Рішення № 139859413, 17.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2026Справа № 910/7518/26

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7518/26

за позовом Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (03062, місто Київ, пр. Берестейський, 65; ЄДРПОУ 30115243)

до відповідача Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія Перша» (03150, місто Київ, вул. Фізкультури, буд. 30; ЄДРПОУ 31681672)

про стягнення 17 205, 75 грн,

без виклику представників сторін,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» з позовом до Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія Перша» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі: 10 973 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 61 коп., компенсацію за невиконання грошового зобов`язання інфляційні витрати в сумі 1 316 (одна тисяча триста шістнадцять) грн. 92 коп., три відсотки річних в розмірі 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 00 коп., пеня в розмірі 4 477 (чотири тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 22 коп. та витрати сплаченого судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 30 жовтня 2024 року о 17 год. 11 хв. по просп. Сухомлинського, 3, в м. Луцьк Волинської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «TOYOTA YARIS» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «MERCEDES-BENZ C220» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого було заподіяно механічні пошкодження транспортних засобів та завдано матеріальних збитків.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.11.2024 року у справі про адміністративне правопорушення № 161/20736/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника пошкодженого транспортного засобу «MERCEDES-BENZ C220» державний номерний знак НОМЕР_2 , були застраховані в АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно договору комплексного страхування FО-02044131 та полісу ОСЦПВ № ЕР-223228466.

Власник пошкодженого майна звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про настання події з застрахованим майном від 31.10.2024 року. Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого майна визнано страховим випадком, у зв`язку з чим на підставі:

Страховий акт № 26103/53/924 від 05.11.2024 року,

Акт огляду транспортного засобу від 31.10.2024 року,

Ремонтна калькуляція № 92425815 від 04.11.2024 року.

АТ «СГ «ТАС» (приватне) здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі: 10 973 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 61 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 449436 від 06.11.2024 року.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «TOYOTA YARIS» державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ "СК "ПЕРША" полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221717918.

АТ «СГ «ТАС» (приватне) звернулось до ПрАТ "СК "ПЕРША" із заявою про виплату страхового відшкодування за вих. 06986/9224 від 11.11.2024 року, та станом на дату подання позовної заяви кошти, зазначені в заяві на виплату страхового відшкодування не надійшли та причину не повідомлено.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідачем подано до суду 03.08.2026 Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що ПрАТ «СК «Перша», ознайомившись з позовною заявою ПрАТ «СГ «ТАС» про стягнення 17 205,75 грн, не погоджується із заявленими вимогами та вважає їх необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами з огляду на таке.

Відсутність належних доказів розміру заподіяної шкоди - Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ним було виплачено страхове відшкодування у сумі 10 973,61 грн за договором добровільного страхування транспортного засобу Mercedes-Benz C220 р.н. НОМЕР_2 , після чого до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, та її страховика. Разом із тим Позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Позивач посилається виключно на: акт огляду транспортного засобу; ремонтну калькуляцію №92425815; страховий акт; власну платіжну інструкцію Водночас жодного незалежного висновку оцінювача чи експерта до матеріалів справи не подано. Не надано також: звіту суб`єкта оціночної діяльності; висновку авто товарознавчої експертизи; рахунків СТО; актів виконаних робіт; документів, які підтверджують фактичне проведення ремонту.

Відповідач зазначає, що сама лише ремонтна калькуляція страховика не є безумовним доказом вартості відновлювального ремонту та не підтверджує фактичного розміру збитків.

Позивач не забезпечив можливості проведення огляду пошкодженого транспортного засобу - 13.12.2024 року ПрАТ «СК «Перша» листом № ЦВ24-2083 повідомило Позивача про неможливість визначення розміру збитку через ненадання пошкодженого транспортного засобу на огляд представнику Відповідача та відсутність експертного висновку щодо вартості матеріального збитку.

Позивач не надав доказів того, що: транспортний засіб був пред`явлений представнику ПрАТ «СК «Перша»; Відповідача було повідомлено про місце та час огляду; Відповідачу була забезпечена можливість встановити характер та обсяг пошкоджень.

Таким чином Позивач фактично позбавив Відповідача можливості здійснити перевірку заявленого розміру збитків.

Відсутність експертного визначення розміру збитків. Про відсутність належного підтвердження розміру шкоди Відповідач прямо зазначив у листі від 13.12.2024 року. Попри це Позивач не усунув вказані недоліки та не подав відповідного експертного документа ні страховикові, ні суду.

Оскільки Позивач: не забезпечив огляд транспортного засобу; не надав експертного визначення розміру шкоди; не підтвердив фактичні витрати на ремонт, у Відповідача були відсутні правові підстави для здійснення страхової виплати. Страховик, який заявляє суброгаційні вимоги, повинен довести не лише факт виплати страхового відшкодування, але й реальний розмір заподіяних збитків.

Позивач просить стягнути: пеню; інфляційні втрати; 3% річних. Проте, на думку відповідача, такі вимоги є похідними від основної вимоги про стягнення страхового відшкодування. Відповідачем не було допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки на момент розгляду заяви були відсутні документи, необхідні для встановлення розміру шкоди. Листом від 13.12.2024 року Позивача було повідомлено про причини неможливості здійснення виплати та про необхідність надання додаткових документів. Отже відсутня вина Відповідача у невиплаті страхового відшкодування. Відтак заявлені позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Стислий виклад відповіді Позивача на відзив.

Позивачем подано 05.08.2026 до суду Відповідь на Відзив. У відповіді на відзив Позивач зазначає, що як зазначалось в позовній заяві, 30 жовтня 2024 року о 17 год. 11 хв. по просп. Сухомлинського, 3, в м. Луцьк Волинської області сталася дорожньотранспортна пригода за участі транспортного засобу «TOYOTA YARIS» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «MERCEDES-BENZ C220» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого було заподіяно механічні пошкодження транспортних засобів та завдано матеріальних збитків.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.11.2024 року у справі про адміністративне правопорушення № 161/20736/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника пошкодженого транспортного засобу «MERCEDES-BENZ C220» державний номерний знак НОМЕР_2 , були застраховані в АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно договору комплексного страхування FО-02044131 та полісу ОСЦПВ № ЕР-223228466.

Власник пошкодженого майна звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про настання події з застрахованим майном від 31.10.2024 року. Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого майна визнано страховим випадком, у зв`язку з чим на підставі:

Страховий акт № 26103/53/924 від 05.11.2024 року, Акт огляду транспортного засобу від 31.10.2024 року, Ремонтна калькуляція № 92425815 від 04.11.2024 року.

АТ «СГ «ТАС» (приватне) здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі: 10 973 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 61 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 449436 від 06.11.2024 року.

Відповідно до п. 59 додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів до переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням для складання кошторису відновлювального ремонту включена комп`ютерна програма "Audatex", і саме за допомогою цієї програми було здійснено калькуляцію № 92425815 від 04.11.2024 року та встановлено вартість ремонту автомобіля «MERCEDES-BENZ C220» державний номерний знак НОМЕР_2 . Належних доказів на підтвердження завдання пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди в іншому розмірі відповідачем не надано і матеріали справи не містять.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «TOYOTA YARIS» державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ "СК "ПЕРША" полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221717918.

АТ «СГ «ТАС» (приватне) звернулось до ПрАТ "СК "ПЕРША" із заявою про виплату страхового відшкодування за вих. 06986/9224 від 11.11.2024 року, та станом на дату подання позовної заяви кошти, зазначені в заяві на виплату страхового відшкодування не надійшли та причину не повідомлено.

Стислий виклад заперечень на відповідь на відзив Відповідача.

У поданих до суду 05.08.2026 запереченнях на відповідь позивача на відзив Відповідач зазначає, що наведені у відповіді на відзив доводи необґрунтованими та такими, що не спростовують аргументів, викладених у відзиві, з огляду на таке.

Позивач не спростував доводи щодо недоведеності розміру збитків. У відповіді на відзив Позивач зазначає, що розмір шкоди підтверджується: страховим актом; актом огляду транспортного засобу; ремонтною калькуляцією № 92425815; платіжною інструкцією про здійснення страхової виплати. Водночас зазначені документи складені самим Позивачем або на його замовлення та не є належним підтвердженням фактичного розміру матеріального збитку. Позивач фактично ототожнює суму власної страхової виплати із розміром шкоди, однак такі поняття не є тотожними.

Сам факт здійснення страховиком виплати за договором добровільного страхування не звільняє Позивача від обов`язку довести реальний розмір шкоди, яка була заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У матеріалах справи, як і раніше, відсутні: звіт суб`єкта оціночної діяльності; висновок авто товарознавчої експертизи; рахунки СТО; акти виконаних робіт; документи, що підтверджують фактичне проведення ремонту. Таким чином Позивач не надав жодного нового належного доказу, який би підтверджував фактичний розмір збитків.

Посилання Позивача на ремонтну калькуляцію Audatex не спростовує доводів Відповідача. У відповіді на відзив Позивач зазначає, що розрахунок вартості ремонту здійснено за допомогою програмного комплексу Audatex відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Однак сама по собі калькуляція Audatex є лише розрахунковим документом, який визначає можливу вартість відновлювального ремонту та не підтверджує: фактичне проведення ремонту; фактичне понесення витрат; реальну вартість відновлення транспортного засобу.

На думку відповідача, калькуляція не є висновком експерта у розумінні процесуального законодавства та не замінює проведення оцінки чи експертного дослідження у випадках, коли розмір збитків є спірним. Більше того, Позивач не надав доказів того, що зазначений розрахунок був перевірений незалежним оцінювачем або експертом.

Позивач не спростував доводи щодо ненадання транспортного засобу для огляду. У відзиві Відповідач зазначав, що листом від 13.12.2024 № ЦВ24-2083 повідомив Позивача про неможливість визначення розміру збитків через ненадання пошкодженого транспортного засобу на огляд представнику ПрАТ «СК «Перша».

У своїй відповіді Позивач взагалі не надав жодного доказу того, що: транспортний засіб був пред`явлений Відповідачу для огляду; Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення огляду; Відповідачу була забезпечена можливість самостійно встановити перелік та характер пошкоджень.

Таким чином обставини, наведені у відзиві, залишилися не спростованими. Фактично Позивач позбавив Відповідача можливості перевірити розмір заявлених збитків та їх зв`язок із наслідками ДТП.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 залишено без руху позовну заяву Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС». Надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

03.07.2026 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу №910/7518/26 малозначною, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Витребувано з Єдиного державного реєстру судових рішень, який функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, повний текст постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.11.2024 року у справі про адміністративне правопорушення №161/20736/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Зобов`язано Моторне (транспортне) страхове бюро України в строк, який становить п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, надати суду відомості щодо страхової компанії, якою укладено договір комплексного страхування FО-02044131 та видано поліс ОСЦПВ № ЕР-223228466, цивільно-правова відповідальність якого водія застрахована за вказаним полісом, який автомобіль був застрахований за даним полісом та термін дії зазначеного полісу, ліміти відповідальності страховика та розмір франшизи та відомості щодо полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221717918, цивільно-правова відповідальність якого водія застрахована за вказаним полісом, який автомобіль був застрахований за даним полісом та термін дії зазначеного полісу, ліміти відповідальності страховика та розмір франшизи.

Ухвала суду від 16.07.2026 була направлена відповідачу була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчать довідка про доставку електронного листа. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду по справі № 910/7518/26 й у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи викладене, Відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

03.08.2026 від Моторно (транспортного) страхового бюро України надійшли до суду відомості щодо страхової компанії, якою видано Поліс № ЕР-223228466 та відомості щодо страхової компанії, якою видано Поліс № 221717918.

03.08.2026 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія Перша» надійшов відзив на позовну заяву.

05.08.2026 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» надійшла відповідь на відзив.

05.08.2026 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія Перша» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

30 жовтня 2024 року о 17 год. 11 хв. по просп. Сухомлинського, 3, в м. Луцьк Волинської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «TOYOTA YARIS» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «MERCEDES-BENZ C220» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого було заподіяно механічні пошкодження транспортних засобів та завдано матеріальних збитків.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.11.2024 року у справі про адміністративне правопорушення № 161/20736/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника пошкодженого транспортного засобу «MERCEDES-BENZ C220» державний номерний знак НОМЕР_2 , були застраховані в АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно договору комплексного страхування FО-02044131 та полісу ОСЦПВ № ЕР-223228466.

Власник пошкодженого майна звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про настання події з застрахованим майном від 31.10.2024 року. Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого майна визнано страховим випадком, у зв`язку з чим на підставі: Страховий акт № 26103/53/924 від 05.11.2024 року, Акт огляду транспортного засобу від 31.10.2024 року, Ремонтна калькуляція № 92425815 від 04.11.2024 року.

АТ «СГ «ТАС» (приватне) здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі: 10 973 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 61 коп., підтверджено платіжною інструкцією № 449436 від 06.11.2024 року.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «TOYOTA YARIS» державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ "СК "ПЕРША" полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221717918.

АТ «СГ «ТАС» (приватне) звернулось до ПрАТ "СК "ПЕРША" із заявою про виплату страхового відшкодування за вих. 06986/9224 від 11.11.2024 року.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, заяву про виплату страхового відшкодування за вих. 06986/9224 від 11.11.2024 року, отримано представником відповідача - 19.11.2024 року.

Позивачем визначено, що основне зобов`язання ПрАТ «СК «ПЕРША» по виплаті суми страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221717918 в розмірі 10 973 грн. 61 коп., повинно було бути виконано протягом 90 днів з моменту отримання ПрАТ «СК «ПЕРША» заяви про виплату страхового відшкодування вих. № 06986/9224 від 11.11.2024 року, тобто до 17.02.2025 року.

На підставі індексу інфляції позивач розраховує збитки починаючи з 18.02.2025 року по 19.06.2026 року, що становить 1 316 грн. 92 коп., три відсотки річних, що становить 438 грн. 00 коп. та пеня, що становить 4 477 грн. 22 коп.

Відповідач зауважив, що сама лише ремонтна калькуляція страховика не є безумовним доказом вартості відновлювального ремонту та не підтверджує фактичного розміру збитків. Позивач не забезпечив можливості проведення огляду пошкодженого транспортного засобу - 13.12.2024 року ПрАТ «СК «Перша» листом № ЦВ24-2083 повідомило позивача про неможливість визначення розміру збитку через ненадання пошкодженого транспортного засобу на огляд представнику відповідача та відсутність експертного висновку щодо вартості матеріального збитку. Про відсутність належного підтвердження розміру шкоди Відповідач прямо зазначив у листі від 13.12.2024 року. Попри це відповідачем зазначено, що позивач не усунув вказані недоліки та не подав відповідного експертного документа ні страховикові, ні суду.

Позивач просить стягнути: пеню; інфляційні втрати; 3% річних. Проте, на думку відповідача, ним не було допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки на момент розгляду заяви були відсутні документи, необхідні для встановлення розміру шкоди. Листом від 13.12.2024 року позивача було повідомлено про причини неможливості здійснення виплати та про необхідність надання додаткових документів.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи, а саме копії: Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№162564; Постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.11.2024 року у справі про адміністративне правопорушення № 161/20736/24; Поліс № ЕП-223228466; Договір добровільного комплексного страхування FО-02044131 та поліс ОСЦПВ №ЕР-223228466; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ; Заява про настання події з застрахованим майном від 31.10.2024 року; Заява на виплату страхового відшкодування від 04.11.2024 року; Заява про настання події з застрахованим майном від 31.10.2024 року; Акт огляду ТЗ від 31.10.2024 року; Ремонтна калькуляція № 92425815 від 04.11.2024 року; Страховий акт № 26103/53/924 від 05.11.2024 року та розрахунок суми страхового відшкодування; Додаток 1 до Страхового акту №26103/53/924 від 05.11.2024; Платіжна інструкція № 449436 від 06.11.2024 року; Відповідь від НПУ; Витяг полісу із централізованої бази даних Полісу № 221717918; Заява про виплату страхового відшкодування 06986/9224 від 11.11.2024 року; Докази направлення/ отримання заяви про виплату страхового відшкодування; Докази направлення запиту № 8329ТАС від 12.06.2026; Довіреність, свідоцтво, Довідка про відкриття рахунку, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування" (№85/96-ВР) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За статтею 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV).

Законом №1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди

Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього.

Такий перехід права називається суброгацією.

Саме суброгація мала місце у відносинах, які виникли у справі № 910/7449/17 і при розгляді якої Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року зазначила, що "з огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування".

Тобто у постанові по справі № 910/7449/17 Велика Палата Верховного Суду робить висновок про те, що річний строк застосовується як щодо звернення потерпілої особи до страховика, який застрахував відповідальність винуватця, так і до вимог страховика, який відшкодував потерпілому шкоду за договором майнового страхування, а потім, отримавши право суброгації, звернувся до страховка винуватця за відшкодуванням.

У той же час, звернення позивача після сплати страхового відшкодування відповідно до норм Порядку пов`язане не з виплатою за договором майнового страхування (суброгація), а з виплатою за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у тому числі й за іншого страховика.

Відносини, що виникли між позивачем та відповідачем, також не є регресними в розумінні статті 38 ЗУ "Про ОСЦПВВНТЗ", оскільки приписи статті 38 ЗУ "Про ОСЦПВВНТЗ" не передбачають можливість звернення з регресним позовом одного страховика до іншого страховика у разі, коли один страховик виплатив страхове відшкодування потерпілому, у тому числі в певній мірі (частці) і за іншого страховика відповідно до норм внутрішнього Порядку МТСБУ.

Таким чином, суд вважає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем є кондикційними. Отже, відповідно до статті 257 ЦК України для захисту права позивача встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 у справі № 910/17324/19.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Матеріалами справи встановлено, що 30 жовтня 2024 року о 17 год. 11 хв. по просп. Сухомлинського, 3, в м. Луцьк Волинської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «TOYOTA YARIS» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «MERCEDES-BENZ C220» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого було заподіяно механічні пошкодження транспортних засобів та завдано матеріальних збитків.

Дані обставини були зазначені в Протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№162564, Постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.11.2024 року у справі про адміністративне правопорушення № 161/20736/24. Зі змісту інформації, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що вказана ДТП відбулася з вини водія автомобіля ТЗ «TOYOTA YARIS» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «MERCEDES-BENZ C220» державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у в АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно договору комплексного страхування FО-02044131 та полісу ОСЦПВ № ЕР-223228466.

Власник пошкодженого майна звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про настання події з застрахованим майном від 31.10.2024 року. Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого майна визнано страховим випадком, у зв`язку з чим на підставі: Страховий акт № 26103/53/924 від 05.11.2024 року, Акт огляду транспортного засобу від 31.10.2024 року, Ремонтна калькуляція № 92425815 від 04.11.2024 року.

АТ «СГ «ТАС» (приватне) здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі: 10 973 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 61 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 449436 від 06.11.2024 року.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «TOYOTA YARIS» державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ "СК "ПЕРША" полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221717918.

АТ «СГ «ТАС» (приватне) звернулось до ПрАТ "СК "ПЕРША" із заявою про виплату страхового відшкодування за вих. 06986/9224 від 11.11.2024 року.

13.12.2024 року ПрАТ «СК «Перша» листом № ЦВ24-2083 повідомило про неможливість визначення розміру збитку через ненадання пошкодженого транспортного засобу на огляд представнику Відповідача та відсутність експертного висновку щодо вартості матеріального збитку.

Відповідно до вимог п. 36.2. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: (а) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. (б) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

37.1.1. навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

37.1.2. вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

37.1.3. невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньотранспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

37.1.4. неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Так, відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі складення Повідомлення про ДТП (Європротоколу), водії транспортних засобів після його складення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

Позивач зазначав, що твердження Відповідача про те, що водії покинули місце до завершення оформлення, є суб`єктивним припущенням. Закон не встановлює жорстких вимог щодо того, де саме (на проїжджій частині чи на узбіччі) водії мають заповнювати бланк. Звільнення проїжджої частини після фотофіксації є виконанням обов`язку водія не створювати перешкод дорожньому руху. Відповідач не надав жодних доказів (експертного висновку), які б підтверджували, що пошкодження автомобілів не відповідають обставинам, зазначеним у Повідомленні.

При укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (стаття 17 Закону №1961-IV).

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV).

Відносини між страховиками-членами МТСБУ з питань забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинними на момент дорожньо-транспортної пригоди, врегульовує Порядок виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №464/2020 від 26.02.2020.

Поряд з тим, обов`язок страховика щодо проведення відповідного розслідування страхового випадку, в тому числі встановлення факту наявності у страхувальника інших чинних договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено пунктом 34.1 статті 34 Закону №1961-IV.

За змістом пункту 3.1 статті 3 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним внутрішнім договором страхування, зобов`язаний (незалежно від наявності інших внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування.

З метою визначення розміру страхового відшкодування та покладення його частини на відповідача суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами частини 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону №1961-IV).

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика).

Згідно з пунктом 2.3. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4. Методики).

Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Пунктом 4.1 Порядку передбачено, що відповідальним за прийняття рішення за заявою про страхове відшкодування, визначення розміру та виплати страхового відшкодування є страховик, який отримав зазначену заяву.

Матеріалами справи встановлено, що 31.10.2024 проведено огляд пошкодженого автомобіля «MERCEDES-BENZ C220» державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується відповідним Протоколом огляду транспортного засобу.

Згідно із ремонтною калькуляцією №92425815 від 04.11.2024 та відповідно до Додатку 1 до Страхового акту №26103/53/924 від 05.11.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля «MERCEDES-BENZ C220» державний номерний знак НОМЕР_2 становить 10 973, 61 грн.

Відповідно до п. 59 додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів до переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням для складання кошторису відновлювального ремонту включена комп`ютерна програма "Audatex", та з матеріалів справи встановлено, що за допомогою цієї програми було здійснено калькуляцію № 92425815 від 04.11.2024 року та встановлено вартість ремонту автомобіля «MERCEDES-BENZ C220» державний номерний знак НОМЕР_2 .

Визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у комп`ютерній програмі "Audatex" та виплата страхового відшкодування на підставі такої калькуляції є усталеною практикою, а відповідна калькуляція визнається судами належним доказом розміру завданого збитку, що підтверджується постановами Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 464/917/20, від 03.04.2019 по справі №758/4854/16-ц, від 05.09.2018 у справі №222/1/16-ц, від 24.04.2018 у справі №910/9030/17).

Згідно з абзацом 2 пункту 12.1. статті 12 "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положення пункту 36.6. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Розмір страхового відшкодування був розрахований відповідно до ремонтної калькуляції №92425815 від 04.11.2024 та Додатку 1 до Страхового акту №26103/53/924 від 05.11.2024, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «MERCEDES-BENZ C220» державний номерний знак НОМЕР_2 , склала 10 973, 61 грн.

Згідно Платіжної інструкції № 449436 від 06.11.2024 року АТ "СГ "ТАС" (Приватне) сплатило 10 973, 61 грн страхового відшкодування.

Згідно із пунктом 5.1 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону №1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.

Відповідно до п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Розмір виплаченого заявником страхового відшкодування складає 10 973, 61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією;

Розмір франшизи, визначений страховиком до якого заявником подана заява про страхове відшкодування складає 0 грн, що підтверджується витягом про поліс ЕР-221717918.

Таким чином, заявлений позивачем розмір страхового відшкодування - 10 973, 61 грн є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім того, відповідач власного розрахунку щодо даної суми стягнення не надав.

Щодо стягнення інфляційних витрат та 3 % річних. Матеріалами справи визначено, що відповідачем основне зобов`язання ПрАТ «СК «ПЕРША» по виплаті суми страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221717918 в розмірі 10 973 грн. 61 коп., повинно було бути виконано протягом 90 днів з моменту отримання ПрАТ «СК «ПЕРША» заяви про виплату страхового відшкодування вих. № 06986/9224 від 11.11.2024 року, тобто до 17.02.2025 року. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, заяву про виплату страхового відшкодування за вих. 06986/9224 від 11.11.2024 року, отримано представником відповідача - 19.11.2024 року.

Так позивачем нараховано стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за весь період невиконання грошових вимог, тобто з 18.02.2025 року (наступний день після закінчення 90 денного терміну здійснення виплати, встановленого ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), по 19.06.2026 року (день подання позовної заяви), що передбачено ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов`язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22

Відповідачем заперечення щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат подано не було.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому сума стягнення інфляційних втрат дорівнює 1 316 грн. 92 коп., три відсотки річних становить 438 грн. 00 коп.

Щодо суми стягнення пені. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК).

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Щодо нарахування пені суд зазнає, що приписами статті 230 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 року в справі № 902/959/19.

Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року в справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 року в справі № 903/962/17, від 07.06.2019 року в справі № 910/23911/16 та від 13.09.2019 року в справі № 902/669/18.

Відтак, матеріалами справи встановлено, що позивачем здійснено розрахунок суми пені з 18.02.2025 року по 19.06.2026 року, однак, відповідно до зазначених норм Господарського кодексу України, нарахування пені має здійснюватись з урахуванням шестимісячного строку в період з 18.02.2025 року по 18.08.2025 року на суму заборгованості 10 973, 61 грн, що дорівнює 1 686, 03 грн.

Отже, нарахування пені за період з 18.02.2025 року по 18.08.2025 року за обрахунком суду, що є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача визначена у розмірі 1 686, 03 грн.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 164 800 грн. 00 коп.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.).

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Вказана норма набрала чинності з 04 жовтня 2021 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі №916/228/22 зазначено, що особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір», щодо відсутності підстав вимагати сплати судового збору без урахування понижуючого коефіцієнта.

Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» було подано позовну заяву в електронній формі через систему «Електронний суд», так позивачем при сплаті судового збору не застосовано коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тож, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач, з урахуванням коефіцієнту 0,8 мав би сплатити судовий збір в сумі 2 662, 40 грн, однак сплатив в сумі 3 328, 00 грн без застосовування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, відтак при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 665, 60 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Перша» (03150, місто Київ, вул. Фізкультури, буд. 30; ЄДРПОУ 31681672) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (03062, місто Київ, пр. Берестейський, 65; ЄДРПОУ 30115243; р/р НОМЕР_4 , в АТ "КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 10 973 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 61 коп., компенсацію за невиконання грошового зобов`язання інфляційні витрати в сумі 1 316 (одна тисяча триста шістнадцять) грн. 92 коп., три відсотки річних в розмірі 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 00 коп., пеня в розмірі 1 686 (одна тисяча шістсот вісімдесят шість) грн. 03 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Перша» (03150, місто Київ, вул. Фізкультури, буд. 30; ЄДРПОУ 31681672) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (03062, місто Київ, пр. Берестейський, 65; ЄДРПОУ 30115243; р/р НОМЕР_4 , в АТ "КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

4. У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів ст. ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА