Ухвала суду № 139831194, 16.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про повернення позовної заяви

16 вересня 2026 року м. Київ справа № 320/29959/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства юстиції України та Київської міської державної адміністрації, в якому просить суд, цитата (орфографія та пунктуація автора збережені):

1. Звільнити Автора подання - як позивача від сплати судового збору.

2. Негайно видалити із електронних реєстрів будь-які відомості про Кредитора - людини з повними правами, від імені якої виступає Автор ©: ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де при застосуванні правового статусу громадянина Союзу РСР/Української РСР виступає Автор ©: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

3. Негайно відновити та забезпечити чоловікові, з повними та невідчужуваними правами людини, від імені якої виступає Автор ©: ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , реалізацію всіх прав і свобод людини, які було обмежено Боржниками, у тому числі для подальшої реалізації законних інтересів при користуванні правовим статусом громадянина держави а саме, при застосуванні правового статусу громадянина Союзу РСР/Української РСР від імені якої виступає Автор ©: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у тому числі прав і свобод закріплених в Конституціях (Документи 001_001 та 888_09), КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ (імперативний припис), міжнародних договорах та законах: право на право; право на верховенство права; право на життя; право на особисту недоторканність; право на повагу гідності; право на недоторканність особистого і сімейного життя; право на свободу; право на вільне пересування; право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (інтелектуальною в тому числі); право не бути примушеним робити те, що не передбачено законом, не прийнятим у законний спосіб в державі; право не бути примушеним виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, але не виключно.

4. Визнати дії протиправними, а саме порушення посадовою особою Боржник - майор поліції ДПП - ОСОБА_7 прав людини і громадянина, але не виключно.

5. Визнати дії протиправними, а саме порушення Боржником - юридичною особою приватного права [ ІНФОРМАЦІЯ_2 ]], що здійснює злочинну діяльність під кодом ЄДРПОУ [ НОМЕР_1 ] прав людини і громадянина, але не виключно.

6. Визнати дії протиправними [ ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ]] щодо обробки персональних даних.

7. Зобов`язати [ ІНФОРМАЦІЯ_2 ]] видалити незаконно створений запис у реєстрі.

8. Негайно зобов`язати ініціювати проведення службової перевірки дій або бездіяльності посадових осіб і дати належну оцінку дій або бездіяльності, у тому числі Боржника - посадова особа майор поліції ДПП - Франчук Павло Валерійович.

9. Негайно зобов`язати ініціювати проведення службової перевірки дій або бездіяльності посадових осіб і дати належну оцінку дій або бездіяльності, в тому числі Боржника - посадова особа, яка виконує обов`язки [керівника] у юридичної особи приватного права [ ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ]], що здійснює злочинну діяльність під кодом ЄДРПОУ [08055153], ОСОБА_8 , в тому числі з подальшою перевіркою всіх інших посадових та службових осіб, які виконують свої обов`язки за наймом у Боржника - юридичної особи приватного права [ ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).[armyinform +1]], що здійснює злочинну діяльність під кодом ЄДРПОУ [08055153].

10. Стягнути судові витрати в сумі 45 001 000,00 (сорок п`ять мільйонів одна тисяча гривень нуль копійок) в рівних частинах з:

посадової особи, яка виконує обов`язки [керівника] за наймом у юридичної особи приватного права [ ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).[armyinform +1]], що здійснює злочинну діяльність під кодом ЄДРПОУ [08055153], полковник ОСОБА_8 , у власній якості,

всіх посадових та службових осіб, які виконують свої обов`язки за наймом у юридичної особи приватного права Департамент патрульної служби поліції які приймали участь у злочині проти Кредитора, в тому числі посадової особи - ОСОБА_7 .

11. Оскільки юридичні особи зобов`язані реєструвати електронний кабінет, то Кредитор доручає Боржнику - посадовим особам, які виконують обов`язки за наймом у юридичної особи приватного права КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД - як авторизований представник громадян України, код ЄДРПОУ 35919304, KYIVSKYI OKRUZHNYI ADMINISTRATYVNYI SUD State org. - as authorized person of american person 42 USC § 405(c)(2); 26 U.S. Code § 7701; 7 U.S. Code § 1505, D-U-N-S® Number: 365182824, Київський окружний адміністративний суд відправити Відповідачам копії правочину - [Позовна заява] за вихідним номером 04СУД2026 від сімнадцятого липня дві тисячі двадцять шостого року в електронні кабінети.

У позовній заяві позивач зазначає, що 25 травня 2026 року в районі станції метро Славутич у місті Києві його автомобіль був зупинений працівником патрульної поліції ОСОБА_7 , який не повідомив законної підстави зупинення та не підтвердив належним чином свої повноваження. Позивач стверджує, що надалі поліцейський спільно з особами, яких він пов`язує з ІНФОРМАЦІЯ_4 , застосував до нього фізичну силу, витягнув з автомобіля, надягнув кайданки та примусово доставив до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За твердженням позивача, процесуальні документи про його затримання не складалися, підстави обмеження свободи йому не повідомлялися, а мобільний телефон та інші особисті речі були вилучені без оформлення відповідного протоколу. У приміщенні РТЦК та СП на позивача, за його твердженням, чинився психологічний та фізичний тиск з метою проходження військово-лікарської комісії, набуття статусу військовослужбовця та направлення до військової частини.

Позивач зазначає, що без його добровільної згоди та без видання належного індивідуального акта його було доставлено до військової частини НОМЕР_2 у Чернігівській області, де він певний час перебував на огородженій території під озброєною охороною та не мав можливості вільно її залишити. При цьому позивач наголошує, що контракту про проходження військової служби не укладав, присяги не складав, військової форми не одягав, зброї не отримував та не визнавав себе військовослужбовцем.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на відсутність законних підстав для його затримання, порушення права на свободу й особисту недоторканність, права на повагу до гідності, приватного життя, свободи пересування, власності та захисту персональних даних. Вважає, що поліцейський та працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 перевищили свої повноваження, незаконно застосували до нього примус, вилучили особисті речі, обробили персональні дані та внесли відомості до державних реєстрів.

Крім того, позивач викладає власну концепцію правосуб`єктності, відповідно до якої він діє як жива людина, громадянин Союзу РСР/Української РСР, Кредитор, інвестор та вигодонабувач, тоді як фізична особа, паспорт і свідоцтво про народження розглядаються ним як окремі юридичні конструкції та цінні папери. На цій підставі позивач заперечує правомірність внесення інформації про нього до будь-яких державних реєстрів, а державні органи та їх посадових осіб вважає боржниками, агентами або фідуціаріями, які можуть діяти лише за його добровільною згодою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд зауважив, що у позовній заяві особа, яка звернулася до суду, одночасно визначає себе як Автор, людина в правовому статусі громадянина, ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Кредитор, інвестор, вигодонабувач та народ, а також розмежовує різні варіанти написання власного імені як різних суб`єктів права.

Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає процесуальних статусів Автор, Кредитор, вигодонабувач, народ або людина, від імені якої діє Автор. Позивачем у справі може бути фізична особа, юридична особа або суб`єкт владних повноважень у випадках, визначених законом.

Використання у позові авторської термінології саме по собі не може бути підставою для обмеження доступу до суду, однак така термінологія не повинна ускладнювати або унеможливлювати ідентифікацію позивача як учасника адміністративного процесу. У зв`язку з цим позивачу необхідно подати позовну заяву в уточненій редакції, у якій зазначити: прізвище, ім`я та по батькові відповідно до документа, що посвідчує особу; місце проживання або перебування у загальноприйнятому форматі із зазначенням поштового індексу; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта у разі відмови від РНОКПП; відомі засоби зв`язку; адресу електронної пошти, а також однозначно вказати, що саме ця фізична особа є позивачем і підписантом заяви.

Також суд звернув увагу позивача на те, що у вступній частині позову відповідачами визначені Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство юстиції України та Київська міська державна адміністрація.

Проте у прохальній частині позову не сформульовано конкретних вимог до Міністерства оборони України, Міністерства юстиції України та Київської міської державної адміністрації, не зазначено, які саме рішення, дії або бездіяльність кожного з цих органів оскаржуються, коли вони мали місце та яким чином порушили права позивача.

Натомість вимоги пункту 4 прохальної частини позовної заяви адресовані майору поліції ОСОБА_7 . Ця особа та орган поліції у вступній частині позову відповідачами не визначені, їхні належні адреси та ідентифікаційні відомості не наведені.

Суд не вправі самостійно визначати замість позивача склад відповідачів, змінювати суб`єктний склад спору або формулювати вимоги до певного органу чи посадової особи. Разом з тим пункт 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України прямо вимагає, щоб у разі подання позову до кількох відповідачів було викладено зміст вимог щодо кожного з них.

Спосіб усунення цього недоліку полягає у поданні уточненої позовної заяви, в якій позивачу необхідно: визначити остаточний склад відповідачів; зазначити їх офіційні найменування або повні імена, місцезнаходження чи місце проживання, поштові індекси, відомі ідентифікаційні коди та засоби зв`язку; окремо сформулювати зміст позовної вимоги до кожного відповідача; викласти конкретні обставини, якими обґрунтовується кожна така вимога.

Крім того, суд зазначив, що пункти 2 та 3 прохальної частини позову сформульовані як вимоги негайно видалити із електронних реєстрів будь-які відомості та негайно відновити та забезпечити реалізацію всіх перелічених прав і свобод. Ці формулювання не містять зазначення конкретного відповідача, конкретного реєстру, конкретного запису, рішення, дії або бездіяльності, які мають бути предметом судового контролю.

Вимоги пунктів 4 та 5 про визнання дій протиправними завершуються словами але не виключно. Таке формулювання залишає перелік оскаржуваних дій невизначеним та не дозволяє встановити межі судового розгляду. З описової частини позову можна виокремити різні за змістом події: зупинення автомобіля; вимогу пред`явити документи; застосування фізичної сили; проникнення до автомобіля; надягання кайданків; доставлення до територіального центру комплектування; вилучення речей; проведення військово-лікарського огляду; внесення відомостей до реєстру; направлення до військової частини; утримання на території військової частини. Однак у прохальній частині не визначено, які саме з цих дій, учинені ким, у який час і в якому місці, позивач просить визнати протиправними.

Така невизначеність має істотне процесуальне значення, оскільки від конкретного змісту оскаржуваної дії залежить юрисдикція і підсудність спору. Зокрема, дії поліцейського, вчинені при реалізації владних управлінських повноважень, можуть бути предметом адміністративного судочинства; дії, вчинені в межах провадження у справі про адміністративне правопорушення, можуть підлягати розгляду місцевим загальним судом як адміністративним судом; процесуальні рішення, дії або бездіяльність у кримінальному провадженні оскаржуються за правилами Кримінального процесуального кодексу України.

За таких обставин, позивачу необхідно конкретизувати предмет кожної вимоги, а саме: зазначити, яке саме рішення, дія або бездіяльність оскаржується; вказати суб`єкта, який її вчинив; зазначити дату, час і місце рішення, дії або бездіяльності; окремо сформулювати спосіб захисту щодо кожного оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності.

Також позивачу слід повідомити, чи складалися щодо нього протокол або постанова у справі про адміністративне правопорушення, протокол адміністративного затримання, документи у кримінальному провадженні, направлення на військово-лікарську комісію, довідка ВЛК, розпорядження про направлення, наказ про призов під час мобілізації, наказ про зарахування до списків особового складу військової частини або інші індивідуальні акти, та чи оскаржуються вони в межах цього позову.

Суд звернув увагу на те, що у пунктах 6 та 7 прохальної частини позивач просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обробки персональних даних та зобов`язати видалити незаконно створений запис у реєстрі.

Водночас позов не містить однозначного зазначення: про який саме реєстр ідеться; який орган є держателем, адміністратором або володільцем відповідної інформаційної системи; який конкретно запис створено; які персональні дані внесено; коли та з якого джерела позивач дізнався про внесення таких відомостей; яке рішення або дія щодо обробки даних оскаржується; який саме результат має бути досягнутий у разі задоволення позову.

Для усунення цього недоліку позивачу необхідно конкретизувати назву реєстру, зміст оспорюваного запису, дату його створення або дату, коли позивач дізнався про нього, суб`єкта, який вніс або обробив дані, та чітко визначити, які саме відомості просить видалити.

Крім того, у пунктах 8 та 9 прохальної частини заявлено вимоги про зобов`язання ініціювати проведення службової перевірки та дати належну оцінку діям або бездіяльності посадових осіб. Проте не зазначено, до якого саме суб`єкта владних повноважень адресована кожна з цих вимог і який орган відповідно до закону зобов`язаний ініціювати та проводити відповідну перевірку.

Також не наведено відомостей про те, чи звертався позивач до компетентного органу із заявою або скаргою про проведення службового розслідування, коли та до якого органу подано таке звернення, чи прийнято за ним рішення або допущено бездіяльність. Без цих відомостей неможливо встановити, чи існує конкретний публічно-правовий спір щодо рішення або бездіяльності компетентного органу, чи позивач фактично просить суд уперше ініціювати дисциплінарну процедуру замість відповідного суб`єкта владних повноважень.

Позивачу необхідно уточнити суб`єкта, до якого адресована кожна вимога; зазначити законодавчо визначений обов`язок цього суб`єкта; повідомити про попередні звернення та результати їх розгляду; конкретно визначити рішення або бездіяльність, які оскаржуються, і бажаний спосіб судового захисту.

Також суд зауважив, що відповідно до частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Абзацом другим частини другої цієї ж норми визначено, що у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Позовну заяву подано до суду у паперовій формі. У пункті 11 прохальної частини позивач просить суд самостійно направити відповідачам копії позовної заяви до їхніх електронних кабінетів.

Однак частина перша статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на особу, яка подає позов у паперовій формі, обов`язок додати копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи, якщо законом не встановлено винятку.

Наявність електронних кабінетів у відповідачів не звільняє позивача, який подав паперовий позов, від виконання цього обов`язку. Таким чином, після остаточного визначення складу учасників справи позивачу необхідно подати до суду відповідну кількість примірників уточненої позовної заяви та належним чином засвідчених копій доданих документів.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на те, що Закон України Про судовий збір, на його думку, прийнятий у неконституційний спосіб, судовий збір не передбачений Податковим кодексом України, а встановлення плати за звернення до суду порушує право на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, об`єкти та ставки, порядок його сплати, звільнення від сплати та повернення визначені Законом України Про судовий збір. Посилання позивача на власну оцінку конституційності цього Закону не є передбаченою законом підставою для звільнення від судового збору. Доказів належності до категорій осіб, звільнених від сплати збору статтею 5 указаного Закону, позивач не надав.

За статтею 8 Закону України Про судовий збір суд може, враховуючи майновий стан сторони, відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати за умов, визначених законом.

Проте позивач не навів відомостей про свій майновий стан та не подав доказів доходів, майна, утриманців або інших обставин, які б свідчили про неможливість сплати збору. Отже, заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим.

Оскільки у поданому позові заявлено сім самостійних вимог немайнового характеру, суд зауважив, що за подання позову в наявній редакції належить сплатити судовий збір у сумі 9 318,40 грн.

У зв`язку з цим позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надання суду позовної заяви в уточненій редакції, з урахуванням вказаних судом зауважень, а також копій уточненої позовної заяви та всіх доданих до неї документів відповідно до кількості остаточно визначених учасників справи;

- надання суду документа про сплату судового збору в сумі 9 318,40 грн.

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху разом з супровідним листом від 04.08.2026 була направлена позивачеві поштовим відправленням, яке вручено 26.08.2026, що підтверджується інформацією від АТ «Укрпошта».

10.09.2026 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивачем визначено наступний склад відповідача (орфографія та пунктуація автора збережені):

Відповідач: від імені держави суб`єкт владних повноважень Міністерство оборони України; як авторизований представник громадян України - МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ / MINISTERSTVO OBORONY UKRAINY - as authorized person of american person 42 USC § 405 (c)(2); 26 U.S. Code § 7701; 7 US Code § 1505, але не виключно, D-U-N-S® Number: 363635261, ОСОБА_10 , у власній якості, [03168], Україна, місто київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6, телефон НОМЕР_3 .

Відповідач: від імені держави суб`єкт владних повноважень Національна поліція України; як авторизований представник громадян України - НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ код ЄДРПОУ 40108578 / NATSIONALNA POLITSIYA UKRAYNY Local Seft-Gov. Body - as authorized person of american person 42 USC § 405 (c)(2); 26 U.S. Code § 7701; 7 US Code § 1505, але не виключно, D-U-N-S® Number: 520980720, Цуцкірідзе Максим Сергійович, у власній якості, [01601], Україна, місто Київ, вулиця Богомольця Академіка, будинок 10, телефони: 0-800-50-02-02..

У цій заяві позивачем сформульовано такі позовні вимоги (орфографія та пунктуація автора збережені):

дійсним формуються вимоги:

1. Визнати дії протиправними Міністерства оборони України / МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ / MINISTERSTVO OBORONY UKRAINY, Національної поліції України / НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ / NATSIONALNA POLITSIYA UKRAYINY, a caме: посадової особи за наймом ОСОБА_7 - майор поліції (спеціальний жетон №0002999) та посадових осіб [ ІНФОРМАЦІЯ_6 ], ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_4 які здійснювали затримання та утримання в неволі людини з повними правами, в тому числі правами громадянина держави Союз РСР/Українська РСР вигоди від якого отримує людина, від імені якої виступає Автор ©: Олег, син ОСОБА_3 , Роду Піндюри.

2. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України / МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ / MINISTERSTVO OBORONY UKRAINY, Haціональної поліції України / НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ / NATSIONALNA POLITSIYA UKRAYINY які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та інтегрованої інформаційно-пошукової системи Армор (інтегрована з Інформаційним порталом Нацполіції ІПНП), безпосереднє ведення, наповнення та використання якої здійснюють органи Національної поліції України - які використовуються з метою формування так званого статусу [АКТИВНИЙ] / [АДМІНІСТРАТИВНИЙ РОЗШУК] / [СЗЧ], створених на інформацію про людину з повними правами і свободами, в тому числі правами громадянина держави Союз РСР/Українська РСР від імені якого виступає Автор ©: Олег, син ОСОБА_3 , Роду Піндюри.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України / МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ / MINISTERSTVO OBORONY UKRAINY, Національна поліція України / НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ / NATSIONALNA POLITSIYA UKRAYINY привести у відповідність дані створені на інформацію про людину з повними правами і свободами, в тому числі правами громадянина держави Союз РСР/Українська РСР вигоди від якого отримує людина, від імені якої виступає Автор ©: ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , Роду Піндюри у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (єдиним держателем та володільцем (зокрема володільцем інформації як бази персональних даних) якого є Міністерство оборони України), інтегрованої інформаційно-пошукової системи Армор (інтегрована з Інформаційним порталом Нацполіції ІПНП) безпосереднє ведення. наповнення та використання якої здійснюють органи Національної поліції України, шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інтегрованої інформаційно-пошукової системи Армор (інтегрована з Інформаційним порталом Нацполіції ІПНП) даних створених на інформацію про людину з повними правами і свободами, в тому числі правами громадянина держави Союз РСР/Українська РСР вигоди від якого отримує людина, від імені якої виступає Автор ©: ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , Роду Піндюри та утриматися від вчинення аналогічних дій в майбутньому.

4. Стягнути судові витрати позивачів в сумі 800 002 000,00 (вісімсот мільйонів дві тисячі гривень нуль копійок) в рівних частинах із посадових осіб, які приймали участь у порушенні прав людини з повними правами і свободами, у тому числі правами громадянина Союзу РСР/Української РСР вигоди від якого отримує людина, від імені якої виступає Автор: Олег, син ОСОБА_3 , Роду Піндюри.

5. З метою вирішення спору, згідно ст. 54 акту КАСУ залучити органи прокуратури до справи..

Таким чином, у вступній частині тепер як відповідачів зазначено лише Міністерство оборони України та Національну поліцію України. Міністерство юстиції України, Київська міська державна адміністрація та ІНФОРМАЦІЯ_7 , які були зазначені відповідачами первісного позову, з титульної частини виключені. Водночас у прохальній частині та фактичному обґрунтуванні позивач продовжує пов`язувати порушення своїх прав із майором поліції ОСОБА_7 , працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також військовою частиною.

При цьому спосіб самоідентифікації фактично не змінено: особа продовжує визначати себе як «Автор від імені людини в правовому статусі громадянина», «Кредитор», «народ», «розпорядник», «основний інвестор», «вигодонабувач», розмежовує «людину», юридичну особу публічного права та юридичну особу приватного права.

У заяві про усунення недоліків позивач фактично відтворює встановлені судом недоліки, проте значною мірою не погоджується з необхідністю їх усунення. Зокрема, він вважає, що суд уже зміг зрозуміти та викласти суть спору в ухвалі від 30.07.2026, а тому, за його логікою, подальша вимога конкретизувати позов не може перешкоджати відкриттю провадження. Позивач називає сформульовані судом висновки «пропозиціями Боржника» та заявляє про їх відхилення.

Основний процесуальний аргумент позивача полягає в тому, що Конституція України та міжнародні договори мають, на його думку, пріоритет над положеннями КАС України, а сам КАС України він фактично розглядає як акт рекомендаційного характеру, застосування якого не може обмежувати доступ до правосуддя. Він заперечує можливість застосування процесуальних вимог щодо форми позову та судового збору як передумови відкриття провадження.

З цього приводу суд звертає увагу позивача на те, що КАС України є законом України, а конституційне право на судовий захист реалізується у процесуальній формі, визначеній законом. Верховний Суд послідовно виходить із того, що право на доступ до суду не є абсолютним, а встановлений законом обов`язок зі сплати судового збору сам по собі не порушує суті цього права (постанова від 05.12.2025 у справі №380/14720/22).

Обставини спору в уточненій редакції зводяться до того, що позивач стверджує, що 25 травня 2026 року приблизно о 10:30 у районі станції метро «Славутич» в м. Києві його автомобіль зупинив майор поліції ОСОБА_7 , спеціальний жетон №0002999. На думку позивача, поліцейський не повідомив законної підстави зупинення та належним чином не підтвердив повноваження. Позивач повідомляє, що відмовився від запропонованої взаємодії та зателефонував за номером 102 з вимогою направити слідчо-оперативну групу.

За твердженням позивача, під час очікування поліції ОСОБА_7 спільно з озброєними особами, яких позивач пов`язує з ІНФОРМАЦІЯ_7 , проникли до автомобіля через відкрите вікно, силоміць витягнули його з транспортного засобу, застосували кайданки, заподіяли тілесні ушкодження та помістили до автомобіля Renault Master. Позивач окремо заперечує законність використання цього автомобіля як службового транспортного засобу.

Далі, за викладом заяви, його доставили до ІНФОРМАЦІЯ_5 на АДРЕСА_1 . Позивач наголошує, що протокол адміністративного затримання або інший процесуальний документ не складався, адміністративного чи кримінального правопорушення він не вчиняв, судового рішення про обмеження свободи не існувало. У приміщенні ТЦК, як він стверджує, на нього чинили психологічний і фізичний тиск, вимагали погодитися зі статусом військовозобов`язаного, пройти ВЛК, обрати військову частину та використовувати відповідні електронні застосунки.

Позивач стверджує, що після проходження ВЛК та висловлення незгоди з діями працівників ТЦК його утримували у підвальному приміщенні, а 26 травня 2026 року під конвоєм доставили до військової частини НОМЕР_2 , надалі - до місця дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 . Він зазначає, що перебував на огородженій території під озброєною охороною, не мав можливості її залишити, контракту не підписував, військової присяги не складав, військової форми не одягав і зброї не отримував.

Окремо названо командира НОМЕР_5 штурмового батальйону НОМЕР_6 окремого штурмового полку ОСОБА_11 , від якого позивач нібито вимагав надати індивідуальні документи про його мобілізацію та зарахування на військову службу, проте таких документів, за твердженням позивача, не отримав.

Позивачем було конкретизовано частину первісного позову, яка стосувалася його доводів про реєстри. Тепер він прямо називає Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інтегровану інформаційно-пошукову систему «Армор», пов`язану з інформаційним порталом Національної поліції. Позивач стверджує, що до інформаційних систем внесено відомості, які спричиняють відображення щодо нього статусів «АКТИВНИЙ», «АДМІНІСТРАТИВНИЙ РОЗШУК» та «СЗЧ», а також відомостей про порушення правил військового обліку.

Він вважає внесення таких даних неправомірним, оскільки не давав згоди на обробку персональних даних, не визнає за собою статусу військовозобов`язаного чи військовослужбовця та заперечує існування належного індивідуального акта, на підставі якого могли виникнути відповідні обов`язки.

Позивач також посилається на відповідь Головного управління статистики у м. Києві від 26.03.2026 №20.3-2/26ПІ-26 і робить із неї висновок про відсутність належної державної реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Значну частину заяви про усунення недоліків, як і первісного позову, займає авторська концепція правосуб`єктності. Позивач проводить розмежування між «живою людиною» і «фізичною особою», стверджує про громадянство СРСР/Української РСР, характеризує паспорт і свідоцтво про народження як цінні папери, посилається на трастові та фідуціарні відносини, FATCA, законодавство США, D-U-N-S, іноземне корпоративне та морське право. Він вважає себе «Кредитором», а державні органи та посадових осіб - «Боржниками», агентами або фідуціаріями.

Також позивач висловлює заперечення щодо самої ухвали від 30.07.2026, стверджуючи, що отримана ним копія не містить власноручного підпису судді чи видимого КЕП та тому, на його думку, не може вважатися належним судовим рішенням.

Вирішуючи питання про наслідки подання зазначеної заяви, суд виходить з такого.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає вона вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

При цьому повернення позовної заяви є процесуальним наслідком не самого факту незгоди суду з правовою позицією заявника, а невиконання визначених законом і конкретизованих в ухвалі вимог, без усунення яких позовна заява не може бути прийнята до розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №640/7310/19 наголосила на необхідності розмежовувати недоліки, які справді перешкоджають відкриттю провадження, від вимог суду, що фактично стосуються переконливості або повноти обґрунтування позову. Водночас у пунктах 18-21 цієї постанови Велика Палата визнала правомірним повернення позову саме через невиконання вимоги про сплату судового збору та зазначила, що такі недоліки є очевидними і суттєвими, унеможливлюють відкриття провадження та мають усуватися на стадії подання позову або виправлення його недоліків.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 29 травня 2026 року у справі №400/3276/25 (ЄДРСР №136966830), в якій Верховний Суд встановив, що один із зазначених судом першої інстанції недоліків був фактично усунутий, у зв`язку з чим відповідний мотив повернення позову був виключений. Разом із тим Верховний Суд залишив без змін ухвалу про повернення позовної заяви, оскільки інший недолік, прямо визначений ухвалою про залишення позову без руху, позивач не усунув. У пункті 45 цієї постанови Верховний Суд підтвердив, що неусунення в повному обсязі недоліків, визначених ухвалою суду, є підставою для застосування пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Зіставлення змісту заяви позивача про усунення недоліків з вимогами ухвали від 30 липня 2026 року свідчить, що позивач частково врахував зауваження суду.

Так, у новій редакції детальніше викладені події 25-26 травня 2026 року, названі конкретні особи та органи, з діями яких позивач пов`язує порушення своїх прав. Також позивач конкретизував інформаційні системи, в яких, за його твердженням, містяться спірні відомості: Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інтегрована інформаційно-пошукова система «Армор», а також назвав статуси, відображення яких вважає незаконним. Крім того, у новій прохальній частині відсутні первісні вимоги про ініціювання службових перевірок, а наприкінці заяви міститься підтвердження про неподання іншого тотожного позову.

Разом із тим вимога ухвали від 30 липня 2026 року щодо сплати судового збору залишилася невиконаною.

Частина третя статті 161 КАС України передбачає, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, його платників, об`єкти, ставки, порядок сплати та випадки звільнення визначаються Законом України «Про судовий збір».

Ухвалою від 30 липня 2026 року суд вже розглянув клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та відмовив у його задоволенні. Суд окремо роз`яснив, що твердження позивача про неконституційність або незастосовність Закону України «Про судовий збір», відсутність судового збору в переліку податків і зборів Податкового кодексу України, а також власне розуміння співвідношення Конституції України та процесуального закону не утворюють передбаченої законом пільги. Позивач не подав доказів, що підтверджували б належність до категорії осіб, звільнених від сплати судового збору, а також не надав доказів майнового стану, які могли б бути оцінені судом у порядку статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Натомість до заяви про усунення недоліків позивач не додав документ про сплату судового збору. Також він не подав нових документів про майновий стан або інших доказів, які підтверджували б наявність передбачених законом підстав для звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору. По суті позивач повторив тезу про те, що покладення на нього обов`язку сплачувати судовий збір є неправомірним, та висловив незгоду з ухвалою суду.

Незгода з процесуальною вимогою, сформульованою в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, не є її виконанням. Особа вправі оспорювати відповідні мотиви у встановленому процесуальним законом порядку під час оскарження ухвали про повернення позову, однак до моменту зміни чи скасування відповідного судового рішення саме по собі викладення альтернативної правової концепції не замінює документа про сплату судового збору або документа, що підтверджує пільгу.

Суд також враховує постанову Верховного Суду від 09 липня 2026 року у справі №120/7882/24 (ЄДРСР №138095372), в якій Верховний Суд у цій справі визнав правомірним повернення процесуального документа у випадку, коли заявник, одержавши можливість усунути недолік щодо сплати судового збору, не сплатив його, а натомість повторно посилався на власне тлумачення законодавства та загальні правові позиції. Верховний Суд підкреслив, що питання звільнення від судового збору вирішується на підставах, прямо визначених Законом України «Про судовий збір».

Та обставина, що у заяві про усунення недоліків позивач переформулював прохальну частину і фактично скоротив кількість первісно заявлених вимог, не свідчить про виконання обов`язку щодо судового збору. Навіть у новій редакції заявлено самостійні немайнові вимоги, за подання яких закон передбачає сплату судового збору. При цьому позивач не сплатив ані суму, визначену ухвалою від 30 липня 2026 року для первісної редакції позову, ані будь-яку іншу суму судового збору, і не навів передбачених законом підстав для повного звільнення від його сплати.

Отже, незалежно від остаточного визначення кількості самостійних вимог у переформульованій прохальній частині, фактичним є те, що встановлений ухвалою суду недолік - відсутність документа про сплату судового збору або документа, що підтверджує законну підставу звільнення від нього, - позивачем не усунутий.

Крім того, не у повному обсязі виконана вимога ухвали щодо процесуальної ідентифікації позивача.

Суд повторно наголошує, що використання особою обраної нею світоглядної або авторської термінології саме по собі не є підставою для повернення позову. Разом із тим пункт 2 частини п`ятої статті 160 КАС України встановлює конкретний перелік відомостей про фізичну особу - сторону у справі. Ухвалою від 30 липня 2026 року позивачу було прямо роз`яснено необхідність подати ці відомості у спосіб, який дозволяє однозначно ідентифікувати його як фізичну особу - учасника адміністративного процесу.

У заяві від 29 серпня 2026 року позивач не відмовився від розмежування «Автора», «Кредитора», «людини», юридичної особи публічного права та юридичної особи приватного права, а також не навів РНОКПП чи паспортних реквізитів та адреси електронної пошти. За таких обставин вимога ухвали в цій частині виконана лише частково. Водночас, з урахуванням підходу Великої Палати Верховного Суду у справі №640/7310/19, суд не розглядає цей недолік ізольовано як єдину підставу для повернення позову, а враховує його у сукупності з невиконаною вимогою щодо судового збору.

Не повністю усунута і суперечність між формальним складом відповідачів та суб`єктами, дії яких позивач просить оцінити.

У вступній частині заяви від 29 серпня 2026 року відповідачами зазначені Міністерство оборони України та Національна поліція України. Водночас у пункті 1 нової прохальної частини позивач просить визнати протиправними дії цих органів, конкретизуючи їх як дії майора поліції ОСОБА_7 , посадових осіб Дарницького та ІНФОРМАЦІЯ_8 і військової частини. Позивач не розмежував, які саме дії вчинені кожним із двох названих у вступній частині відповідачів, які дії він безпосередньо приписує іншим названим установам та посадовим особам, і на якій підставі дії останніх повинні вважатися діями Міністерства оборони України або Національної поліції України.

Визначення належного відповідача та остаточна правова кваліфікація спірних правовідносин не можуть підмінятися судом за позивача на стадії вирішення питання про відкриття провадження. Разом з тим суд враховує, що ця обставина після подання уточненої заяви є меншою мірою перешкодою для розуміння фактичної суті спору, ніж у первісній редакції, тому також не покладає її самостійно в основу висновку про повернення, а зазначає як невиконання в повному обсязі конкретної вимоги попередньої ухвали.

Окремої оцінки потребують доводи позивача про те, що отримана ним копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року нібито не є належним судовим рішенням через відсутність на ній власноручного підпису судді або візуального відображення кваліфікованого електронного підпису.

На обґрунтування цього твердження позивач посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі №757/34675/20-ц (ЄДРСР №118482846), у якій Касаційний господарський суд зробив висновок щодо наслідків відсутності підпису судді на оригіналі судового рішення в паперовій формі.

Таке посилання не враховує відмінності між оригіналом судового рішення та копією судового рішення, яка видається або надсилається учаснику справи. У справі №757/34675/20-ц судами було встановлено саме відсутність підпису судді на оригіналі ухвали, що знаходиться в матеріалах справи. Верховний Суд зазначив, що наявність електронного примірника, підписаного КЕП, не усуває порушення, якщо відповідно до форми ведення конкретної справи оригінал судового рішення у паперовій формі залишився непідписаним. Цей висновок не означає, що кожна паперова копія судового рішення повинна містити власноручний підпис судді.

Натомість порядок засвідчення та видавання копій судових рішень визначено розділом XI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814.

За пунктом 3 цього розділу копія судового рішення, виготовлена апаратом суду у паперовій формі, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати.

Пункт 6 передбачає можливість виготовлення копії, зокрема, шляхом роздруківки електронного примірника судового рішення, оригінал якого збережений в АСДС і містить електронні підписи відповідно до законодавства про електронні довірчі послуги.

Відповідно до пункту 9 копія судового рішення (документу) засвідчується відміткою "Згідно з оригіналом" (без лапок).

Крім того, на копії судового рішення (документу) може зазначатися інформація про те, що оригінал судового рішення (документу) знаходиться в матеріалах справи (кримінального провадження).

У разі засвідчення з оригіналу електронного документу, збереженого в АСДС, проставляється відмітка "Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду".

У разі засвідчення з оригіналу електронного документа, який міститься в ЄДРСР, проставляється відмітка "Виготовлено з ЄДРСР".

На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".

На копії документа зазначається найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені і прізвища, дати засвідчення копії.

Відмітка про засвідчення розміщується нижче реквізиту документа "Підпис".

Копія документа скріплюється відповідною печаткою суду.

У постанові від 24 жовтня 2022 року у справі №296/9729/20 (ЄДРСР №107050397) Верховний Суд прямо зазначив, що наявність підписів складу суду саме на копії судового рішення Інструкцією №814 не передбачена; копію засвідчує відповідальна особа апарату суду. Цей підхід підтверджено Касаційним адміністративним судом у постанові від 09 липня 2026 року у справі №120/7882/24, де доводи про неналежність копії судового рішення через відсутність підпису суддів були визнані безпідставними за умови, що електронний оригінал збережений в АСДС та підписаний КЕП, а паперова копія оформлена відповідно до Інструкції №814.

Суд зазначає, що електронний оригінал ухвали від 30.07.2026 підписаний КЕП судді Дудіна С.О., а копія, направлена позивачу, засвідчена відповідальною особою апарату суду та печаткою з відмітками відповідно до розділу XI Інструкції №814.

З урахуванням цього довід позивача про відсутність власноручного підпису судді на отриманій ним копії ухвали не спростовує факту постановлення та належного підписання судового рішення і не звільняє позивача від обов`язку виконати визначені ним вимоги.

Суд також ураховує, що заява про усунення недоліків датована самим позивачем 29 серпня 2026 року та містить докладний виклад і заперечення проти мотивів ухвали від 30 липня 2026 року, що підтверджує фактичну обізнаність позивача зі змістом судового рішення не пізніше дати складення цієї заяви.

Станом на 16.09.2026 від позивача не надходили ані документ про сплату судового збору, ані документи про законні підстави звільнення/зменшення/відстрочення/розстрочення його сплати, ані інші матеріали, якими повністю усунуто зазначені в ухвалі від 30.07.2026 недоліки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач скористався наданою йому можливістю подати заяву на виконання ухвали, частину зауважень суду врахував, однак усіх установлених ухвалою від 30 липня 2026 року недоліків у визначений строк не усунув. Вирішальним і самостійно достатнім для застосування пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України є невиконання вимоги щодо судового збору: відсутній будь-який доказ його сплати та відсутні передбачені законом документи, що звільняють позивача від такого обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 560/3102/20, від 04.03.2021 у справі № 580/3133/20, від 30.08.2021 у справі № 520/7668/2020, від 09.02.2023 у справі №580/4611/21.

З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву разом з усіма доданими до неї документами.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

Роз`яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали суду надіслати позивачу (його представнику).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Дудін С.О.