Рішення № 139858161, 14.09.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5806/26 2/335/3193/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є сином та спадкоємцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території Запорізької області (с. Вишневе, Василівський район).

У подальшому він прийняв спадщину в установленому порядку про що позивачу видано свідоцтво про право на спадщину відповідно до якого до складу спадкової маси входить недоотримана пенсія ОСОБА_2 за період з 01.05.2023 по 13.01.2025 (21 місяць). Згідно з витягом з електронної пенсійної справи пенсія призначена 01.03.2023 у розмірі 4 296,73 грн. 04.12.2025 позивач звернувся до ПФУ з вимогою виплатити недоотриману пенсію. У відповідях від 06.01.2026, 14.02.2026 та 20.03.2026 відповідач повідомив, що за період з 01.05.2023 по 31.01.2025 пенсія не нараховувалася, тому виплату здійснено лише за період до 30.04.2023. Індексація пенсії не здійснювалась. Позивач вказує на те, що відмова ПФУ у нарахуванні та виплаті йому пенсії ОСОБА_2 із відповідною індексацією за період з 30.04.2023 по 13.01.2025 порушує принципи обумовлені положеннями ст. 46 Конституції України, якими закріплено: «громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом». З урахуванням обов`язкових індексацій: травень 2023 лютий 2024 (10 місяців): коефіцієнт 1,197 (індексація 2023) вже застосований, тому 4 296,73 грн х 10 = 42 967,30 грн; березень 2024 січень 2025 (11 місяців): коефіцієнт 1,0796 (індексація 2024) > 4296,73 х 1,0796 = 4638,75 грн х 11 = 51 026,25 грн. Тобто, загальна сума недоотриманої пенсії з індексацією становить 93 993,55 гривень. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01.05.2023 по 13.01.2025 (з урахуванням індексації) у розмірі 93 993,55 грн. та судовий збір у розмірі 1065 гривень.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 27.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання.

09.06.2026 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України Гавриленко А.О. надійшов відзив на позовну заяву у якому остання просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фону України в Запорізькій області та отримувала пенсію. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. Пенсія з 01.05.2023 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 не нараховувалась. На запит Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори, щодо суми недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), відповідачем було надано лист, де зазначено, що сума недоотриманої пенсії складає 38 463,36 грн., при цьому зазначено, що розмір виплати може бути зменшено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину. ОСОБА_2 з моменту припинення нарахування пенсії по день смерті, не зверталась до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат, розмір недоотриманої пенсії, враховуючи вимоги пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058, Постанови № 299 недоотримана пенсія за період з 01.05.2023 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відсутня, оскільки за вказаний період вона не нараховувалась. крім того. представник відповідача зазначила, що недоодержана пенсія що залишилася після смерті ОСОБА_2 нарахована та виплачена на банківський рахунок позивача, як спадкоємцю, на підставі заяви від 04.12.2025 та доданих до неї документів. Крім того, вважає, що сума розрахована позивачем в розмірі 93 993,55 грн. є необґрунтованою та не підтверджена жодними доказами. За викладених обставин, вважає, що орган Пенсійного фонду діяв в межах своїх повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду від 29.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, разом з цим у прохальній частині позову просив суд розгляд справи провести без його участі.

Представник відповідача Головного управління ПФУ в Запорізькій області Гавриленко А.О. у судове засідання не з`явилася, разом з цим 26.08.2026 подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає, що об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 12.03.2025 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 111.

30.10.2025 державним нотаріусом Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В. на підставі листа №0800-0402-6/73256, наданого ГУ ПФУ в Запорізькій області від 23.07.2025, позивачу видане свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з недоотриманої пенсії в розмірі 38 463,36 грн.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» п.4.14 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Отже, позивач, як спадкоємець за законом, який в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті матері, має право на отримання нарахованої, але не отриманої за життя пенсії ОСОБА_2 .

Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області 05.12.2025 Вих. № 0400-011102-8/226848 у відповідь на звернення позивача повідомило, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні як отримувачка пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058). Виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01.05.2023, у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058. У подальшому, звернень від ОСОБА_2 до органу Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі, з повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, відповідно до пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, не надходило. Отже, враховуючи вимоги Закону № 1058, після смерті ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ) залишилася нарахована та недоодержана пенсія за період з 01.07.2022 по 30.04.2023 в сумі, яку на підставі заяви та доданих документів від 04.12.2025, було виплачено у грудні 2025 року на рахунок банківської установи, зазначений у заяві. Відповідну інформацію було надано на запит Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори листом Головного управління від 23.07.2026 №0800-0402-6/73256.

Таким чином спірні правовідносини по справі виникли саме з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього як спадкоємця за законом після смерті його матері права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отримання пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісячно рівними частинами, що не перевищує місячного розміру пенсії.

Разом з тим, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз зазначених приписів статті 46 Закону України «Про обов`язкове державне пенсійне страхування», а також подібних за змістом приписів статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Тому припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 428/10113/20 (провадження № 61-14299св21, у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21).

Також необхідно звернути увагу, що Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення лише визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

У відзиві на позов представник відповідача зазначала, що розмір недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії за період з 01.07.2022 по 01.05.2023 становить 38 463,36 грн., недоотримана пенсія за період з 01.05.2023 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відсутня, оскільки за вказаний період вона не нараховувалась.

Отже, відповідач не визнає наявність заборгованості перед померлою за період з 01.05.2023 по 13.01.2025, спірну заборгованість за вищезазначений період не включив до наданих нотаріусу відомостей для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Зазначене унеможливлює виконання нотаріусом своїх повноважень по видачі свідоцтва про право на спадщину на суму недоотриманої пенсії за вищезазначений період.

Доводи представника відповідача, які ґрунтуються на застосуванні до спірних правовідносин положення п. 14-4 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. 10 Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» судом відхиляються, оскільки наведені положення розповсюджується на пенсіонерів, які не померли. На правовідносини щодо спадщини приписи зазначеної норми не розповсюджуються.

Згідно зі статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера. Рішення стосовно припинення виплати пенсії на інших підставах суду не надано.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, вказав, що «припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії не ґрунтується на Законі. Встановлення судом незаконності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено».

Тому не може бути припинена пенсія за інших підстав, ніж передбачено законами України, таким чином, відповідач порушив вимоги законодавства щодо соціального захисту в питанні припинення виплати пенсії.

Вищенаведені судом положення законодавства з урахуванням сталої судової практики у спірних правовідносинах свідчать проте, що спадкодавиця ОСОБА_2 за життя мала право на нарахування та виплату пенсії за вищезазначений період незалежно від звернення до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 1227 ЦК України має право на отримання пенсійних виплат в порядку спадкування за законом.

Отже, підстав для припинення нарахування належної померлій ОСОБА_2 пенсії не існувало і припинення виплат не впливає на спадкування, адже до спадкової маси належать суми всієї недоотриманої пенсії ОСОБА_2 з 01.05.2023 по день її смерті.

Разом з тим, саме позивачу видане нотаріусом свідоцтво про право на спадщину на частину недоотриманої пенсії, а, отже, він є таким, що прийняв спадщину в цілому (ч. 2 ст. 1268 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19.

Суд зазначає, що внаслідок ненадання відповідачем розрахунку суми пенсії, яка недоотримана ОСОБА_2 за період 01.05.2023 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), позивач був позбавлений об`єктивної можливості самостійно визначити розмір заборгованості перед зверненням до суду, тому обраний позивачем спосіб судового захисту шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сум недоотриманої пенсії спадкодавця є належним, ефективним та таким, що відповідає змісту порушеного права.

При цьому, з відзиву вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувало та виплатило недоотриману спадкодавцем пенсію в розмірі 38 463,36 грн за період з 01.07.2022 по 01.05.2023. На зазначену суму недоотриманої пенсії позивачеві нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину.

Крім того, вказуючи вимогу про стягнення невиплаченої пенсії в розмірі 93 993,55 грн, позивач обґрунтовує таку суму виходячи з індексації з розрахунку: травень 2023 лютий 2024 (10 місяців): коефіцієнт 1,197 (індексація 2023) вже застосований, тому 4 296,73 грн. х 10 = 42 967,30 грн; березень 2024 січень 2025 (11 місяців): коефіцієнт 1,0796 (індексація 2024) > 4296,73 х 1,0796 = 4638,75 грн х 11 = 51 026,25 грн. Тобто, загальна сума недоотриманої пенсії з індексацією становить 93 993,55 грн.

Щодо індексації суд зазначає наступне.

21 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 431/4588/20, провадження № 61-17541св21 досліджував питання щодо перерахунку пенсії, нарахованої та не отриманої спадкодавцем за життя, зокрема, здійснення нарахування та виплатити суми індексації. Позивач фактично просив здійснити перерахунок пенсії, нарахованої та не отриманої спадкодавцем за життя, зокрема, здійснити нарахування та виплатити суми індексації.

Разом з тим, дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про надання інформації щодо нарахованої, але не виплаченої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2022 року у справі №220/30/21 (провадження №61-10575св21).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

У постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 576/1388/17 (адміністративне провадження № К/9901/5505/17) Верховний Суд зазначив, що виходячи з аналізу зазначених правових норм (статей 1218, 1219, 1219 ЦК України), предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю. За матеріалами справи предметом спору є зобов`язання здійснити виплату сум індексації пенсії, і рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, а тому право на ці кошти померлий не набув. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 522/19647/17 та від 13 березня 2019 року у справі № 484/3648/16-а.

Суд відхиляє аргументи позивача щодо необхідності стягнення недоотриманої пенсії з урахуванням індексації, оскільки такі вимоги фактично зводяться до перерахунку пенсійних виплат за минулий період. Разом з тим, відповідно до чинного законодавства, предмет спадкування в межах спірних правовідносин обмежується виключно конкретними (фактично нарахованими) сумами пенсії, на які спадкодавець набув право за життя, але не отримав їх у зв`язку зі смертю.

Враховуючи, що позивач має право як спадкоємець на отримання нарахованих, але не виплачених сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя, проаналізувавши у сукупності надані докази, а також беручи до уваги те, що згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення недоотриманої пенсії у розмірі 90 231,33 грн. за період з 01 травня 2023 року по 13 січня 2025 року з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя пенсійні виплати ОСОБА_2 за період з 01 травня 2023 року по 13 січня 2025 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України відповідно до якої з відповідача підлягають стягненню на користь позивача, пропорційно до задоволених вимог (96,00% задоволених вимог), сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1 022,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 пенсійні виплати, недоотримані за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 01 травня 2023 року по 13 січня 2025 року у розмірі 90 231 (дев`яносто тисяч двісті тридцять одна) гривня 33 копійки.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 022 (одна тисяча двадцять дві) гривні 40 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне рішення складено 14 вересня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 20490012, юридична адреса: м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-б.

Суддя Н.І. Рибалко