Ухвала суду № 139822559, 17.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.09.2026 Справа№914/2601/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І. розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура»

про забезпечення позову у справі №914/2601/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Жовква», ЛТД», м.Львів

про: стягнення 229667,65 грн

встановив:

17.08.2026 до Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Жовква»», ЛТД» про стягнення 229 667,65 грн заборгованості , з якої: 170323,56 грн основного боргу, 19090,00 грн пені, 1902,47 грн 3% річних, 4286,91 грн інфляційних втрат та 34064,71 грн штрафу.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026, справу №914/2601/26 розподілено судді О.І.Щигельській.

Ухвалою суду від 19.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09.09.2026.

16.09.2026 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить вжити заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться рахунках ТОВ «Будівельна фірма «Жовква»», ЛТД» у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог 229 667 грн 65 коп.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді О.І.Щигельської відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2026 вказану заяву у справі №914/2601/26 розподілено судді У.І.Ділай.

В обґрунтуванні заяви заявник покликається на наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» (надалі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Жовква», ЛТД» (надалі - покупець/відповідач) укладено договір поставки від 22 вересня 2023 року № 1407/23-сб, відповідно до п. 1.1. договору якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах і у порядку, визначених цим договором, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунку-фактурі та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання взятих зобов`язань позивач здійснив поставку товару. На підтвердження подано копії видаткових накладних: № К1-00008752 від 10.03.2026 на суму 156 061,08 грн; № Лв-00001905 від 13.03.2026 на суму 102 643,20 грн; № К1-00011851 від 30.03.2026 на суму 36 566,64 грн.

Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару. Залишок боргу складає 170 323,56 грн.

Як зазначено в поданій заяві, 11 вересня 2026 року Залізничним районним судом м. Львова у кримінальній справі № 462/7953/26 ухвалено вирок щодо ОСОБА_1 . Відповідно до зазначеного судового рішення затверджено угоду про визнання винуватості. Судом встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України (надалі - КК України).

За змістом вироку, ОСОБА_2 є керівником ТОВ «Будівельна фірма «Жовква», ЛТД» (ідентифікаційний код 20807041), а також кінцевим бенефіціарним власником зазначеного товариства.

Згідно з вироком Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/7953/26, розмір завданої шкоди становить 17 806 390 грн. При цьому судом встановлено, що ТОВ «Будівельна фірма «Жовква», ЛТД» вже здійснило перерахування 1 500 000 грн у рахунок відшкодування завданої шкоди.

Крім того, під час судового провадження за ОСОБА_3 ТОВ «Будівельна фірма «Жовква», ЛТД», було внесено заставу у розмірі 15806160грн. Зазначені кошти після набрання вироком законної сили підлягають перерахуванню до державного бюджету в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Позивач звернув увагу, що судовим рішенням встановлена конкретна обставина, відповідно до якої з майнової сфери відповідача підлягає вибуттю значна сума грошових коштів. Ця обставина має істотне значення для оцінки майнового стану відповідача та можливості виконання ним інших грошових зобов`язань, у тому числі перед позивачем.

За твердженням заявника встановлений судом розмір шкоди у кримінальному провадженні - 17 806 390 грн майже у 78 разів перевищує суму вимог позивача у цій справі. Відтак, за наявності інших грошових зобов`язань відповідача та необхідності виконання судового рішення у кримінальній справі існує об`єктивна необхідність збереження активів відповідача для забезпечення можливості виконання ним грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, у тому числі позивачем.

При цьому позивач не стверджує, що зазначені обставини автоматично свідчать про неплатоспроможність відповідача. Однак вони є фактичними обставинами, які разом із наявністю простроченої заборгованості перед позивачем дають підстави для обґрунтованого припущення про можливе утруднення виконання майбутнього рішення без застосування заходу забезпечення позову.

ТОВ «Теплоарматура» вважає, що наведені обставини мають істотне значення для оцінки ризику утруднення виконання можливого рішення суду в цій справі.

Щодо зустрічного забезпечення заявник просить не застосовувати зустрічне забезпечення.

При прийнятті ухвали суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виснувала, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, і що застосування заходів забезпечення позову є виправданим, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання майбутнього судового рішення.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову; заявник не зобов`язаний доводити обставини заздалегідь недосяжним стандартом доказування, зокрема доводити вже вчинені відповідачем недобросовісні дії (постанови Верховного Суду від 13.04.2020 у справі № 913/495/19, від 29.02.2024 у справі № 902/611/22).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 також зазначено, що суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову, а їх невжиття - ускладнити або унеможливити таке виконання.

За змістом наведених норм і практики Верховного Суду забезпечення позову за своєю правовою природою є тимчасовим (превентивним) процесуальним заходом, спрямованим виключно на гарантування реальної можливості виконання майбутнього судового рішення, а не на попереднє вирішення спору по суті.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд не здійснює оцінку обґрунтованості позовних вимог по суті спору, тобто не встановлює остаточно ні факту існування чи розміру заборгованості, ні наявності підстав відповідальності відповідачів, оскільки ці питання підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті, з дослідженням усіх доказів та після надання відповідачам можливості навести заперечення.

На стадії вирішення заяви про забезпечення позову суд перевіряє лише наявність передбачених ст. 136 ГПК України підстав для його застосування, а саме ймовірність того, що незастосування таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Згідно з матеріалами справи, наявний спір про стягнення грошових коштів за поставлений товар у розмірі 229 667,65 грн. Разом з тим, керівник відповідача є особою, стосовно якої ухвалено вирок із затвердженням угоди про визнання винуватості; зазначена особа є кінцевим бенефіціарним власником відповідача. За змістом вироку у справі № 462/7953/26 судом встановлено завдання шкоди у розмірі 17 806 390 грн. Відповідач уже здійснив відшкодування у розмірі 1 500 000 грн. Також відповідачем було внесено заставу у розмірі 15 806 160 грн за директора ОСОБА_4 , яка підлягає перерахуванню до державного бюджету в рахунок відшкодування шкоди. Крім того, Залізничним районним судом м.Львова ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 335212,80грн документально підтверджених судових витрат на залучення експерта.

Предметом цього спору є стягнення грошових коштів, а грошові кошти за своєю природою є активом підвищеної мобільності, який може бути оперативно переміщений з рахунків чи використаний.

Господарський суд Львівської області враховує, що ОСОБА_4 є директором та єдиним учасником ТОВ «Будівельна фірма «Жовква», ЛТД» із часткою в статутному капіталі 100%. Тобто зважаючи на прострочену заборгованість та наявність об`єктивних обставин для ухилення від взятих зобов`язань за цим спором, товариство може вчинити дії направлені на реалізацію інтересів однієї особи кінцевого бенефіціара, виконуючи вирок. Натомість ТОВ «Теплоарматура» втратить можливість повернути заявлений борг.

За таких обставин суд вважає доведеним існування реального ризику того, що незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а отже, підстави для задоволення заяви наявні.

Вирішуючи питання про конкретний вид та обсяг заходів забезпечення позову, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, а суд, обираючи вид забезпечення позову, повинен зважати на адекватність заходу, дотримання балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Заявник просить накласти арешт на грошові кошти відповідача, при цьому сукупний обсяг заявлених заходів забезпечення позову прямо обмежений заявником у тексті заяви межами ціни позову - 229 667,65 грн.

Отже, заява про забезпечення позову відповідає закріпленому в ч. 3 ст. 140 ГПК України принципу співмірності, а завданням суду є визначення порядку практичного застосування обраних заявником заходів (арешту коштів і арешту майна) у спосіб, який унеможливлює перевищення сукупним обсягом заходів забезпечення ціни позову та подвійне забезпечення однієї й тієї самої грошової вимоги.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2025 у справі № 915/1386/24 зазначено, що за умови неможливості встановити обставину достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу та знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських установах, є необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту як на грошові кошти, так і на майно відповідача, але арешт майна при цьому накладається «в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто в межах різниці між сумами позову та арештованих грошових коштів».

Аналогічний підхід підтримано і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2026 у справі № 902/1281/25, згідно з якою за умови відсутності достовірних відомостей щодо наявності коштів на рахунках відповідача можливо забезпечити позов шляхом одночасного накладення арешту на грошові кошти та майно, проте у межах суми заявлених вимог, тобто в сукупності, а не кожним із заходів окремо в повному обсязі ціни позову.

При цьому суд враховує те, що за своєю правовою природою арешт майна є тимчасовим заходом, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження; у разі вжиття такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном і не позбавляється їх (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 915/373/20).

Оцінюючи доводи та мотиви, які зумовили звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» із заявою про забезпечення позову, господарський суд відзначає, що до завершення розгляду цієї справи у відповідача є можливість в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Відтак, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем захід забезпечення позову як арешт арешт грошових коштів в сумі 229 667,65 грн, які знаходяться на рахунках відповідача, є обґрунтованим, співмірним та прямо стосується предмету спору. Невжиття вказаного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Щодо зустрічного забезпечення слід зазначити таке.

Відповідно до положень ст. 140 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Враховуючи наведене положення коментованої статті та встановлені критерії щодо визначення способу зустрічного забезпечення, зважаючи на обставини справи, суд приходить до висновку, що застосування зустрічного забезпечення в грошовому виразі не є доцільним у даному випадку.

Керуючись ст.ст. 136-141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» (вх.№4264/26 від 16.09.2026) задоволити.

2.До набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/2601/26 вжити заходів щодо забезпечення цього позову, а саме: накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Жовква», ЛТД» (79071, Львівська область, місто Львів, вулиця Кульпарківська, 226-А, офіс 9; ідентифікаційний код 20807041), які знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах, в розмірі 229667,65грн з метою забезпечення належного виконання судового рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Жовква», ЛТД» про стягнення 229667,65 грн.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» (04073, Київська область, місто Київ, вулиця Куренівська, 16-а; ідентифікаційний код 44721189).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Жовква», ЛТД» (79071, Львівська область, місто Львів, вулиця Кульпарківська, 226-А, офіс 9; ідентифікаційний код 20807041).

3.Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання три роки з наступного дня після її прийняття.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Уляна ДІЛАЙ