Рішення № 139860129, 07.09.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2026 р. Справа № 924/568/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., при секретарі судового засідання Лежніній Я.С. розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства "Шепетівський деревообробний комбінат", м. Рівне

до Шепетівської міської ради, м. Шепетівка, Хмельницька область

про визнання права власності

Представники сторін:

позивача: Оніщук С.П. адвокат за ордером

відповідача: не з`явився

Рішення ухвалюється після оголошеної в судовому засіданні 11.08.2026 перерви.

У судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 05.06.2026 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 24.06.2026. Ухвалою від 24.06.2026 підготовче засідання відкладено на 09.07.2026. У підготовчому засіданні 09.07.2026 оголошено перерву до 27.07.2026. У підготовчому засіданні 27.07.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 11.08.2026. У судовому засіданні 11.08.2026 оголошувалась перерва до 14год. 30хв. 07.09.2026.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

ПАТ "Шепетівський деревообробний комбінат" звернувся із позовом до Шепетівської міської ради про визнання за товариством права власності на кімнату №12 загальною площею 51кв.м у гуртожитку за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, вул. Степана Бандери, 59.

В обґрунтування позову позивач зазначає таке.

ПАТ "Шепетівський деревообробний комбінат" є правонаступником ВАТ та ЗАТ "Шепетівський деревообробний комбінат". 29 грудня 1988 року Шепетівським міжміським бюро технічної інвентаризації було видано реєстраційне посвідчення, відповідно до якого домоволодіння №59 по вул. Ватутіна у місті Шепетівка було зареєстровано за Шепетівським деревообробним комбінатом на підставі рішення виконавчого комітету Шепетівської міської ради народних депутатів №186 від 15.12.1988. У подальшому 28 лютого 2001 року Шепетівським БТІ було видано реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, відповідно до якого за ВАТ "Шепетівський деревообробний комбінат" було зареєстровано право колективної власності на комплекс нерухомого майна по вул. Ватутіна у місті Шепетівка на підставі договору купівлі-продажу державного майна Шепетівського деревообробного комбінату від 25.12.2000.

03 вересня 2009 року ЗАТ "Шепетівський ДОК" видало своєму керівнику - Фрідману Артуру Давидовичу єдиний відомчий ордер №25 на право зайняття житлового приміщення - кімнати №12 у гуртожитку за адресою: м. Шепетівка, вул. Ватутіна, 59. Підставою для видачі ордера стало рішення профспілкового комітету ЗАТ "Шепетівський ДОК" від 02.09.2009. 27 серпня 2009 року Шепетівською міською радою прийнято рішення №12 "Про надання згоди на прийняття від ЗАТ "Шепетівський деревообробний комбінат" гуртожитку по вул. Ватутіна, 59 у комунальну власність територіальної громади м. Шепетівка".

Розпорядженням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №23 від 11.09.2009 "Про передачу гуртожитку, який під час приватизації не увійшов до статутного фонду ЗАТ "Шепетівський деревообробний комбінат", у комунальну власність територіальної громади міста".

Разом з тим, як вказує позивач, ані зазначене рішення Шепетівської міської ради, ані розпорядження Фонду державного майна України не містять відомостей щодо індивідуалізації окремих житлових приміщень гуртожитку, їх технічних характеристик, правового режиму, а також не містять будь-яких відомостей про передачу саме кімнати №12 у комунальну власність.

Вважає, що за відсутності належної індивідуалізації спірного приміщення неможливо встановити факт переходу прав саме на кімнату №12 від позивача до територіальної громади міста Шепетівка.

Підсумовуючи викладене, констатує: право комунальної власності на кімнату №12 окремо не зареєстроване, документи про передачу саме кімнати №12 відсутні, документи про припинення прав позивача щодо спірного приміщення відсутні, користування приміщенням тривалий час здійснювалось на підставі документів, виданих позивачем, позивач продовжував здійснювати фактичне володіння, користування та розпорядження спірним майном.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує. Зокрема, зазначає, що на виконання вимог ЗУ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", рішенням XI сесії Шепетівської міської ради VI скликання від 27.11.2014 № 16 надано дозвіл на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку по вул. Ватутіна, 59 в м. Шепетівка громадянам, які на законних підставах тривалий час (не менше п`яти років) зареєстровані та фактично проживають у вищевказаному гуртожитку.

Тобто, як вказує відповідач, для реалізації права на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку, органом приватизації виконавчого комітету Шепетівської міської ради бралися до уваги, зокрема: період реєстрації місця проживання у жилих приміщеннях гуртожитку та фактичне проживання у ньому до передачі вказаного гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Шепетівка; документи, на підставі яких мешканців гуртожитку було заселено у жиле (-і) приміщення та на підставі яких виникло право користування ними.

Також звертає увагу суду, що оскільки ЗАТ "Шепетівський ДОК" до передачі вказаного приміщення гуртожитку у комунальну власність громади м. Шепетівка не було проведено необхідної низки заходів для відокремлення спірної кімнати в гуртожитку відповідно до вимог ДБН В. 2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", що станом на 2026 рік унеможливлює фактичне виділення таких приміщень в окремий об`єкт, визнання права власності за ПрАТ "Шепетівський ДОК" на кімнату № 12 у гуртожитку за адресою: м. Шепетівка, вул. Степана Бандери, 59 є неможливим.

У позові просить відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні позов просив задовольнити.

Відповідач у заяві від 04.09.2026 просив судове засідання провести за відсутності представника та відмовити у позові.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

29 грудня 1988 року Шепетівським міжміським бюро технічної інвентаризації було видано реєстраційне посвідчення, відповідно до якого домоволодіння №59 по вул. Ватутіна у місті Шепетівка було зареєстровано за Шепетівським деревообробним комбінатом на підставі рішення виконавчого комітету Шепетівської міської ради народних депутатів №186 від 15.12.1988.

У подальшому 28 лютого 2001 року Шепетівським БТІ було видано реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, відповідно до якого за ВАТ "Шепетівський деревообробний комбінат" було зареєстровано право колективної власності на комплекс нерухомого майна по вул. Ватутіна у місті Шепетівка на підставі договору купівлі-продажу державного майна Шепетівського деревообробного комбінату від 25.12.2000.

Рішенням XLV сесії Шепетівської міської ради 5 скликання від 27.08.2009р. надано згоду на прийняття від ЗАТ "Шепетівський деревообробний комбінат" гуртожитку по вул. Ватутіна, 69 в комунальну власність територіальної громади міста.

03 вересня 2009 року ЗАТ "Шепетівський ДОК" видано Фрідману Артуру Давидовичу єдиний відомчий ордер №25 на право зайняття житлового приміщення - кімнати №12 у гуртожитку за адресою: м. Шепетівка, вул. Ватутіна, 59 на підставі рішення профспілкового комітету ЗАТ "Шепетівський ДОК" від 02.09.2009.

Розпорядженням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 11.09.2009 №23 вирішено передати гуртожиток (м. Шепетівка, вул. Ватутіна 59), який під час приватизації не увійшов до статутного фонду ЗАТ, у комунальну власність територіальної громади м. Шепетівка.

Рішенням виконавчого комітету Шепетівської міської ради №203 від 01.10.2013 затверджено акт приймання-передачі приміщення гуртожитку по вул. Ватутіна, 59 в місті Шепетівка. Приміщення гуртожитку по вул. Ватутіна, 59 в місті Шепетівка передано на баланс КП "Житлосервіс".

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.11.2014 право власності на гуртожиток по вул. Ватутіна, 59 в місті Шепетівка зареєстроване за територіальною громадою міста Шепетівка в особі Шепетівської міської ради.

Рішенням LXI сесії Шепетівської міської ради VI скликання №16 від 27.11.2014 надано дозвіл на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку по вул. Ватутіна, 59 в місті Шепетівка, громадянам, які на законних підставах тривалий час (не менше п`яти років) зареєстровані та фактично проживають в ньому.

Рішенням LVII сесії Шепетівської міської ради VIII скликання №45 від 03.10.2024 вирішено затвердити акт про списання багатоквартирного будинку (гуртожитку) за адресою: вул. Степана Бандери (Ватутіна), 59 м. Шепетівка з балансу КП "Житлосервіс" від 11.09.2024. КП "Житлосервіс" списати з балансу багатоквартирних будинків, які розташовані на території Шепетівської міської територіальної громади і знаходяться на балансі комунального підприємства, багатоквартирний будинок (гуртожиток) за адресою: вул. Степана Бандери (Ватутіна), 59 м. Шепетівка.

У матеріалах справи наявна довідка видана ПАТ "Шепетівський деревообробний комбінат" від 31.08.2026 про те, що кімната №12 у будівлі гуртожитку за адресою за адресою: вул. Степана Бандери (Ватутіна), 59 м. Шепетівка, обліковується та станом на дату видачі цієї довідки продовжує обліковуватись за ПАТ "Шепетівський ДОК" у складі інвентаризаційного об`єкта "Гуртожиток" як окремо ідентифіковане нежитлове приміщення.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України (далі в тексті ЦК України) цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в статті 16 Цивільного кодексу України, зокрема, шляхом визнання права.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до статей 316, 319, 321 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Традиційно підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника). Розглядаючи спори про захист права власності, набутого в похідний спосіб, судам необхідно враховувати імовірність наявності прав на відповідне майно в інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише в випадках і в порядку, установлених законом (стаття 319 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина 2 статті 328 ЦК України).

За статтею 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може бути будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності в зв`язку з наявністю щодо цього майна сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

При цьому відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти. Тому суд при вирішенні спору про право власності повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.

Предметом позову у даній справі є визнання за ПАТ "Шепетівський ДОК" права власності на кімнату №12 загальною площею 51кв.м у гуртожитку за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, вул. Степана Бандери, 59. Позивач вважає, що право власності на кімнату № 12 у гуртожитку за адресою: м. Шепетівка, вул. Степана Бандери, 59 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано, вказує на відсутність документації, яка б свідчили про передачу саме кімнати № 12 як індивідуального об`єкта права власності. Вважає, що статус кімнати № 12 у гуртожитку є невизначеним.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням XLV сесії Шепетівської міської ради V скликання від 27 серпня 2009 року № 12 "Про надання згоди на прийняття від ЗАТ "Шепетівський деревообробний комбінат" по вул. Ватутіна, 59 в м. Шепетівка в комунальну власність територіальної громади м. Шепетівка" на підставі звернення начальника регіонального відділення по Хмельницькій області Фонду державного майна України (№ 05-04-01732 від 15.05.2009) надано згоду на прийняття гуртожитку за адресою: вул. Ватутіна (теперішня назва - Степана Бандери), 59 в м. Шепетівка у комунальну власність територіальної громади м. Шепетівка.

Розпорядження № 23 від 11.09.2009 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області "Про передачу гуртожитку, який під час приватизації не ввійшов до статутного фонду ЗАТ "Шепетівський деревообробний комбінат" у комунальну власність територіальної громади міста" вирішено голові правління ЗАТ "Шепетівський ДОК" передати гуртожиток (м. Шепетівка, вул. Ватутіна, 59), який під час приватизації не ввійшов до статутного фонду ЗАТ, у комунальну власність територіальної громади м. Шепетівка.

Рішенням виконавчого комітету Шепетівської міської ради № 203 від 01.10.2013 затверджено акт приймання - передачі приміщення гуртожитку по вул. Ватутіна, 59 в м. Шепетівка, передано на баланс КП "Житлосервіс" та на обслуговування ПП "УК "Житлофонд".

Прийняття вказаного гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Шепетівка було здійснено на виконання Законів України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", "Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки", "Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995.

Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно проведено 07.11.2014, власником гуртожитку за адресою: вул. Ватутіна, 59 в м. Шепетівка, Хмельницької області, загальною площею - 872,4 м.кв, житловою площею - 544,9 м.кв є територіальна громада міста Шепетівки в особі Шепетівської міської ради, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.11.2014.

Рішенням LXV сесії міської ради VІ скликання № 8 від 29.01.2015 "Про перейменування вулиць і провулків міста Шепетівки" вулицю Ватутіна перейменовано на вулицю Степана Бандери.

За таких обставин судом констатується, що гуртожиток за адресою: вул. Степана Бандери (до перейменування - Ватутіна), 59 м. Шепетівка загальною площею - 872,4 м.кв, житловою площею - 544,9 м.кв, з огляду на зазначені вище документи, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Шепетівки в особі Шепетівської міської ради.

Судом береться до уваги, що правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Частиною 3 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено, що сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.

Рішенням LXI сесії Шепетівської міської ради VI скликання від 27.11.2014 № 16 надано дозвіл на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку по вул. Ватутіна, 59 в м. Шепетівка громадянам, які на законних підставах тривалий час (не менше п`яти років) зареєстровані та фактично проживають у вищевказаному гуртожитку.

На спростування тверджень позивача про відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно інформації щодо спірної кімнати, яка входить до складу гуртожитку як самостійний об`єкт права власності, судом береться до уваги таке.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", жилі приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку (жилі кімнати, жилі блоки чи жилі секції), призначені та придатні відповідно до вимог законодавства до житла, призначеного для постійного проживання у ньому.

Поряд з цим, пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено передачу гуртожитків у власність територіальних громад як цілісних майнових комплексів. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1-1 Закону, жилі приміщення гуртожитку не визначаються законодавцем як самостійні об`єкти цивільно-правових відносин.

При цьому, жилі приміщення гуртожитку не можуть бути самостійними об`єктами цивільно-правових відносин без фактичного виділення таких приміщень в окремий об`єкт нерухомого майна, тому передача окремого жилого приміщення в гуртожитку (спірної кімнати) у власність територіальної громади окремо від всієї спірної будівлі законодавством не передбачена.

У матеріалах справи відсутні докази здійснення ЗАТ "Шепетівський ДОК" заходів для відокремлення спірної кімнати в гуртожитку відповідно до вимог ДБН В. 2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" до передачі вказаного приміщення гуртожитку у комунальну власність громади м. Шепетівка. Також, позивач не довів, що спірна кімната не є складовою гуртожитку як цілісного майнового комплексу.

Крім того, законодавством не передбачено можливості вибіркового збереження права власності на окремі кімнати у гуртожитку після передачі будівлі територіальній громаді за відсутності відповідного рішення власника, або інших правовстановлюючих документів.

Судом береться до уваги, що у постанові від 09.04.2019 у справі № 905/3375/15 Верховний Суд наголосив, що у розумінні наведених норм позов про визнання права власності у порядку ст. 392 ЦК України пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно (постанова КГС ВС від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16).

З огляду на викладене, наявність ордеру на заселення керівника ПАТ "Шепетівський ДОК" у спірну кімнату гуртожитку, виготовлення технічного паспорту на кімнату, укладення договору про постачання теплової енергії не підтверджує виникнення у позивача права власності на кімнату після передачі гуртожитку у комунальну власність територіальної громади міста Шепетівка в особі Шепетівської міської ради.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням викладених обставин, суд відмовляє у позові за необґрунтованістю та недоведеністю викладених у ньому обставин.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати із сплати судового збору покладаються на позивача узв`язку із відмовою у позові.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.09.2026р.

Суддя М.Є. Муха