Рішення № 139856165, 14.09.2026, Іванківський районний суд Київської області

№ 366/1743/26

№ 2/366/1405/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом товариства зобмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача та просив стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.07.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Слон Кредит» договір про надання споживчого кредиту №1695477 в електронній формі.ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, шляхом перерахування грошових коштів у сумі 3000 грн. на картку позичальника.

В подальшому, 27.06.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-17/25, відповідно до умов якого ТОВ «СлонКредит» передав ТОВ «Свеа Фінас», а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняв права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у ТОВ «Слон Кредит» за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Слон Кредит».

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру Боржників) до договору факторингу №01.02-17/25 від 27.06.2025, в тому числі було відступлено і заборгованість до ОСОБА_1 за кредитним договором №1695477 від 04.07.2024 у розмірі 15974,89 грн., з них: 2999,98 грн тіло кредиту, 12284,91 грн - відсотки та 690,00 грн - пеня, які позивач і просить стягнути з відповідача разом з судовими витратами (сплаченим судовим збором).

Рух справи та ухвалені процесуальні рішення

02.07.2026 позовна заява надійшла до суду та передана на розгляд судді.

07.07.2026 у справі відкрите провадження. Вирішено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

Відповідач, який належним чином повідомлений розгляд справи шляхом надіслання рекомендованої кореспонденції на зареєстровану у встановленому порядку адресу місця його проживання (повернулась з відміткою, що адресат відсутній),відзив на позовну заяву не надав.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч.1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 04.07.2024 між ТОВ ««Слон Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (мобільного застосунку SlonCredit), було укладено електронний Договір №1695477 про надання споживчого кредиту по продукту Комфортний. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором «В701». Предмет договору кредитні кошти у сумі 3000,00 грн. (а.с.8-10)

Відповідно до умов Кредитного договору ТОВ «Слон Кредит» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредитні кошти на наступних умовах: загальна сума кредиту 3000 грн., загальний строк кредитування - 360 днів, періодичність платежів - 30 днів, стандартна процентна ставка -1.50 %, знижена процентна ставка 0,015%. У договорі відповідачем зазначено номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Аналогічні умови зазначені у підписаному відповідачем одноразовим ідентифікаторомС373 паспорті споживчого кредиту. (а.с.10,зворот -11)

Позивач виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши 3000 грн на рахунок відповідача, який був ідентифікований в системі BankID НБУ, що підтверджується довідкою ТОВ «Слон Кредит» та листом ТОВ Пейтек. ( а.с.11, зворот,23)

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «Слон Кредит», а саме: отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі отримання ним грошових коштів, частково погашав заборгованість.

Відповідач порушив визначені умови Кредитного договору і не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за кредитним договором, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості перед позивачем, за наданим останнім розрахунком, становить станом на 27.06.2025 становить 15974,89 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом 2999,98 грн, заборгованість за нарахованими процентами 12284,91 грн, заборгованість по штрафу - 690 грн. У розрахунку враховано два платежі, здійснених відповідачем12.08.2024 у сумі 2055,01 грн та 27.09.2024 у сумі 2580,01 грн. (а.с.20,зворот-22)

В подальшому, 27.06.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-17/25, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» передав ТОВ «Свеа Фінас», а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняв права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у ТОВ «Слон Кредит» за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Слон Кредит». Тобто позивач є належним позивачем у цій справі.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру Боржників) до договору факторингу №01.02-17/25 від 27.06.2025, в тому числі було відступлено і заборгованість до ОСОБА_1 за кредитним договором №1695477 від 04.07.2024 у розмірі 15974,89 грн., з них: 2999,98 грн тіло кредиту, 12284,91 грн - відсотки та 690,00 грн пеня.

Суд погоджується з розрахунками заборгованості щодо тіла кредиту у сумі 2999,98 грн, які підлягають стягненню з відповідача як доведені та обґрунтовані.

Щодо стягнення нарахованих відсотків, заявлених до стягнення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Судом установлено, що договір між сторонами укладено 04.07.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Суд встановив, що між сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту (кредитної лінії), за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 3000 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,5 % на день.

Разом з тим, заявлений позивачем розмір процентів очевидно не узгоджується з імперативними обмеженнями законодавства у сфері споживчого кредитування.

Суд звертає увагу, що встановлення у договорі процентної ставки 1,5 % на день, саме по собі не звільняє кредитодавця від обов`язку дотримуватися вимог закону, який має вищу юридичну силу порівняно з умовами договору.

Інше тлумачення означало б, що шляхом формального погодження умов договору споживачем кредитодавець може обійти імперативні приписи закону, що суперечить самій природі правового регулювання у сфері захисту прав споживачів.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що розрахунок позивача не може бути покладений в основу рішення, оскільки здійснений із застосуванням процентної ставки, яка не відповідає вимогам законодавства.

У зв`язку з цим суд визначає розмір процентів, що підлягають стягненню, виходячи з максимально допустимої законом денної процентної ставки 1 % на день.

Судом встановлено, що кредит надано 04.07.2024, строк користування 360днів. За стандартною процентною ставкою 1% щоденне нарахування відсотків : 3000 грн х 1% = 30 грн. З 04.07.2024 по 27.06.2025 включно - 359 календарних днів. 359 х 30 = 10770 грн. Фактично вже сплачено відсотків - 3825 грн. Залишок відсотків, які підлягають стягненню: 10770 - 3825 = 6945 грн.

Щодо вимоги про стягнення штрафу у сумі 690 грн

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд виходить з того, що застосування неустойки як виду цивільно-правової відповідальності можливе виключно за наявності прямої та чинної правової підстави, яка у даному випадку відсутня, що виключає можливість задоволення відповідних вимог позивача.

На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки слід відмовити.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 9944,98 грн (задоволені позовні вимоги):15974,89 (заявлені позовні вимоги) х 2662,40 грн = 1657,45 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за Договором№1695477 про надання споживчого кредиту від 04.07.2024 у розмірі 9944,98 грн., з них: 2999,98 грн заборгованість за кредитом, 6945,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 1657,45 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8. Код ЄДРПОУ: 37616221; НОМЕР_2 в АТ «ОТП БАНК»; МФО 300528);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення складено 14.09.2026.

Суддя Наталія СЛОБОДЯН