Рішення № 139859207, 17.09.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1283/25

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Рудницька Н.В.,

за участю:

представника позивача: Погрібна С.О. (в режимі відеоконференції) - адвокат, ордер серія АР №1265965 від 21.09.2025р.;

представника відповідача-1: Бужор А.Ю. (в режимі відеоконференції) - адвокат, діє на підставі довіреності від 21.12.2023р.;

представника відповідача-2: Приведьон В.М. - адвокат, ордер серія АМ №1108975 від 11.12.2024р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент"

2) Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

про стягнення 2144651 грн. 18 коп.

Процесуальні дії по справі.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент" та Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про солідарне стягнення 2557023,28 грн., з яких: 2144651,18 грн. - сума компенсації за примусово вилучені акції АТ "Житомиробленерго" (з інфляційними та 3% річні) та 412372,10 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.10.2025р.

13.10.2025р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с. 101-105).

14.10.2025р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с. 127-130).

22.10.2025р. від позивача надійшла відповідь на відзиви відповідачів (т.1 а.с. 142-150).

27.10.2025р. від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив (т.1 а.с. 233-234).

Ухвалою від 30.10.2025р. суд відклав підготовче судове засідання на 20.11.2025р.

19.11.2025р. від відповідача-1 надійшло клопотання про виклик експертів в судове засідання для надання пояснень (т.1 а.с. 244, 245). Протокольною ухвалою від 22.01.2026р. суд відмовив в його задоволенні.

20.11.2025р. від відповідача-1 надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи (т.1 а.с. 107, 108).

В підготовчому судовому засіданні 20.11.2025р. суд оголосив перерву до 23.12.2025р.

11.12.2025р. від представника позивача надійшли заперечення щодо проведення експертизи та виклику експертів у судове засідання (т.2 а.с. 1-4).

Судове засідання, призначене на 23.12.2025р. не відбулось у зв`язку з повітряною тривогою, оголошеною в Житомирському районі Житомирської області (т.2 а.с. 14).

Ухвалою від 25.12.2025р. суд призначив підготовче судове засідання на 22.01.2026р.

22.01.2026р. від ТОВ "ВС Груп Менеджмент" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 906/1283/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 906/1689/25 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "ВС Груп Менеджмент" про визнання недійсним договору про спільні дії б/н від 17.02.2021; визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги про придбання у власників акцій АТ "Житомиробленерго" від 26.02.2021 та стягнення семи тисяч акцій АТ "Житомиробленерго" (т.2 а.с. 22-24).

22.01.2026р. від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (т.2 а.с. 16-18).

В підготовчому судовому засіданні від 22.01.2026р. суд оголосив перерву до 24.02.2026р.

23.02.2026 р. від представника відповідача-1 надійшли додаткові пояснення щодо зупинення провадження у справі №906/1283/25 (т.2 а.с. 37).

В підготовчому судовому засіданні 24.02.2026р. оголошено перерву з метою письмового оформлення представником позивача відводу судді Сікорській Н.А.

Ухвалою від 03.03.2026р. підготовче судове засідання призначено на 26.03.2026 р.

26.03.2026 р. від АТ "Житомиробленерго" надійшло клопотання про витребування доказів (т.2 а.с. 63, 64).

26.03.2026 р. від АТ "Житомиробленерго" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №906/1283/25 до набрання законної сили судовим рішенням Вищого антикорупційного суду України у справі №991/5746/23 (т.2 а.с. 70-72). Протокольною ухвалою від 26.03.2026р. суд відмовив у його задоволенні.

Крім того, протокольною ухвалою від 26.03.2026р. суд відмовив в задоволенні про зупинення провадження у справі № 906/1283/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 906/1689/25.

В підготовчому судовому засіданні 26.03.2026р. суд оголосив перерву до 23.04.2026 р.

27.03.2026р. представником позивача подано заяву про надання доказів (т.2 а.с. 99, 100).

22.04.2026р. від представника позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 23.04.2026 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1283/25 до судового розгляду по суті на 14.05.2026 р.

12.05.2026р. від представника позивача надійшла заява про здійснення розподілу судових витрат (т.2 а.с. 114, 115).

Ухвалою від 14.05.2026р. суд відклав розгляд справи по суті на 04.06.2026р.

18.05.2026р. від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву позивача про здійснення розподілу судових витрат (т.2 а.с. 137-139).

04.06.2026р. від відповідача-2 надішли заперечення на заяву позивача про здійснення розподілу судових витрат (т.2 а.с. 143, 144).

В судовому засіданні 04.06.2026р. суд оголосив перерву до 26.06.2026р.

Ухвалою від 01.07.2026р. суд призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 15.07.2026р.

02.07.2026р. від ТОВ "ВС Груп Менеджмент" надійшли додаткові пояснення у справі (т.2 а.с. 166-169).

02.07.2026р. від представника позивача надішли додаткові пояснення щодо визначення справедливої компенсації (т.2 а.с. 178-183).

06.07.2026р. від представника позивача надійшла уточнена заява про здійснення розподілу судових витрат (т.2 а.с. 187, 188).

15.07.2026р. від відповідача-2 надійшли заперечення на уточнену заяву представника позивача (т.2 а.с. 196, 197).

В судових засіданнях 15.07.2026р. та 30.07.2026р. судом оголошувалась перерва.

31.07.2026р. від представника позивача надійшла заява про застосування до ТОВ «ВС Груп Менеджмент» заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України (т.2 а.с. 205, 206).

04.08.2026р. від відповідача-1 надішли заперечення на заяву позивача про застосування заходів процесуального примусу (т.2 а.с. 211-213).

Ухвалою від 07.08.2026р. суд призначив розгляд справи по суті на 02.09.2026р.

01.09.2026р. від ТОВ «ВС Груп Менеджмент» до суду надійшло заключне слово відповідача (т.3 а.с. 7-11).

В судовому засіданні 02.09.2026 р. суд розглянув заяву представника позивача про застосування до ТОВ «ВС Груп Менеджмент», за результатами розгляду якої дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом ч. 1 ст. 131, п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України застосування заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу за зловживання процесуальними правами, є дискреційним правом суду, а не його безумовним обов`язком. Оцінка дій учасника справи як зловживання процесуальними правами належить до виключної компетенції суду, який розглядає справу, з урахуванням конкретних обставин та процесуальної поведінки сторін.

Заява представника позивача мотивована тим, що відповідачі ТОВ «ВС Груп Менеджмент» та АТ «Житомиробленерго» систематично вчиняють процесуальні дії, спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи та перешкоджання судочинству. Зокрема, позивач вказує на неодноразове подання відповідачами клопотань про відкладення судових засідань, заяв про зупинення провадження у справі, відводів судді, а також відсутність представника відповідача-1 у судовому засіданні 24.02.2026р. На думку позивача, такі дії свідчать про очевидне зловживання відповідачами своїми процесуальними правами.

Суд зазначає, що процесуальна активність відповідача-1 та реалізація ним наданих законом процесуальних прав самі по собі не можуть розцінюватися як зловживання. Надані відповідачем клопотання та заяви розглядалися судом у встановленому законом порядку з наданням їм відповідної правової оцінки. Доводів та належних доказів умисного вчинення відповідачем-1 дій, виключною метою яких є перешкоджання судочинству чи свідоме затягування розгляду справи, позивачем не надано.

Право на подання клопотань про відкладення розгляду справи, зупинення провадження, а також заяв про відвід є процесуальними правами учасників справи, гарантованими статтями 42, 227-228, 75-77 ГПК України.

Твердження позивача щодо наявності в діях відповідача-1 ознак зловживання процесуальними правами ґрунтуються на його власних суб`єктивних судженнях та оцінці поведінки іншої сторони, які суд не поділяє та вважає необґрунтованими.

Суд не вбачає в діях ТОВ «ВС Груп Менеджмент» ознак систематичного чи злісного зловживання процесуальними правами в розумінні ст. 43 ГПК України, у зв`язку з чим у задоволенні заяви представника Опанасюка В. В. про застосування заходів процесуального примусу протокольною ухвалою від 02.09.2026 р. відмовлено.

В судовому засіданні 02.09.2026р. суд оголосив перерву до 07.09.2026р.

В судовому засіданні 07.09.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ст. 219 ГПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 17.09.2026р.

17.09.2026 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач зазначає, що належні йому 10600 простих іменних акцій АТ «Житомиробленерго» 09.03.2021р. були примусово викуплені в межах процедури squeeze-out за ціною 1,85 грн. за одну акцію.

Вважає, що Наглядова рада АТ "Житомиробленерго" при визначенні ринкової ціни акцій діяла недобросовісно, в інтересах мажоритарного акціонера та всупереч інтересам міноритарних акціонерів, в тому числі позивача.

Наголосив, що при проведені процедури сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою.

Вказав, що за даними річної фінансової звітності АТ «Житомиробленерго», яка опублікована на сторінці smida.gov.ua, власний капітал (чисті активи) товариства за 2020 рік становив 7109649000,00 грн., що становить 58,0860605 грн. за одну акцію (7109649000,00 грн. / 122398540 шт. (кількість акцій в статутному капіталі)). Балансова вартість акції в розмірі 58,0860605 грн. є одним з найбільших з існуючих на ринку, а тому позивач вважає її справедливою.

Затверджена наглядовою радою АТ "Житомиробленерго" ціна примусового викупу акцій в розмірі 1,85 грн. не може бути справедливою з урахуванням показників звітності товариства, самостійно ним задекларованих.

Позивач зазначив, що внаслідок проведення процедури обов`язкового продажу акцій отримав компенсацію в розмірі 19610,00 грн., однак компенсації підлягала сума із розрахунку справендливої вартості акції в розмірі 58,0860605 грн. Таким чином, недоплата становить 596102,24 грн. (10600 шт. акцій * 56.2360605 грн (58,0860605 грн. - 1,85 грн.).

Вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню санкція у вигляді подвійного розміру справедливої вартості примусово вилучених акцій. В обгрунтування вказаної позиції позивач послався на правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2024р. у справі №905/830/21.

За розрахунком позивача, з урахуванням такої санкції сума компенсації становить 1211814,48 грн. (58.0860605 грн. * 2 - 1.85 грн. * 10600 шт.)

На суму компенсації 1211814,48 грн. позивач нарахував інфляційні втрати за період з 09.03.2021р. по 16.07.2025р. в розмірі 170,550 %, що становить 2066749,60 грн. та 3% за цей же період на суму 596102,24 грн., що становить 77901,58 грн.

Загальна сума компенсації та нарахувань за статтею 625 ЦК України позивач визначена у розмірі 2144651,18 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідачів 412372,10 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на положення статей 536, 1048, 1212, 1214 ЦК України та відповідні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 29.08.2024р. у справі №905/830/21. На думку позивача, такі відсотки можуть стягуватися поряд із 3 % річних, передбаченими статтею 625 ЦК України.

Обгрунтовуючи підстави звернення з позовом до заявника публічної безвідкличної вимоги - ТОВ "ВС Груп Менеджмент" та емітента - АТ "Житомиробленерго" позивач позивач посилається на положення законодавства, що регулюють процедуру обов`язкового продажу акцій, та вважає, що відповідальність за належну виплату компенсації може бути покладена як на особу, яка придбала акції та здійснювала відповідні дії в межах процедури squeeze-out, так і на емітента акцій. При цьому позивач наводить правові висновки Верховного Суду у справах №910/12591/18 та №905/830/21, які відображають бачення щодо солідарної відповідальністі за недоплату вартості примусово викуплених акцій.

ТОВ "ВС Груп Менеджмент" проти задоволення позову заперечує та зазначає, що позивач не оспорює законність проведення процедури обов`язкового продажу акцій, а фактично не погоджується лише з визначеною ціною їх викупу.

Відповідач-1 вказує, що відповідно до частини 5 статті 65-2 та статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства» ціна обов`язкового продажу акцій визначається за правилами, встановленими законом, із врахуванням ринкової вартості акцій, визначеної суб`єктом оціночної діяльності. При цьому посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.06.2022р. у справі №905/671/19 та від 03.02.2025р. у справі №910/8714/18, щодо визначення справедливої (ринкової) вартості акцій та можливості застосування майнового підходу.

Відповідач-1 також заперечує проти визначеної позивачем вартості однієї акції у розмірі 58,0860605 грн., зазначаючи, що такий розрахунок здійснено позивачем самостійно на підставі майнового підходу та не може бути належним доказом ринкової вартості акцій. Відповідач-1 звертає увагу на висновки експертного дослідження від 21.04.2025р. №3004-Е, проведеного в іншій справі, відповідно до якого ринкова вартість однієї акції становила 1,80 грн., та вважає, що наведені позивачем окремі положення цього дослідження не можуть оцінюватися без урахування його остаточних висновків.

Також відповідач-1 зазначає, що звіт ТОВ «Ф.К. Титан» станом на 16.02.2021р. не був визнаний таким, що не відповідає вимогам законодавства, а рецензії на нього позивачем не надано. Тому, на думку відповідача-1, у наглядової ради АТ «Житомиробленерго» не було підстав для відхилення визначеної оцінювачем вартості акцій, а процедура їх обов`язкового продажу проведена відповідно до вимог законодавства.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних відповідач-1 зазначає про відсутність прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки на момент проведення процедури викупу відповідачам не було відомо про необхідність визначення іншої вартості акцій.

Крім того, ТОВ "ВС Груп Менеджмент" заперечує проти стягнення подвійної справедливої вартості акцій, посилаючись на відсутність у законодавстві України відповідної санкції, а також зазначає, що Директива 2004/25/ЄС не є нормативно-правовим актом України. Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 29.08.2024р. у справі №905/830/21, на думку відповідача-1, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки зазначена справа була направлена на новий розгляд.

Відповідач-1 вважає, що порушення прав позивача та вина відповідачів не доведені, а відтак правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, зокрема, що порядок визначення ціни акцій при проведенні процедур, передбачених статтями 65-1, 65-2, 65-3 Закону України «Про акціонерні товариства», є різним, а при проведенні процедури обов`язкового продажу акцій АТ «Житомиробленерго» Наглядовою радою відповідно до статті 65-2 зазначеного Закону затверджено найбільшу ціну, визначену у встановленому законом порядку.

Відповідач-2 вказує, що визначена позивачем вартість однієї акції у розмірі 58,0860605 грн. на підставі вартості чистих активів не передбачена статтею 65-2 Закону як спосіб визначення ціни обов`язкового продажу акцій, а ринкова вартість акцій відповідно до статті 8 цього Закону визначається суб`єктом оціночної діяльності на підставі відповідного звіту. При цьому відповідач-2 зазначає, що позивач не надав висновку іншого суб`єкта оціночної діяльності щодо ринкової вартості акцій, який би підтверджував заявлену ним ціну.

Крім того, відповідач-2 посилається на особливості діяльності АТ «Житомиробленерго», значну зношеність його основних засобів та структуру чистих активів, значна частина яких сформована за рахунок переоцінки майна, у зв`язку з чим вважає необґрунтованим визначення вартості акцій виключно на підставі вартості чистих активів без урахування дохідного та порівняльного підходів. З огляду на наведене відповідач-2 вважає, що процедура обов`язкового продажу акцій проведена відповідно до вимог законодавства, а визначена при цьому ціна є належною, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ТОВ "ВС Груп Менеджмент" повідомленням про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій вих.№35/0/1-21 від 17.02.2021, відповідно до частини другої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" повідомило Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, що внаслідок укладення договору про спільні дії від 17.02.2021, особи, що діють спільно, сукупно набули право власності на домінуючий контрольний пакет акцій Акціонерного товариства "Житомиробленерго".

Відповідно до пункту 1 повідомлення кількість акцій товариства, що належали особі, яка стала (прямо або опосередковано) власником домінуючого контрольного пакета акцій, її афілійованим особам та третім особам, що діють спільно, до набуття домінуючого контрольного пакета акцій товариства:

- Товариству з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент" належало 21 035 122 штук акцій, що становить 17,1857% статутного капіталу товариства;

- компанії VS ENERGY INTERNATIONAL N.V. (ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕШНЛ Н.В.) належало 92 482 047 штук акцій, що становить 75,5581% від статутного капіталу товариства;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "ВС Енерджі Інтернешнл Україна" належало 14 штук акцій, що становить 0,00001% статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_3 належало 2 штуки акцій, що становить 0,000001% статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_4 належало 3 144 215 штук акцій, що становить 2,5688% статутного капіталу товариства.

Згідно із пунктом 3 повідомлення ціна, передбачена пунктами 1 та 2 частини п`ятої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства": 1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття - 1,85 грн за одну просту іменну акцію товариства; 2) опосередкованого набуття права власності на акції товариства по найвищій ціні, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 % загальної вартості активів такої юридичної особи - не відбувалось.

Дата набуття домінуючого контрольного пакета акцій товариства дата укладення договору про спільні дії від 17.02.2021 (пункт 4 повідомлення).

Крім того, повідомлено про укладений між TOB "ВС Груп Менеджмент" та ОСОБА_4 договір, відповідно до якого TOB "ВС Груп Менеджмент" виступає Уповноваженою особою - суб`єктом реалізації прав та обов`язків передбачених статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства".

Також зазначено, що депозитарною установою, в якій відкрито рахунок у цінних паперах TOB "ВС Груп Менеджмент", є Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична реєстраційна компанія" (код ЄДРПОУ 31810610, місцезнаходження: 01601, м. Київ, пров. Госпітальний 4-6, кім. 238).

Після набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій AT "Житомиробленерго", ТОВ "ВС Груп Менеджмент" стало прямо володіти 21 035 122 шт. простих іменних акцій товариства, що складає 17,1857% статутного капіталу товариства; опосередковане володіння разом з афілійованими особами (особами, що діють спільно) 116 661 400 шт. простих іменних акцій, що складає 95,3127% статутного капіталу товариства.

Протоколом засідання наглядової ради АТ "Житомиробленерго" від 26.02.2021 затверджено ринкову вартість одної простої іменної акції АТ "Житомиробленерго" станом на 16.02.2021 у розмірі 1,84 грн.

26.02.2021 ТОВ "ВС Груп Менеджмент" звернулося до AT "Житомиробленерго" з Публічною безвідкличною вимогою про придбання акцій в усіх власників акцій акціонерного AT "Житомиробленерго".

Вказані відомості розміщені на сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (АРІФРУ) або Stock market infrastructure development agency of Ukraine на своєму сайті за посиланням https://smida.gov.ua/db/feed/49967.

Відповідно до пункту 4 цієї вимоги, ціна придбання акцій становила 1,85 грн за одну просту іменну акцію АТ "Житомирбленерго".

Також цим пунктом визначено, що ціна придбання акцій визначена відповідно до частини п`ятої статті 65-2 ЗУ "Про акціонерні товариства", як найбільша з наступних:

- найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття становить 1,85 грн. за одну просту іменну акцію емітента;

- заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано не набували право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

- ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Ф.К.Титан" (відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, та згідно статей 8 і 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства") станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства - а саме станом на 16.02.2021 становить 1,67 грн. за одну просту іменну акцію Емітента.

Наглядовою радою товариства відповідно до частини третьої статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства" затверджено ринкову вартість однієї простої іменної акції Емітента станом на 16.02.2021 у розмірі 1,84 грн.

Оплата акцій здійснюється виключно у грошовій формі.

Центральний депозитарій цінних паперів в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України протягом трьох робочих днів з дати отримання від емітента копії вимоги склав перелік акціонерів, та надіслав його товариству.

ТОВ "ВС Груп Менеджмент" повідомило АТ «Житомиробленерго» про перерахування на рахунок умовного зберігання грошових коштів за акції, що ним придбаваються.

Після отримання Публічної безвідкличної вимоги Центральний депозитарій цінних паперів у встановленому законодавством порядку склав перелік акціонерів, акції яких підлягали обов`язковому продажу, та надіслав його АТ «Житомиробленерго». ТОВ «ВС Груп Менеджмент» повідомило товариство про перерахування грошових коштів за акції на рахунок умовного зберігання (ескроу).

Суд наголошує, що вищевказані обставини були предметом длслідження та встановлені Господарським судом Житомирської області у справі № 910/7294/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент", Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (спір виник через примусовий викуп акцій АТ "Житомиробленерго" у процедурі сквіз-аут),

09.03.2021р. з рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 були списані належні йому 10600 простих іменних акцій АТ «Житомиробленерго» у порядку процедури обов`язкового продажу акцій (т.1 а.с. 30).

З рахунку умовного зберігання (ескроу) ОСОБА_1 було перераховано 19610,00 грн., виходячи із ціни 1,85 грн. за одну акцію (т. 2 а.с. 102).

Позивач вважає, що визначена під час процедури обов`язкового продажу ціна у розмірі 1,85 грн. за одну просту іменну акцію АТ «Житомиробленерго» не відповідає її справедливій вартості, оскільки при визначенні ціни примусового викупу не було враховано вартість чистих активів товариства та відповідний розмір вартості акцій, розрахований на підставі фінансової звітності емітента.

На обґрунтування зазначених доводів позивач посилається на дані фінансової звітності АТ «Житомиробленерго» за 2020 рік, відповідно до яких вартість власного капіталу (чистих активів) товариства становила 7109649 000,00 грн. З урахуванням загальної кількості акцій товариства - 122398 540 штук - позивач визначає вартість однієї акції у розмірі 58,0860605 грн.

На думку позивача, вартість чистих активів товариства повинна враховуватися при визначенні справедливої вартості акцій, оскільки така вартість відображає майновий стан емітента та економічну цінність належних акціонерам корпоративних прав.

Позивач зазначає, що різниця між визначеною ним справедливою вартістю однієї акції - 58,0860605 грн. - та фактично сплаченою ціною - 1,85 грн. - становить 56,2360605 грн. за одну акцію. Враховуючи, що в межах процедури обов`язкового продажу з рахунку позивача було списано 10 600 акцій, розмір недоплаченої, на його думку, вартості акцій становить 596102,24 грн.

Також позивач вважає, що у зв`язку з примусовим вилученням акцій без його добровільного волевиявлення йому має бути виплачена компенсація у подвійному розмірі справедливої вартості таких акцій. При цьому позивач виходить із визначеної ним вартості однієї акції у розмірі 58,0860605 грн. та вважає, що розмір компенсації повинен розраховуватися з урахуванням подвійної вартості акцій, за вирахуванням суми, фактично сплаченої під час їх примусового продажу.

Крім того, позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 1066749,60 грн. три відсотки річних в сумі 77901,58 грн. за період з 09.03.2021р. по 16.07.2025р., а також відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом час виникнення спірних правовідносин) акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до статей 177, 194 Цивільного кодексу України акція є об`єктом права власності. Порядок визначення її вартості у процедурі обов`язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій (сквіз-аут) на час виникнення спірних правовідносин визначався статтями 8, 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства».

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Процедура обов`язкового продажу акцій міноритарними акціонерами на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій ("сквіз-аут") передбачена нормами Закону України "Про акціонерні товариства".

У процедурі примусового викупу акцій (сквіз-аут) власник домінуючого контрольного пакета вимагає від міноритарних акціонерів продати йому акції шляхом виставлення та надсилання товариству публічної безвідкличної вимоги (ч. 4 ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства").

У процедурі примусового викупу акцій має бути визначена ціна обов`язкового продажу акцій, яка зазначається у публічній безвідкличній вимозі як ціна придбання акцій, тобто ціна, за якою власник домінуючого контрольного пакета акцій примусово вимагає від міноритарних акціонерів продати йому пакет акцій.

Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій врегульований ч. 5 ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:

1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;

2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

За змістом частини п`ятої статті 65-2 Закону ціною обов`язкового продажу акцій є найбільша з визначених законом величин, зокрема ринкова вартість акцій, визначена відповідно до статті 8 Закону. Такий порядок має гарантувати акціонеру отримання належної компенсації у зв`язку з примусовим припиненням його права власності на акції.

Предметом спору є дотримання передбачених законом гарантій щодо визначення справедливої компенсації за примусово вилучені акції.

Для забезпечення єдності судової практики щодо застосування ст. 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", Палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 уточнила висновки і зазначила, що поняття "справедлива вартість" означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб`єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб`єктом. Наглядова рада може вважатися такою, що не знаходиться під впливом мажоритарного акціонера у випадку наявності у її складі незалежних директорів, які становлять більшість від такого складу на момент ухвалення рішення про затвердження ринкової вартості акцій. Тобто, при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.

Позивач вартість справедливої компенсації розрахував шляхом ділення власного капіталу товариства, що відображений у річній звітності на 2020 рік, та становить 7109649000 грн., на кількість акцій товариства - 122398540 штук.

У відповідності до даних річної фінансової звітності AT "Житомиробленерго" за 2020 рік (Баланс, форма №1), власний капітал (чисті активи) товариства складав 7109649000 грн., що становить 58,0860605 грн. із розрахунку на 1 акцію (7109649000 грн. / 122398540 шт. акцій).

Верховний Суд у постанові від 29.08.2024 у справі №905/830/21 зазначив:

"125. Верховний Суд також звертає увагу, що розглядаючи спори щодо одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того ж емітента, щодо тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів, суди мають враховувати висновки Верховного Суду щодо правомірності рішень щодо затвердження ринкової вартості акцій. І якщо Верховний Суд дійшов висновку про істотне заниження ринкової ціни акцій ПрАТ "АКХЗ", затвердженої рішенням наглядової ради від 04.05.2018, то суд у іншій справі не може зробити протилежний висновок про те, що ринкова ціна, встановлена тим самим рішенням наглядової ради, є справедливою для іншого міноритарного акціонера, адже це суперечитиме принципу правової визначеності та верховенству права, порушуватиме принцип однакового ставлення до акціонерів товариства. Факти, встановлені Верховним Судом у справі №905/671/19, для цієї справи не є преюдиціальними, проте, при ухваленні судових рішень суди керуються принципами правової визначеності та верховенства права і не можуть ухвалювати рішення всупереч відповідним висновкам Верховного Суду у справі №905/671/19. Зазначене відповідає висновкам Корпоративної палати, викладеним у пунктах 89-92 постанови від 15.06.2022 у справі №905/671/19.".

Питання щодо визначення справедливої вартості акцій АТ "Житомиробленерго" було предметом судового розгляду у справі 910/7294/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент", Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (спір виник через примусовий викуп акцій АТ "Житомиробленерго" у процедурі сквіз-аут). Рішення Господарського суду Житомирської області від 01.11.2023 р., залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 та постановою Верховного Суду від 05.11.2025.

В межах справи 910/7294/22, суд дійшов висновку, що сума справедливої компенсації становить 58,08 грн. за одну акцію.

З огляду на викладене, із врахуванням встановленої справедливої вартості однієї акції в розмірі 58,08 грн., компенсації позивачу, як міноритарному акціонеру, підлягали кошти в сумі 615648,00 грн., тоді як позивачу фактично сплачено 19610,00 грн.

Різниця між справедливою вартістю акцій та фактично виплаченою сумою становить 596038,00 грн. (615648,00 грн. - 19610,00 грн.).

Щодо вимог подвійного розміру справедливої компенсації суд виходить із того, що встановлений статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» механізм визначення ціни обов`язкового продажу акцій спрямований не лише на формальне дотримання певної процедури, а насамперед на забезпечення міноритарному акціонеру належної компенсації за примусове припинення його права власності.

Застосування у таких правовідносинах лише різниці між справедливою вартістю акцій та фактично сплаченою ціною забезпечувало б відновлення майнового стану позивача лише у межах недоплаченої вартості акцій. Водночас такий спосіб захисту не враховував би спеціального характеру порушення, яке полягає у примусовому припиненні права власності акціонера за ціною, що не відповідає справедливій вартості його майна.

У свою чергу, положення частин 6 та 7 статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлюють у подібних за характером правовідносинах підвищений розмір майнового обов`язку як спеціальний наслідок порушення встановлених законом гарантій. Саме тому зазначені положення можуть бути застосовані за аналогією закону до правовідносин, у яких після завершення процедури squeeze-out встановлено, що міноритарному акціонеру не була забезпечена справедлива компенсація за примусово вилучені акції.

Відповідно до ст.8 ЦК якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Застосування аналогії закону передбачена в ч.10 ст.11 ГПК, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Суд враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 29.08.2024 у справі №905/830/21, а саме:

"221. Однак Верховний Суд погоджується з доводами про те, що норма щодо сквіз-ауту є неякісною, з таких міркувань.

226. У пояснювальній записці до Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" №1983-VIII зазначено, що у національному законодавстві на даний час повністю відсутнє врегулювання права на squeeze-out та sell-out, а також механізмів їх застосування. Необхідність імплементації вимоги щодо існування в законодавстві України права на squeeze-out та sell-out, передбаченого Директивою 2004/25/ЄС Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання, пов`язана, зокрема, з необхідністю виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

227. Як показує аналіз структури володіння акціонерним капіталом більшість громадян України, зокрема найменш захищені верства населення (пенсіонери, діти війни, малозабезпечені, інваліди, тощо), які в процесі приватизації набули права власності на цінні папери різних акціонерних товариств, як правило, володіють дрібними пакетами акцій, які складають близько 0,0001 - 0,01 відсотків статутних капіталів товариств. Такі особи не мають можливості користуватись правами, які надають цінні папери, та зобов`язані нести збитки від володіння такими цінними паперами. Враховуючи викладене, норми законопроекту, які передбачають введення механізмів реалізації права на squeeze-out та sell-out дозволять вирішити вищезазначені проблемні питання. Так, власники дрібного пакету акцій отримають можливість продати належні їм цінні папери за ринковою вартістю, та позбавляться обов`язку нести витрати за послуги депозитарних установ.

228. Отже, процедури squeeze-out та sell-out направлені на захист міноритарного акціонера, якому пропонується продати належні йому акцій за справедливою ціною. Враховуючи викладене, застосування збалансованого підходу шляхом одночасного введення до вітчизняного законодавства squeeze-out та sell-out, яке передбачене Законопроектом, дозволить досягнути цілей регулювання, на які він спрямований, а саме захисту прав акціонерів, зокрема міноритарних.

229. В той же час, запропоновані законопроектом норми надають особі (особам, що діють спільно), яка є власником 95 і більше відсотків акцій товариства право, а не обов`язковість, здійснювати примусовий викуп акцій у інших акціонерів товариства. Тобто мажоритарний акціонер може не скористатися цим правом. У такому випадку, мінорітарні акціонери матимуть можливість скористатись своїм правом на sell-out. Крім того, оскільки міжнародний досвід свідчить про можливість передбачення декількох порогових значень для застосування права обов`язкового викупу за справедливою ціною акцій міноритарних акціонерів, яке виникає за наслідками набуття контрольного пакету, доцільним є передбачення Законом України "Про акціонерні товариства" запровадження аналогічної до передбаченого статтею 65 при придбанні контрольного пакета акцій товариства обов`язковості здійснення зазначених дій також при набутті значного контрольного пакету (у розмірі 75 і більше відсотків простих акцій товариства) як додаткову проміжну ланку між розміром пакету, який надає право squeeze-out, який визначений у розмірі 95%, та існуючим у Законі "Про акціонерні товариства" правом міноритарного акціонера вимагати викупу у розмірі 50%.

230. В пояснювальній записці вказано, що законопроєкт "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах", зокрема, передбачає викладення у новій редакції ст.65 Закону "Про акціонерні товариства" з метою удосконалення механізму придбання акцій приватного акціонерного товариства за наслідком придбаного контрольного пакета акцій; доповнення Закону "Про акціонерні товариства" новими статтями 65-1 "Придбання акцій публічного акціонерного товариства за наслідками придбання контрольного пакета акцій або значного контрольного пакету акцій", 65-2 "Обов`язковий продаж простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником 95 і більше відсотків простих акцій", 65-3 "Обов`язкове придбання особою (особами, що діють спільно), яка є власником 95 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства акцій на вимогу акціонерів", 65-4 "Наслідки недотримання вимог щодо виконання обов`язків власником контрольного пакета акцій або значного контрольного пакету акцій або пакету акцій у розмірі 95 і більше відсотків акцій товариства" та 65-5 "Особливості придбання контрольного та домінуючого контрольного пакетів акцій в приватних акціонерних товариствах", тощо.

231. Пояснень щодо подвійного розміру справедливої ціни пояснювальна записка не містить. Відтак, можна погодитися із доводами скаржника про неналежну якість закону.

232. Скаржник, по суті, наполягає на застосуванні аналогії закону.

233. Відповідно до ст.8 ЦК якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

234. Можливість застосування аналогії закону передбачена в ч.10 ст.11 ГПК, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

235. Застосування закону за аналогією допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону. Такі висновки наведені в пунктах 43-45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19.

236. Отже, враховуючи відсутність пояснень законодавця з приводу відповідного правового регулювання, щодо застосування санкції на рівні подвійного розміру справедливої вартості примусово вилучених акцій у спірних правовідносинах за аналогією закону підлягає застосуванню положення частин 6, 7 ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", які регулюють подібні правовідносини.

237. Відтак, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про необхідність застосування санкції.".

Як уже встановлено судом, процедура примусового викупу акцій АТ «Житомиробленерго» була проведена за ціною 1,85 грн. за одну акцію. Справедлива вартість акцій становить 58,08 грн. за одну акцію.

Таким чином, визначена у процедурі squeeze-out ціна істотно відрізняється від справедливої вартості акцій та не забезпечила позивачу належного відшкодування вартості майна, права власності на яке було припинено примусово.

Справедлива вартість однієї акції з урахуванням передбаченого законом наслідку у вигляді подвійного розміру становить 116,16 грн., а справедлива компенсація за 10600 акцій - 1231296,00 грн.

Разом з тим, при проведенні процедури примусового викупу позивачу фактично було сплачено 19610,00 грн. Вказана сума підлягає зарахуванню у рахунок належної позивачу справедливої компенсації.

Таким чином, з урахуванням подвійного розміру справедливої вартості примусово вилучених акцій та фактично сплаченої позивачу суми, до стягнення підлягає 1211686,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за порушення строків оплати компенсації вартості вилучених акцій суд зазначає наступне.

За ч. 5 ст. 41 Конституції України, примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Аналогічне положення містить ч. 3 ст. 321 ЦК України, відповідно до якої примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

Отже, виходячи з наведених положень законодавства, обов`язок з повної та справедливої компенсації вартості примусово вилучених у позивача акцій виник у відповідача саме на момент їх вилучення, тобто 09.03.2021р., і мав бути виконаний не пізніше цієї дати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд враховує, що встановлення у даному випадку подвійного розміру справедливої компенсації має характер спеціального способу захисту порушеного права позивача, застосованого судом з огляду на особливості правовідносин, пов`язаних із примусовим вилученням акцій. Водночас передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних є наслідками прострочення виконання саме грошового зобов`язання.

З огляду на це, суд не вважає обґрунтованим нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму компенсації, визначену у подвійному розмірі, оскільки це фактично призвело б до подальшого збільшення розміру спеціальної компенсації, яка вже враховує застосований судом подвійний розмір справедливої вартості акцій.

Відтак, при визначенні бази для нарахування передбачених ст. 625 ЦК України сум суд виходить із розміру належної позивачу недоплаченої справедливої компенсації в одинарному розмірі, яка становить 596038,00 грн.

Такий підхід відповідає природі передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, які є особливою мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання та мають компенсаційний характер. Верховний Суд також виходить із того, що грошовим є будь-яке зобов`язання, у якому праву кредитора вимагати сплати коштів кореспондує обов`язок боржника здійснити таку сплату.

Таким чином, оскільки відповідач не здійснив повної та справедливої компенсації вартості вилучених акцій у встановлений законом строк, з 09.03.2021р. виникло прострочення виконання грошового зобов`язання, що є підставою для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За розрахунком суду, інфляційні втрати за період з 09.03.2021р. по 16.07.2025р. на суму 596038,00 грн. становлять 418469,57 грн., а 3 % річних за вказаний період - 77893,19 грн.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі 496362,76 грн., без нарахування на подвійний розмір справедливої компенсації. У стягненні 436473,94 грн. суд відмовляє у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Позивач заявив вимогу про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, розрахованих на рівні облікової ставки Національного банку України на підставі статті 1048 ЦК України.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

При цьому Верховний Суд зазначає, що проценти, передбачені статтею 1048 ЦК України, за своєю правовою природою є платою за користування грошовими коштами, а не мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, застосування положень статті 1048 ЦК України передбачає наявність між сторонами правовідносин, за яких одна особа передає іншій грошові кошти у користування на умовах їх повернення та сплати відповідної плати за таке користування.

Правовідносини сторін у цій справі, що виникли внаслідок проведення процедури squeeze-out, не можуть бути кваліфіковані як укладання договору позики.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Зобов`язання учасника процедури squeeze-out зі сплати міноритарному акціонеру справедливої ціни примусово придбаних акцій не є позикою в розумінні параграфу 1 глави 71 ЦК України.

Таким чином, відсутні передбачені статтями 536, 1048 ЦК України правові підстави для нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами на суму компенсації за примусово вилучені акції.

При цьому порушення строку виконання грошового зобов`язання зі сплати справедливої компенсації саме по собі не змінює правової природи такого зобов`язання та не створює підстав для застосування статті 1048 ЦК України. Наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання визначаються положеннями статті 625 ЦК України.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, розрахованих на рівні облікової ставки Національного банку України на підставі статті 1048 ЦК України, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у стягненні 412372,10 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Щодо вимоги про солідарне стягнення заявленої суми з відповідачів суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Як встановлено судом ТОВ «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» виступало заявником публічної безвідкличної вимоги та визначило у ній ціну придбання акцій у розмірі 1,85 грн. за одну акцію. Разом з тим питання відповідності визначеної ціни вимогам закону, а також наявності підстав для її коригування є предметом оцінки суду при вирішенні основної позовної вимоги. Сам факт зазначення відповідачем-1 ціни у публічній безвідкличній вимозі не є самостійною та безумовною підставою для покладення на нього обов`язку з відшкодування заявленої різниці у вартості акцій, якщо законом не встановлено відповідного обов`язку саме як солідарного з іншим відповідачем.

Щодо АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» суд зазначає, що товариство, як емітент акцій, брало участь у процедурі обов`язкового продажу акцій та виконувало передбачені статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» дії, зокрема пов`язані з отриманням та оприлюдненням публічної безвідкличної вимоги та забезпеченням проведення передбачених законом процедурних дій. Водночас із установлених у справі обставин не вбачається, що саме АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» набуло чи зберегло за рахунок позивача грошові кошти, які становлять заявлену до стягнення суму, або що саме товариство є особою, на користь якої відбулася недоплата вартості акцій.

Водночас встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідачі спільно брали участь у процедурі обов`язкового продажу акцій, унаслідок якої позивача було позбавлено права власності на належні йому акції за ціною, яка не відповідає справедливій вартості.

При цьому обов`язок з відновлення порушеного права позивача не залежить від того, на користь кого безпосередньо надійшли сплачені за акції кошти, оскільки предметом спору є не повернення отриманих коштів, а виплата різниці між фактично сплаченою та справедливою компенсацією за примусово відчужені акції.

З огляду на єдність правовідносин, у межах яких відбулося примусове відчуження акцій та визначення ціни їх придбання, відповідачі є солідарними боржниками щодо відшкодування встановленої судом недоплаченої суми справедливої компенсації.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.08.2024р. у справі №905/830/21, відповідно до якої у спорах, що виникають у зв`язку з проведенням процедури squeeze-out, формальна юридична відокремленість учасників відповідних правовідносин не виключає можливості покладення на них солідарного обов`язку щодо належної компенсації вартості примусово відчужених акцій.

Відтак, враховуючи встановлену судом невідповідність фактично сплаченої ціни справедливій вартості акцій та характер участі кожного з відповідачів у процедурі їх обов`язкового продажу, вимога про солідарне стягнення визначеної судом суми підлягає задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині солідарного стягнення 1708048,76 грн., з яких: 1211686,00 грн. компенсації за примусово вилучені акції АТ "Житомиробленерго"; 418469,57 грн. інфляційних втрат; 77893,19 грн. 3% річних.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 436602,42 грн. суд відмовляє.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 24437,65 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивач просить стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу у розмірі 65000,00 грн. (згідно з уточненою заявою від 06.07.2026р.) (т.2 а.с. 187-189), на підтвердження чого надано копії: договору про надання правової допомоги № 1 від 04.09.2025р., укладеного між адвокатом Погрібною Світланою Олександрівною та Опанасюком Віталієм Віталійовичем; ордеру на надання правничої допомоги серія АР №1265965 від 21.09.2025р. адвокатом Погрібною С.О.; акта виконаних робіт від 06.05.2026р. по договору про надання правничої допомоги від 04.09.2025р. №1; акта (уточнений) виконаних робіт від 03.07.2026р. по договору про надання правничої допомоги від 04.09.2025р. №1 на загальну суму 65000,00 грн.; квитанцій до прибуткового касового ордеру на загальну суму 65000,00 грн. (т.2 а.с. 116-120, 190-193).

За умовами п. 1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу з питань захисту порушених прав та інтересів замовника в ході примусового викупу належних замовнику на праві власності акцій, зокрема ПрАТ "ЕК "Житомиробленерго" (ЄДРПОУ 22048622) на підставі відповідних публічних безвідкличних вимог про придбання акцій в усіх власників акцій вказаних емітентів (процедура сквіз-ауту), а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Пунктом 1.2 договору сторони визначили перелік узгоджених адвокату доручень.

Відповідно до п. 2.1 вищезазначеного договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2 договору про надання правової допомоги, замовник сплачує адвокату винагороду із розрахунку 1000 (тисяча) грн. 00 коп. за 1 годину витраченого адвокатом часу для надання правової допомоги у вигляді складання процесуальних документів, надання консультацій, проведення перемовин; представництво інтересів в суді першої інстанції - 3000,0 грн. В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором (п. 3.1., 3.2. договору).

Розмір оплати праці адвоката за надання правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього договору (п. 4.1 договору).

Відповідно до акту виконаних робіт від 03.07.2026р. за договором про надання правничої допомоги від 04.09.2025р. Позивачам надані наступні послуги правничої допомоги:

1) 19.09.2025р. - 21.09.2025р. - підготовка, складання та подання позовної заяви, заяви про витребування доказів - 10 год., вартістю 10000,00 грн.;

2) 17.10.2025р., 22.10.2025р. - складання та подання процесуальних документів: 1) клопотання про ВК; 2) відповіді на відзив - 8 год., вартістю 8000,00 грн.;

3) 30.10.2025р. - представництво інтересів Позивача у справі - 1 год., вартістю 3000,00 грн.;

4) 20.11.2025р. - представництво інтересів Позивача у справі - 1 год., вартістю 3000,00 грн.;

5) 01.12.2025р., 11.12.2025р., 23.12.2025р. - складання та подання процесуальних документів: 1) заперечення щодо проведення експертизи; 2) заяви про надання Методичних рекомендацій; 3) клопотання про врахування дат судових засідань - 8 год., вартістю 8000,00 грн;

6) 22.01.2026р. - складання та подання процесуального документа - заперечення на клопотання про зупинення провадження - 4 год., вартістю 4000,00 грн.;

7) 22.01.2026р. - представництво інтересів Позивача у справі - 1 год., вартістю 3000,00 грн.;

8) 24.02.2026р. - представництво інтересів Позивача у справі - 1 год., вартістю 3000,00 грн.;

9) 25.02.2026р. - складання та подання заяви про відвід головуючої судді - 3 год., вартістю 3000,00 грн.;

10) 25.03.2026р. - представництво інтересів Позивача у справі - 1 год., вартістю 3000,00 грн.;

11) 26.03.2026р. - складання та подання процесуальних документів: 1) заяви про надання доказів; 2) заяви про порушення процесуальних строків - 3 год., вартістю 3000,00 грн.;

12) 22.04.2026р. - складання та подання клопотання про закриття підготовчого провадження - 1 год., вартістю 1000,00 грн.;

13) 14.05.2026р. - представництво інтересів Позивача у справі - 1 год., вартістю 3000,00 грн.;

14) 18.06.2026р. - складання та подання клопотання про розгляд справи протягом розумного строку - 2 год., вартістю 2000,00 грн.;

15) 26.06.2026р. - складання та подання клопотання про призначення до розгляду справи протягом розумного строку - 1 год., вартістю 1000,00 грн.;

16) 02.07.2026р. - складання та подання додаткового пояснення щодо визначення справедливої компенсації - 4 год., вартістю 4000,00 грн.;

17) 03.07.2026р. - представництво інтересів Позивача у справі (за 15.07.2026) - 1 год., вартістю 3000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг становить 65000,00 грн.

Підписуючи акт, позивач підтвердив, що отримав у повному обсязі правову допомогу, зауважень щодо кількості та якості наданих юридичних послуг не має.

Згідно з положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3 ст. 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений за їх взаємною домовленістю.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач-1 у запереченнях проти заяви про розподіл судових витрат просить зменшити заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу до 21500,00 грн. На обґрунтування своєї позиції відповідач-1 посилається на нескладність спору, наявність усталеної судової практики у спорах відповідної категорії, досвід адвоката у підготовці аналогічних процесуальних документів, відсутність значного обсягу доказів, складних розрахунків та необхідності особистого прибуття адвоката до суду у зв`язку з участю в судових засіданнях у режимі відеоконференції. Також відповідач-1 зазначає, що окремі подані адвокатом документи мали необов`язковий або організаційний характер, а їх підготовка не потребувала заявленого часу (т.2 а.с. 137-139).

Відповідач-2 також заперечує проти заявленого розміру витрат та просить відмовити у їх відшкодуванні або зменшити їх до 7350,00 грн. Відповідач-2 вказує на завищення часу, витраченого адвокатом на підготовку окремих процесуальних документів, невідповідність вартості представництва тривалості участі в судових засіданнях, а також на необов`язковість подання окремих заяв і клопотань. Зокрема, відповідач-2 вважає, що не підлягають включенню до судових витрат послуги з підготовки клопотання про закриття підготовчого провадження, заяв щодо встановлення розумного строку розгляду справи, а також пояснення щодо справедливої компенсації, оскільки аналогічні пояснення вже подавалися раніше (т.2 а.с. 196, 197).

Оцінюючи зазначені доводи, суд враховує, що сама по собі участь адвоката в судовому засіданні протягом нетривалого часу не свідчить про відсутність підстав для оплати відповідної послуги. Вартість представництва в суді може включати не лише час безпосереднього перебування в судовому засіданні, а й підготовку до нього, ознайомлення з матеріалами справи, аналіз поданих учасниками процесу документів та формування правової позиції. Водночас тривалість судового засідання є обставиною, яка підлягає врахуванню під час оцінки співмірності заявлених витрат.

Так само необов`язковість подання певного процесуального документа відповідно до вимог ГПК України сама по собі не означає, що витрати на його підготовку не можуть бути віднесені до витрат на професійну правничу допомогу. Разом із тим під час розподілу судових витрат суд має встановити, чи була підготовка такого документа пов`язана з розглядом справи, чи відповідала вона інтересам сторони, а також чи був обсяг виконаної роботи та її вартість об`єктивно необхідними та співмірними.

Посилання відповідачів на досвід адвоката та підготовку ним аналогічних процесуальних документів також підлягають оцінці судом. Наявність у представника досвіду ведення спорів відповідної категорії може впливати на час, об`єктивно необхідний для виконання окремих робіт. Водночас така обставина не є достатньою підставою для автоматичного виключення відповідних витрат або визначення їх вартості виключно на підставі припущень відповідачів щодо часу, який мав бути витрачений адвокатом.

З матеріалів справи вбачається, що спір стосувався захисту прав позивача у зв`язку з примусовим відчуженням акцій АТ «Житомиробленерго» та визначенням розміру справедливої компенсації за такі акції. Під час розгляду справи учасниками подавалися процесуальні документи з питань витребування доказів, проведення експертизи, дотримання процесуальних строків, відводу, а також визначення належного розміру справедливої компенсації. Отже, спір не зводився виключно до вирішення нескладного питання застосування усталеної правової норми, а потребував аналізу спеціального законодавства, судової практики та обставин, пов`язаних із визначенням вартості акцій.

Разом із тим суд бере до уваги, що не всі зазначені у детальному описі послуги мали однаковий рівень складності та вимагали однакового обсягу правового аналізу. Частина документів мала процесуально-організаційний характер, а окремі доводи та пояснення ґрунтувалися на правовій позиції, сформованій адвокатом на попередніх етапах розгляду справи. У зв`язку з цим заявлена до відшкодування сума підлягає оцінці не лише з огляду на погоджену сторонами за договором про надання правничої допомоги вартість послуг, але й з урахуванням фактичного змісту та обсягу виконаної роботи.

Суд враховує, що не всі заявлені послуги мають однаковий характер та обсяг, у зв`язку з чим їх вартість підлягає диференційованій оцінці.

Витрати за пунктами 3, 4, 7, 8, 10, 13, 17 акту суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню у повному обсязі, оскільки зазначені послуги безпосередньо пов`язані з розглядом справи, а їх вартість відповідає умовам договору.

Вартість послуг за пунктами 1, 2, 5, 6, 16 акту суд зменшує на 50 відсотків. Зазначені послуги пов`язані з розглядом справи, однак заявлений за ними час є завищеним з огляду на фактичний зміст, обсяг та складність виконаної роботи, а за окремими позиціями - також на процесуально-організаційний характер підготовлених документів.

У відшкодуванні витрат за пунктами 9, 11, 12, 14, 15 акту суд відмовляє, оскільки відповідні процесуальні дії не були необхідними для вирішення спору по суті, мали переважно процесуально-організаційний характер та не обумовлювали необхідності покладення відповідних витрат на відповідачів.

Суд також не вбачає підстав для зменшення витрат до запропонованих відповідачами сум - 21500,00 грн. або 7350,00 грн., оскільки такі розміри не враховують загального обсягу фактично наданої правничої допомоги, кількості процесуальних дій, тривалості судового розгляду та значення справи для позивача. Запропоновані відповідачами розрахунки фактично ґрунтуються на вибірковій оцінці окремих послуг та не відображають сукупного обсягу роботи адвоката у справі.

Суд також враховує, що відповідно до частин п`ятої та сьомої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат оцінюються, зокрема, їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність до предмета спору, ціни позову та значення справи для сторін. Витрати на професійну правничу допомогу не повинні становити для сторони, на користь якої вони присуджуються, спосіб надмірного збагачення або додаткове джерело отримання доходу.

За результатами оцінки поданих доказів, умов договору про надання правничої допомоги, детального опису виконаних робіт та заперечень відповідачів суд вважає, що співмірним та обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає розподілу між сторонами, є 38000,00 грн.

Такий розмір витрат відповідає фактичному обсягу наданих послуг, складності спору, тривалості його розгляду та необхідності здійснення представництва інтересів позивача, водночас забезпечує дотримання принципів розумності, обґрунтованості та пропорційності судових витрат.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент" (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 4-а, код ЄДРПОУ 33947089) та Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код ЄДРПОУ 22048622)

на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ):

- 1211686,00 грн. компенсації за примусово вилучені акції АТ "Житомиробленерго";

- 418469,57 грн. інфляційних втрат;

- 77893,19 грн. 3% річних.

- 24437,65 грн. судового збору;

- 38000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.09.26

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи