Рішення № 139852211, 17.09.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1584/24

№ 2-о/183/41/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін у процесуальних заявах по суті.

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій, з урахуванням уточнень,просить встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як рідних брата та сестри, а також просить встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 до дня його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування уточненої заяви посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 при захисті Батьківщини загинув її брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив військову службу під час мобілізації в особливий період у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Родинний зв`язок загиблого із заявницею підтверджується свідоцтвом пр. народження № 8632284 від 31 травня 2023 року, в якому її матір записана ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 , виданого 14 січня 1984 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб та після укладення шлюбу ОСОБА_3 обрала собі прізвище « ОСОБА_5 ».

22 березня 2023 року на ім`я матері ОСОБА_1 ОСОБА_6 було направлено «Сповіщення сім`ї № 275» про те, що її син - сержант ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час руху на позицію на околиці м. Бахмут Донецької області, отримавши поранення несумісне із життям. Роз`яснено, що це сповіщення є підставою для подання документів для призначеної пенсії (допомоги) і надання пільг у встановленому законодавством порядку.

Згідно постанови № 105 від 12 липня 2023 року медичної (військово-лікарської) комісії сержант за мобілізацією в/ч НОМЕР_1 Національної Гвардії України ОСОБА_2 , 1988 р.н., отримав «Вибухову травму (03.03.2023): сукупна травма тіла», що призвела до смерті, Так, пов`язана із захистом Батьківщини.

12 вересня 2023 року за вих. № 5034 ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 було видано довідку про безпосередньо участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України про те, що ОСОБА_2 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, під час руху на позицію на околиці м. Бахмут Донецької області ОСОБА_2 , отримав поранення несумісне із життям. Роз`яснено, що ця довідка є підставою для надання особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00038853786 від 14 березня 2023 року матір`ю загиблого ОСОБА_2 являється ОСОБА_6 .

В даний час заявниця вимушена звернутися до суду з метою підтвердження факту проживання із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю та перебування на його утриманні, що дозволить їй належним чином комунікувати із органами військового управління, подавати заяви для подання документів для призначення одноразової грошової допомоги і надання пільг у встановленому законодавством порядку.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26 лютого 2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с. 89).

Ухвалою суду від 26 листопада 2024 року уточнену заяву прийнято до розгляду (а.с. 198).

Ухвалою суду від 20 березня 2025 року витребувано докази по справі (а.с. 207).

Позиція сторін в судовому засіданні.

Заявниця в судовому засіданні свою заяву підтримала, надала пояснення про те, що вона разом з братом, а також разом із їх матір`ю ОСОБА_6 проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , всі разом вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, який здебільшого складався із доходів, отриманих її братом. Коли брата мобілізували, вона разом з матір`ю повністю перебували на його утриманні, оскільки матір на той час вже була хворою та не могла сама себе обслуговувати, вона за нею доглядала. Заявниця та її брат не створили своїх сімей, проживали разом до його загибелі. ОСОБА_1 наполягає на тому, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, в зв`язку із загибеллю брата.

В подальшому, представник заявника - ОСОБА_7 та заявниця надали до суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності та відсутністю заявниці. Заявлені вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених в заяві та доказів, наявних в матеріалах справи.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник Військової частина НОМЕР_1 Національної гвардії України в судовому засідання заяву не визнав, надав суду заяву про залишення заяви без розгляду, оскільки між заявником та військовою частиною НОМЕР_1 і Головним управління НГУ існує спір про право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, що виключає можливість розгляду даної заяви в порядку окремого провадження.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази, дійшов до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, установлені судом.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 13 березня 2023 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 при захисті Батьківщини загинув брат заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив військову службу під час мобілізації в особливий період у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» (а.с. 25, 167).

Згідно свідоцтва про народження заявниці № НОМЕР_4 від 31 травня 2023 року, матір записана ОСОБА_3 (а.с.162).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 виданого 14 січня 1984 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб та після укладення шлюбу ОСОБА_3 обрала собі прізвище « ОСОБА_5 » (а.с. 162).

22 березня 2023 року на ім`я матері ОСОБА_1 ОСОБА_6 було направлено «Сповіщення сім`ї № 275» про те, що її син - сержант ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час руху на позицію на околиці м. Бахмут Донецької області, отримавши поранення несумісне із життям. Роз`яснено, що це сповіщення є підставою для подання документів для призначеної пенсії (допомоги) і надання пільг у встановленому законодавством порядку (а.с. 164).

Згідно постанови № 105 від 12 липня 2023 року медичної (військово-лікарської) комісії сержант за мобілізацією в/ч НОМЕР_1 Національної Гвардії України ОСОБА_2 , 1988 р.н., отримав «Вибухову травму (03.03.2023): сукупна травма тіла», що призвела до смерті, Так, пов`язана із захистом Батьківщини (а.с. 165).

12 вересня 2023 року за вих. № 5034 ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 було видано довідку про безпосередньо участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України про те, що ОСОБА_2 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, під час руху на позицію на околиці м. Бахмут Донецької області ОСОБА_2 , отримав поранення несумісне із життям. Роз`яснено, що ця довідка є підставою для надання особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України (а.с. 166).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00038853786 від 14 березня 2023 року матір`ю загиблого ОСОБА_2 являється ОСОБА_6 (а.с. 163).

З довідки виданою виконавчим комітетом Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 14.11.2005 року за вих. № 4461 вбачається, що до складу сім`ї включені ОСОБА_6 , 1953 р.н., ОСОБА_1 , 1976 р.н., ОСОБА_2 , 1988 р.н. (а.с. 170).

Факт проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується довідками виданими виконавчим комітетом Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області 15.06.2009 року за вих. № 1284, 29.07.2010 року за вих. № 1197, 25.04.2016 року за вих. № 1163, 03.05.2023 року за вих. № 415, 18.07.2023 року за вих. № 694 (а.с. 168-172).

Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 24.05.2024 року № 61, встановлено, що ОСОБА_1 , її мама ОСОБА_6 (до моменту смерті) та брат ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали разом та вели спільне господарство. Основним доход був від ОСОБА_2 . У 2015 році ОСОБА_8 пішов служити в ряди Національної гвардії України, а ОСОБА_9 залишилася єдиною доглядальницею за мамою. З 2018 року ОСОБА_10 потребувала постійного догляду та надання їй соціальних послуг на професійній основі від фізичної особи, так як мала вікові захворювання і часто знаходилася на амбулаторному та стаціонарному лікуванні та потребувала догляду (а.с. 173).

Із виписки з амбулаторної картки ОСОБА_6 від 16.05.2024 року вбачається, що хвора зверталась за медичною допомогою протягом 7 років, а саме 01.03.2018 року по 02.07.2023 року (а.с. 175).

З довідки про причину смерті № 110 від 03.07.2023 року вбачається, що ОСОБА_6 померла від набряку головного мозку та через гостре порушення мозкового кровообігу (а.с. 176).

Як вбачається з інформації Самарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 шлюб не реєстрували.

Норми права, застосовані судом, та мотиви їх застосування.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч.2 ст.293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.1, п.6 ч.1ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Встановлення факту родинних відносин має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації своїх в подальшому як майнових так і не майнових прав, оформлення немайнових прав матері, прізвище якої не збігається з прізвищем заявника; для представлення інтересів як сином.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII "Про оборону України" (далі - Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною першою статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 1 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Тобто подія смерті військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення одноразової грошової допомоги.

Указана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено змістом статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції на дату смерті військовослужбовця).

За приписами вищезгаданої норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16-1 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відтак, змістом вищезгаданої норми у редакції на момент смерті ОСОБА_2 передбачено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Водночас члени сім`ї визначаються відповідно до норм СК України.

Змістом абзацу першого частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що "згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну "член сім`ї" членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки".

Чинним законодавством не передбачено переліку доказів, які визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, а відтак вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки.

За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

У справі, яка є предметом цього розгляду, встановлено, що ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою, були зареєстровані за однією адресою та вели спільне господарство, що підтверджується як доказами, наявними у матеріалах справи, так і поясненнями самої заявниці, які у своїй сукупності дають підстави для висновку щодо проживання ОСОБА_1 та загиблого ОСОБА_2 однією сім`єю.

Таким чином, установивши обставини спільного проживання заявниці та загиблого однією сім`єю на момент смерті останнього, ведення ними спільного побуту, а також наявність взаємних прав та обов`язків, надавши правову оцінку, зокрема, показанням допитаних судом свідків, суд приходить до висновку про доведення позивачкою факту її проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю як брата та сестри.

Встановлені обставини є підставою для задоволення заяви в цій частині.

Вирішуючи заяву в частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 суд керується наступними нормами закону.

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (частина перша статті 16 Закону про соцзахист військовослужбовців).

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону про соцзахист військовослужбовців).

Згідно із статтею 16-1 Закону про соцзахист військовослужбовців право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті, яка передбачає, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у актуальній редакції далі - Закон про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби).

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина шоста статті 16-3 Закону про соцзахист військовослужбовців).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина десята статті 16-3 Закону про соцзахист військовослужбовців).

Згідно із частиною першою статті 30 Закону про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні - відповідно до статті 31 цього Закону.

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію (стаття 31 Закону про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби).

В листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт перебування фізичної особи на утриманні померлого встановлюється судом, зокрема, для призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18.

Даних про наявність у заявниці інвалідності матеріали не містять, на момент смерті ОСОБА_2 заявник не досягла пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому від встановлення факту, на якому на полягає заявниця, не буде залежати створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,5,10,11,12,76-80,211,223,247,258,259,263-268,293,315 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як неповнорідних брата та сестри до дня смерті ОСОБА_2 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні іншої частини заяви, - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у справі не відшкодовуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ;

- заінтересована особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження за адресою: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, б.6;

- заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення виготовлене 17 вересня 2026 року.

Суддя Сорока О.В.