суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:

Позивач: ТОВ «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса: 03126, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6, е-mail legal@svea.ua, тел.380501789667;

Представник позивача: Владко Роман Олегович, РНОКПП: НОМЕР_1 , дреса: 03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 17.09.2026 року.

Суддя: І.В.Ульяніч