Ухвала суду № 139872585, 17.09.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/4839/25

Провадження №1-кс/463/8374/26

УХВАЛА

слідчого судді

17 вересня 2026 року місто Львів

Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025142410000142 від 10.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 191 КК України,-

встановила:

Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20 травня 2026 року у справі № 463/4704/26, а саме на два мобільні телефони: «iPhone 12 Pro», серійний номер НОМЕР_1 , IMEI-1: НОМЕР_2 , IMEI-2: НОМЕР_3 , із SIM-карткою оператора «Vodafone» № НОМЕР_4 , поміщений до спеціального пакета НПУ № NPU5755009, та «Sigma», IMEI-1: НОМЕР_5 , IMEI-2: НОМЕР_6 , із SIM-карткою оператора «Vodafone» № НОМЕР_7 , поміщений до спеціального пакета НПУ № NPU5755012.

В обґрунтування клопотання покликався на те, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20.05.2026 у справі № 463/4704/26 накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме мобільні телефони «iPhone 12 Pro» та «Sigma» із SIM-картками, з метою збереження речових доказів, виявлення та фіксації відомостей про обставини кримінального правопорушення, а також запобігання їх приховуванню, пошкодженню, знищенню, перетворенню чи відчуженню. Зазначає, що станом на 15.09.2026 органом досудового розслідування проведено всі необхідні слідчі та процесуальні дії щодо зазначеного майна, у тому числі експертні дослідження, у зв`язку з чим подальша необхідність у застосуванні арешту відпала. Вважає, що мета, з якою арешт було накладено, досягнута, а подальше обмеження права ОСОБА_4 на володіння та користування належним їй майном є необґрунтованим. Враховуючи викладене, просить скасувати арешт.

Адвокат ОСОБА_3 до початку розгляду справи по суті подав заяву, в якій просив здійснити розгляд справи за їх відсутності та задовольнити подане клопотання.

Слідчий у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення був належним чином повідомлений. До початку судового засідання подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що органом досудового розслідування проведено огляд зазначених мобільних телефонів, та просив вирішити питання щодо подальшого застосування арешту майна на розсуд суду.

Згідно з ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідча суддя, отримавши письмову позицію слідчого, тобто особи, за клопотанням якої було арештовано майно, оглянувши матеріали клопотання, дійшла висновку, що клопотання підлягає до задоволення, виходячи з наступного

Згідно з ч.1 ст. 174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Слідчою суддею, встановлено, що слідчим відділом Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025142410000142 від 10.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені посадові особи ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» поставили НОМЕР_8 прикордонному загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_9 ) неякісні продукти харчування разом із копіями підроблених документів щодо відповідності вказаної продукції харчування вимогам ДСТУ, з метою заволодіння бюджетними коштами, в умовах воєнного стану, однак грошові кошти за поставлену продукцію не було оплачено.

14.05.2026 слідчим слідчого відділу Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 , на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 12 Pro», серійний номер НОМЕР_10 , з IMEI-1: НОМЕР_2 , IMEI-2: НОМЕР_3 , сірого кольору, із SIM-карткою оператора мобільного зв`язку «Vodafone» № НОМЕР_4 , який поміщено до спеціального пакета НПУ № NPU5755009; мобільний телефон марки «Sigma», чорного кольору, з IMEI-1: НОМЕР_5 , IMEI-2: НОМЕР_6 , із SIM-карткою оператора мобільного зв`язку «Vodafone» № НОМЕР_7 , який поміщено до спеціального пакета НПУ № NPU5755012.

14.05.2026 слідчим слідчого відділу Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області винесено постанову про визнання зазначених мобільних телефонів речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20 травня 2026 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області та накладено арешт на майно, вилучене 14.05.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone 12 Pro», серійний номер НОМЕР_10 , з IMEI-1: НОМЕР_2 , IMEI-2: НОМЕР_3 , сірого кольору, із SIM-карткою оператора мобільного зв`язку «Vodafone» № НОМЕР_4 , поміщений до спеціального пакета НПУ № NPU5755009, та мобільний телефон марки «Sigma», чорного кольору, з IMEI-1: НОМЕР_5 , IMEI-2: НОМЕР_6 , із SIM-карткою оператора мобільного зв`язку «Vodafone» № НОМЕР_7 , поміщений до спеціального пакета НПУ № NPU5755012.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Під час судового розгляду встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025142410000142 від 10.04.2025 триває, а зазначені в ухвалі про арешт майна мобільні телефони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Водночас у ході розгляду клопотання слідчою суддею встановлено, що органом досудового розслідування проведено огляд зазначених мобільних телефонів та інші необхідні процесуальні дії щодо них. За таких обставин слідча суддя приходить до висновку, що потреба у подальшому застосуванні арешту на вказане майно відпала, оскільки мета, з якою його було накладено, на цей час досягнута.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.

Отже, оскільки слідчий, відповідно до наявних у нього повноважень на прийняття необхідних процесуальних рішень (п. 5 ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 171 КПК України) має право звертатися до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, з огляду на це, відповідно до принципу диспозитивності, йому належить право вирішувати наявність або відсутність потреби у подальшому застосуванні цього заходу.

Викладені обставини свідчать про те, що на час розгляду клопотання про скасування арешту майна необхідність у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала, оскільки органом досудового розслідування проведено необхідні слідчі та процесуальні дії щодо арештованого майна, у тому числі експертні дослідження, а відтак мету, з якою було накладено арешт на мобільні телефони «iPhone 12 Pro» та «Sigma» із SIM-картками, досягнуто.

Ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, і про повне або часткове скасування арешту майна відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України у взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК України апеляційному оскарженню не підлягають. Такий висновок зробила об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанова ОП ККС від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23 (провадження № 51-3208кмо23).

Керуючись вимогами ст. ст.170, 171, 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя

постановила:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 20 травня 2026 року у справі № 463/4704/26, на:

1) мобільний телефон «iPhone 12 Pro», серійний номер НОМЕР_1 , IMEI-1: НОМЕР_2 , IMEI-2: НОМЕР_3 , із SIM-карткою оператора «Vodafone» № НОМЕР_4 ;

2) мобільний телефон «Sigma», IMEI-1: НОМЕР_5 , IMEI-2: НОМЕР_6 , із SIM-карткою оператора «Vodafone» № НОМЕР_7 , які належать ОСОБА_4 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Слідча суддя ОСОБА_6