Рішення № 139831195, 16.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року № 320/16988/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просить:

1. Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22 січня 2025 року № 26294002100 про відмову у призначенні пенсії за віком.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 15.01.2025 року, зарахувавши до страхового стажу усі періоди трудової діяльності позивача на підставі трудової книжки НОМЕР_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було протиправно відмовлено в призначенні пенсії, оскільки в заяві про призначення пенсії, бланк якої надали позивачці працівники ГУ ПФУ в м. Києві, немає графи щодо одержання чи неодержання пенсії в інших державах, у тому числі і в рф. У спірному рішенні УПФУ немає посилання на норму діючого законодавства України, яке зобов`язує це робити. Крім того, відповідачем протиправно не враховані періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення дати видачі. Позивач зазначає, оскільки вона проживала та працювала в м. Донецьк, яке з 2014 року є окупованим, вона не має можливості отримати уточнюючу довідку щодо виправлення дати видачі трудової книжки, яка міститься на першому її титульному аркуші.

Ухвалою суду вказаний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем усунено недоліки позовної заяви у визначений судом строк.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 22.01.2025 №262940021008 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу 32 роки та в зв`язку з відсутністю інформації в заяві про неодержання пенсії в російській федерації. Отже, дії Головного управління є правомірними та вмотивованими.

Також відповідач просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, оскільки через воєнний стан в Україні та постійні обстріли, працівники, які виконують обов`язки державної служби, періодично змушені переривати свою роботу та покидати робочі місця через оголошення по області повітряних тривог.

Позивачка подала до суду відповідь на відзив, у якій доводи, викладені у відзиві, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують позовних вимог. Зазначає, що виправлення у трудовій книжці стосується лише дати заповнення титульного аркуша (17 серпня 1987 р.), а не змісту записів про трудову діяльність. Відповідач не ставить під сумнів жоден із записів про роботу позивачки (назви підприємств, дати прийняття/звільнення, номери наказів, печатки). Наведені відповідачем аргументи щодо виходу з Угоди СНД та зупинки Конвенції про правову допомогу лише підтверджують неправомірність його дій.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.

Позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована м. Донецьк, Донецької області та відповідно до довідки ВПО від 14.01.2025 проживає в м. Київ.

15.01.2025 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

На дату звернення з заявою про призначення пенсії її вік становив 59 років 11 місяців 28 днів.

Разом із заявою про призначення пенсії надано до ГУ УПФУ наступні документи:

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру

- паспорт громадянина України

- анкета-опитування

- диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_3

- довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи

- документ про зміну ПІБ I- НО 382689

- заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк)

- пам`ятка пенсіонера.

Крім того, трудова книжка позивачки була оцифрована про що мається відповідний запис у заяві про призначення пенсії.

За результатами розгляду заяви про призначення пенсії 22.01.2025 Головне управління ПФУ в Житомирській області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за № 262940021008.

Відповідач у вказаному рішенні зазначив наступне: «Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону становить 32 роки.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу від 25 років.

Страховий стаж особи становить: 26 років 05 місяців 15 днів.

За доданими документами до страхового стажу не враховані періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення дати видачі.

Згідно відомостей реєстру застрахованих осіб до страхового стажу зараховані всі періоди роботи , зокрема з 01.05.2000.

В заяві ОСОБА_1 відсутні відомості щодо неодержання пенсії в російській федерації.

Особа матиме право на пенсійну виплату 18.01.2028 або при набутті необхідного страхового стажу.

Працює.

Враховуючи вищевикладене гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та в зв`язку з відсутністю інформації в заяві про неодержання пенсії в російській федерації.»

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд зазначає, що до набрання чинності Законом № 1058-IV від 09 липня 2003 року пенсійне забезпечення регламентувалось Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).

Види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені статтею 56 Закону № 1788-XII.

Так, частиною 1 статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як встановлено судом, за результатами розгляду заяви позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю страхового стажу, оскільки на титульній сторінці трудової книжки позивача наявне виправлення дати її заповнення.

Суд з такими доводами відповідача не погоджується, з огляду на наступне.

На момент заповнення та внесення у трудову книжку позивача записів у період до 29.07.1993 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (Інструкція № 162), а з 29.07.1993 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162 та Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.

Згідно вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

У постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Із аналізу вказаних правових норм вбачається, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періоду роботи до страхового стажу і права на отримання пенсії з його врахуванням.

Аналогічна правову позиція висловив Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

З копії трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 , вбачається, що вона видана на ім`я позивача, проте в даті заповнення трудової книжки, а саме, в частині зазначення року видачі було зроблено виправлення, що й стало підставою для не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки та відмови в призначенні пенсії позивачу.

Таким чином, трудова книжка позивача містить недолік на першій сторінці в частині її оформлення. Водночас, вказаний недолік не може ставити під сумнів наявність у позивача набутого страхового стажу згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 17.08.1987, оскільки датою початку трудової діяльності позивачки, згідно запису її трудової книжки № 3, є 17.08.1987 і саме такою датою заповнена трудова книжка.

Суд вказує, що неналежне заповнення роботодавцем трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у цій трудовій книжці.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд звертає увагу, що виправлення в даті заповнення трудової книжки, не може ставити під сумнів наявність у позивача певного стажу роботи та не є підставою для необхідності підтверджувати такий страховий стаж, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також, відповідно до оскаржуваного рішення, позивачці відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю інформації в заяві про неодержання пенсії в російській федерації.

Щодо наведених обставин, суд зазначає, що з 23 червня 2024 року набрав чинності Закон України від 25 квітня 2024 року № 3674-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення», яким внесено зміни до пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким встановлено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан. Дипломатичні відносини з державою-агресором було розірвано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» передбачено вихід України з Угоди від 13 березня 1992 року.

Зазначені обставини унеможливлюють обмін інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації, тому норми чинного законодавства вимагають від громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, зазначати, зокрема, в заяві про призначення пенсії, власне підтвердження щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивачка зареєстрована в м. Донецьк, яке відповідно до відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 включено до вказаного Переліку та є окупованим.

Відповідно до довідки від 13.01.2025 № 3009-7002186032, виданої 14.01.2025, про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, місцем фактичного проживання/перебування позивачки є м. Київ.

Водночас, матеріали додані до заяви про призначення пенсії не містять відомостей про інше місце реєстрації проживання позивача, а тому у відповідності до вимог пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вона має підтвердити в заяві про призначення пенсії неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

В той час, позивачем відповідного підтвердження в заяві про призначення пенсії не зазначено та до заяви такого підтвердження також не додано, що вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до абзацу 4 пункту 1.8 розділу І «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Пунктом 4.2 розділу ІV розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Водночас, доказів повідомлення пенсійним органом, в тому числі відповідачем позивача у визначений Порядком № 22-1 спосіб про необхідність подання додаткових документів, в тому числі особистого повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, матеріали справи не містять.

Таким чином висновки відповідача у спірному рішенні щодо відмови в призначенні позивачу пенсії є передчасними.

За таких обставин, відповідач станом на момент розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком не володів будь-якою інформацією щодо неодержання позивачем пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

Водночас, доказів повідомлення пенсійним органом позивача у визначений Порядком № 22-1 спосіб про необхідність подання особистого повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, матеріали справи не містять.

У зв`язку з чим, позивачем, в свою чергу, не виконано вимог пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд зауважує, що заява про призначення пенсії за віком позивачкою подана до ГУ ПФУ в м. Києві шляхом заповнення бланку встановленого зразка. В цьому бланку відсутні вимоги щодо зазначення підтвердження неотримання пенсії в рф. Таких вимог не містить і анкета-опитування, яка заповнюється особою при зверненні за призначенням пенсії та пам`ятка пенсіонеру, яка була вручена позивачці 15.01.2025 під підпис.

Таким чином, звертаючись до пенсійного органу вперше, особа може не знати про необхідність подання заяви-підтвердження про неотримання пенсії в рф, а повідомлення особи про подання всіх передбачених порядком № 22-1 є обов`язком органів пенсійного фонду України.

Доказів повідомлення позивачки про необхідність подання вказаної заяви чи про її відмову в наданні такої заяви відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

З огляду на вказане відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення, допустив порушення пункту 1.8 розділу І «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» та пункту 4.2 розділу ІV розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку 22-1, не повідомивши позивача про необхідність надання повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

У зв`язку з цим рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу, що відповідно до оскаржуваного рішення, відповідачем згідно відомостей реєстру застрахованих осіб до страхового стажу позивачці до страхового стажу зараховані всі періоди роботи з 01.05.2000.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу позивачки періоди її роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Щодо посилання позивачки про не зарахування відповідачем періоду навчання, то такі є необґрунтованими, оскільки як вбачається судом із розрахунку страхового стажу, період навчання з 01.09.1982 по 15.06.1987 у Донецькому державному університеті було включено до страхового стажу позивачки.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22.01.2025 №26294002100.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (Житомирська область, Житомир, вул. Ольжича, 7, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 15.01.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди її роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (Житомирська область, Житомир, вул. Ольжича, 7, 10003, код ЄДРПОУ 13559341).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.