Рішення № 139863711, 18.09.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/17779/26

Провадження № 2-о/947/283/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участі:

- представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Олійника Олександра Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 ,

за участі заінтересованих осіб:

Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса

про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2026 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса про встановлення факту родинних відносин, в якій заявниця просить суд встановити факт родинних відносин за ступенем спорідненості, як матері та сина між нею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заяви заявниця вказує, що в місті Потсдам, Німеччина народився ОСОБА_2 від матері ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер та після смерті останнього відкрилась спадщина.

27 березня 2025 року за фактом смерті ОСОБА_2 , державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі ОСОБА_5 заведено спадкову справу.

Як вказує у заяві заявниця, остання 01 травня 2025 року державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що спадкоємцем не надано нотаріусу документів, які є доказом родинних відносин з померлим ОСОБА_2 та відсутні відомості стосовно народження померлого ОСОБА_2 у Державному реєстрі актів цивільного стану.

З метою усунення перешкод для отримання свідоцтва про право на спадщину, остання звернулася до Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із запитом про отримання повторного свідоцтва про народження на померлого ОСОБА_2 , однак 11.06.2025 року отримала відмову, оскільки за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актових записів відносно ОСОБА_2 не виявлено, так як реєстрація народження здійснена відділом запису актів громадянського стану м. Потсдам ГДР.

Окрім цього, заявниця зазначає, що відповідно до свідоцтва про народження серії та паспорту громадянина України до перекладу з російської на українську мову прізвище заявниці та її померлого сина писалося як « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_6 ». Однак, після перекладу на українську мову органом, що видав паспорти громадянина України, їхні прізвища були записані по-різному, а саме як: « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_8 », що є ще однією причиною неможливості підтвердити родинні відносини між заявницею та померлим ОСОБА_2 .

Приймаючи розбіжності у написанні даних про сина заявника, остання вказує, що позбавлена можливості належним чином підтвердити свої родинні відносини з сином, а встановлення факту їй необхідно для подальшого використання рішення суду для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сина.

Дані обставини зумовили звернення заявниці до суду з цією заявою.

Також, разом з заявою, заявницею надано до суду клопотання про витребування доказів.

Вказана заява сформована в системі «Електронний суд» 27.04.2026 року та зареєстрована судом 28.04.2026 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаною заявою було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 30.04.2026 року, вказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку окремого провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 22.06.2026 року за наслідком розгляду клопотання представника заявниці про витребування доказів, останнє було задоволено частково та витребувано у державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Баранової Олени Володимирівни належним чином завірену копію спадкової справи №236/2025, номер у спадковому реєстрі 73860204, заведеної 27 березня 2025 року до майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

31.08.2026 року від державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Баранової Олени Володимирівни на виконання ухвали суду від 22.06.2026 року надійшла скан-копія матеріалів спадкової справи.

До судового засідання призначеного на 07.09.2026 року з`явився представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Олійник Олександр Олександрович, який заяву підтримав та просив суд її задовольнити.

Заінтересовані особи до судового засідання, призначеного на 07.09.2026 року не з`явились, про дату, час та місце якого повідомлялись належним чином, однак про причини неявки суд не повідомили.

За наслідком розгляду даної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 18.09.2026 року о 12 год. 00 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника заявниці, вивчивши, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 08 лютого 1999 року, Київським РВ УМВС України в Одеській області, в якому на 11 аркуші наявний запис про зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Потсдам Німецької Демократичної Республіки народився, мовою оригіналу: « ОСОБА_9 », про що 31 січня 1985 року складено відповідний актовий запис №218, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 31 січня 1985 року в якому, в графі відомості про батьків зазначено відомості про осіб російською мовою, а саме мовою оригіналу: батько - « ОСОБА_10 », матір « ОСОБА_1 ».

17 листопада 2016 року Київським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 на ім`я « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_5 уродженця міста Потсдам, на аркуші 2 якого за перекладом на російську зазначено, як: « ОСОБА_9 » та на акуші 11 якого наявний запис про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Також судом встановлено, що відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрації №1410 від 29.05.2017 року, виданої КП «ЖКС «Вузівський» вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані, мовою оригіналу: « ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 »,

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , помер у віці 35 років, про що 03 грудня 2020 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис №12546.

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №80622582 від 27 березня 2025 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 заведено спадкову справу, номер у реєстрі №73860204 та номер у нотаріуса №236/2025.

Відповідно до наданої державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Барановою Оленою Володимирівною 01 травня 2025 року довідки про коло спадкоємців вбачається, що 27 березня 2025 року заведена спадкова справа №236/2025 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 . Спадкоємцями за вказаною спадковою справою до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємець за законом, яка звернулась із заявою про прийняття спадщини.

В подальшому, 01 травня 2025 року державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Барановою Оленою Володимирівною винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки останньою не надано нотаріусу документів, які є доказом родинних відносин з померлим ОСОБА_2 , а також у зв`язку з відсутністю відомостей стосовно народження померлого ОСОБА_2 у Державному реєстрі актів цивільного стану.

11 червня 2025 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надали відповідь на запит ОСОБА_1 з повідомленням про те, щоза даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актових записів відносно громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено, так як реєстрація народження останнього здійснена відділом запису актів громадянського стану м. Потсдам ГДР, у зв`язку з чим отримання повторного свідоцтва про народження на громадянина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неможливим.

Також, на виконання ухвали Київського районного суду міста Одеси від 22.06.2026 року від державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Баранової Олени Володимирівни судом отримано скан-копію спадкової справи, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З матеріалів спадкової справи вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить на правах спільної часткової власності ОСОБА_1 та її членам сім`ї: ОСОБА_11 , ОСОБА_2 та ОСОБА_13 в рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_4 від 10 січня 2018 року, посвідченого Департаментом міського господарства Одеської міської ради.

Також в матеріалах спадкової справи наявна довідка Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради №Д1-75199-ю/о від 02 квітня 2025 року у відповідності до якої за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані/задекларовані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 .

Згідно з інформаційної довідки із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №80622212 від 27.03.2025 року інформація про видачу свідоцтва про право на спадщину у Спадковому реєстрі відсутня.

Згідно з інформаційної довідки із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №80622212 від 27.03.2025 року та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №80622250 від 27.03.2025 року, інформація у Спадковому реєстрі відсутня.

Як вказує у своїй заяві заявниця, оскільки після перекладу з російської мови на українську мову її прізвище та прізвище її померлого сина були записані по-різному, а саме як: « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_7 », вказані підстави є причиною неможливості підтвердити родинні відносини між нею та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказана розбіжність у документах в написанні прізвища заявниці та її сина, стала підставою для звернення заявниці до суду з даною заявою.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил. Встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 року, прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5 наголошено на тому, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.

У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) від 10.04.2019 року зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Крім того, судом враховується правовий висновок, сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року по справі №560/17953/21, згідно з яким, неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вирішила за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Додатково розглядаючи заяву про встановлення заявленого факту, судом приймаються положення Сімейного Кодексу України та Цивільного Кодексу України, які регламентують наступне.

У відповідності до положень статті 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Частиною 1 статті 62 КпШС України, в редакції станом на час народження ОСОБА_2 , якщо батьки мають спільне прізвище, то це прізвище присвоюється і дітям. При різних прізвищах дитині присвоюється прізвище батька або матері за згодою батьків, а при відсутності згоди за рішенням органів опіки і піклування.

Статтею 145 СК України також визначено, що прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частиною 1 ст. 319 ЦПК України встановлено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У відповідності до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час надання оцінки доказам у справі та застосуванні стандартів оцінки доказів, судом враховується, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, у суду відсутні сумніви та суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а остання є його матір`ю відповідно, а розбіжності в написанні даних у прізвищі сина заявниці, а саме у документах що посвідчують особу її сина та свідоцтві про смерть останнього, обумовленим різним перекладом даних про особу з російської на українську мови.

Надаючи оцінку вищевказаним доказам, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми, які стосуються один одного в цілому, не суперечать між собою.

Одночасно судом враховується, що відповідні докази на підтвердження заявлених вимог, у тому числі документи, які посвідчують особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , надані саме заявницею по справі.

Судом встановлено, що метою встановлення заявленого факту є реалізація заявницею своїх прав на підтвердження родинних відносин з сином, у тому числі для реалізації своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Будь-яких доказів на підтвердження наявності спору про право за наслідком заявлених вимог, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Ухвалюючи рішення суду за наслідком розгляду даної справи судом враховується положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

З урахуванням вищевикладеного в цілому, аналізуючи зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності приймаючи до уваги неможливість встановлення факту, що має юридичне значення, іншим шляхом, суд вважає що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою, доведеною, заявлений до встановлення факт, що має юридичне значення є підтвердженим і встановленим, за наслідком чого заява підлягає задоволенню.

При ухваленні судом рішення, судом у відповідності до положень ч. 7 ст. 294 ЦПК України, судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), за участі заінтересованих осіб: Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65101, м. Одеса, вул. Інглезі, 5), Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса (місце проживання: 65080, м. Одеса, вул. Космонавтів, 11А), про встановлення факту родинних відносин задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , а останній її сином відповідно.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Л. В. Калініченко