Ухвала суду № 139822532, 17.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.09.2026 Справа№914/2778/26

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., розглянувши заяву

ОСОБА_1

про: забезпечення позову

у справі

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив «Кільцева»

про: визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційної дії,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2026р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява

ОСОБА_1 до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив «Кільцева» про:

1.Визнання недійсним рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу « Житлово-будівельний кооператив « Кільцева»» (79017, м. Львів вул. Водогінна, 2 кабінет 105 ідентифікаційний код 45765888 ) від 25.08.2026р., яке оформлене протоколом № 25/08/26-1 від 25.08.2026 року загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу « Житлово-будівельний кооператив « Кільцева».

2.Скасування реєстраційної дії приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Зуєвої С.М. про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1004151070002062383 від 26.08.2026 року.

Ухвало суду від 07.09.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Разом з тим, позивач 15.09.2026р. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом:

-заборони Обслуговуючому кооперативу «ЖИТЛОВО- БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ» КІЛЬЦЕВА» (Код ЄДРПОУ 45765888, адреса: 79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2 кабінет 105 ) в особі Директора та/або будь-яких інших уповноважених осіб вчиняти наступні дії: здійснювати будь-які платежі (перерахування грошових коштів), списання коштів з банківських рахунків; передачу нерухомого майна, майнових прав на користь третіх осіб; підписувати акти приймання-передачі, видаткові накладні, акти звірки взаєморозрахунків та будь-які інші первинні документи.

-заборони усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, посадовим особам Міністерства юстиції України чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, здійснювати будь-які нотаріальні та реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про керівника юридичної особи.

-до набрання рішенням законної сили накласти арешт на грошові кошти, що належать Обслуговуючому кооперативу «ЖИТЛОВО- БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ» КІЛЬЦЕВА» (Код ЄДРПОУ 45765888, адреса: 79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2 кабінет 105 ) та містяться на його рахунку, а саме: АТ КБ «ПриватБанк», IBAN НОМЕР_1 .

Вказана заява про забезпечення позову обгрунтована за змістом фактичними обставинами самого позову та зводиться до того, що заявнику не відома доля, як вказує сам заявник, коштів, які знаходяться на рахунку кооперативу, що формувались із внесків членів/пайовиків кооперативу.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У зв`язку з наведеним слід зазначити, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 ГПК України, які передбачають обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 року Верховного суду у справі №905/2130/17 та від 13.02.2018 року у справі №911/2930/17.

У той же час заявником в установленому законом порядку не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних його прав чи інтересів.

За приписами частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

На переконання суду, обрання належного, відповідного до предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення у разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024р. у справі № 50/155 (910/1455/23).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, що узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові №201/9686/23 від 21.02.2024 р.

Отже, оскільки предметом позову (забезпечити який просив його заявник) є вимоги немайнового характеру, а саме про визнання недійним рішення загальних зборів та скасування реєстраційної дії, у цьому випадку, має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи характер правовідносин, що склалися між сторонами, предмет позову, на забезпечення якого заявником подано дану заяву, господарський суд зазначає, що виконання у майбутньому судового рішення у справі за позовом про визнання незаконним рішення загальних зборів, не потребує здійснення будь-яких реєстраційних дій та не наділяє позивача будь-якими речовими правами, відтак заходи про які просить вжити позивач, безпосередньо не пов`язані із предметом позову.

При цьому, господарський суд зазначає, що вжиття таких заходів забезпечення позову не забезпечить реальне виконання судового рішення, у разі задоволення позову, оскільки такий спосіб не відповідає заявленим вимогам, на забезпечення яких він направлений, та не впливає на поновлення в правах члена кооперативу, а відтак не здатне ефективно захистити та поновити порушені права заявника. Більше того, вказаний вид забезпечення позову не співвідноситься із позовною вимогою заявника про визнання рішення загальних зборів кооперативу незаконним, поновлення в правах та зобов`язання вчинити дії. Тобто, визначені заявником заходи не є тією мірою забезпечення позову, що зможе запобігти порушенню прав заявника.

Отже, між предметом позову та заявленими заходами забезпечення позову відсутній безпосередній зв`язок. Позов стосується події, яка вже відбулася (збори 25.08.2026р.), натомість захід спрямований на запобігання майбутнім реєстраційним діям за результатами зборів, які ще не проведені. Це суперечить вимогам ст.136 ГПК України щодо наявності прямого і логічного зв`язку між забезпеченням позову та його предметом.

В цілому, запропоновані заходи, які зводяться, зокрема, до накладення судової заборони на вчинення реєстраційних дій, здатні призвести до значного порушення функціонування юридичної особи. Відтак, відповідні заходи можуть фактично паралізувати її господарську діяльність, обмежити доступ до банківських послуг, державних електронних сервісів та можливість реалізації рішень зборів, навіть, якщо вони були ухвалені належним чином. Позивач не довів, що наслідки від невжиття заходу є більш серйозними, ніж ті негативні наслідки, які настануть у разі його застосування. Це прямо суперечить принципу пропорційності, закріпленому в ч. 10 ст. 137 ГПК України.

Оскільки позовні вимоги, заявлені в цій справі, є вимогами немайнового характеру, то такі заходи забезпечення позову не є співмірними з предметом спору в цій справі.

При цьому, суд вказує, що Верховний Суд у своїй постанові від 18.02.2022р. у справі №910/12404/21 наголосив, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, запропоновані позивачем, не мають правового зв`язку з предметом позовних вимог (визнання недійсним рішення загальних зборів учасників), під час розгляду яких судом буде досліджуватися саме питання щодо наявності правових підстав для визнання рішення недійсним.

Таким чином, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, шляхом відповідних заборон, не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів.

Більше того, позивачем не доведено, яким чином невжиття запропонованих ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про визнання незаконним рішення загальних зборів, у разі задоволення позову, поновлення в правах позивача.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень» та застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні судочинства, суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у цій справі, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відтак, враховуючи вищенаведені обставини, суд доходить висновку, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, позивач просить в якості забезпечення позову заборонити вчинення дій директору кооперативу - відповідача та/або будь-яким особам стосовно майна та основних засобів. Запропонований захід забезпечення позову не є співмірним та адекватним щодо предмета спору.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно суд враховує, що при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу.

Між тим, такий запропонований позивачем захід забезпечення позову, як заборона суб`єктам державної реєстрації проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», відносно Обслуговуючого кооперативу, а саме: вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за неведених обставин, вочевидь, буде порушувати, як баланс інтересів між сторонами спору так і порушувати права учасників кооперативу на управління.

Матеріали справи також не містять доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам самого позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.

Таким чином, з огляду на предмет спору у даній справі, відповідно до ч. 1, 5 ст. 137 ГПК України, суд позбавлений процесуальної можливості заборони вчиняти дії щодо майна, яке не є спірним у даній справі, оскільки вжиття відповідного заходу є непропорційним, неспівмірним заявленим позовним вимогам та прямо забороненим положеннями процесуального законодавства.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2021р. у справі №910/18193/21 міститься висновок, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2019р. у справі №914/120/19 зазначив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

За таких обставин, господарський суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою, такою, що не підтверджена належними доказами, не відповідає критеріям господарського процесу, не має безпосереднього зв`язку з предметом спору, призводить до непропорційного обмеження прав інших осіб та фактично блокує діяльність юридичної особи. У зв`язку з чим, така заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.