Рішення № 139835431, 17.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 640/10984/19

Cуддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції Столичного округу до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ПАК-ВМ про застосування заходів реагування,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Державна екологічна інспекція Столичного округу звернулася до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ПАК-ВМ про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ПАК-ВМ у вигляді зупинення використання автоматичної лінії для виготовлення поліпропіленової пакувальної стрічки модель РМ-237N та лінії виготовлення поліпропіленової стрічки модель JENN CHONG PLASTICS MASHINERY WORKS CO.LTD №MO-130411 без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив про порушення відповідачем вимог статей 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря, а саме: діяльність товариством здійснюється за відсутності належного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Повідомлення, адресоване відповідачу з ухвалою суду про відкриття провадження, повернулось до суду з відміткою пошти про неможливість вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, у відповідності до вимог процесуального законодавства суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про відкриття провадження по справі.

Рух справи у суді

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2019 року відкрито провадження по справі та визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.03.2025 р. прийнято адміністративну справу №826/10984/19 до свого провадження та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивачем у період з 12.11.2018 р. по 23.11.2018 р. проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ПАК-ВМ природоохоронного законодавства, результати якої оформленні актом №02-04/9. (а.с. 11-28)

29.11.2018 р. позивачем складено Припис відносно відповідача в частині проведення інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в повітря та отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Термін виконання до 01.03.2019 р. (а.с. 55-56).

Крім того, у період з 28.05.2019 р. по 29.05.2019 р. позивачем проведено плановий (позаплановий) захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №297. За результатами перевірки позивачем зафіксовано не усунення виявлених порушень попередньою перевіркою та використання автоматичної лінії для виготовлення поліпропіленової пакувальної стрічки модель РМ-237N та лінії виготовлення поліпропіленової стрічки модель JENN CHONG PLASTICS MASHINERY WORKS CO.LTD №MO-130411 без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. (а.с. 29-48, 60-63).

29.05.2019 р. позивачем складено Припис відносно відповідача в частині проведення інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в повітря та отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Термін виконання до 29.07.2019 р. (а.с. 64-65).

Матеріали справи містять копію договорів оренди обладнання від 06.11.2013 р, 01.01.2015 р., 01.01.2019 р., укладеного між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ПАК-ВМ, та акти прийму виробничого обладнання від 01.01.2015 р., 01.01.2019 р. (а.с. 49-54, 67-70).

Також матеріали справи містять: копію Протоколу №000336 про адміністративне правопорушення від 23.11.2018 р.; постанову №00321 від 23.11.2018 р. про накладення на відповідача адміністративного стягнення; (а.с. 57-59).

Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 877-V).

За змістом ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно ч. 5 ст. 4 Закону № 877-V визначає, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1264-XII), визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

За приписами ст. 2 Закону № 1264-ХІІ відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 34 Закону № 1264-ХІІ завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону № 1264-ХІІ державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За приписами п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення № 275 передбачено, що Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин.

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 № 2707-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2707-XII), спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Також цей Закон визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 10 Закону № 2707-XII підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Стаття 11 Закону № 2707-XII визначає, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу.

За визначенням п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 302) дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Дозвіл видається суб`єкту господарювання за формою, встановленою Міндовкілля.

Зі змісту п. 4 Порядку № 302 для отримання дозволу суб`єкт господарювання, окрім іншого, проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання.

Методичні вказівки по змісту та оформленню необхідних документів для створення звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, які утворюються на підприємстві з урахуванням технологічного процесу та його особливостей визначені Інструкцією про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 року № 7 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 7 ).

Згідно із підпунктом 1.14.5 пункту 1.14 Інструкції № 7 стаціонарним джерелом забруднення атмосфери визначено підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Підпунктом 2.5.2 пункту 2.5 Інструкції № 7 передбачено, що величина викиду, на основі прямих вимірювань, визначається на номінальному навантаженні технологічного обладнання на різних етапах технологічного процесу, які істотно відрізняються величинами викиду. При цьому за максимальну фактичну величину викиду приймається найбільший викид, що визначений при обстеженні технологічного процесу.

Проектна величина викиду береться з технологічних регламентів, що входять в проектні матеріали на будівництво, реконструкцію, техпереобладнання і т. д., а у випадку модернізації техпроцесу, в ході їх експлуатації, за матеріалами останнього затвердженого техрегламенту.

Отже, за змістом вищезгаданих положень законодавства, одними з параметрів стаціонарного джерела забруднення атмосфери, до якого віднесено, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу, є характеристика технологічного обладнання, параметри джерел викидів, потужність та відомості щодо забруднюючої речовини.

У разі зміни цих параметрів, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок самостійно провести інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в повному обсязі або вибірково, та отримати дозвіл про внесення змін до дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 червня 2020 року у справі № 808/3591/16.

Розділом 2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 28.04.2020 № 277 визначено поняття наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства (пп. 2.1.2 п. 2).

Отже, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються - викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл.

При визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю використовуються результати вимірювань суб`єкта господарювання при здійсненні виробничого контролю за дотриманням встановлених нормативів викидів забруднюючих речовин, тобто даний метод розрахунку використовується для визначення чи дотримується суб`єкт господарювання умов наявного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Отже, Інспекція при здійсненні планового чи позапланового заходу державного нагляду контролю здійснює інструментально-лабораторні відбори для визначення вмісту забруднюючих речовин у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря при здійсненні господарської діяльності. Так як дозвіл на викиди має конкретні для кожного суб`єкта господарювання в залежності від виду господарської діяльності умови, тобто які допустимі норми викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря суб`єкт господарювання здійснює. Для таких випадків і використовують інструментально-лабораторні виміри.

Відтак, зміст наведених норм беззаперечно свідчить про необхідність встановлення органом контролю наявності або відсутності джерел викидів, кількість та якість забруднюючих речовин, які продукуються саме об`єктом контролю.

Водночас судом встановлено, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо відбору проб, проведення лабораторних вимірювань під час перевірки, відсутні відомості, які б свідчили про забруднення атмосферного повітря або заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу з боку відповідача.

З матеріалів справи не вбачається, що посадові особи позивача при проведенні відповідної перевірки дослідили та підтвердили належними доказами здійснення викидів забруднюючих речовин від об`єктів, що використовуються відповідачем у його господарській діяльності. Також відсутність при проведенні перевірки інструментальних вимірювань надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин із джерел викидів, які наведені в акті перевірки з метою визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів, на думку суду не дає підстав стверджувати про те, що відповідач зобов`язаний отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря по таким об`єктам.

Згідно із частинами 7-9 статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов`язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу).

Зі змісту вищенаведених правових норм вбачається, що винесення припису та звернення до суду із позовом щодо повного або часткового припинення виробництва - це два різних засоби реагування органу державного нагляду, які застосовуються окремо, водночас підставою їх застосування може бути один акт відповідної перевірки.

В свою чергу повне або часткове зупинення виробництва є більш суворим заходом реагування за винесення припису.

Аналогічний висновок висловлений в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 816/1349/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 560/1370/19.

За сталою судовою практикою застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, які свідчать про загрозу для життя і здоров`я людей внаслідок забруднення довкілля.

З урахуванням зазначеного та предмету спору, ключовим питанням при вирішенні справи залишається наявність або відсутність порушень природоохоронного законодавства з боку суб`єкта господарської діяльності та наявність підстав для застосування заходів реагування у вигляді тимчасового зупинення виконання робіт, надання послуг тощо.

В цьому контексті суд звертає увагу, що Закон України «Про охорону атмосферного повітря», у тому числі, містить визначення наступних термінів:

забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища;

забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища;

викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 12.09.2018 у справі № 440/3838/18: «….для констатації порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні бути встановлені наступні обставини: підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; такі речовини або їх суміші дійсно є забруднюючими (наявні у Переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1598, або наявні докази, що речовини можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища); викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбуваються без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.».

Отже, позивач при здійснені заходу контролю мав визначити, ідентифікувати обладнання та обсяг і вид забруднюючих речовин, яке виробляє саме обладнання об`єкту контролю.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.04.2022 у справі № 420/6935/19.

Застосовуючи ці висновки до обставин справи, суд зазначає, що акти перевірки не містять інформації про виявлені забруднюючі речовини, які надходять в атмосферне повітря внаслідок роботи певних об`єктів відповідача, оскільки не визначено тип та хімічний склад забруднюючої речовини, не вчинено дій щодо відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань, не проводились дослідження чи експертиза для з`ясування, чи дійсно здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з вказаних в акті джерел викидів.

Суд враховує висновок Верховного Суду, зроблений в постанові від 15.05.2023 у справі № 160/1405/19, згідно із яким, визначення характеристик обладнання та наявність його у відповідних нормативно визначених переліках обладнання щодо необхідності отримати відповідний дозвіл є обов`язковою передумовою порушення позивачем перед судом питання щодо обмеження діяльності підприємства.

Отже, враховуючи приписи ч. 5 ст. 4 Закону № 877-V при прийнятті судового рішення про зупинення виробництва необхідно враховувати всі обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, у тому числі обсяг порушень, який має свідчити про необхідність повної або часткової зупинки діяльності підприємства чи окремого виду його діяльності. Також, зважаючи на підстави передбачені для зупинення виробництва на його наслідки, суд має пересвідчитись про наявність цих порушень, у тому числі на час прийняття рішення про застосування заходів реагування.

Водночас згідно із правовим висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 11.09.2019 у справі № 807/1410/17, захід реагування у вигляді повного зупинення робіт є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлені порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (частина п`ята статті 4 Закону № 877-V), у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.

Наведені правові висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.11.2023 у справі № 460/8668/20.

Відтак, суд зазначає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про безперечну необхідність у застосуванні заходів реагування до відповідача, про які просить позивач у даній справі.

Водночас, враховуючи визначені завдання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних стандартів, та необхідність гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров`я людей, суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно провести перевірку, і у разі доведення факту експлуатації суб`єктом господарювання джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, використання яких вимагає оформлення дозвільних документів, вжити відповідних заходів.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не підтверджено належними засобами доказування наявності підстав та необхідності застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ПАК-ВМ, а тому відсутні підстави для застосування заходів реагування у судовому порядку.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки відповідачем не надано доказів понесених витрат, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду"" рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Найменування сторін:

позивач: Державна екологічна інспекція Столичного округу (вул. Генерала Алмазова, 18/7, м. Київ, 01051, код ЄДРПОУ - 2163667);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ПАК-ВМ, 02232, код ЄДРПОУ 32528183).

Суддя Т.М. Брезіна