Рішення № 139853436, 18.09.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/12788/25 2/335/941/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Шалагінової А. В.,

за участі секретаря судового засідання Савченко О. І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Кадуріна І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 107Б, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кадуріна Ігоря Вікторовича до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, треті особи ОСОБА_2 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Войтов Володимир Вікторович, про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2025 ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кадуріна І. В. звернувся до суду з позовом до відповідача Запорізької філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, якого в процесі розгляду справи було замінено на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, треті особи ОСОБА_2 , приватний нотаріус Войтов Володимир Вікторович, про скасування арешту майна, який в процесі розгляду справи уточнив.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Позивач є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , а також спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 як його батько.

З метою оформлення спадкових прав позивач звернувся до приватного нотаріуса Войтова В. В., яким було заведено спадкову справу. Разом із тим, свідоцтво про право на спадщину видане не було у зв`язку із наявністю арешту на спадкове майно 1/3 частку вищезазначеної квартири, про що позивача повідомлено листом вказаного приватного нотаріуса № 370/02-14 від 23.12.2025.

Вказаний арешт накладено Запорізькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови слідчого ЗМУ УМВС України в Запорізькій області Андрєєвої О. В. від 18.12.2008 в межах кримінального провадження, яке здійснювалось за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, реєстраційний номер обтяження 8311224.

Разом із тим, постанова слідчого про накладення вказаного арешту відсутня, її отримання не є можливим. Єдиним документом, що підтверджує існування кримінального провадження є вирок Ленінського (наразі Дніпровського) районного суду м. Запоріжжя у справі № 1-21/10, який набрав законної сили. Вказаним вироком питання про скасування арешту майна не вирішувалось.

Позивач звертався до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя із заявою про скасування арешту, однак ухвалою від 18.11.2025 заяву залишено без розгляду та роз`яснено позивачеві право звернутися до суду за місцезнаходженням нерухомого майна в порядку цивільного судочинства.

Оскільки наявність вказаного арешту порушує права позивача як власника нерухомого майна, тому просив, з урахуванням уточнення позовних вимог, вищезазначений арешт скасувати та визнати, що рішення суду про скасування арешту є підставою для зняття відповідного обтяження (а. с. 25).

Відповідач ГУНП в Запорізькій області, залучений до участі у цій справі ухвалою суду від 29.07.2026, у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, зазначивши, що арешт на майно ОСОБА_3 було накладено слідчим ЗМУ УМВС України в Запорізькій області Андрєєвою О. В. у кримінальній справі № 11780801, обвинувальний висновок в якій було направлено на розгляд до Ленінського районного суду м. Запоріжжя. ГУНП в Запорізькій області не володіє жодною інформацією щодо вказаного арешту майна. ГУНП в Запорізькій області утворене 07.11.2015 та не є правонаступником УМВС України в Запорізькій області, жодним чином не порушувало прав позивача та позбавлено можливості вплинути на арешт у вказаній справі.

Крім того, з вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.02.2010 у справі № 1-21/10 випливає, що ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки. Потерпілою у кримінальному провадженні було заявлено цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, який судом задоволено частково на суму 20 000 грн. Питання щодо скасування арешту майна вказаним вироком не вирішувалось. Позивач не надав доказів, що з лютого 2010 р. до грудня 2025 р. він звертався до суду із клопотанням про скасування вказаного арешту майна.

Вказав, що арешт майна підлягає скасуванню в порядку ст. 174 КПК України.

Водночас, орган, в якому працював слідчий, що виніс постанову про арешт майна, перебуває в стані припинення, всі штатні посади скасовані. Відповідний нормативно-правовий акт, який би визначав порядок скасування майна у такому випадку, відсутній. Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду, позов про звільнення майна з-під арешту підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Вважав, що ГУНП в Запорізькій області не є належним відповідачем у справі, адже було утворене на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 та зареєстроване 07.11.2015 як юридична особа. Відомості про арешт внесені Запорізькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Також не є обґрунтованою вимога про стягнення з ГУНП в Запорізькій області судового збору.

З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

Ухвалою судді від 30.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі із розглядом справи в порядку загального позовного провадження, розпочате підготовче провадження та призначене підготовче судове засідання на 06.02.2026 на 11:00 год., встановлено строки для подання заяв по суті справи (а.с. 36).

Ухвалою суду від 08.04.2026 задоволено заяву позивача та замінено неналежного відповідача у цій справі Запорізьку філію державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на належного відповідача Запорізьку регіональну філію Державного підприємства «Національні інформаційні системи», а також залучено до участі у даній цивільній справі Головне управління Національної поліції в Запорізькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (а.с. 6263).

Ухвалою від 08.04.2026 задоволено частково клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано від Дніпровського районного суду міста Запоріжжя належним чином засвідчені копії матеріалів кримінальної справи № 1-21/10, а саме постанови слідчого ЗМУ УМВС України в Запорізькій області Андрєєвої О. В. від 18.12.2008 про накладення арешту на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 ; вироку суду від 24.02.2010 з відміткою про набрання вироком законної сили, інших матеріалів, що стосуються накладення, скасування вказаного арешту майна, а також інформації щодо проведення/не проведення його конфіскації в порядку виконання вироку (а.с. 6465).

28.04.2026 на адресу суду від Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшли витребувані ухвалою суду від 08.04.2026 вищезазначені копії матеріалів кримінальної справи № 1-21/10 (а.с. 7679).

Ухвалою суду від 25.05.2026 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2026 (а.с. 88).

13.07.2026 надійшов відзив на позовну заяву від представника Державного підприємства «Національні інформаційні системи», в якому, серед іншого, зазначено, що Запорізька регіональна філія Державного підприємства «Національні інформаційні системи» не приймала рішення про накладення спірного арешту на майно, не є суб`єктом, уповноваженим вирішувати питання щодо його припинення, не наділена правом внесення інформації до Державного реєстру щодо припинення відповідного обтяження права власності позивача. Крім того, філія не є юридичною особою, а є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (а.с. 158164).

Вказаний відзив було прийнято до розгляду судом з урахуванням тих обставин, що з матеріалами справи представник Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» ознайомилась 09.07.2026 лише після подання відповідної заяви від 08.07.2026 і надання їй доступу до електронної справи.

28.07.2026 від позивача ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Кадуріна І. В. надійшла заява про зміну способу захисту порушеного права, в якій зазначив відповідачем Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, та позовні вимоги виклав у новій редакції, а саме просив скасувати арешт, накладений постановою слідчого СВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області від 18.12.2008 у кримінальній справі № 11780801, на 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , як такий, що не має чинних правових та процесуальних підстав, із припиненням відповідного обтяження, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також визнати, що рішення суду про скасування арешту, є підставою для зняття відповідного обтяження державним реєстратором з державних реєстрів речових прав на нерухоме майно (а.с. 208210).

Ухвалою суду від 29.07.2026 замінено неналежного відповідача у цій справі Запорізьку регіональну філію Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (ЄДРПОУ 39881825, м. Запоріжжя, вулиця Незалежної України, буд. 40) на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Запорізькій області (ЄДРПОУ 40108688, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29), виключивши Головне управління Національної поліції в Запорізькій області зі складу третіх осіб у цій справі. Судове засідання у цій справі відкладене до 09.09.2026 до 13:00 год. Встановлено відповідачу Головному управлінню Національної поліції в Запорізькій області строк для подання відзиву на позовну заяву 15 днів з дня вручення даної ухвали (а.с. 219220).

17.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача ГУНП в Запорізькій області Трішиної А. М. на позовну заяву (а.с. 226230).

Інших заяв по суті справи від учасників процесу не надходило.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити з підстав, що викладені у ньому, з урахуванням уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення судового засідання не подав. Враховуючи викладене, а також те, що представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому виклав свою позицію щодо позовних вимог, суд вважав відсутніми підстави для відкладення судового засідання згідно зі ст. 223 ЦПК України, а тому вважав можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача. Водночас, 09.09.2026 о 15:50 год., тобто після проведення судового засідання, через систему «Електронний суд» від представника відповідача Трішиної А. М. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Треті особи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення судового засідання не подавали. За таких обставин, враховуючи положення ст. 223 ЦПК України, суд вважав можливим провести судове засідання за відсутності третіх осіб.

09.09.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 18.09.2026.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах позовних вимог, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 5326 від 12.08.2017 (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у виді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що належала останньому на підставі свідоцтва про право власності від 03.11.2003 № 1941, виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради (а.с. 21).

Співвласниками вказаної квартири також є позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 , яким належить по 1/3 частині вказаної квартири згідно з вищезазначеним свідоцтвом про право власності.

Право власності за співвласниками на вказану квартиру зареєстроване Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 12.12.2003, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2266363 від 12.12.2003 (а.с. 22).

Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом щодо майна померлого ОСОБА_3 як його батьки.

З метою оформлення спадщини позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого було заведено спадкову справу № 71/2025, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 83708418 від 23.12.2025 (а.с. 13).

Листом від 23.12.2025 № 370/02-14 приватний нотаріус Войтов В. В. повідомив позивача про наявність в Державному реєстрі речових прав арешту на 1/3 частину вищезазначеної квартири, що належить ОСОБА_3 , у зв`язку із чим приватний нотаріус не має можливості видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом та рекомендує звернутись до суду з приводу зняття цього арешту (а.с. 14).

З інформаційної довідки № 455423195 від 08.12.2025 випливає, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження такого змісту: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8311224, зареєстровано: 19.12.2008 11:52:36 за № 8311224 реєстратором: Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження: постанова про накладення арешту, 11780801 крим.справа, 18.12.2008, слідчий СВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області Андрєєва О. В.

Листом СВ ЗУРП ГУНП в Запорізькій області від 27.10.2025 № Т-386/40/02-2025 позивачу рекомендовано звернутись із заявою про зняття вказаного арешту до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя (а.с. 216).

З метою скасування вказаного арешту позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя із заявою про скасування арешту майна. Ухвалою вказаного суду від 18.11.2025 у справі № 1-21/10, провадження № 1-в/334/156/25, заяву ОСОБА_4 повернуто без розгляду із роз`ясненням права звернутись до місцевого суду за місцезнаходженням майна з позовною заявою про скасування арешту, накладеного на належне заявникові майно (або звільнення його з-під арешту), в порядку цивільного судочинства (а.с. 2430).

У цій ухвалі Дніпровський районний суд міста Запоріжжя встановив, що арешт на вказане майно накладено у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року та, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, зазначив, що даний спір є приватноправовим, оскільки арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правилами КПК України 1960 року та завершеного у порядку, передбаченому КПК України 1960 року.

Ухвалою суду від 08.04.2026 у даній цивільній справі витребувано з Дніпровського районного суду міста Запоріжжя належним чином засвідчені копії матеріалів кримінальної справи № 1-21/10, а саме: постанови слідчого ЗМУ УМВС України в Запорізькій області Андрєєвої О. В. від 18.12.2008 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , вироку суду від 24.02.2010 з відміткою про набрання вироком законної сили, інших матеріалів, що стосуються накладення, скасування вказаного арешту майна, а також інформації щодо проведення/не проведення його конфіскації в порядку виконання вироку (а.с. 6465).

На виконання вказаної ухвали 28.04.2026 до суду надійшла копія вироку від 24.02.2010 у кримінальній справі № 1-21/10 та копія постанови про накладення арешту на майно від 18.12.2008 (а.с. 7778).

Зі змісту постанови про накладення арешту на майно від 18.12.2008, винесеної слідчим СВ ЗМУ УМВС України Андрєєвої О. В. в рамках кримінальної справи № 11780801 у відношенні ОСОБА_3 , випливає, що з метою забезпечення цивільного позову накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_3 , де б воно не знаходилось (а.с. 78).

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя (наразі суд має назву Дніпровський районний суд міста Запоріжжя) від 24.02.2010 у справі № 1-21/10 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду розміром 20 000 грн (а.с. 77).

Дані про конфіскацію належної ОСОБА_3 частки квартири чи про звернення стягнення на неї суду не надані.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому, відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

У даному випадку судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем щодо майна померлого ОСОБА_3 , на яке вищезазначеною постановою слідчого в рамках кримінального провадження, що здійснювалось за правилами КПК України 1960 року, накладено арешт, що за наслідками розгляду кримінального провадження скасований не був. Вказаний арешт перешкоджає позивачеві в реалізації його права на оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Положеннями КПК України 1960 року передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Способів виправлення помилки, допущеної слідчим або прокурором у зв`язку з неприйняттям під час досудового розслідування рішення про скасування арешту майна, КПК України 1960 року не встановлював.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу XI «Перехідні положення» чинного КПК України (2012 року) арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 766/21865/17 та від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц.

Окрім того, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 зроблено висновок, відповідно до якого спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.

У даній справі судом встановлено, що розгляд кримінальної справи, в рамках якої накладався спірний арешт на майно спадкодавця, завершено за правилами КПК України 1960 року ухваленням обвинувального вироку, яким питання про скасування цього арешту не вирішене, а дані про звернення стягнення чи конфіскацію арештованого майна відсутні. Водночас, наявність цього арешту перешкоджає позивачу в реалізації спадкових прав та отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом. Тому суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом скасування обтяження у вигляді вищезазначеного арешту.

Надаючи оцінку аргументам Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, викладеним у відзиві на позовну заяву про те, що воно не є правонаступником ГУМВС України в Запорізькій області, суд враховує правові висновки Верховного Суду України, висловлені в постановах від 04 березня 2014 року у справі №21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі №21-108а14, в яких Верховний Суд України вказав, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Отже, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, по суті, є правонаступником ГУМВС України в Запорізькій області, слідчим підрозділу якого було накладено спірний арешт.

Водночас, згідно із положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

За таких обставин, окреме зазначення у рішенні суду про те, що скасування арешту є підставою для зняття відповідного обтяження державним реєстратором, як про це просив позивач, не є необхідним.

Позивач не просив суд здійснити розподіл судових витрат, а тому це питання судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 7680, 89, 141, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кадуріна Ігоря Вікторовича до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, треті особи ОСОБА_2 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Войтов Володимир Вікторович, про скасування арешту майна задовольнити повністю.

Скасувати обтяження у вигляді арешту нерухомого майна 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , який було накладено постановою про накладення арешту на майно від 18 грудня 2008 року, винесеною слідчим СВ ЗМУ УМВС України Андрєєвої О. В. в рамках кримінальної справи № 11780801 у відношенні ОСОБА_3 , та зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором Запорізькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 19 грудня 2008 року за реєстраційним номером 8311224.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено в повному обсязі 18 вересня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, ЄДРПОУ 40108688, адреса місцезнаходження: вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29, м. Запоріжжя, 69005;

Третя особа-1 ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Третя особа-2 Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Войтов Володимир Вікторович, адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя А. В. Шалагінова