Рішення № 139858281, 18.09.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 335/8800/25

Провадження № 2/463/466/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя з позовом до відповідача, відповідно до якого просить визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та внести зміни до актового запису № 121 від 03.08.2017 року, складеного Пологівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Запоріжжі, змінивши в графі батько - « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » та змінити прізвище дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він разом з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.01.2022 року по 26.06.2023 року. Державній реєстрації шлюбу передували тривалі фактичні шлюбні відносини. Від фактичних шлюбних відносин сторони мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки сторони не перебували на час народження дитини у зареєстрованому шлюбі, у свідоцтві про народження дитини батьком записаний ОСОБА_5 , тобто відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, згідно якої при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Зазначає що він є біологічним батьком дитини та фактично проживає із ним та утримує його. Однак, відповідач після розірвання шлюбу фактично припинила спільне проживання та поїхала за межі України, залишивши дитину разом із батьком. Водночас, оскільки юридично позивач не значиться батьком дитини, то й відповідно не може бути її законним представником у взаєминах із органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, що значно ускладнює влаштування дитини до школи, звернення за медичною допомогою, інші офіційні взаємини в питаннях з дитиною. Зважаючи на викладене, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом. У зв`язку із наведеним просить позовні вимоги задовольнити.

Правом на подання відзиву відповідач не скористалась. Водночас, відповідачем та представником відповідача - адвокатом Зачепіло З.В. подано заяви про визнання позову та розгляд справи без їх участі.

Правом на подання письмових пояснень щодо позову третя особа теж не скористалась. При цьому, представник подала заяву про виключення третьої особи з коло осіб, які беруть участь у справи, оскільки предмет спору не зачіпає їхні інтереси та виконання рішення у справи ними не здійснюватиметься.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 08.09.2025 року, справу передано за підсудністю на розгляд до Личаківського районного суду м.Львова.

Матеріали справи надійшли до Личаківського районного суду м.Львова 07.11.2025 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 17.11.2025 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами загального позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Справа слухалась у відкритому судовому засіданні, а сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи. За відповідним клопотанням представника позивача суд проводив судові засідання в режимі відеконференції.

Перед тим як розпочати розгляд справи по суті, суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження. Крім того, суд розглянув абсолютно усі клопотання учасників справи, попередньо надавши можливість протилежній стороні висловитись з приводу таких клопотань.

Підготовче провадження закрито ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 19.01.2026 року. Справа призначена до судового розгляду по суті.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 18.02.2026 року, у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

На адресу суду 26.06.2026 року надійшов висновок експерта № СЕ/19/114-26/6531-БД від 23.06.2026 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 01.07.2026 року, провадження у справі поновлено.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Щасливий О.Р. в судовому засіданні під час виступу з вступним словом позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просять позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат Зачепіло З.Я. будучи належним чином повідомленими про дату, місце та час розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явилась, подали заяву про розгляд справи без їхньої участі, щодо задоволення позову не заперечують.

Представник третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції будучи належним чином повідомленою про дату, місце та час розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази, діючи в якнайкращих інтересах дитини та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.01.2022 року. Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 25.05.2023 року, шлюб між сторонами розірвано (а.с.12-13).

До реєстрації шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідач ОСОБА_3 народила дитину - сина ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження актовий запис № 121 від 03.08.2017 року, батьком дитини у свідоцтві про народження записаний ОСОБА_5 (а.с.11). Дитина зареєстрована в органах РАЦС на підставі частини першої статті 135 СК України, із зазначенням відомостей про батька за вказівкою матері. Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються.

Дитина фактично проживає разом з позивачем та перебуває на його утриманні. Вказані обставини сторонами також не оспорюються.

Згідно з висновком експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Зинь А.Р. № СЕ/19/114-26/6531-БД від 23.06.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зразок букального епітелію якого досліджено (об`єкт № 1), може бути біологічним батьком дитини, представленої як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зразок букального епітелію, якого досліджено (об`єкт № 2). Ймовірність біологічного батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дитини, представленої як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , становить не менше, ніж 99,999999% (а.с.110-119).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

У статті 7 СК України визначена необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

У частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява № 31111/04, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

За вимогами статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122, 125 цього Кодексу.

Статтею 122 СК України визначено походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою та передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до частини 2 статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

За частиною першою статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини першої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Цією нормою передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У справі, що розглядається, у свідоцтві про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком дитини вказаний ОСОБА_5 , відомості про батька в актовому записі про народження записані відповідно до вимог частини першої статті 135 СК України за вказівкою матері. Під час розгляду справи, вказані обставини підтвердила відповідач ОСОБА_3 .

Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України, згідно з якою за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у частині третій статті 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема, дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, відсутня спільна заява батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.

Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини.

У судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, який визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК України).

Передумовою звернення до суду в таких справах є наявність кровного споріднення між особою, яка вважає себе батьком, і дитиною.

У відповідних рішеннях ЄСПЛ зазначав, що в подібних справах має враховуватися справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення. ЄСПЛ звертав увагу, що стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатися з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини (рішення від 22 березня 2012 року у справі «Каутзор проти Німеччини» (Kautzor v. Germany), заява № 23338/09; від 22 березня 2012 року у справі «Аренс проти Німеччини» (Ahrens v. Germany), заява № 45071/09).

Підставою для визнання батьківства є будь які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів (постанова Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 504/4181/17 провадження № 61-7999св25).

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2025 року у справі № 549/419/23, провадження № 61-4505св25).

Отже, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

При проведенні експертних досліджень застосовуються Методичні рекомендації «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей)», які розроблені фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України. Згідно із пунктом 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що наразі ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Kalacheva v. russia», заява № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Аналіз рішень ЄСПЛ та норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що суд не може допускати свавільного втручання у право дитини на повагу до приватного життя шляхом безпідставних (довільних) змін відомостей про її батьків. Беззаперечним доказом для визнання чи спростування батьківства у судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23) вказав, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК- тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Правовий висновок щодо того, що доказова цінність ДНК-тесту суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 146/1162/23 (провадження № 61-14956св24).

Згідно з частинами першою-сьомою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність в Україні здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

У справі, що розглядається, суд ухвалою від 18.02.2026 року призначив судову молекулярно-генетичну експертизу, з метою з`ясування чи є кровне споріднення між малолітнім ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 , проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Висновок експерта № СЕ/19/114-26/6531-БД від 23.06.2026 року містить відомості про ймовірність батьківства ОСОБА_1 стосовно дитини ОСОБА_4 99,99999%.

Оскільки аналіз ДНК на батьківство, який проведено завідувачем сектору обліку генетичних ознак людини відділу біологічних досліджень та обліку Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_9 , яка має вищу біологічну освіту, наукову ступінь кандидата біологічних наук, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових біологічних експертиз за експертною спеціальністю 9.3 «Імунологічні дослідження» (свідоцтво № 12796 видане ЕКК МВС України 13.05.2014 та підтверджене рішенням ЕКК MBC України N 3113 від 22.11.2024) та експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження» (свідоцтво № 13158, видане ЕКК МВС України 30.10.2014 та підтверджене рішенням ЕКК МВС України № 3114 від 22.11.2024), перший кваліфікаційний клас судового експерта та стаж експертної роботи з 2013 року, експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків, суд приходить до переконання, що цей висновок експерта може визнаватися письмовим доказом та може підтверджувати походження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (постанова Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 285/6103/21, провадження № 61-14692св24).

У постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19) зазначено, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Таким чином, оскільки судом не встановлено підстав для визнання висновку експерта № СЕ/19/114-26/6531-БД від 23.06.2026 року необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, тому позовні вимоги в цій частині є підставними та підлягають до задоволення.

Крім того, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання батьківства, наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги про внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька, які є похідними.

Відповідно до пункту 1.5 розділу I Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, якщо підставою для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (скасування) є рішення суду або якщо певне рішення суду є необхідним для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (скасування), внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (скасування) за зверненням заявника проводиться виключно на підставі примірника рішення суду в електронній формі, отриманого у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Державним реєстром актів цивільного стану громадян, що здійснюється інформаційно-комунікаційними засобами в електронній формі у порядку, встановленому Державною судовою адміністрацією України спільно з Міністерством юстиції України.

Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

З урахуванням приписів статті 134 Сімейного Кодексу України та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, з урахуванням того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає за необхідне, внести зміни до актового запису № 121 від 03.08.2017 року, складеного Пологівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Запоріжжі, змінивши в графі батько - « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » та змінити прізвище дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 968,96 гривень, сплата якого підтверджується відповідною квитанцією від 04.09.2025 року (а.с.17).

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внести зміни до актового запису № 121 від 03.08.2017 року, складеного Пологівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Запоріжжя, змінивши в графі батько - « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » та змінити прізвище дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.І.Франка,157, код ЄДРПОУ 19170503.

Повний текст судового рішення складено - 18 вересня 2026 року.

Суддя Грицко Р.Р.