Рішення № 139859568, 18.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2026 р. Справа № 911/2160/26

Господарський суд Київської області у складі судді Фурсової С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок №4; код ЄДРПОУ 14282829)

до Фізичної особи-підприємця Войташевського Богдана Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 316 323,16 гривень

без повідомлення (виклику) учасників справи

Р У Х С П Р А В И

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до Фізичної особи-підприємця Войташевського Богдана Ігоровича про стягнення 316 323,16 гривень, з яких: 272 833,36 гривень заборгованість за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 79 749,96 гривень та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 193 083,40 гривень; 43 489,80 гривень заборгованість за комісією.

Позивач обґрунтовує позов тим, що між сторонами укладено Кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» № 734880348200 від 21.03.2025, на виконання якого банк надав відповідачу кредитні кошти. За твердженням позивача, відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати комісії, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Посилаючись на умови договору та норми цивільного законодавства, позивач зазначає про виникнення права вимоги дострокового повернення всієї непогашеної суми кредиту та просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту та комісією.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи та з процесуальних питань.

Від Фізичної особи-підприємця Войташевського Богдана Ігоровича 29.07.2026 отримано відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що звернення банку із заявою про видачу судового наказу про стягнення, зокрема, строкової заборгованості за тілом кредиту в розмірі 229 861,16 гривень свідчить про реалізацію ним права на дострокове повернення кредиту та зміну строку виконання основного зобов`язання. У зв`язку з цим відповідач вважає неправомірним подальше нарахування платежів, пов`язаних із користуванням та обслуговуванням кредиту, зокрема комісії. Зокрема, відповідач заперечив проти стягнення 23 931,42 гривень комісії, додатково нарахованої банком після звернення із заявою про видачу судового наказу. Крім того, відповідач вважає незаконною комісію за надання кредиту в розмірі 3 310,00 гривень, оскільки, на його думку, така плата встановлена за дію, яка є обов`язком банку за кредитним договором, а не самостійною послугою, та просить зарахувати сплачені 3 310,00 гривень у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Також відповідач просив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, посилаючись на ціну позову, значення справи, необхідність дослідження умов кредитного договору та розрахунку заборгованості, а також на необхідність забезпечення можливості надати суду усні пояснення.

Ухвалою суду від 30.07.2026 у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Войташевського Богдана Ігоровича про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Від позивача 03.08.2026 надійшла відповідь на відзив. Позивач проти доводів відповідача заперечив, зазначивши, що скасування судового наказу не породжує матеріально-правових наслідків та не змінює строк дії кредитного договору, а заява про видачу судового наказу не є вимогою про дострокове повернення кредиту в розумінні ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Позивач зазначив, що у цій справі заявлено до стягнення тіло кредиту та комісію за його обслуговування, а проценти за ст. 1048 ЦК України не заявляються. Також позивач заперечив проти доводів щодо незаконності комісій, посилаючись на свободу договору, право банку встановлювати комісійну винагороду та те, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, а кредит отримано для господарської діяльності. Посилання відповідача на судову практику щодо незаконності комісій позивач вважає нерелевантними до спірних правовідносин.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Судом було витримано розумні терміни, які в умовах воєнного стану суд вважає достатніми для можливості реалізації відповідачем своїх процесуальних прав.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В

Частинами 7, 8, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-VIII (зі змінами та доповненнями), передбачено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

21.03.2025 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - банк) та фізичною особою-підприємцем Войташевським Богданом Ігоровичем (далі - позичальник) за допомогою системи «Інтернет Банкінг» укладений кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №734880348200 (далі - кредитний договір).

Згідно зі статтею 1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити за кредит та повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та Типовими умовами, зокрема (але не виключно) відповідно до наступного:

- сума кредиту - 331 000,00 гривень;

- строк кредитування - до 21 березня 2028 року включно;

- комісійна винагорода за надання кредиту - 1%; комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту. Комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до пункту 6.3.1 Типових умов.

- комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,8% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2 Типових умов, та сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, наведеного у п. 1.4 договору;

- процентна ставка за користування кредитом - 0,00001% річних. Проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов та сплачуються за Графіком платежів, наведеним у п. 1.4 договору;

- процентна ставка на прострочену суму кредиту - 0,00001% річних. Проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов;

- цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п. 1.1.4.1 договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно п. 1.1.4.1 договору.

Позичальник не має права використовувати кредит на такі цілі: задоволення особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю; інші цілі, заборонені законодавством України та Типовими умовами.

- Типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в системі Інтернет-банкінг ПУМБ DIGITAL BUSINESS Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», що розміщуються на інтернет-сайту банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною договору.

У статті 1 кредитного договору також визначені поточний рахунок позичальника та рахунок для погашення боргових зобов`язань, відкриті в АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Пунктом 1.4 статті 1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит у розмірах та строки, зазначені в наведеному в договорі Графіку платежів.

Відповідно до наведеного в пункті 1.4 кредитного договору Графіку платежів позичальник має сплачувати щомісячно до 21 числа відповідного місяця включно суму платежу за кредитом у розмірі 15 152,44 гривень, що складається з 9 194,44 гривень платежу за основною сумою кредиту та 5 958,00 гривень комісійної винагороди за користування кредитом з 21.04.2025 по 21.02.2028; та у розмірі 15 152,60 гривень , що складається з 9 194,60 гривень платежу за основною сумою кредиту та 5 958,00 гривень комісійної винагороди за користування кредитом з 22.02.2028 по 21.03.2028.

Згідно з пунктом 1.5 статті 1 кредитного договору повернення кредиту, сплата плати за кредит та інших боргових зобов`язань здійснюється позичальником шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на користь банку на рахунок для погашення боргових зобов`язань.

Пунктами 2.1, 2.2 статті 2 кредитного договору встановлено, що підписанням договору позичальник звертається до банку за наданням кредиту в сумі, зазначеній в п.1.1.1. договору, та підтверджує, що кредитні кошти будуть використані за цільовим призначенням відповідно до договору. Умови цього пункту договору є заявою (клопотанням) позичальника про надання кредиту.

Банк надає кредит протягом трьох банківських днів з дня укладення договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в п.1.1.1. договору. Банк приймає рішення про надання кредиту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов`язання банку щодо надання кредиту за договором є відкличними. Ненадання кредиту в зазначений строк вважається відмовою банку в наданні кредиту та договір вважається таким, що припинив свою дію.

В пункті 2.3 статті 2 кредитного договору вказано, що позичальник уповноважує банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі, визначеному відповідно до п.1.1.4.1. договору, на користь банку, згідно з п.6.3.1 Типових умов. Сума кредиту, що залишиться після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку, зараховується на поточний рахунок позичальника, зазначений в п.1.1.5. договору.

Відповідно до пункту 4.3 статті 4 кредитного договору підписанням договору позичальник підтверджує, що до укладення договору був в письмовій формі повідомлений банком про обов`язкову інформацію, яка повинна надаватися відповідно до вимог ч. 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в тому числі шляхом надання позичальнику доступу до такої інформації на власному веб-сайті банку та попереднього погодження проекту договору. Всі умови та положення договору та Типових умов позичальнику зрозумілі, згоди з усіх істотних умов договору досягнуто.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 статті 5 кредитного договору цей договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами. Умови договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, так само як і банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку.

В усіх випадках, не передбачених договором, сторони керуються положеннями Типових умов та законодавством. У разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між Типовими умовами та положеннями договору, такі положення договору мають пріоритет.

Пунктами 5.3 - 5.6 статті 5 кредитного договору визначено, що цей договір укладається сторонами у формі електронного документа за допомогою системи «Інтернет-банкінг». Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку та КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника).

Договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно договору в повному обсязі.

Позичальник до підписання цього договору ознайомився з Типовими умовами, завантаживши їх за посиланням, що доступне під час укладення договору в Кабінеті Digital, сторони домовились, що розміщення Типових умов за посиланням в Кабінеті Digital є належним способом надання Типових умов позичальнику. Датою надання Типових умов позичальнику та датою приєднання позичальника до Типових умов є дата підписання договору позичальником. Після підписання договору зі свого боку банк направляє позичальнику підписаний обома сторонами договір на адресу електронної пошти позичальника, зазначену в реквізитах договору.

Позичальник підписанням договору підтверджує свою згоду на отримання на зазначену в розділі «Реквізити та підписи сторін» договору адресу електронної пошти позичальника підписаного сторонами договору, а також будь-яких інших документів та інформації, пов`язаних з виконанням та/або обслуговуванням договору.

В розділі «Реквізити та підписи сторін» кредитного договору зазначена адреса електронної пошти позичальника - Carlsberg4444@gmail.com.

Відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 22.05.2024 файл з кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №734880348200 підписаний позичальником та банком 21.03.2025 о 15:49:32 та о 15:49:34 відповідно.

Платіжною інструкцією №TR.95024041.85524.29514 від 21.03.2025 на суму 327 690,00 гривень банк перерахував кредитні кошти на поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк». В графі «призначення платежу» платіжної інструкції вказано - «зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором №734880348200 від 21/03/2025 за позикою фізична особа-підприємець Войташевський Богдан Iгорович».

На підставі пункту 2.3 статті 2 кредитного договору від 21.03.2025 платіжною інструкцією №TR.95024041.85523.29514 від 21.03.2025 на суму 3 310,00 гривень за рахунок кредитних коштів банк здійснив переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту на свій рахунок. В графі «призначення платежу» платіжної інструкції вказано - «оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором №734880348200 від 21/03/2025 за позикою фізична особа-підприємець Войташевський Богдан Iгорович».

Як вказує позивач, відповідач не дотримувався зобов`язань щодо здійснення платежів у розмірах та строки, наведені у Графіку платежів в кредитному договорі.

Банк направив на адресу позичальника вимогу №31 від 27.01.2026 про погашення простроченої заборгованості за кредитними договорами №734880348200, 711809051112 та просив сплатити існуючу станом на 27.01.2026 кредитну заборгованість перед банком у розмірі 654 714,12 UAH:

за кредитним договором №734880348200 - 290 618,50 UAH;

за кредитним договором №711809051112 - 364 095,62 UAH.

Вказана вимога направлена відповідачеві засобами поштового зв`язку 01.02.2026, проте залишена відповідачем без задоволення.

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджує про наявність у відповідача станом на 13.07.2026 (включно) заборгованості у розмірі 316 323,16 гривень, з яких:

- 272 833,36 гривень за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 79 749,96 гривень та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 193 083,40 гривень;

- 43 489,80 гривень прострочена заборгованість за комісією.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.626, ч. 1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

За своєю правовою природою договір №734880348200 від 21.03.2025 є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частини 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Факт видачі кредиту за кредитним договором №734880348200 від 21.03.2025 підтверджується матеріалами справи (банківськими виписками), платіжними інструкціями №TR.95024041.85524.29514 від 21.03.2025, №TR.95024041.85523.29514 від 21.03.2025 та не заперечується відповідачем, таким чином, банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, що передбачені кредитним договором.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на матеріали справи, відповідач з вересня 2025 року не дотримувався зобов`язань щодо здійснення платежів у розмірах та строки, наведені у Графіку платежів в кредитному договорі, чим порушив умови договору.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Користуючись своїм правом, визначеним частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, шляхом пред`явлення вимоги про дострокове повернення усього розміру заборгованості за договором, банк фактично змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором від 21.03.2025.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

На підтвердження розміру заборгованості за кредитом та комісією позивач долучив до матеріалів позовної заяви первинну бухгалтерську документацію - платіжні інструкції, виписку з особового рахунку позичальника, які є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Згідно з принципом змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Так, позивач надав належні та допустимі письмові докази на підтвердження своїх вимог в частині стягнення основної заборгованості за (тілом кредиту), які відповідачем спростовані не були.

Оскільки строк повернення кредитних коштів за кредитним договором №734880348200 від 21.03.2025 є таким, що настав, а будь-яких доказів, які б підтверджували добровільне погашення відповідачем заборгованості за кредитом та комісією у розмірі 272 833,36 гривень до суду не надано, вказана сума є безспірним боргом відповідача та підлягає примусовому стягненню на користь позивача.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією за кредитним договором №734880348200 від 21.03.2025 у розмірі 43 489,80 гривень, суд зазначає наступне.

Положення щодо комісійної винагороди викладені у статті 6 Типових умов «ПЛАТА ЗА КРЕДИТ».

Відповідно п.6.1. вказаної статтіТипових умов за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Банку відповідну плату в порядку і на умовах, обумовлених нижче, зокрема комісійну винагороду.

Сторони у пп. 1.1.4.3. статті 1 кредитного договору №734880348200 від 21.03.2025 погодили положення щодо комісійної винагороди за обслуговування кредиту - 1,8% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2 Типових умов, та сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, наведеного у п. 1.4 договору.

Згідно з п. 6.3.2 Типових умовпозичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати Банку Комісійну винагороду за обслуговування Кредиту. Розмір зазначеної комісійної винагороди розраховується шляхом множення тарифу Комісійної винагороди за обслуговування Кредиту, зазначеного в п.1.1.4.2. Договору, на розмір Суми Кредиту, визначеної в п. 1.1.1. Договору.

Комісійна винагорода за обслуговування Кредиту сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, зазначеному в п.1.4. Договору, за відповідний розрахунковий період - повний місяць. Під повним місяцем у цьому пункті Типових умов розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів, зазначеним в п. 1.4. Договору, під першим повним місяцем розуміється період з дати надання Кредиту до дати першого платежу згідно з Графіком платежів.

У разі дострокового повного погашення заборгованості за Кредитом, Позичальник зобов`язаний погасити Комісійну винагороду за обслуговування Кредиту за повний місяць, в якому відбувається дострокове повне погашення заборгованості.

Призупинення або припинення надання Кредиту, зменшення розміру Суми Кредиту з підстав, передбачених Договором, не створюють обов`язку Банку повернути Позичальнику Комісійну винагороду за надання Кредиту/ Комісійну винагороду за обслуговування Кредиту або їх частину (п.6.3.3. Типових умов).

Водночас, процентна ставка за користування кредитом становить 0,00001% річних. Проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов;

Тобто при такій процентній ставці нараховані відсотки за користування кредитом є фактично нульовими.

Дослідивши зміст спірних правовідносин та надавши правову оцінку умовам Договору щодо обов`язку Позичальника щомісячно сплачувати Банку комісійну винагороду за обслуговування Кредиту, суд дійшов таких висновків.Поняття «комісійна винагорода банку за обслуговування кредиту» відсутнє у договірному законодавстві України, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку. За таких обставин, здійснюючи правову кваліфікацію умов правочину, суд має оцінити не лінгвістичне найменування платежу, а його дійсну юридичну та економічну суть (принцип пріоритету суті над формою).Вирішуючи питання щодо правової природи комісійної винагороди за обслуговування кредиту за погодженою позичальником та банком у договорі формулою, суд доходить висновку, що винагорода банку за надані послуги фактично має компенсаційний характер і її призначення полягає в тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв`язку з технічним супроводом та наданням кредиту.Натомість проценти за користування кредитом за своєю юридичною природою є доходом банку від проведення його банківської діяльності. В даному конкретному випадку, з урахуванням встановлення символічної процентної ставки за кредитом у розмірі 0,00001% річних, саме погоджена сторонами комісійна винагорода за своєю економічною суттю фактично виконує функцію плати за користування капіталом.Суд зазначає, що розрахунок комісії від первісної суми кредиту (а не від залишку заборгованості) повністю нівелює природу цього платежу як плати за послугу з обслуговування. Обсяг супутніх дій банку об`єктивно зменшується в міру погашення тіла кредиту позичальником. Той факт, що вказана плата залишається незмінною, свідчить про те, що вона є фіксованим доходом банку (квазі-процентами), а не платою за фактичні операційні витрати, що за умови відсутності зустрічного надання послуг призводить до безпідставного збагачення фінансової установи.

За таких обставин, порядок обрахунку та правовий режим спірної комісійної винагороди, з урахуванням її дійсної правової природи за погоджених умов, має відбуватись з урахуванням та застосуванням положень ст.ст. 1048, 1050 ЦК України, оскільки цей платіж де-факто виконує функцію процентів за користування грошовими коштами.

Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно частини першої статі 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статі 1050 ЦК України).

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 сформувала наступні правові позиції.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Ці ж положення застосовуються і до права кредитодавця на нарахування комісійної винагороди за обслуговування кредиту протягом строку кредитування.

Тож після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, строк кредитування вважається таким, що закінчився, а несплачена сума кредиту вважається простроченою

З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що останній нараховував комісію з 21.04.2025 по 13.07.2026.

З огляду на вимоги частин першої та другої статті 2, частини п`ятої статті 236 ГПК України суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок комісії), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку комісії, суд встановив, що відповідне нарахування суперечить вимогам чинного законодавства та погодженим умовам договору, а тому розрахунок є арифметично неправильним.

Підпунктом 8.2.1. Типових умов визначено право банку призупинити надання Позичальнику Кредиту та/або вимагати його дострокового повернення у випадках, передбачених Договором, Типовими умовами та/або законодавством України.

За пп. 1 п. 4.1. несплата Позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь Банку згідно з Договором/ Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання Позичальником будь-яких інших обов`язків за Договором та/або за іншими договорами, укладеними між Сторонами повинна тлумачитись як Несприятлива подія.

За положеннями п.4.2. Типових умов у випадку виникнення будь-якої Несприятливої події, Банк набуває право вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальникові Кредит, а Позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п.1.1.3., п.1.4. Договору, п.5.1.1. Типових умов, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий Кредит в повному обсязі разом із Платою за Кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно з Договором, в строк не пізніше 1 (одного) Банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання Позичальником зазначеної вимоги Банк має право здійснювати Договірне списання грошових коштів з Рахунків Позичальника в порядку, встановленому Договором та Типовими умовами, для погашення Боргових зобов`язань Позичальника.

Направлення зазначеної в цьому пункті вимоги є умовою для набуття Банком права на дострокове Договірне списання коштів та не стосується дострокового стягнення заборгованості в судовому порядку, яке здійснюється в порядку процедур, передбачених законодавством.

Суд критично оцінює абзац другий вказаного пункту Типових умов, адже обов`язок з дострокового повернення кредиту або виникає у позичальника, або ні, а сума неповернутого кредиту не може бути простроченою для стягнення її банком достроково і одночасно поточною для здійснення відповідних нарахувань.

Через неналежне виконання позичальником умов кредитного договору №734880348200 від 21.03.2025 Банк направив на адресу позичальника вимогу №31 від 27.01.2026 про погашення простроченої заборгованості за кредитними договорами №734880348200, 711809051112 та просив сплатити існуючу станом на 27.01.2026 кредитну заборгованість перед банком у розмірі 654 714,12 UAH:

за кредитним договором №734880348200 - 290 618,50 UAH;

за кредитним договором №711809051112 364 095,62 UAH.

Вказана вимога направлена відповідачеві засобами поштового зв`язку 01.02.2026 (номер відправлення 0505545199470).

Перевіряючи факт вручення відповідачу відповідного поштового відправлення, суд зазначає, що станом на момент розгляду даної справи встановити такі обставини за допомогою офіційних джерел не вбачається за можливе.Зокрема, судом встановлено, що на офіційному вебсайті АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/) наразі неможливо відстежити вказане відправлення та достеменно встановити дату його прибуття у поштове відділення відповідача для вручення останньому, а також факт його безпосереднього вручення або повернення без вручення із зазначенням відповідних підстав. Неможливість встановлення вказаних суттєвих для справи обставин зумовлена тим, що згідно з чинним регламентом та внутрішніми правилами оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта», дані про трекінг та рух поштових відправлень зберігаються в інформаційній системі лише протягом обмеженого строку, який на даний час становить пів року.З огляду на викладені обставини та зважаючи на сплив встановленого шестимісячного строку зберігання інформації на вебпорталі поштового оператора, суд позбавлений процесуальної можливості перевірити рух та кінцевий статус зазначеного відправлення шляхом онлайн-верифікації трек-номера.

Застосовуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень за тарифами «Укрпошта Експрес» та «Укрпошта Документи», затверджені внутрішніми регламентними актами АТ «Укрпошта», для обрахунку тривалості доставки кореспонденції за напрямком місто Київ - місто Буча, суд зазначає таке.

Згідно з установленими нормативами, базовий термін пересилання відправлень всередині області або між обласним центром та містами області визначається за технологічною формулою Д+1 або Д+2, де «Д»- день подання відправлення для пересилання, а числове значення - кількість днів безпосереднього транспортування.Разом з тим, приписами примітки 3 до вказаних Правил АТ «Укрпошта» передбачено спеціальні умови коригування поштових строків у разі відправлення або адресування кореспонденції поза межі обласних центрів. Зокрема, якщо поштове відправлення адресується за межі обласного центру до населеного пункту, що обслуговується стаціонарним відділенням поштового зв`язку, строк пересилання додатково збільшується на дві доби.Оскільки початковим пунктом відправлення є місто Київ (обласний центр/столиця), етап приймання пошти не потребує додаткового збільшення строку. Водночас, зважаючи на те, що кінцевим пунктом призначення є місто Буча Київської області, тобто населений пункт за межами обласного центру, який обслуговується стаціонарними відділеннями поштового зв`язку, базовий технологічний строк пересилання в силу примітки 3 до Нормативів АТ «Укрпошта» підлягає збільшенню на дві доби (+2 дні) за ознакою адресування поза межі обласного центру.Таким чином, загальний нормативний строк доставки поштового відправлення з міста Києва до міста Буча становить від 3 до 4 календарних днів (обчислений за формулою Д+1+2 або Д+2+2 відповідно), що має бути враховано судом при визначенні моменту належного повідомлення сторони або початку перебігу відповідного процесуального строку.

Як було зазначено вище, відповідне поштове відправлення (0505545199470) за напрямком місто Київ - місто Буча було здано позивачем для пересилання 01.02.2026. Враховуючи встановлені внутрішніми регламентами АТ «Укрпошта» нормативні строки доставки для зазначеного технологічного маршруту (тривалістю від 3 до 4 календарних днів з урахуванням примітки 3), суд доходить висновку, що граничним строком надходження поштової кореспонденції до відділення зв`язку в місті Буча є 04.02.2026 або 05.02.2026 відповідно. З метою дотримання принципів правової визначеності та процесуальної справедливості, а також запобігання штучному обмеженню прав учасників судового процесу, суд вважає за необхідне визначити дату нормативного прибуття та, як наслідок, дату належного вручення вказаного поштового відправлення відповідачу за крайнім днем нормативного строку пересилання, а саме - 05.02.2026 . Відтак, саме з 06.02.2026 (наступний день після нормативного вручення кореспонденції) судом розпочинається відлік процесуального строку для вчинення відповідачем відповідних процесуальних дій

З урахуванням наведеного, дострокове повернення кредиту відповідачем мало бути здійснено - до 06.02.2026.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахування комісії з 07.02.2026 з боку позивача є неправомірним, адже строк кредитування сплинув і така заборгованість вважається простроченою.

За перерахунком суду встановлено, що за період з 21.04.2025 по 21.01.2026 банком за 10 повних розрахункових місяців було нараховано комісію в загальному розмірі 59 580,00 гривень. Оскільки кінцева дата розрахунку (06.02.2026 ) припадає на середину поточного розрахункового місяця (з 21.01.2026 по 21.02.2026), що складає 31 календарний день, плата за цей період підлягає пропорційному обчисленню виключно за 16 днів фактичних правовідносин. Граничний розмір комісії за вказані 16 днів становить 3 075,10 гривень (5 958,00 / 31 день Ч 16 днів). За таких обставин, загальний розмір правомірно нарахованої комісійної винагороди за весь період кредитування по 06.02.2026 включно становить 62 655,10 гривень.

За цей період позичальником фактично сплачено 42 948,00 гривень, залишок заборгованості за комісією станом на 06.02.2026 (включно) становив 19 707,10 гривень.

Також, 21.02.2026 здійснено погашення заборгованості за комісією на суму 7 500,00 гривень, тож розмір заборгованості з урахуванням цієї оплати складає 12 207,10 гривень.

Відтак, позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.

Розглядаючи заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування банком одноразової комісійної винагороди за надання кредиту в розмірі 3 310,00 гривень, суд виходить з такого.

Як встановлено судом, відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору сума кредиту визначена у розмірі 331 000,00 гривень, при цьому сторонами окремо погоджено комісійну винагороду за надання кредиту у розмірі 1% від суми кредиту. Пунктом 6.3.1 Типових умов передбачено, що зазначена комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів у день їх надання. Крім того, умовами договору окремо передбачено щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 1,8 % від суми кредиту.

Таким чином, сторонами безпосередньо визначено як розмір одноразової комісійної винагороди за надання кредиту, так і порядок її обчислення та спосіб сплати. При цьому зазначена умова є складовою укладеного між сторонами кредитного договору, який відповідно до статей 525, 526, 629, 1054 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Сама по собі обставина, що сплата одноразової комісійної винагороди здійснюється за рахунок кредитних коштів у день їх надання, не свідчить про відсутність правових підстав для її стягнення, оскільки такий порядок виконання відповідного грошового зобов`язання прямо погоджений сторонами договору.

При цьому спірні правовідносини виникли у зв`язку з наданням кредиту для здійснення господарської діяльності, а позичальником є фізична особа-підприємець. Отже, до оцінки спірної умови договору не можуть бути механічно застосовані правові висновки Верховного Суду, сформульовані у спорах щодо договорів споживчого кредитування, без урахування відмінностей у суб`єктному складі, меті кредитування та правовому регулюванні відповідних правовідносин.

Такий підхід узгоджується, зокрема, з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2024 у справі №904/2404/18, у якій суд касаційної інстанції при вирішенні спору щодо умов господарського кредитного договору виходив із необхідності оцінки конкретних умов такого договору та зазначив про відмінність правовідносин у сфері господарського кредитування від правовідносин щодо споживчого кредитування.

Крім того, відповідно до висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, при вирішенні спорів щодо додаткових платежів за господарським кредитним договором необхідно виходити зі змісту конкретних договірних умов та правовідносин сторін, оскільки сама по собі наявність платежу, погодженого сторонами понад проценти за користування кредитом, не є достатньою підставою для висновку про його неправомірність.

З наданої Позивачем банківської виписки вбачається, що 21.03.2025 здійснено операцію з надання кредитних коштів у сумі 331 000,00 гривень, після чого окремою операцією у цей же день проведено оплату комісії у розмірі 3 310,00 гривень із призначенням платежу «Оплата комісії за рахунок кредитних коштів», а сума 327 690,00 гривень зарахована на поточний рахунок позичальника як кредитні кошти.

Таким чином, наведені у банківській виписці операції арифметично узгоджуються між собою: 331 000,00 гривень суми наданого кредиту зменшено на 3 310,00 гривень сплаченої відповідно до умов договору одноразової комісійної винагороди, внаслідок чого 327 690,00 гривень зараховано на поточний рахунок позичальника.

При цьому зменшення суми коштів, зарахованих на поточний рахунок позичальника, на суму договірної комісійної винагороди саме по собі не свідчить про те, що сума наданого за договором кредиту становила 327 690,00 гривень. Навпаки, як умови кредитного договору, так і банківська виписка свідчать про визначення суми наданого кредиту у розмірі 331 000,00 гривень із подальшою сплатою з цієї суми передбаченої договором комісійної винагороди.

Зазначене також узгоджується з розрахунком заборгованості позивача, в якому погашення тіла кредиту здійснюється виходячи із суми кредиту 331 000,00 гривень, а залишок непогашеної суми кредиту визначено у розмірі 272 833,36 гривень.

Водночас суд бере до уваги, що у наданому розрахунку заборгованості одноразова комісійна винагорода у розмірі 3 310,00 гривень окремо до складу заявленої станом на 13.07.2026 заборгованості не включена.

За таких обставин підстави для виключення суми 3 310,00 гривень із розрахунку заборгованості відсутні, оскільки зазначена сума є результатом виконання сторонами погодженого порядку сплати одноразової комісійної винагороди за рахунок кредитних коштів, а не зміною погодженого сторонами розміру кредиту.

Суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що всі інші аргументи і доводи сторін судом почуті, проте вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат вирішення спору.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до Фізичної особи-підприємця Войташевського Богдана Ігоровича про стягнення 316 323,16 гривень, з яких: 272 833,36 гривень заборгованість за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 79 749,96 гривень та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 193 083,40 гривень; 43 489,80 гривень заборгованість за комісією задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Войташевського Богдана Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок №4; код ЄДРПОУ 14282829)272 833,36 гривень заборгованості за сумою кредиту, 12 207,10 гривень заборгованості за комісією, а також витрати по сплаті судового збору 3 420,49 гривень.

В частині стягнення 31 282,70 гривень заборгованості за комісією відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2026.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок №4; код ЄДРПОУ 14282829)

Відповідач: Фізична особа-підприємець Войташевський Богдан Ігорович ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя С.М. Фурсова